Материал: Хрестоматія

На другому етапі Листопадової революції, після першого Загальнонімецького з'їзду Рад, склалися нові обставини. <...>

Таким чином, головним завданням було остаточне доведення демократичної революції, створення й організація під час цієї боротьби революційної партії робітничого класу. <...>

Буржуазії вдалося, проте, за допомогою уряду Еберта—Шейдемана змусити авангард робітничого класу почати збройну боротьбу в січні і 1919 р., щоб розгромити революційний авангард. <,„>

...Вожді молодої комуністичної партії Карл Лібкнехт і Роза Люк­сембург були жорстоко вбиті. Але, незважаючи ні на що, у Берліні, у Рурській області, у Лейпцигу, Бремені й Мюнхенській радян­ській республіці широкі маси пролетаріату, які зазнали великих

утрат, продовжували боротьбу проти військової реакції за усунен­ня панування мілітаристів та імперіалістів, за усуспільнення вели­кої промисловості. Це був третій етап Листопадової революції.

Питання:

1) Яких політичних поглядів дотримувався автор джерела? Ви­користовуючи додаткову літературу, підготуйте коротку довід­ку про нього.

2) Якими були основні завдання Листопадової революції в Ні­меччині?

3) У чому виявилися суперечності серед учасників Листопадової революції?

4) Підготуйте історичні довідки про лідерів Листопадової ре­волюції — Ф. Еберта, Ф. Шейдемана, Р. Люксембург, Лібкнехта. Дайте власну оцінку їхніх політичних поглядів та діяльності.

5) Чим закінчилася Листопадова революція в Німеччині?

ІЗ ВЕЙМАРСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ

Стаття 20. Рейхстаг складається з депутатів німецького народу.

Стаття 21. Депутати є представниками всього народу. <...>

Стаття 22. Депутати обираються загальним, рівним, прямим і таєм-егим поданням голосів на засадах пропорційного представництва чолові­ками й жінками, які досягли 20-річного віку. <..,>

Стаття 23. Рейхстаг обирається на чотири роки. <...>

Стаття 25. Президент імперії може розпускати рейхстаг, але не більше ніж один раз із даного приводу. <..,>

Стаття 41. Президент імперії обирається всім німецьким народом. Обраним може бути кожний німець, якому виповнилося 36 років. , Стаття 43. Президент імперії обирається на сім років. Переобрання допускається. <...>

Стаття 47. Президенту імперії належить верховне командування всі­ма збройними силами імперії. <...>

Якщо в межах Німецької імперії серйозно порушені суспільна безпека й порядок або якщо існує небезпека такого порушення, то президент імперії може вживати заходів, необхідних для відновлен­ня суспільної безпеки й порядку, за потребою — із використанням збройних сил. <...> Публічно-правові привілеї та обмеження, обу­мовлені народженням або станом, скасовуються. Дворянські позна­чення вважаються лише за частину прізвища й надалі не можуть да­ватися. <...>

Стаття 114. Свобода особистості недоторканна. <...>

Стаття 115. Житло кожного німця є його вільним притулком. Воно недоторканне. <...>

Стаття 117, Таємниця листування, так само як і таємниця пошто­вих, телеграфних і телефонних відносин, недоторканна. <...>

Стаття 118, Кожен німець має право <...> вільно висловлювати свої думки усно, письмово, у пресі, зображеннями або іншим способом. <...> Цензура не допускається. <...>

Стаття 123. Усі німці мають право збиратися мирно й без зброї, не роблячи попередньої заяви й не запитуючи особливого дозволу.

Стаття 125. Гарантуються свобода й таємниця виборів. '<.„>

Стаття 153. Власність забезпечується конституцією.

Питання:

1) Коли була ухвалена Веймарська конституція? Чому вона діс­тала таку назву?

2) Якому органу належала законодавча влада в Німеччині? На який термін він обирався? Хто мав право бути обраним до За­конодавчого органу?

3) Якими були повноваження президента Німеччини? На який термін він обирався?

4) Проаналізуйте інші положення Веймарської конституції.

5) Використовуючи текст джерела, аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «Нова конституція Німеччини була од­нією із найдемократичніших у світі. Вона створювала сприят­ливі умови для розвитку німецької держави й суспільства».

ІЗ ДЕКРЕТУ ВЦВК ПРО ЗАМІНУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ТА СИРОВИННОЇ РОЗКЛАДКИ НАТУРАЛЬНИМ ПОДАТКОМ

Для забезпечення правильного і спокійного ведення господарства на основі більш вільного розпорядження хлібороба продуктами своєї праці та своїми господарськими засобами, для зміцнення сільського господар­ства та збільшення його продуктивності, а також із метою точного вста­новлення державних зобов'язань, розкладка як засіб державних заготі­вель харчів, сировини й фуражу замінюється натуральним податком.

Цей податок повинен бути меншим, ніж той, що накладався дотепер шляхом розкладки обкладання. Сума податку має бути обчислена так, щоб покрити найнеобхідніші потреби армії, міських робітників і неземлеробського населення. Загальна сума податку повинна постійно змен­шуватися, у міру того як відновлення транспорту і промисловості дозво­лить радянській владі одержувати продукти сільського господарства в обмін на фабрично-заводські й кустарні продукти. Податок стягується у вигляді відсоткового або часткового відраху­вання від вироблених у господарстві продуктів, виходячи з урахування врожаю, кількості їдців у господарстві та наявності худоби в ньому.

Податок має бути прогресивним; відсоток відрахування для госпо­дарств середняків, малопотужних господарів і для господарств міських робітників повинен бути зниженим.

Господарства найбідніших селян можуть бути звільнені від деяких, а у виняткових випадках і від усіх видів натурального податку. Старанні господарі-селяни, що збільшують площі засівів у свої гос­подарствах, а також збільшують продуктивність господарств у цілому, одержують пільги за виконання натурального податку. <...>

7. Відповідальність за виконання податку покладається на кожного господаря окремо, і органам радянської влади доручено накладати стяг­нення на кожного, хто не виконав податку. Кругова відповідальність скасовується. Для контролю за застосуванням і виконанням податку утворюють­ся організації місцевих селян за групами платників різних розмірів податку.

8. Усі запаси харчів, сировини й фуражу, що залишаються у хліборобів після виконання ними податку, перебувають у повному їхньому розпорядженні та можуть бути використані ними для поліпшення і зміцнення свого господарства, для підвищення особистого споживання і для обміну на продукти фабрично-заводської та кустарної промисловості й сільськогосподарського виробництва. Обмін допускається в межах місцевого господарського обороту як через кооперативні організації, так і на ринках та базарах.

9. Тим хліборобам, які побажають здати державі надлишки, що залишаються в них після виконання податку, в обмін на ці добровільно здані надлишки повинні бути надані предмети широкого вжитку й сільськогосподарського інвентаря. Для цього створюється державний постійний запас сільськогосподарського інвентаря та предметів широко­го вжитку як із продуктів внутрішнього виробництва, так і з продуктів, і придбаних за кордоном. Для останньої мети виділяється частина державного золотого фонду й частина заготовленої сировини.

10. Постачання найбіднішого сільського населення відбувається в державному порядку за особливими правилами.

Питання:

1) Яким чином у документі обґрунтовується необхідність заміни продрозкладки продподатком? Визначте причини переходу до 1 нової економічної політики в СРСР.

2) Коли та за яких умов відбувався перехід до непу в СРСР?

3) У чому полягала різниця між продрозкладкою та продподатком?

4) Назвіть основні заходи непу в сільському господарстві.

5) Порівняйте основні заходи політики «воєнного комунізму» та непу в галузі сільського господарства. Зробіть висновки.

6) Якими були економічні підсумки непу?

7) Як ви гадаєте, наскільки довготривалим міг бути неп? Свою думку обґрунтуйте.

ІЗ ДОГОВОРУ ПРО УТВОРЕННЯ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК, ЗАТВЕРДЖЕНОГО І З'ЇЗДОМ РАД СОЮЗУ РСР

Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (БСРР) і Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗСФРР — Грузія, Азербайджан і і Вірменія) укладають даний союзний договір про об'єднання в одну со­юзну державу — «Союз Радянських Соціалістичних Республік» — на ) таких підставах.

1. Веденню Союзу Радянських Соціалістичних Республік, в особі йо­го верховних органів, підлягають:

а) представництво Союзу в міжнародних зносинах;

б) зміна зовнішніх кордонів Союзу;

в) укладання договорів про прийняття до складу Союзу нових республік;

г) оголошення війни та укладання миру;

д) укладання зовнішніх державних договорів; <.„>

к) установлення основ організації збройних сил Союзу Радянських Соціалістичних Республік;

л) затвердження єдиного державного бюджету Союзу Радянських Со­ціалістичних Республік, установлення монетної, грошової й кредитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місце­вих податків. <...>

2. Верховним органом влади Союзу Радянських Соціалістичних Рес­публік є З'їзд Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в пе­ріоди між з'їздами — Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радян­ських Соціалістичних Республік. <...>

11. Виконавчим органом Центрального Виконавчого Комітету Со­юзу є Рада Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Рес­публік (Раднарком Союзу), що обирається Центральним Виконавчим Комітетом Союзу.

12. Із метою затвердження революційної законності на території Со­юзу Радянських Соціалістичних республік <...> засновується <...> Вер­ховний Суд із функціями верховного судового контролю. <...>

19. Вища Рада Народного Господарства й Народні Комісаріати: Про­довольства, Фінансів, Праці та Робітничо-Селянської Інспекції союзних республік, безпосередньо підкоряючись Центральним Виконавчим Ко­мітетам і Раднаркомам союзних республік, керуються у своїй діяльнос­ті розпорядженнями відповідних Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

20. Республіки, що входять до складу Союзу, мають свої бюджети, які є складовими частинами загальносоюзного бюджету. <...>

21. Для громадян союзних республік установлюється єдине союзне громадянство, <.,.>

23. Столицею Союзу Радянських Соціалістичних Республік є місто Москва. <...>

26. За кожною із союзних республік зберігається право вільного ви­ходу із Союзу.

Питання:

1) Які існували проекти об'єднання радянських республік? Яким був їхній зміст? У чому полягав зміст ленінського плану ство­рення СРСР?

2) Коли і як відбулося конституційне оформлення СРСР?

3) Які країни увійшли до складу СРСР?

4) Складіть схему керівних органів СРСР. Якими були їхні повно­важення?

5) Які наркоми перебували в загальносоюзному підпорядкуван­ні? Поміркуйте, чому саме вони.

6) Остання стаття договору декларувала «право вільного виходу із Союзу». Чи реально було скористатися цим правом?

ІЗ КНИГИ «ІСТОРІЯ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ» ПРО СТАНОВИЩЕ УГОРЩИНИ У 20-ті рр. XX ст.

У квітні 1921 р. на чолі уряду став граф Іштван Бетлен. <...> Найбільшим успіхом уряду Бетлена було допровадження до еконо­мічної стабілізації в країні. Світова війна, розпад Австро-Угорщини, хаос революції та контрреволюції, установлення Тріанонських кордонів украй розхитали економіку Угорщини. У 1920 р, обсяг промислового виробництва становив приблизно 40 %, сільськогосподарського — 70 % довоєнного рівня (у тріанонських межах). Реальна зарплата робітників була трохи більше половини передвоєнної, безробіття охоплювало третину робочої сили. У 1921 р. розпочалося переведення промисловості на випуск мирної продукції, у наступні роки економіка стала набирати обертів, однак цей процес був пригальмований вибухом інфляції, яка до середини 1924 р. досягла кульмінаційної точки. Угорщині загрожувала економічна катастрофа. Проте уряд домігся одержання позик від європейських і американських банків. Це дозволило виправити становище у промисловості, а на початку 1927 р. було проведено грошову ре-Я форму, яка стабілізувала фінанси. У 1927 р. було досягнуто довоєнного рівня виробництва, а 1929 р. перевищено його на ЗО %. Зникло масове безробіття. Ще 1920 р. було схвалено закон про земельну реформу, про- І ведення якої принесло реальні результати: із 5 млн гольдів (1 гольд —1 0,57 га) поміщицьких земель понад 1 млн був розподілений між малоземельними селянами. Успішний розвиток сільського господарствам дозволив Угорщині експортувати його продукцію до сусідніх країн.

Питання:

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте історичну довідку про життя та діяльність голови угорського уряду І. Бетлена.

3) Охарактеризуйте становище Угорщини на початку 20-х рр.Я XX ст.

4) Яким чином була досягнута економічна стабілізація країни?

5) Визначте наслідки проведення аграрної реформи в Угорщині.

ІЗ КНИГИ «ІСТОРІЯ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ» ПРО ПОЛІТИЧНУ СИСТЕМУ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

Політична система міжвоєнної Чехословаччини функціонувала в ме­жах досить широких конституційних свобод. Діячі національної і комуністичної орієнтацій намагалися дестабілізувати політичну ситуацію в кра­їні. Зокрема, партії націоналістичного штабу добивалися перебудови країни з урахуванням багатонаціонального характеру її населення. Пев­ною поступкою їх вимогам було, наприклад, схвалення у 1927 р. закону про реформу системи адміністративно-політичного управління: відбулася її часткова децентралізація, запроваджувалося земельне управління (Че­хія, Моравія та Сілезія, Словаччина, Підкарпатська Русь), створювались місцеві органи самоуправління на виборчій основі, хоча третина їх скла­ду призначалася Прагою. Комуністи, у свою чергу, згідно з настановами Комінтерну добивалися встановлення в Чехословаччині диктатури проле­таріату. Партії республіканського, пропрезидентського спрямування дотримувалися реформістського курсу й задля збереження системи парла­ментської демократії часто вдавалися до державних компромісів, про що свідчить, наприклад, подолання внутрішньополітичної кризи 1926 р. Хо­ча протягом 20—30-х рр. у Чехословаччині спостерігалася тенденція згор­тання парламентської демократії й поширення повноважень виконавчої влади, утім за всіма змінами у функціонуванні парламентської системи політичний устрій республіки мав виразний демократичний характер. Про це свідчать і відносна стабільність розстановки сил у чехослова­цькому політичному житті, і переобрання на пост глави держави в 1920, 1927 і 1934 рр. послідовного будівничого держави «гуманної демократії» Т. Г. Масарика.

Питання:

1) Якою була політична система Чехословаччини в міжвоєнний період?

2) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «Чехо-словаччина в міжвоєнний період була однією з найбільш демо­кратичних країн Європи».

3) Чому діячі національної та комуністичної орієнтації намага­лися дестабілізувати політичну ситуацію в країні?

4) Якого курсу дотримувалися партії республіканського пропре-зидентського спрямування?

5) Що вам відомо про перебування при владі Т. Масарика? Яку політику він проводив? Складіть історичний портрет цього по­літичного діяча, дайте власну оцінку його діяльності.

КРАЇНИ СХОДУ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ НАСТАНОВА М. ГАНДІ СЕЛЯНСТВУ

1. Ми не повинні нікому заподіювати шкоду. Ми не повинні проти будь-кого використовувати ціпки й коси.

2. Ми зобов'язані підкорити серця наших супротивників дружбою та покорою, а не тим, що ушкоджуємо іригацію та відмовляємося спла­чувати ренту або нести перед поміщиком певні повинності.

3. Ми не повинні грабувати земиндарські маєтки. Ми не повинні забирати чужу землю.

4. Ми й надалі зобов'язані сплачувати ренту й податки.

5. Ми маємо пам'ятати, що поміщики — наші кращі друзі.

Питання:

1) Що вам відомо про автора джерела? Використовуючи текст джерела та додаткову літературу, складіть його історичний портрет.

2) Які методи боротьби він пропонував використовувати селянам?

3) Поміркуйте, наскільки традиції вплинули на вибір ненасиль­ницького опору в Індії.

4) Що вас приваблює в поглядах М. Ганді, а з чим ви не згодні?

5) У чому, на вашу думку, полягають заслуги М. Ганді перед ін­дійським народом?

ЗІ СТАТТІ В. ВОЛОШИНА «МАРШАЛ ІОН АНТОНЕСКУ ЯК ВИРАЗНИК "ТОТАЛЬНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ"»

Військова диктатура генерала (від 21 серпня 1941 р. — маршала І. Антонеску була встановлена в Румунії 6 вересня 1940 р. після державного перевороту, здійсненого за підтримки нацистської Німеччини легіонерами «Залізної гвардії». Ідеологією фашистського режиму став радикальний румунський націоналізм, істотно посилений теорією расової боротьби. Наприкінці січня 1941 р. І. Антонеску сконцентрував у своЯ їх руках цивільну та військово-політичну владу в державі, займаючи посади і голови ради міністрів, і міністра.закордонних справ і національної оборони. Саме тоді він чітко заявив: «Ми стали на той шлях, яким повинен йти румунський народ: тотальний націоналізм».

Першими від імплементації дискримінаційної політики диктату­ри. Антонеску постраждали євреї та цигани. Із вересня 1940 р. грабе­жі, ізоляція, а пізніше — і масове знищення, насамперед єврейського населення, стали невід'ємною складовою державної політики. <...>

На засіданні Ради міністрів 4 лютого 1941 р. І. Антонеску заявив: у євреїв «...відберемо міське майно, як раніше відібрали в них сільське». Уже 7 лютого диктатор ініціював політику «румунізації» — етнічного чищення у країні та суспільстві під виглядом «проникнення послідов­ним і наростаючим чином румунського елемента в економічне життя дер­жави». «Румунізація» мала кілька напрямків, розроблених проти кон­кретних народів, а саме:

• антиєврейське, що передбачає, за словами румунського диктатора, «очищення атмосфери від іудейських елементів». Кінцевою метою такої політики було «масове виселення за межі румунської держави єврейського елемента, тобто вигнання євреїв за кордон». На почат­ку 1941 р. кондукетор наказав створити в Бухаресті єврейський ра­йон Векерешть-Дудешть. Як відзначав сам генерал, «протягом двох років усе єврейське в столиці має потрапити до цієї жидівської фор­теці, а все румунське повинно звідти вийти»;

• антициганське; планувалася масова депортація ромів у пониззя Ду­наю або в неосвоєні степи Берегана (південно-східна частина Руму­нії. — Укл.), де гостро відчувався брак робочої сили;

• антиугорське, що передбачало виселення за межі столиці угор­ців...

Питання:

1) Поясніть значення виділених понять.

2) Коли та яким чином у Румунії було встановлено диктатуру І. Антонеску? Чому це стало можливим?

3) Яку роль у здійсненні перевороту відіграла «Залізна гвардія»?

4) На яку країну в зовнішній політиці орієнтувався І. Антонеску?

5) Яку політику проводив диктатор І. Антонеску?

6) Дайте власну оцінку цій історичній постаті.

І. БРОЗ ТІТО ПРО НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ В ЮГОСЛАВІЇ

Версальська Югославія перетворилася на найбільш типову в Євро­пі країну національного гноблення. Хорвати, словенці й чорногорці опинилися в ролі підлеглих народів, нерівноправних громадян Юго­славії. Македонці, албанці й інші були поневолені й зазнавали винищу­вання. Мусульмани, німецькі й угорські національні меншини стали розмінною монетою або знаряддям у боротьбі проти хорватів й інших народів Югославії.

Ненаситна у своїй жадобі великосербська гегемоністська меншина на чолі з королем панувала в Югославії протягом 22 років, установивши жандармський режим, режим в'язниць, режим соціального й національ­ного безправ'я. <..,>