Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості, що залежить як від об'єктивних чинників (масштабу цін в економіці країни і ряду макроекономічних показників), так і суб'єктивних чинників (наприклад, найпростішого - облікової політики підприємства); індикатором виступає, насамперед, власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Простіше кажучи, управління капіталом - це вплив суб'єкта ринку (тобто підприємства) на об'єкт управління (тобто капітал) з метою ефективного та оптимального використання цього об'єкта для ведення господарської діяльності суб'єкта.
Управління капіталом підприємства скероване на вирішення таких основних завдань [16]:
. Формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства.
. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямами використання.
. Забезпечення умов досягнення максимальної доходності капіталу при запланованому рівні фінансового ризику. 4. Забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з використанням капіталу, при запланованому рівні його дохідності.
. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку.
. Забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників.
. Забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства.
. Оптимізація обігу капіталу.
. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.
Процес управління структурою капіталу ґрунтується на певному механізмі, який є системою основних елементів та функцій, що регулюють процес розроблення та реалізації управлінських рішень у цій галузі. Ефективність діяльності значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом. Управління капіталом суб'єктів господарювання тісно пов'язане із прийняттям управлінських рішень, оскільки його величина та динаміка є важливими критеріями для встановлення їхньої оптимальності [23]. Капітал завжди є необхідним атрибутом діяльності - від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Своєю чергою, управління капіталом передбачає вплив на його обсяг і структуру, а також джерела формування з метою підвищення ефективності його використання. Налагоджений механізм управління капіталом передбачає: чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді; удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їхнього аналізу і запровадження; розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом; використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування; орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом.
Саме капітал є головною рушійною силою ефективного функціонування суб'єкта діяльності, ефективне управління яким зумовлює перспективу розвитку господарської одиниці, тому докладнішого розгляду потребує оптимізація структури капіталу.
Аналіз літературних джерел дав змогу зробити висновки, що методику оптимізації структури капіталу доцільно побудувати у три етапи [28]:
. Здійснення фінансового аналізу структури капіталу.
. Визначення інтегрованих шляхів оптимізації структури капіталу.
. Створення ефективної концепції збереження власного капіталу. Виходячи із визначення власного капіталу як загальної вартості майна підприємства, можна зауважити, що реальну вартість не завжди можна визначити кількісно, зокрема за інших рівних умов вартість компанії, що є відомим трендом, є вищою, а отже, вищою буде і вартість її майна [16]. З іншого боку, за наявності на підприємстві власного інтелектуального капіталу його вартість (вартість розроблення та виконання досліджень) не завжди відповідає ринковій вартості (конкурентні переваги, які надасть підприємству це розроблення). Тож оцінка реальної ринкової вартості власного капіталу підприємства є першим кроком до ефективного управління ним.
Під час визначення оптимальної частки власного капіталу у структурі капіталу підприємства, враховуючи функціональне призначення власного капіталу, на мікрорівні можна виділити його позитивні риси:
- простота залучення використання (під час вирішення питання щодо збільшення обсягу власного капіталу або щодо напрямів його використання рішення приймає підприємство без участі будь-яких інших суб'єктів господарювання);
- вища дохідність та здатність генерувати прибуток (під час використання власного капіталу немає потреби сплачувати відсотки за кредитом); підвищення конкурентостійкості підприємства (наявність значної частки власного капіталу збільшує його платоспроможність та фінансову стійкість, що надає певних конкурентних переваг та статусу перед клієнтами та партнерами) [16].
Проте використання підприємствами лише власного капіталу має і негативні риси:
- обсяг власного капіталу обмежений, тому підприємство може втратити можливість розширення діяльності та збільшення рентабельності за рахунок залучення позикових коштів за допомогою ефекту фінансового левериджу;
- часто власний капітал, залучений із зовнішніх джерел, має вищу вартість порівняно з позиковим капіталом [14].
Тому одним із основних питань управління власним капіталом підприємства є визначення оптимальної структури капіталу, тобто такого співвідношення власних і позикових коштів, яке забезпечує максимізацію ринкової вартості компанії.
Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного капіталу, а його збереження. Необхідність забезпечення власного капіталу на визначеному рівні відобразилась у міжнародних стандартах бухгалтерськогообліку у вигляді концепції збереження власного капіталу, що орієнтована назабезпечення безперервності господарської діяльності підприємства. Одним із показників збереження власного капіталу є показник "чисті активи", якийвизначається як різниця між активами підприємства та обсягом його зобов'язань. Подібним чином деякі автори визначають власний капітал підприємства [15]. Варто зазначити, що управління формуванням, використанням та збереженням власного капіталу є основним у системі менеджменту і існує навіть на малих підприємствах, а от питання визначення ринкової вартості компанії, дієвості її фінансово-господарської діяльності та формування оптимальної структури капіталу зазвичай виникають лише на великих підприємствах. Відповідно до концепції збереження власного капіталу таке управління доцільне у разі, коли підприємство перебуває у кризовому стані. Результатом управління капіталом повинна бути розроблена підприємством на основі власного досвіду із врахуванням теоретичних узагальнень, наведених в економічній літературі, система показників стану і використання капіталу, наприклад: співвідношення власного, позиченого і залученого капіталу; норма- тив власного обігового капіталу; опора фінансового важеля (фінансовий леверидж) тощо.
Отже, під час розроблення фінансової політики підприємства потрібно вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу дасть змогу збільшити ринкову вартість економічної одиниці. Оптимальною є така структура капіталу, яка дасть змогу звести до мінімуму середньозважену вартість капіталу і, водночас, підтримати кредитну репутацію підприємства на рівні, який сприяє залученню нових капіталів на прийнятних умовах.
3.3 Стратегія управління власними коштами підприємства
На жаль, питання, пов'язані з розробкою стратегічних моделей оптимізації структури капіталу не отримали ще широкого використання на українських підприємствах. Формування структури капіталу на багатьох підприємствах здійснюється інтуїтивно, або згідно з традиціями, без належного аналітично-математичного обґрунтування.
Для забезпечення сталого розвитку підприємства та максимізації прибутку важливим є оптимізація структури капіталу на основі стратегічного аналізу величини власного та залученого капіталів. Управління капіталом підприємства, як і весь процес управління, містить стратегію і тактику управління. Нині під стратегією розуміють загальний напрямок і спосіб використання корпоративних засобів для досягнення поставленої мети. Тактика управління передбачає конкретні методи і прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу.
Існують такі базові стратегії управління капіталом:
- консервативна, метою якої є отримання дохідності вищої, ніж за банківськими депозитами за значно менших ризиків, ніж на ринку акцій;
- збалансована, де очікується отримання дохідності, що порівнюється з середньоринковою за найліквіднішими акціями, але з меншим ризиком;
- ризикова, де метою є отримання максимального приросту активів;
- індексна призначена для інвесторів, які мають на меті отримання інвестиційного доходу з портфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу.
Структура управління капіталом акціонерного товариства передбачає визначення та реалізації політики щодо управління:
- власним капіталом - формування власного капіталу за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави. До внутрішніх джерел - фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності.
- позиковим капіталом - збільшення капіталу підприємства за рахунок внутрішніх джерел та зовнішніх. Зовнішні джерела позикових коштів складаються з двох підгруп: зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Внутрішні джерела позикових коштів - відстрочені зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань.
При плануванні структури капіталу варто враховувати наступне:
- акціонерна компанія має випустити прості акції в період просування на ринок;
- вартість облігацій має бути низькою, а вартість простих акцій може бути високою;
- високий прибуток і великий ризик асоціюються з левериджем - операційним і фінансовим, які впливають на зміни в продажу акцій;
- високий ступінь левериджу означає високий ступінь ризику, при якому для підприємства неможливо покрити видатки за дисконтними цінними паперами.
Структура капіталу акціонерного товариства визначається фінансовою, операційною та інвестиційною діяльністю, які активно впливають на кінцеві результати господарювання.
В процесі стратегічного аналізу використовується збалансована система показників, яка дає можливість дослідити співвідношення доходності та ризику в процесі розвитку товариства. До такої системи показників слід віднести: коефіцієнти фінансової стійкості та платоспроможності, рентабельності активів та власного капіталу, ділової активності. Аналітичне дослідження структури капіталу показує, що вона тісно пов'язана із системою прогнозування показників підприємства [26].
Система прогнозних показників повинна відповідати таким основним вимогам: єдність і обов’язковість показників для даного рівня прогнозування; здатність до агрегатування і дезагрегатування; мати одиниці вимірювання; забезпечувати комплексну характеристику всіх аспектів функціонування об'єктів прогнозування; бути гнучкою, здатною до адаптації та відображення всіх змін стану об'єкта прогнозування.
Отже, керівництву підприємства потрібно чітко визначити, за рахунок яких фінансових ресурсів буде сформовано капітал підприємства. Від цього залежатиме стан і результати діяльності підприємства у майбутньому.
Головне завдання стратегічного аналізу структури капіталу - оптимізація
співвідношення між власним і залученим капіталом, за якого досягається найвищий
прибуток підприємства. Збалансована система показників при оптимізації
структури капіталу базується на оцінці фінансово-економічного стану
акціонерного товариства [30].
ВИСНОВКИ
Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємств повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності.
Отже перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових етапів до формування власних фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.
В першому розділі курсової роботи було визначено поняття власних коштів підприємства, проаналізовано іх структуру та склад, згідно різних підходів. Також було визначенно інформаційно-правову базу аналізу власних коштів підприємства, та обґрунтування різних методик цього аналізу.
В другому розділі проведено фінансовий аналіз власного капіталу підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс». Проаналізовано стан підприємства та дано техніко-економічну характеристику даного підприємства. Зроблена оцінка ефективності використання власних коштів на ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс».
У третьому розділі запропоновано шляхи поліпшення джерел формування власних коштів підприємства ТОВ «Промислова компанія «Техметалресурс». Запропоновано вдосконалення системи аналізу та управління використанням власних коштів підприємства, та визначено стратегію управління власними коштами на підприємстві.
У курсовій роботі були виконані поставлені завдання:
- досліджено сучасні напрямки аналізу власних коштів підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства;
- визначено сутність власних коштів, їх функції та складові;
- проведено дослідження методик формування власного капіталу підприємства;
- проведено оцінку власного капіталу за даними досліджуваного підприємства;
- визначено стан фінансово-господарської діяльності об’єкта дослідження;
- проаналізувано ефективність використання власного капіталу підприємства;
- визначено фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та ступінь їх впливу на результативні показники діяльності підприємства;
- надано рекомендації
щодо оптимізації формування капіталу підприємства.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Господарський Кодекс України. Постанова ВРУ № 436-IV від 16.01.2003р. с. 144 із змінами та доповненнями.
2. Податковий Кодекс України. Постанова ВРУ № 3221-IV від 07.04.2011 р. с. 490 із змінами та доповненнями.
. Цивільний кодекс України: кодекс України, затверджений Верховною Радою України від 16.01.2003 р. за №435-ІV
. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [Електронний ресурс] : закон України від 16.07. 99 № 996814. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.
. Закон України «Про господарські товариства» [Електронний ресурс]: закон України від 19.09.91 №15768ХІІ, із змінами і доповненнями. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.
6. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [Електронний ресурс]: закон України від 30.10.96 №448/968ВР, із змінами і доповненнями. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi8 bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України.
. Закон України «Про облікову політику» [Електронний ресурс] : лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi8bin/laws/main.cgi. - 04.09.2008. - Законодавство України