Коефіцієнт маневреності власного капіталу, цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.
Км 2010 = 965134 / 66 869 = 14,43,
Км 2011 = 994099 / 77 025 = 12,9.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення вкладень до оборотних коштів підприємства.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%).
Кп.к 2010 = (480694 + 469295) / 1 016 858 = 0,93,
Кп.к 2011 = (480694 + 495104) / 1 052 823 = 0,92.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення авансованих коштів у його діяльність.
Коефіцієнт фінансової стабільності, цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.
Кф.с.2010 = 66 869 / (480694 + 469295) = 0,07,
Кф.с.2011 = 77 025 / (480694 + 495104) = 0,08.
Коефіцієнт фінансової стабільності має тенденцію на збільшення, що свідчить про залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості підприємства.
Фінансовий леверидж це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал.
Фл 2010 = 480694 / 66 869 = 7,19,
Фл 2011 = 480694 / 77 025 = 6,24.
Фінансовий ліверідж має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення потенційної можливості впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу.
Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування [31].
Кф.с. 2010 = (66 869 + 480694) / 1 016 858 = 0,54,
Кф.с. 2011 = (77 025 + 480694) / 1 052 823 = 0,53.
Коефіцієнт фінансової стійкості має тенденцію на зменшення, що свідчить про зменшення здатності підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.
В цілому стан підприємства є нестабільним, високий рівень залежності від позикових коштів це підтверджує, треба розробити план виходу підприємства з кризового становища.
Ефективність використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю. Рівень рентабельності капіталу вимірюється відсотковим відношенням балансового прибутку до величини капіталу.
Підвищення прибутковості капіталу досягається раціональним і ощадливим використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати, утрат на всіх стадіях кругообігу. У результаті капітал повернеться до свого вихідного стану в більшій сумі, тобто з прибутком.
Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його прибутковістю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного й оборотного капіталу.
Як інвестиційну базу при розрахунку рентабельності капіталу використовують також «Власний капітал» + «Довгострокові позикові засоби». Вона відрізняється від бази «Загальна сума активів» тим, що з її виключаються оборотні активи, сформовані за рахунок короткострокових позикових засобів. Цей показник характеризує ефективність не всього капіталу, а тільки власного (акціонерного) і довгострокового позикового капіталу. Називають його звичайно рентабельністю інвестованого капіталу.
При розрахунку рентабельності капіталу як інвестиційну базу може бути використана середньорічна вартість власного (акціонерного) капіталу. Але в даному випадку в розрахунок беруть прибуток за винятком податків і відсотків по обслуговуванню боргу, а також дивідендів по привілейованих акціях. Називається цей показник «Рентабельність власного капіталу» (RОЕ). Порівняння величини даного показника з величиною рентабельності всього капіталу показує вплив позикового капіталу на прибуток власника.
Друге питання, що виникає при визначенні рентабельності капіталу, - який прибуток брати до уваги: балансову (валову), прибуток від реалізації чи продукції чистий прибуток. У даному випадку також треба враховувати інвестиційну базу капіталу. Якщо визначаємо рентабельність всіх активів, то в розрахунок приймається весь балансовий прибуток, що містить у собі прибуток від реалізації продукції, майна і позареалізаційні результати (доходи від довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, від участі в спільних підприємствах і інших фінансових операціях).
При визначенні рівня рентабельності власного капіталу враховується чистий прибуток без фінансових витрат по обслуговуванню позикового капіталу.
Р2010 = 69 / 66 869 = 0,001,
Р2011 = 3156 / 77 025 = 0,04.
Рівень рентабельності власного капіталу має тенденцію на збільшення, що свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства та ефективність вкладень в підприємство.
Наступний показник, що характеризує ефективність управління власним капіталом підприємства є показники оборотності, які визначають скільки разів кожна вкладена одиниця коштів приймає участь у виробничому процесі та період обертання одного циклу. До цих показників можна віднести наступні:
Кв.к.2010 = 12164 / 66 869 = 0,18,
Кв.к.2011 = 38759 / 77 025 = 0,5.
Коефіцієнт оборотності має тенденцію на збільшення, що свідчить про прискорення оборотності власного капіталу і як наслідок збільшення прибутку підприємства.
Пв.к.2010 = 360 / 0,18 = 2000,
Пв.к.2011 = 360 / 0,5 = 720.
Тривалість обороту у днях збільшилась, що свідчить про недоліки обраної системи господарювання.
Зв.к.2010 = 1 / 0,18 = 5,6,
Зв.к.2011 = 1 / 0,5 = 2.
Коефіцієнт завантаженості власного капіталу свідчить про зменшення рівня завантаженості власного капіталу, що негативно відображається на господарській діяльності підприємства.
Капітал у процесі свого руху проходить послідовно три стадії кругообігу: заготівельну, виробничу і збутову. На першій стадії підприємство здобуває необхідні йому основні фонди, виробничі запаси, на другий - частину засобів у формі запасів надходить у, виробництво, а частина використовується на оплату праці працівників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню й інші витрати. Закінчується ця стадія випуском готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується і на рахунок підприємства надходять кошти, причому, як правило, більше первісної суми на величину отриманого прибутку від бізнесу. Отже, чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше підприємство одержить і реалізує продукції при одній і тій же сумі капіталу за визначений відрізок часу. Затримка руху засобів на будь-який стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, вимагає додаткового вкладення засобів і може викликати значне погіршення фінансового стану підприємства.
Досягнутий у результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу в збільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку, тому що звичайно до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням. Якщо виробництво і реалізація продукції є збитковими, то прискорення оборотності засобів веде до погіршення фінансових результатів і «проїданню» капіталу. Зі сказаного випливає, що потрібно прагнути не тільки до прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообігу, але і до його максимальної віддачі, що виражається в збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу.
Обсяги окремих складових власного капіталу регулюються законодавством. Обсяг та склад статутного капіталу вказується в установчих документах та вноситься засновниками у терміни, встановлені законодавством.
Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб’єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.
Отже, за результатами проведеного теоретичного дослідження щодо аналізу власного капіталу, визначено сутність та функції власного капіталу сучасних підприємств. Обґрунтовано необхідність проведення систематичного аналізу стану та динаміки власного капіталу в умовах сучасного розвитку економіки.
Так, економічна роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Найважливішими характеристиками капіталу є наступне: він виступає основним чинником виробництва; характеризує фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.
В процесі дослідження визначено основну нормативно-правову базу що регламентує процес формування, розподілу та використання власного капіталу вітчизняних суб’єктів господарювання. Так, серед них найбільш вагомих є Господарський Кодекс, Закон України «Про господарські товариства» та інші.
Інформація про рух та складові елементи власного капіталу міститься в формі №4 «Звіт про власний капітал». Також дану інформацію, але не в розрізі складових елементів власного капіталу, можна отримати в розділі 1 Пасиву балансу підприємства [13].
Формування капіталу підприємства як об’єкт управління являє
собою широке поле діяльності фінансового менеджера для прийняття ефективних
стратегічних та оперативних управлінських рішень, напрямлених на успішну
реалізацію місії та загальної стратегії економічного розвитку підприємства.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу ВЛАСНИХ КОШТІВ
підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
.1 Шляхи поліпшення джерел формування власних коштів
підприємства
В умовах ринкової економіки однією з найважливіших проблем, що стоять перед будь-яким підприємством, є проблема залучення ресурсів для фінансування нових та вже існуючих інвестиційних проектів. Ця проблема особливо актуальна в наш час в умовах економічної кризи, за надмірної зношеності основних виробничих фондів у багатьох галузях економіки [29].
Перед керівництвом підприємств ТОВ «Техметалресурс» постає низка аспектів, аналіз яких дає змогу оцінити можливості залучення капіталу і оптимізувати структуру його джерел. Для цього потрібно детально вивчити ефективність управління внутрішніми джерелами формування власного капіталу, можливість збільшення власного капіталу через емісію акцій, залучення позикового капіталу шляхом випуску облігацій, можливі способи застосування та вдосконалення наведених вище способів оптимізації структури джерел фінансування інвестицій в основний капітал.
Джерелами формування власних оборотних коштів підприємства ТОВ «Техметалресурс» виступають власний капітал, та прирівняні до власних оборотних коштів - забезпечення наступних платежів та цільове фінансування.
В умовах кредитної кризи значне боргове навантаження, яке характерне для ТОВ «Техметалресурс», є критично високим. Ситуація ускладнюється падінням споживчого попиту, тому можливим є нарощення залишків неліквідних товарів, що фактично “заморожують” оборотні кошти в товарних запасах. Поряд з цим, у ТОВ «Техметалресурс» є недостатня кількість високоліквідних оборотних активів, зокрема грошових коштів, а на тлі кризи ліквідності банків та погіршення умов кредитування це може призвести до значних втрат капіталу підприємства, або навіть і до банкрутства. Ще однією проблемою, яка виникає при формуванні оборотних коштів за рахунок залучених джерел є девальвація гривні, що може призвести до банкрутства тих суб’єктів господарювання, які потрапили у залежність від кредитів у валюті [27].
Отже, дефіцит власних оборотних коштів підприємства, чистий відтік капіталу та складність залучення додаткових коштів з кредитних ресурсів можуть призвести до зниження обсягу валового нагромадження капіталу. Таким чином, важливим напрямком антикризового управління ТОВ «Техметалресурс» є побудова економічного механізму управління ефективним формуванням та ефективного використання оборотних коштів підприємства в умовах їх дефіциту, на основі впровадження наступних дій:
- проведення всебічного аналізу сучасного стану ефективності формування та використання власних коштів, а також виявлення резервів підвищення ефективності управління ними;
- формування системи управління власними коштами на трьох рівнях: стратегічному, поточному та оперативному;
- впровадження ефективного механізму управління власними коштами ТОВ «Техметалресурс» в умовах їх дефіциту, що базується на використанні прогнозування зміни тенденцій, розробці імітаційної моделі багатоваріантного процесу управління власними коштами та алгоритму оцінки ефективності управління товарно-матеріальними ресурсами, нормування в умовах їх дефіциту тощо;
- забезпечення високої фінансової дисципліни постачальників, дебіторів та персоналу ТОВ «Техметалресурс», який передбачає застосування принципу бюджетування;
- здійснення контролю та моніторингу за ефективністю управління власними коштами [24].
Таким чином, у контексті побудови ефективної системи формуванням
власних коштів підприємства ТОВ «Техметалресурс» в умовах кризових явищ,
передбачає реалізацію наступних дій: планування обсягу оборотних коштів
підприємства, що ґрунтується на визначенні потреби окремих елементів оборотних
активів; обґрунтування політики формування власних коштів, що направлено на
ефективне забезпечення оборотним капіталом товарообороту; оптимізація складу
власних та позичених джерел формування оборотного капіталу в умовах обраної
фінансової стратегії підприємства; проведення ефективної кредитної та
інвестиційної політики.
3.2 Вдосконалення системи аналізу та управління
використанням власних коштів підприємства
Умови розвитку трансформаційної економіки України створили об'єктивну необхідність розроблення та обґрунтування нових підходів та інструментарію управління структурою капіталу підприємства з метою її оптимізації.
Структура капіталу, що використовується підприємством визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, активно впливає на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів та власного капіталу, тобто впливає на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства, визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності й остаточно формує співвідношення у ступенях прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства. Управління формуванням структури капіталу, як складова управління загалом є системою принципів і методів розроблення та реалізацією управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залучення з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства [10].