Материал: Хрестоматія

2. Резолюція стверджує, що в нас зростає недосяжними для капіталістичних країн темпами народний прибуток. Насправді народний при­буток у нас за останні чотири роки падає, основний капітал країни не збільшується, а зменшується. Будівництво нових фабрик і заводів вар­тістю у 8—10 млрд руб. на одному полюсі пов'язане зі знищенням осно­вного капіталу 20—ЗО млрд руб. на іншому полюсі, продуктивність на­родної праці в цілому не зросла, а впала. <...>

3. Резолюція стверджує, що знищуються «ножиці цін». Насправді «ножиці цін» гігантськи зросли. Селянин за свої продукти одержує за нормованими цінами заготівель жалюгідні гроші: 1 руб. 50 коп. — 2 руб. за пуд хліба і платить за метр ситцю також 1 руб. 50 коп.

4. Резолюція стверджує, що ми ліквідували безробіття та убогість. Насправді ми тимчасово ліквідували безробіття, а вбогість гігантськи збільшили. У цей час, за винятком незначної правлячої кліки та незна­чного відсотка високооплачуваних робітників і фахівців (лише 1—2 млн осіб), усі інші 158 млн населення Радянського Союзу є пауперами або на- \ півпауперами.

5. Резолюція стверджує, що вже в першій п'ятирічці знищується протилежність між містом і селом. Насправді на основі загального зубо­жіння мас міста й села протилежність між містом і селом не тільки зменшується, але й збільшується.

У селі відбирається майже задарма хліб, м'ясо, вовна, шкіра, льон, кури, яйця тощо, усе це стягується в голодуючі міста та експортується за півціни за кордон. Село перетворене на найгірший вид колонії. Товарів у селі немає, у той самий час домотканий одяг і взуття робити немає з чого, оскільки льон, вовна, шкіра відібрані, а худоба вирізана та заги­нула через поганий догляд і відсутність кормів. <..->

6. Резолюція стверджує, що рік за роком зростає добробут робітни­ків і трудящих селян. Насправді їхній добробут за останні чотири роки гігантськи погіршився. Реальна заробітна плата середнього робітника становить у цей час не більше 25 відсотків від реальної заробітної плати 1927 р., видаткова частина бюджету селянина-середняка (колгоспника) на свої сімейні потреби у товарних рублях у цей час у три-чотири рази нижча, ніж у 1926—1927 рр. <...>

7. Резолюція стверджує, що у «сільському господарстві відбувся докорінний перелом, що виразився в остаточному повороті до соціа­лізму бідняцько-середняцьких мас села». Насправді селяни загнані до колгоспів за допомогою терору, прямих і непрямих форм приму­су та насильства. Колгоспи тримаються винятково на репресіях і на тих обставинах, що селянину нікуди податися. Звідси продуктивність праці колгоспника незрівнянно нижча, ніж одноосібника, а якість ро­боти гірша.

Питання:

1) Дайте визначення поняття «сталінська модернізація» та виді­лених у тексті термінів.

2) Назвіть основні складові сталінської модернізації.

3) Визначте основні цілі й завдання індустріалізації та колекти­візації в СРСР. У чому ви вбачаєте суперечності радянських перетворень?

4) Якими методами та ціною вони проводилися?

5) Яку оцінку заходів сталінської модернізації дає автор джере­ла? Що з цього приводу думаєте ви? Свою думку поясніть.

ЗІ СПОГАДІВ Г. СИЛОВИЧА ПРО РЕПРЕСІЇ 1937-1938 рр.

...1937—38 роки. Хвиля репресій сталінської інквізиції переросла у шторм. У народі ці роки чомусь дістали назву «єжовщини». (Єжов був начальником КДБ до середини 1938 р., коли був усунутий і знищений як надмірно обізнаний. Його високий пост зайняв начальник КДБ Грузії Лаврентій Берія.<...>

У 1937 р. у Москві з'явилося нове позасудове відомство для при­скореного прийняття каральних рішень стосовно багатьох тисяч «во­рогів народу», які не заслуговують розгляду у високих судових інстан­ціях, за участю Вишинського та ін[ших] високопоставлених «Діячів правосуддя».

Цей каральний меч для «дрібної сошки» називався «Особливою на­радою» (і не тільки для дрібної), куди входили: представник ЦК, пред­ставники Верховної прокуратури та КДБ. «Справи» фабрикувалися стрімкими темпами. Без цих темпів неможливо було у стислий термін переварити багато тисяч ув'язнених хоча б за місткістю в'язниць Мо­скви, республіканських, крайових, обласних і районних центрів країни. У Москві була, наприклад, відома всім, підслідна внутрішня в'язниця «Лубянка» на площі Дзержинського, військова — Лефортово, ще якась тюряга за межами міста. Пересильна «Бутирка» була переповнена, із триярусними нарами. «Таганка» обслуговувала друзів народу — кримі­нальників. Ось і всі можливості тюремного фонду столиці. <.„>

«Особливою нарадою» була розроблена зовсім нова, «прогресив­на» форма позасудового розгляду кожної «справи». Швидкісний до­пит або краще «дізнання» (як при Малюті Скуратові) і швидкісне заочне, без показань свідків, рішення «наради» укладалося у два-три тижні, максимум у місяць, і засуджений був «готовий» для пересиль­ної в'язниці й табору. На відправленні до заслання роль «наради» за­вершувалася.

Питання:

1) Дайте визначення виділених понять.

2) Із якими іменами пов'язана організація масового терору в СРСР?

3) Як ви вважаєте, чому сталінський режим удався до масових репресій?

4) Використовуючи матеріал підручника та додаткову літерату­ру, наведіть приклади найгучніших судових процесів 30-х рр. XX ст.

5) Поясніть, чому цей період дістав назву «доба великого терору».

ЗАКОНОДАВСТВО ТРЕТЬОГО РЕЙХУ

Закон, спрямований на усунення лих народу і держави 24 березня 1933р.

Стаття 1. Державні закони можуть, крім порядку, установленого конституцією, видаватися також імперським урядом.

Стаття 2. Закони, прийняті імперським урядом, можуть відхилятися від імперської конституції, якщо вони не мають предметом устрій рейхстагу і рейхсрату. Права президента імперії залишаються недоторканними.

Закон проти утворення нових партій 14 липня 1933 р.

1. У Німеччині існує як єдина політична партія Націонал-соціалістична німецька робітнича партія. 2. Якщо хто-небудь уживатиме заходів на підтримку організаційної структури якої-небудь іншої політичної партії або до створення нової політичної партії, той буде покараний <...> божевільнею до трьох років або в'язницею від шести місяців до трьох років.

Закон про переустрій імперії ЗО січня 1934 р.

Народне голосування і вибори до рейхстагу 1 листопада 1933 р. довели, що німецький народ, усупереч різним внутрішньополітичним обмеженням і суперечностям, злився в єдине і внутрішньо нерозрив­не ціле. Тому рейхстаг одноголосне прийняв такий закон.

Стаття 1. Народні представництва областей скасовуються. Стаття 2. 1) Права верховенства областей переходять до імперії. 2) Уряди земель підкоряються імперському уряду.

Стаття 3. Імперські намісники на землях підлягають посадовому на­гляду імперського міністра внутрішніх справ.

Стаття 4. Імперський уряд може створювати нове конституційне право.

Закон про ліквідацію рейхсрату 14 лютого 1934р.

1. 1) Рейхсрат ліквідовується. 2) Представництва областей відпадають.

2. 1) Участь рейхсрату в установленні законів і в управлінні припи­няється. <...>

Закон про забезпечення єдності партії і держави 1 грудня 1933 р.

1. 1) Після перемоги націонал-соціалістичної революції Націонал-соціалістична німецька робітнича партія є носієм німецької державної думки й нерозривно пов'язана з державою.

2) Вона є корпорацією публічного права, її статут затверджується вождем (фюрером). <...>

3.1) На членів Націонал-соціалістичної німецької робітничої пар­тії і штурмових загонів (включаючи підпорядковані їм підрозділи) як провідної та рушійної сили націонал-соціалістичної держави поклада­ються особливі обов'язки щодо вождя, народу і держави.

2) За порушення своїх обов'язків вони підлягають особливій партій­ній підсудності. <...>

5. Окрім інших звичайних посадових покарань, можуть бути вста­новлені арешт і ув'язнення.

Закон про верховного голову німецької імперії 1 серпня 1934 р.

1. Посада президента імперії об'єднується з посадою рейхсканцлера. Через це встановлена до цього часу правочинність президента імперії пе­реходить до вождя (фюрера) і рейхсканцлера — Адольфа Гітлера. Він призначає свого заступника.

2. Цей закон набуває чинності з моменту смерті президента імперій фон Гінденбурга.

Питання:

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Якими, на вашу думку, були обставини приходу нацистів до влади в Німеччині? Визначте причини поразки Веймарської республіки.

3) Проаналізуйте законодавство Третього рейху. Дайте власну оцінку його законів.

4) Як наведене законодавство визначає зміст нацистської дик­татури?

5) Яким чином нацистською владою було ліквідовано демокра­тичні завоювання?

6) Завдяки яким законам Гітлер здобув виняткову владу?

7) Розкрийте основні риси нацистського режиму.

8) Поміркуйте, які альтернативи існували в Німеччині 30-х рр. XX ст. Чи можна було в тих умовах запобігти приходу нацистів до влади?

ІЗ КНИГИ О. ШТРАССУРА «ГІТЛЕР І Я»

Наша книга — про Гітлера. Ми докладемо зусиль, щоб зрозуміти, які суто людські якості допомогли йому стати справжнім утіленням принципу руйнування.

Гітлер із чутливістю сейсмографа відгукується на щонайменші коливання людських сердець; він озвучує найпотаємніші бажання людей з упевненістю і точністю несвідомого знання; він зачіпає ледве помітні | інстинкти, страждання і сподівання цілої нації. Але головний його прин­цип — принцип руйнування. Він знає тільки те, що прагне знищити; він ламає стіни, не маючи жодного уявлення про те, що буде побудоване замість них. Він — антисеміт, антибільшовик, антикапіталіст. Він таврує ї ганьбою ворогів, але не має друзів. Він вільний від будь-яких творчих принципів. <...>

Він був сп'янілий амбіціями, що не знають жодних моральних обмежень, і погордою, яку можна порівняти з погордою Люципера, що праг­нув скинути Бога з Його безсмертного трону. <...>

Він жадав підняти маси, стати центром їх тяжіння, відобразитися в пам'яті майбутніх поколінь.

Мене часто запитують, у чому полягає секрет незвичайного ораторсько­го таланту Гітлера. Я можу пояснити його лише надприродною інтуїцією Гітлера, його здатністю безпомилково вгадувати сподівання слухачів. <...>

Він не намагається нічого доводити. Коли він говорить про абстрак­тні речі, такі як честь, країна, нація, сім'я, вірність, то це справляє при­голомшливе враження. «Коли нація жадає свободи, у її руках з'являється зброя». «Якщо нація втратила віру через свій меч, то вона приречена на найжалюгідніше животіння». Освічена людина, почувши ці слова, зди­вується їх банальності. Але Гітлер такими промовами запалює аудиторію, і його слова знаходять шлях до кожного серця. Проте було б помилкою вважати, що Гітлер завжди був лише безпринципним демагогом. Колись він щиро вірив у правоту своєї справи. Він мав чуття — але не характер — революціонера, яке при спілкуванні з масами замінювало йому проникливість психолога.

Ось Гітлер входить до зали. Принюхується. Хвилину він роздумує, намагається відчути атмосферу, знайти себе. Раптом він вибухає: «Особистість не враховується. Німеччина розтоптана. Німці повинні об'єднатися. Інтереси кожного мають бути підпорядковані загальним інтересам. Я поверну вам почуття власної гідності і зроблю Німеччи­ну непереможною».

Його слова влучно сягають цілі, він торкається душевних ран кож­ного з присутніх, звільняючи колективне несвідоме і висловлюючи най­потаємніші бажання аудиторії. Він говорить людям те, що вони хочуть почути.

Наступного дня, звертаючись уже не до розорених крамарів, а до ділків промисловості, у перші секунди він переживає те саме почуття невизначеності. Але його очі зажевріли, він відчув аудиторію, усе в ньо­му перекинулося: «Нація відроджується лише зусиллями особи. Маси сліпі й тупі. Кожний із нас — лідер, і Німеччина складається з таких лідерів».

«Правильно! Правильно!» — кричать промисловці, і вони ладні за­присягнутися, що Гітлер — їх людина.

У 1937 р. на з'їзді в Нюрнберзі він звертається до жінок. Перед ним — 20 тис. жінок, серед них — молоді і старі, гарні й потворні» старі діви, заміжні пані та вдови, озлоблені і сповнені надій, стурбо­вані й самотні, жінки з високими моральними принципами і без них. Гітлер нічого не знає про жінку і про жінок, проте з його губ злітають слова, що викликали божевільний, нестримний ентузіазм: «Що дав вам я? Що дала вам націонал-соціалістична партія? Ми дали вам Чо­ловіка!».

І жінки відповідають йому диким криком захоплення. У Гітлера бувають пориви мужності і напади люті, зазвичай же він слабка, нетерпляча, дратівлива, невпевнена <...> людина; він жахаєть­ся від однієї думки про те, що його здоров'ю загрожує небезпека або що він може втратити контроль над своїм мисленням.

Питання:

1) Яку оцінку дає автор джерела А. Гітлеру?

2) Які риси характеру допомогли А. Гітлеру прийти до влади в Ні­меччині, установити диктаторський режим і стати «справж­нім утіленням принципу руйнування»?

3) Поясніть, у який спосіб А. Гітлер грав на інстинктах та почут­тях мас.

4) Використовуючи наведене джерело та додаткову літературу, складіть історичний портрет А. Гітлера.

5) Дайте власну оцінку цій історичній постаті.

РОСІЯ — СРСР У 1917—1939 рр. ІСТОРИК М. ЗАГЛАДІН ПРО ОСОБЛИВОСТІ ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ

XX ст. ознаменувалося виникненням у більшості країн другого еше­лону модернізації нового типу політичних режимів, що дістали назву тоталітарних.

У XX ст. в умовах існування масових політичних партій, які вико­ристовували засоби масової інформації для популяризації своїх ідей, то­талітаризм виявив себе як особливий історичний феномен.

Особливості тоталітарних режимів

По-перше, держава стає інструментом панування тоталітарної партії. Структури партії та держави поєднуються. Кількість державного апа­рату зростає за рахунок партійних функціонерів, із рядових членів пар­тії формується механізм контролю за повсякденним життям громадян. Ідеологія тоталітарної партії стає державною, насаджується суспільству шляхом контролю засобів масової інформації, твердої цензури.

По-друге, будь-яка політична опозиція знищується. Громадські організації, інші структури цивільного суспільства або розпускаються, або опиняються під контролем держави, стають засобом досягнення цілей, поставлених тоталітарними лідерами.

По-третє, основні ресурси, матеріальні, людські, інтелектуальні, спрямовуються на досягнення однієї головної мети, яка вважається ви­щою цінністю. Характер цієї мети визначається ідеологією.

По-четверте, роль особистості в умовах тоталітаризму полягає не ли­ше в дотриманні певних правил поведінки, покорі режиму. Від людини вимагається постійне служіння вищій меті аж до самопожертви заради її досягнення.

По-п'яте, особлива роль у тоталітарних режимах належить лідерам. Оскільки вважається, що в суспільстві існує лише єдина пра­вильна ідеологія, яка має одного носія (партію), її лідер безумовно обожнюється, стає втіленням вищої ідеї, символом нації, прогресу. Поклоніння вождям, владі взагалі, переконаність у їхній безгрішності насаджуються з використанням усіх можливостей засобів масової інформації.

Питання:

1) Дайте визначення поняття «тоталітаризм». Розкрийте сутність тоталітарних режимів.

2) Назвіть ознаки тоталітарних режимів.

3) Наведіть приклади тоталітарних режимів, які були встановлені у світі у 20—30-ті рр. XX ст. Що являли собою ідеології, на яких вони ґрунтувалися?

4) Використовуючи наведений матеріал та текст підручника, напишіть твір-роздум на тему «Сила та слабкість тоталітарних режимів».

ІЗ МАНІФЕСТУ І КОНГРЕСУ ГОМІНДАНУ

1) Усі нерівноправні договори про оренду китайських територій іно­земними державами,

2) Держави, які за власною ініціативою скасують усі особливі права й добровільно відмовляться від договорів, що підривають суверенітет Китаю, будуть розглядатися як найсприятливіші. <...>

4) Іноземні позики Китаю мають бути забезпечувані та оплачувані без економічного й політичного збитку для нього.

5) Китайський народ не оплачуватиме іноземні позики, отримані без відповідальними урядами на кшталт теперішнього пекінського уряду. <...

Внутрішня політика

1) Розмежування компетенції центральної та місцевої влади, для тоі го щоб усі справи загальнодержавного значення перебували у віданий центру, а справи місцевого значення — у віденні місцевої влади. <...> '

2) Населення кожної провінції має саме встановлювати свою конституцію та обирати губернатора, але при цьому провінційні конституції не повинні суперечити загальнодержавній конституції. <.„>

3) Основною одиницею самоврядування має бути повіт. Населення повіту із самоврядуванням повинно мати право обирати й звільняти по­садових осіб, а також право законодавчої ініціативи й референдуму.

Прибутки від надходження земельного податку, зростання цін на землю, використання державних земель, лісів, водоймищ, гідроенергетичних ресурсів і гірничорудних розробок повинні становити власність місцевих урядів і використовуватися для розвитку місцевого виробни­цтва, виховання дітей, забезпечення людей похилого віку, надання до­помоги біднякам і потерпілим від стихійних лих, для охорони здоров'я та інших суспільних потреб місцевого населення. <...> Надходження від повітів у державну скарбницю не повинні бути нижчі за 10 % і вищі за 50 % прибутку кожного повіту. <...>

6) Здійснення повної свободи зборів, союзів, слова, друку, місця про­живання й віросповідання для народу.

7) Поступовий перехід від найманої армії до обов'язкової військової служби. <...>

8) Уряд має вжити заходів для припинення бандитизму й бродяжни­цтва.

9) Чітке визначення кількості земельних та інших податків, скасу­вання всіх додаткових поборів. <...>

10) Точний облік кількості населення, упорядкування оброблюваних земель і контроль над виробництвом і збутом.

11) Реформа сільської організації та поліпшення життя селян.

14) Забезпечення загальної освіти, усебічний розвиток шкільної осві­ти, збільшення витрат на неї й забезпечення її незалежності.

15) Видання державою законів про землю, користування землею, земельний податок і податок із ціни землі. Землевласники повинні по­відомляти владу, у скільки вони оцінюють свою землю; держава стягу­ватиме податок із зазначеної ними ціни землі та у випадку потреби ску­повувати землю за цією ціною.

16) Підприємства монополістичного характеру, наприклад залізни­ці, повітряний транспорт тощо, не можуть бути приватною власністю і мають бути передані під управління держави.

Питання:

1) Дайте визначення поняття «Гоміндан». Коли він був ство­рений?

2) Проаналізуйте програмні вимоги Гоміндану.

3) Використовуючи наведені джерела, визначте, у чому поляга­ли основні відмінності програмних цілей КПК та Гоміндану. Що в них було спільного?

4) Поміркуйте, які існували можливі шляхи об'єднання Китаю.

5) Дайте власну оцінку діяльності Гоміндану.

ІЗ МЕМОРАНДУМУ ТАНАКА ГІЇТІ

Якщо в майбутньому ми захочемо встановити контроль над Китаєм, нам слід було б розгромити Сполучені Штати, тобто вчинити з ними так, як ми вчинили в російсько-японській війні.

...Для того щоб завоювати світ, ми повинні спочатку завоювати Ки­тай. Якщо нам удасться завоювати Китай, то всі інші азійські країни, Індія, а також країни Південних морів нас боятимуться й капітулюють. Світ тоді зрозуміє, що Східна Азія наша, і не насмілиться заперечувати наші права. Таким є план, який заповів нам імператор Мейдзі, й успіх його має важливе значення для існування нашої Японської імперії. <-..>