Материал: Конспект лекцій планування - МК1

3) державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства - якщо таке існує;

4) результати вивчення поточного попиту на продукцію;

5) договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

6) заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

7) заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

8) дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель за­мовлень і господарські договори.

Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах з'являються внутрішньовиробничі дис­пропорції у завантаженні устаткування, розробляються шляхи їхнього усунення, а та­кож заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.

Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загаль­ний обсяг продукції у вартісному вигляді: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції.

Розробка завдань із випуску виробів у натуральному вигляді є найважливішою ча­стиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція визначених видів, здатних задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конк­ретних виробів.

Планування виробничої програми в натуральному вигляді передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається; розрахунок потреби в про­дукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обґрун­тування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матері­альними і трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка містить натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натураль­них одиницях за номенклатурою і асортиментом.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновид виробів у межах даної номенклатури. Натуральні показники представлені у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізо­ваною.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних кон­трактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на ос­нові вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок. Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, і оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.

Одним із найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потре­би в ресурсах.

Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого розрахунку відпо­відно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розрахо­вується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові об­сяги виробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається, виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, і прогресив­них норм продуктивності.

Поряд із цим враховується потреба на капітальне будівництво, створення резервів і т.п.

Потреба в продукції погоджується з можливостями її виробництва. При цьому ме­тоди такого ув'язування мають свої особливості залежно від рівня планування.

Головним засобом ув'язування потреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів. На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції у натуральному вигляді. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам за номенклатурою, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (складальних) цехів програма складається за наймену­ванням та кількістю готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиночному і серійному виробництві для заготівельних та обробних цехів номенкла­турне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на сторону, виробах, вузлах. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготовок і деталей за окремими найменуваннями.

Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничою потужністю окре­мих груп обладнання, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та заванта­ження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити "вузькі місця" в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні обладнання.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключ­ним етапом планування виробництва є доведення завдань із виконання окремих ви­робничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць,

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, виключаю­чи державний контракт та державне замовлення.

Державний контракт і державне замовлення формується на основі пропозицій міністерств і відомств - державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення - за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відпо­відальність замовників (споживачів) та виконавців за виконання державного контрак­ту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Система державного замовлення розповсюджена у всіх країнах з розвинутою рин­ковою економікою та не суперечить її принципам. Більше того, державне замовлен­ня є престижним для підприємства і отримується, як правило, на конкурсній основі шляхом проведення тендерів. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують більш ефективне його виконання.

Виконавці державного контракту та державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно, шляхом укладання прямих договорів із підприємствами-постачальниками та посередницькими організаціями.

Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться плануван­ня потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.

У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефектив­ності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях,

Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуван­ням наступних факторів:

• встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;

• збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом інновацій;

• терміна введення в дію нових потужностей та обладнання;

• забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;

• підвищення серійності (масовості) виробництва;

• кількості робочих днів у кожному кварталі;

• можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;

• зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та їх заміна на нові;

• сезонності і змінності роботи (надходження сировини);

• сезонності збуту продукції.

- обсягу поставок (обсяг продажів) і-го виду в натуральних одиницях;

- запасів готової продукції на складі відповідно на початок і кінець планового періоду в натуральних одиницях.

Запаси готової продукції на початок планового періоду визначаються за їх фактич­ної величиною на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду.

Однак, натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг та струк­туру виробництва на багатопрофільних диверсифікованих підприємствах, розрахувати витрати та прибуток підприємства від реалізації продукції.

План поставок пов'язаний із показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному вигляді. Спостерігається його залежність від таких показників, як:

- обсяг (план) поставки готової продукції і-го найменування споживачам;

- обсяг (план) реалізації продукції;

- змінна залишків відвантаженої, але не оплаченої продукції на початок і кінець планового періоду;

- план випуску готової продукції і-го найменування;

- зміна залишків готової продукції на складі на початок та кінець планового періоду,

Термін постачання визначається на основі укладених договорів із підприємствами і організаціями, споживачами. Для цього в договорах повинні бути визначені конкретні умови постачання: повний асортимент, кількість та термін постачання по бажаній по­зиції, спеціальні вимоги до якості продукції; обсяги партій і періодичність їх постачан­ня; способи транспортування продукції.

Для узагальнюючої характеристики виробничої діяльності підприємства, окремих га­лузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному вигляді. Ос­новними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вигляді та ціни.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалі­зованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Товарна продукція - це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприєм­ства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівниц­тво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоє­нням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Обсяг товарної продукції залежить від значень таких показників, як:

• випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

• гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду, грн.;

• кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

• вартість робіт та послуг на сторону, грн.

Товарна продукція розраховується на основі виробничої програми в натуральному вимірі за такою формулою:

,

де ТП — товарна продукція, грн;

n — кількість найменувань продукції, що виробляється у плановому періоді;

Ц_і — ціна і-го виробу, грн;

N_і — кількість і-тих виробів у виробничій програмі.

Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробницт­ва, інших показників.

Роботи і послуги невиробничого характеру не належать до товарної продукції (на­приклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам тощо).

До валової продукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Цю величину визначають у залежності від зміни таких показників, як:

- вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на поча­ток і кінець планового періоду, грн.;

- вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

Валовий оборот підприємства (ВО) - це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот підприємства (ВЗО) - це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки.

Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажується споживачеві, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції змінюється у залежності від:

- суми залишків готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець і планового року, грн.;

- суми залишків відвантаженої продукції, за яку час оплати не настав, і продукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно договорів купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають пере­дачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберіган­ня), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав, власності на такі товари.