Курсовая работа (т): Аналіз власних коштів підприємства

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України «Про власність», «Про підприємство в Україні», «Про господарські товариства».

Беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.

Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалось нормативним урегулюванням бухгалтерського обліку власного капіталу підприємств. Так що на даний момент нормативна та законодавча база України містить такі основні елементи.

Нормативною базою формування власного капіталу є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.

Одним із важливих документів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітності в Україні». Він встановлює єдині методичні основи бухгалтерського обліку і звітності в Україні для підприємств, їх об'єднання та організацій (крім банків) незалежно від форми власності, бюджетних установ. Положення має підрозділи «Фонди і резерви» і «Прибуток (збиток) виробництва», що розкриває сутність і межі утворення окремих складових власного капіталу, наприклад: статутного фонду, резервного фонду та інші [4].

Нормативним документом є Господарський кодекс України визначає правові засади здійснення підприємницької діяльності в Україні, розкриває сутність підприємництва, його суб'єкти і об'єкти, організаційні форми, обмеження в здійсненні підприємницької діяльності [1].

Будь-яке підприємство при організації фінансово-господарської діяльності, спирається на ПКУ. Він включає в себе такі питання, як об'єкт і суб'єкт оподаткування, тобто визначає з чого утворюється прибуток підприємства, яке підприємство є платником податку. Так само в законі розкриті поняття валових втрат і прибутків підприємства, амортизаційних відрахувань. Цей закон дуже важливий, тому що визначає сутність доходів і витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку [2].

П (С) БУ5 «Звіт про власний капітал» надає узагальнену за звітний рік інформацію про зміни (збільшення, зменшення) статутного фонду, капіталу, пайового капіталу, додаткового, резервного, несплаченого і вилученого капіталу, а також про нерозподілений прибуток. Додаткова інформація, розкриття якої в поясненнях звіту вимагається П(С)БУ5, освітити призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу підприємства [11].

1.3    Сучасні методики аналізу власних коштів підприємства

Аналіз власного капіталу підприємства є складним, комплексним завдання, під час розв’язання якого слід враховувати не лише загальний фінансовий стан підприємства та його діяльність, а й кон’юнктуру ринку товарів та послуг, економічний стан його кредиторів та дебіторів. Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Існує чимало підходів до аналізу власного капіталу.

Горизонтальний аналіз власного капіталу полягає у порівнянніпоказників попереднього і поточного року. При цьому здійснюється зіставлення складових власного капіталу і визначається їх абсолютна та відносна зміна. Вертикальний аналіз (на відміну від горизонтального, що показує динаміку складових власного капіталу за ряд років) є аналізом внутрішньої структури власного капіталу. При проведенні такого аналізу власний капітал прирівнюється до 100 % і обчислюється питома вага кожної його складової. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у власному капіталі становить конкретна стаття. Це дозволяє визначити вплив складової власного капіталу на його загальну величину.

Порівняльний аналіз власного капіталу з аналогічними показниками діяльності інших підприємств, із середнім значенням галузі в цілому або з найкращими показниками галузі дозволяє підприємству сформувати адеватну самооцінку та визначити стратегічні орієнтири діяльності. Результати кількісного аналізу дають можливість відповісти на питання стратегічного управління: наявну позицію підприємства та його бажану майбутню позицію. В такому разі відповіді формулюються у вигляді конкретних числових значень фінансових показників.

Аналіз власного капіталу із використанням коефіцієнтів дозволяє встановити зв'язок між різними складовими власного капіталу. У вітчизняній та світовій практиці використовується чимала кількість коефіцієнтів для аналізу структури власного капіталу, застосування яких обумовлено конкретними цілями аналізу. Зокрема, за допомогою коефіцієнтного аналізу визначається розрахунок коефіцієнтів оборотності капіталу та показників його рентабельності.

Вибір того чи іншого підходу до аналізу власного капіталу залежить від того, що конкретно про власний капітал хоче дізнатися дослідник. Дані підходи до аналізу власного капіталу схожі між собою, проте з їх допомогою можна проаналізувати різноманітні сторони змін власного капіталу. Показники власного капіталу входять до складу формул, які застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства.

Розглянемо коефіцієнтий метод більш детальніше за допомогою деяких показників.

Відомо, що пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов'язань, поточних зобов'язань та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних коштів у загальній величині джерел коштів підприємства і коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів, обчислених за формулою (1.1).

       (1.1)

де  - скориговані довготермінові зобов’язання,

 - скориговані поточні зобов’язання,

- реальний власний капітал.

Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Для оцінки власного капіталу визначають зміну обсягу та співвідношення основного і оборотного капіталу. Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів.

Наявність власного оборотного капіталу можна визначити двома способами:

-        необхідно від суми власного капіталу (І розділ пасиву балансу), забезпечення майбутніх витрат і платежів (ІІ розділ пасиву балансу) та довгострокові зобов’язання (ІІІ розділ пасиву балансу) відняти суму необоротних активів (І розділ активу балансу).

         необхідно від суми оборотних активів (ІІ розділ активу балансу) відняти суму поточних зобов’язань ( IV розділ пасиву балансу).

Розрахунок покаже, що залишилося в обороті підприємства, якщо погасити короткострокову заборгованість (яка сума поточних активів була сформована за рахунок власного капіталу). Отже, чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим кращий фінансовий стан підприємства, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

На основі аналізу визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. Обчислюється коефіцієнт нагромадження власного капіталу за формулою (1.2).

,        (1.2)

де РК - резервний капітал;

НПР - нерозподілений прибуток;

 - непокритий збиток;

- реальний власний капітал.

Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) 8 про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.

Також проводять аналіз структури і динаміки позичених коштів. У ході аналізу визначають співвідношення довготермінових і короткотермінових позичених коштів, банківських кредитів та кредиторської заборгованості. Враховуючи те, що довготермінові кредити і позики зміцнюють фінансову стійкість підприємства, корисно разом із коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів розглянути коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і перманентного капіталу, який обчислюють за формулою (1.3):

К= ,    (1. 3)

де - скориговані короткотермінові зобов'язання.

Співвідношення позичених і власних коштів може перевищувати одиницю за умови, що співвідношення короткотермінових зобов'язань та перманентного капіталу не перевищує одиницю.

Для оцінювання фінансової стійкості підприємства вирішального значення набуває показник чистих активів, який визначають як різницю суми активів, використовуваних для розрахунку, і суми зобов'язань, взятих до розрахунку. Активи підприємства використовують для розрахунків. Вони дорівнюють сумі підсумків розділів балансу І "Необоротні активи" і ІІ "Оборотні активи" за мінусом вартості власних акцій, викуплених в акціонерів (рядок 045 розділу І балансу), а також оцінювальних резервів за сумнівними боргами, якщо їх створювали (рядок 162 розділу ІІ балансу).

Зобов'язання підприємства, взяті до розрахунку, дорівнюють сумі підсумків розділів пасиву балансу ІІІ "Довгострокові зобов'язання" і ІV "Поточні зобов'язання", збільшеній на суми цільового фінансування (рядок 420, розділ ІІ пасиву) і зменшеній на суми доходів майбутніх періодів (розділ V пасиву).

Згідно з чинним законодавством України для акціонерних товариств якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства менша за його статутний капітал, підприємство зобов'язане поінформувати про зменшення свого статутного капіталу до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця реального власного і статутного капіталів - основний вихідний показник стійкості фінансового стану підприємства. Наведемо алгоритм розрахунку даного показника у формулі 1.4:

,   (1.4)

Позитивні складові наведеного виразу можна умовно назвати приростом власного капіталу, а негативні складові 8 вилученням власного капіталу. Якщо зростання власного капіталу перевищує його вилучення (або дорівнює йому), то різниця реального власного капіталу та статутного капіталу є позитивною (або принаймні не є негативною) і, відповідно, виконується мінімальна умова фінансової стійкості підприємства. Якщо приріст власного капіталу є меншим від його вилучення, то різниця реального власного і статутного капіталів є негативною, що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства.

У ході аналізу різниці реального власного і статутного капіталів встановлюють достатність величин реального власного капіталу. У випадку визначення нестачі реального власного капіталу зусилля потрібно спрямувати на збільшення прибутку, зростання рентабельності, погашення заборгованості учасників (засновників) за внесками у статутний капітал, розподіл чистого прибутку переважно на поповнення резервного капіталу.

Ефективність використання капіталу характеризується його доходністю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт оборотності капіталу - відношення виручки від реалізації продукції, робіт, послуг до середньорічної суми капіталу. Оберненим показником коефіцієнту оборотності капіталу є капіталомісткість - відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки від реалізації.

Особливу увагу при проведенні аналізу варто приділяти ефективності й інтенсивності використання основного капіталу підприємства, оскільки інтенсивність використання основного капіталу в значній мірі визначає й ефективність роботи підприємства в цілому. Ступінь впливу інтенсивності використання основного капіталу на показники діяльності підприємства дуже велика, це можна бачити зі схеми, приведеної у Додатку А.

Взаємозв’язок між показником рентабельності сукупного капіталу і його оборотності відображає залежність (1.5):

   (1.5)

де Рк - рентабельність сукупного капіталу;

П - прибуток;

К - середньорічна сума капіталу;

В - виручка від реалізації;

Таким чином, рентабельність капіталу (активів) дорівнює добутку рентабельності продаж (Рпр ) і коефіцієнту оборотності капіталу (Коб ) (1.6):

,     (1.6)

На підставі значень цих показників здійснюється оцінка фінансового стану і ділової активності підприємства.

Для розрахунку впливу факторів на зміну рівня рентабельності використовують метод ланцюгових підстановок. Факторна модель має вигляд (1.7):

        (1.7)

де ФМ - фондомісткість продукції (вартість основних фондів / виручка від реалізації продукції);

- коефіцієнт оборотності оборотних коштів (залишок оборотних коштів/ виручка від реалізації продукції).

Швидкість оборотності капіталу характеризується коефіцієнтом оборотності капіталу (Коб ) і тривалістю одного обороту (Тоб ).

Коефіцієнт оборотності капіталу розраховується за формулою (1.8):

              (1.8)

Обернений показник коефіцієнту оборотності капіталу - капіталомісткість (1.9):

       (1.9)

Тривалість обороту капіталу розраховується за формулою (1.10):

        (1.10)

де Д - кількість календарних днів в аналізованому періоді ( рік - 360 днів, квартал - 90, місяць - 30).

Для розрахунку впливу коефіцієнту оборотності капіталу на зміну сукупної виручки використовують наступну факторну модель (1.11):

В=К*Коб   (1.11)

Прискорення оборотності капіталу може відбуватися за рахунок:

-        скорочення тривалості виробничого процесу за рахунок інтенсифікації виробництва;

         покращення організації матеріально8технічного постачання;

         прискорення оформлення розрахункових документів та відвантаження продукції;

         скорочення термінів дебіторської заборгованості;

         підвищення рівня маркетингових досліджень.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) і рентабельність сукупного капіталу пов’язані між собою (1.12):