оптимальної стратегії іншому гравцю невигідно відступати від своєї оптимальної стратегії, тобто стратегії, що відповідають сідловій точці, є найбільш вигідними для обох гравців. Метод вибору стратегій на основі сідлової точки називається “ принципом мінімаксу” , який інтерпретується так: чини так, аби за найгіршої для тебе поведінки супротивника одержати максимальний виграш.
Випадок 2. Платіжна матриця не має сідлової точки. Це, звичайно, поширеніший випадок. У цій ситуації теорія пропонує керуватися так званими змішаними стратегіями, тобто тими стратегіями, в яких випадковим чином чергуються особисті стратегії. Цей метод широко використовується на інтуїтивному рівні. Наприклад, продавець, не знаючи, який з товарів матиме попит, прагне по можливості урізноманітнити асортимент; оптимальний портфель цінних паперів складають з паперів різних видів. Точний метод знаходження оптимальної змішаної стратегії зводиться до задачі лінійного програмування і, хоча й не є дуже складним, досить трудомісткий. Існують спеціальні комп’ютерні програми, що реалізують цей метод.
У теорії ігор змішана стратегія – модель мінливої, гнучкої тактики, коли жоден із гравців не знає, як поведе себе противник у даній ситуації. Змішана стратегія гравця – це застосування всіх його чистих стратегій у разі багаторазового повторення гри в тих самих умовах із заданими ймовірностями.
Умови застосування змішаних стратегій:
-гра без сідлової точки;
-гравці використовують випадкове поєднання чистих стратегій із заданими ймовірностями;
-гра багаторазово повторюється в подібних умовах;
-під час кожного з ходів жоден гравець не інформований про вибір стратегії іншим гравцем;
-допускається осереднення результатів ігор.
Коли гравець приймає рішення, керуючись чистою стратегією, то з усіх своїх варіантів він обере один, який і використає. Якщо ж він діє відповідно до цієї
102
стратегії, то розраховує (або апріорно задається) ймовірності кожного з можливих рішень.
Активними стратегіями гравців А і В називають стратегії, що входять до складу оптимальних змішаних стратегій відповідних гравців з ймовірностями, відмінними від нуля. Отже, до складу оптимальних змішаних стратегій гравців можуть входити не всі апріорі задані їхні стратегії.
Перші роботи з теорії ігор характеризувалися спрощеністю припущень та високим ступенем формальної абстракції, що робило їх малопридатними для практичного використання. Але за останні 10-15 років становище змінилося. На сучасному етапі можливе застосування методів теорії ігор для обґрунтування рішень щодо проведення принципової цінової політики, виходу на ринок, створення спільних підприємств, корпорацій, розрахунку часу розробки нової продукції, формування та розвитку внутрішньофірмової культури. Положення даної теорії в принципі можна використовувати для всіх видів рішень, якщо на їх прийняття впливають інші суб’єкти (ринкові конкуренти, постачальники, провідні клієнти, працівники тощо). Але існують певні межі застосування аналітичного інструментарію теорії ігор.
Він може бути використаний лише за умови одержання додаткової інформації у таких випадках:
-коли в підприємств склалися різні уявлення про гру, в якій вони беруть участь, чи коли в них бракує інформованості відносно можливостей один одного (наприклад, може мати місце неясна інформація про платежі конкурента структуру витрат); якщо недостача інформації стосується надто важливих питань, то можна оперувати зіставленням подібних випадків з урахуванням визначених розходжень;
-за безлічі ситуацій рівноваги; ця проблема може виникнути навіть у ході простих ігор з одночасним вибором стратегічних рішень;
-якщо ситуація прийняття стратегічних рішень дуже складна, то гравці часто не можуть вибрати кращі для себе варіанти (наприклад, на ринок у різний час можуть вийти кілька підприємств або реакція вже діючих там підприємств може виявитися більш складною, ніж має бути).
103
Експериментально доведено, що в разі розширення гри до десяти і більше етапів гравці вже не в змозі скористатися відповідними алгоритмами і далі грати з рівноважними стратегіями. Таким чином, за допомогою теорії ігор суб’єкт господарювання дістає можливість передбачити дії (ходи) своїх партнерів і конкурентів. Але через складність дану теорію доречно використовувати тільки для прийняття одиничних, принципово важливих господарських рішень.
Питання для самоконтролю
1.Що таке ризик згідно з класичною теорією?
2.Що таке ризик згідно з неокласичною теорією?
3.Що таке господарський ризик?
4.Які риси властиві ризику?
5.Які функції виконують ризики?
6.Як класифікують ризики залежно від типу?
7.Як класифікують ризики за причинами виникнення?
8.Як класифікують ризики за видами підприємницької діяльності?
9.Як класифікують ризики за можливістю прогнозування?
10.В чому сутність правила Байєса?
11.В чому сутність критерію стандартного відхилення?
12.В чому сутність критерію Бернуллі?
13.В чому сутність критерію Лапласа?
14.Яка ситуація називається конфліктною?
15.Що являє собою матриця виграшів?
16.Що таке нижня ціна гри?
17.Що таке верхня ціна гри?
18.Що таке сідлова точка?
19.Що таке змішана стратегія?
20.Які стратегії гравців називають активними?
104
Тести
1. Згідно з класичною теорією ризик – це:
a)ймовірність відхилення від поставлених цілей;
b)ймовірність понесення збитків і втрати від обраного рішення та стратегії діяльності;
c)ймовірність отримання очікуваних результатів;
d)усі відповіді правильні.
2.Згідно з неокласичною теорією ризик – це: a) ймовірність відхилення від поставлених цілей;
b) ймовірність понесення збитків і втрати від обраного рішення та стратегії діяльності;
c) ймовірність отримання очікуваних результатів; d) усі відповіді правильні.
3.Ризик як суб’єктивний компонент …
a)існує незалежно від того, усвідомлює його наявність суб'єкт чи ні;
b)означає готовність суб'єкта діяльності приймати рішення з урахуванням характеру, масштабу і динаміки наявної невизначеності;
c)є складним багатофакторним явищем, розкрити природу якого можливо лише у взаємозв'язку з такими поняттями, як "невизначеність", "ймовірність";
d)ймовірність відхилення від поставлених цілей.
4. Ризик як об’єктивний компонент …
a)існує незалежно від того, усвідомлює його наявність відповідний суб'єкт чи ні;
b)означає готовність суб'єкта діяльності приймати рішення з урахуванням характеру, масштабу і динаміки наявної невизначеності;
c)є складним багатофакторним явищем, розкрити природу якого можливо лише у взаємозв'язку з такими поняттями, як "невизначеність", "ймовірність";
d)відображає невизначеність у середовищі функціонування її суб'єкта.
5. За масштабом об’єкта розрізняють такі види ризику: a) індивідуальні; фірмові; державні; міждержавні;
105
b)раціональні; нераціональні; авантюрні;
c)об'єктивні; суб'єктивні; уявні;
d)зовнішні; внутрішні.
6.Складові елементи факторів, які зумовлюють можливість втрат – це: a) джерела ризику;
b) фактори ризику; c) функції ризику; d) види ризику.
7.Причини або рушійні сили, які породжують ризиковані процеси – це: a) джерела ризику;
b) фактори ризику; c) функції ризику; d) види ризику.
8.За тривалістю дії розрізняють такі види ризику:
a)реалізовані; нереалізовані;
b)чисті; спекулятивні;
c)раціональні; нераціональні, авантюрні;
d)короткочасні; постійні.
9.За ознакою реалізації розрізняють такі види ризику: a) реалізовані; нереалізовані;
b) допустимі; критичні; катастрофічні; c) раціональні; нераціональні, авантюрні; d) короткочасні; постійні.
10.За відповідністю допустимим межам розрізняють такі види ризику: a) реалізовані; нереалізовані;
b) чисті; спекулятивні;
c) допустимі; критичні; катастрофічні; d) короткочасні; постійні.
11.Залежно від можливого результату розрізняють такі види ризику: a) індивідуальні; фірмові; державні; міждержавні;
106