Материал: Malinovsky_Essay_unique_ukr

На математичному конгресі в Ленінграді у 1961 р. він зустрівся зі Свободою. Довго розмовляли, обговорюючи свої доповіді. Цього разу Акушський відчув, що значно випередив чехословацького вченого. Той, мабуть, теж зрозумів це і замість наміченої в тезах доповіді зробив іншу - про трійкову систему числення. (Пізніше на математичному конгресі в Іспанії Свобода виступив з доповіддю, яка була колись подана ним на ленінградський конгрес.)

У 1957 р. колектив розробників СКБ 245 у складі Ю.Я. Базилевського, Б.І. Рамєєва, Ю.А. Шрейдера та І.Я. Акушського розпочав роботи зі створення ЕОМ у системі залишкових класів (СЗК). Робота не дуже клеїлася, оскільки лише Акушський твердо вірив у надзвичайні властивості СЗК. І коли в 1960 р. його запросили очолити аналогічну розробку в Науково-дослідному інституті далекого радіозв'язку, директором якого щойно було призначено В. Лукіна, він, не вагаючись, погодився.

Разом з ним на нове місце перейшов Д.І. Юдицький. Для ЕОМ у СЗК була задана рекордна продуктивність — 1,25 млн. операцій на секунду. Нагадаємо, що на тому етапі продуктивність ЕОМ визначалася десятками тисяч операцій на секунду.

ЕОМ вдалося створити за короткий час. її почали успішно використовувати у системі ППО країни. Вона використовується досі, отримавши друге життя після заміни її елементної бази на інтегральну.

У Чехословаччині ж під керівництвом Л. Свободи була створена ЕОМ "Епос" з використанням СЗК, але вона мала невисоку швидкодію і практично не застосовувалася.

Академік Лебедєв високо цінував і підтримував Акушського. Якось, побачивши його, сказав:

- Я б робив високопродуктивну ЕОМ інакше, але не всім потрібно працювати однаково. Хай вам Бог дає успіх!

Коли Лукіна перевели в Зеленоградський науковий центр електронної техніки Міністерства електронної промисловості, він перетягнув туди, у щойно організований Обчислювальний центр, Юдицького та Акушського. Перший був призначений директором, другий - його заступником з наукової частини. Почали розробляти ЕОМ у СЗК з використанням магнітострикційних ліній затримки, але тепер уже на 20 млн. операцій на секунду. На жаль, довести справу до кінця не вдалося. Хоча експериментальний зразок ЕОМ був майже готовий, подальша робота зі створення машини після смерті Ф.В. Лукіна загальмувалася...

Ряд технічних рішень вдалося запатентувати у таких провідних країнах з обчислювальної техніки, як Великобританія, США, Японія. Коли Ізраїль Якович уже працював у Зеленограді, у США знайшлася фірма, готова співробітничати у створенні машини, "нафаршированої" ідеями Акушського і новітньою електронною базою Америки. Вже велися попередні переговори, К.А. Валієв, директор НДІ молекулярної електроніки, готувався розгорнути роботи з найновішими мікросхемами із США, коли раптом Ізраїля Яковича викликали у "компетентні органи", де без будь-яких пояснень заявили, що "науковий центр Зеленограда не підвищуватиме інтелектуальний потенціал Заходу!". І всі роботи було припинено.

На жаль, це не поодинокий випадок, коли брутальність, невігластво, інтриги перекривали шлях блискучій технічній думці і науково-технічному прогресу, носієм яких був І.Я. Акушський.

Ім'я І.Я. Акушського ввійшло в історію інформаційних технологій як ім'я основоположника нетрадиційної комп'ютерної арифметики. На створених під його керівництвом на початку 60-х років спеціалізованих обчислювальних пристроях вперше в СРСР і у світі була досягнута продуктивність понад 1,0 млн. операцій на секунду і надійність у тисячі годин. На основі залишкових класів ним розроблені методи проведення обчислень у надвеликих діапазонах із числами в сотні тисяч розрядів. Це визначило підходи до розв'язання ряду обчислювальних задач теорії чисел, що залишилися нерозв'язаними від часів Ейлера, Гауса, Ферма.

І.Я. Акушський займався також математичною теорією віднімань, питаннями надійності спецобчислювачів, перешкодозахищеними кодами, методами організації обчислень на номографічних принципах для оптоелектроніки.

Ізраїль Якович опублікував понад 200 праць, широко відомих у світі (у тому числі 12 монографій); має понад 90 винаходів, багато з яких запатентовані у США, Японії, ФРН. Учнями і послідовниками його є понад 80 кандидатів і 10 докторів наук.