Головна особливість економіко-географічного розташування області – її приморське та прикордонне положення. Широкий вихід до Азовсько-Чорноморського басейну та до великих річкових магістралей – Дунаю, Дністра, Дону, Дніпра визначає її великі переваги та транспортні можливості. Ефективні водні шляхи (морські та річкові) дозволяють розширяти економічні зв'язки області зі Східною та Центральною Європою (по р. Дунай). Порт Одеса та інші порти області розташовані у вузлі інтенсивних морських та річкових транспортних міжнародних зв'язків, що визначає її значний транспортно - транзитний потенціал. На території області представлено різні види економічної діяльності, проте впродовж 1997 – 2013 років область тримає позиції за типом економіки з орієнтуванням на сферу послуг. Динаміку і обсяги структурних зрушень в економіці регіону характеризує валовий регіональний продукт (ВРП), який є узагальнюючим показником економічного і соціального розвитку регіону. Частка Одеської області у формуванні валового регіонального продукту у 2013 році становила 4,6 %, що відповідає 6 місцю серед регіонів України.
Промисловість є однією з провідних галузей економіки області, що нараховує 680 підприємств (працює майже 58,0 тис. осіб), які забезпечують зростання валового регіонального продукту, формують до 20 відсотків надходжень до державного бюджету, до 15 відсотків загального фонду місцевого бюджету. Промисловість в межах області розподілена дуже нерівномірно. Більше половини промислового виробництва сконцентровано в м. Одесі. Серед інших промислових міст – Іллічівськ, Южне, Ізмаїл, Білгород-Дністровський Рені, Кілія, Балта.
Основними видами економічної діяльності, що формують структуру промислового виробництва області, є виробництво харчових продуктів; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції та машинобудування.
Сільське господарство – один із найважливіших секторів економіки регіону. Сільськогосподарські підприємства і господарства населення займаються рослинництвом, тваринництвом і власною переробкою сільськогосподарської продукції. Доля сільгосппродукції, виробленої регіоном, загальноукраїнському обсязі становить: рослинництва – 79,4%, тваринництва –20,6%
Провідними галузями рослинництва в Одеській області є зернове господарство, вирощування технічних культур (соняшнику та ріпаку),овочівництво, виноградарство та садівництво. Одеська область – традиційно регіон виноградарства й виноробства. У регіоні вирощується 55 % українського винограду. Серед галузей тваринництва найбільш розвинені скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство. Обсяги продукції сільського господарства за усіма категоріями господарств впродовж 2010 – 2014 років в цілому мали тенденцію до зростання. Впродовж останніх років область за обсягами виробництва валової продукції сільського господарства утримує свої позиції в десятці провідних регіонів України.
Транспорт. Одеський регіон відзначається надзвичайно сприятливим транспортно-географічним положенням, що зумовило провідну роль транспорту у його розвитку. На даний час транспортний комплекс є однією з пріоритетних сфер господарства Одещини, з розвитком якої пов’язують економічне зростання як регіону, так і всієї країни. Частина стратегічно важливих транспортних напрямків проходять через територію Одеської області, це:
• Південна Європа, Близький Схід, Африка - країни СНД;
• Скандинавія, Балтика - Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія;
• Північна Європа - Середня Азія, Китай, Далекий Схід. Територією регіону проходять п’ять міжнародних транспортних коридорів .
Залізничний транспорт. Залізничний транспортний комплекс включає Одеську залізницю та Одеське підприємство залізничного транспорту. Довжина Одеської залізниці становить 18% від довжини залізниць України. Залізничний транспорт виконує майже третину загальних перевезень (відправлень) вантажів у регіоні.
Автомобільний транспорт обслуговує значну частину перевезень вантажів та пасажирів. Мережа автомобільних шляхів загального користування в області становить 8293,9 км, у тому числі державного значення – 776,5 км. Регулярним автобусним сполученням з районним центром охоплено 964 населених пункти, що становить 89% від загальної їх кількості. Щоденно на внутрішньообласні маршрути для перевезення пасажирів області виходять понад 2000 автобусів, якими користується понад 300 тисяч мешканців Одеської області
Авіаційний транспорт. На Одеському ринку авіаційних перевезень працюють представники вітчизняних та закордонних авіакомпаній: ТОВ 23 «Міжнародні авіалінії України», «Turkish Airlines», «Австрійські Авіалінії»,«Flydubai», «Georgian Airways» та інші. [9]
Таким чином,опрацювавши значний масив інформації,автор дійшов висновку,що Одеська область має вигідне географічне положення,сприятливі кліматичні умови,достатньо розвинену економіку та розгалужену мережу транспортних комунікацій,що є важливою передумовою розвитку багатьох видів туризму на Одещині.
Під туристичними ресурсами науковці та фахівці сфери туризму розуміють закономірність поєднання природи , історико-культурних цінностей та соціально-економічних чинників , що є умовою задоволення оздоровчо-спортивних і пізнавальних потреб людини.
Загалом весь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на 3 групи :
Природні ресурси
Історико-культурні ресурси
Соціально-економічні умови та ресурси
Головними природними ресурсами туризму є клімат,ландшафти та акваторії,деякі об’єкти та явища природи,що мають пізнавально-етичні,оздоровчі та спортивні властивості. Також до природних туристичних ресурсів належать : НПП , біосферні та природні заповідники , дендропарки , ботанічні сади , регіональні ландшафтні парки , окремі пам’ятки природи. [Додаток 2]
У цілому, ПЗФ області станом на 01.01.2016 має в своєму складі 123 територій та об’єктів, загальна площа яких становить 159974 га. З урахуванням того, що 12 об’єктів загальною площею 9133 га знаходяться у складі природно-заповідних територій, фактично займана площа природно-заповідного фонду в області становить –150841 га. 16 об’єктів ПЗФ мають загальнодержавне значення та 107 - місцеве. [10]
У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.
На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення — Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, Тилігульський регіональний ландшафтний парк, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо.
Зачну роль в туристичній сфері відіграють заповідники та заказники Одеської області.
Серед заповідників популярністю користується Дунайський біосферний заповідник. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського та Татарбунарського району Одеської області. Загальна площа дельти Дунаю складає біля 5640 км2, в тому числі 1200 км2 припадає на українську частину. Дунайський біосферний заповідник, площею 50252,9 га, займає її приморську зону. Дунайський біосферний заповідник почав своє існування як філія Чорноморського заповідника в 1973 році. В 1981 році на базі Дунайської філії Чорноморського заповідника було створено природний заповідник "Дунайські плавні" площею 14851 га.
Структура установи відповідає рішенню головних завдань, а саме: діють науковий відділ, відділ охорони та раціонального природокористування заповідника і сектор екологічної освіти і туризму. [11]
Такі заказники як : Савранський ліс , Дністровські плавні , Філофорне поле Зернова - привертають увагу туристів .
Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболатського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.
Найважливішими природними ресурсами є пляжі , які мають загальну протяжність 30 км .
Найпопулярнішими є Ланжерон , Аркадія , Отрада . На сьогодні в Одеській області нараховується більше 10 найпопулярніших курортів та зон відпочинку.
Великий і Малий Фонтани - приморський кліматичний курорт, розташований у м. Одесі, на території від району Аркадія до Чорноморки, вздовж південно-західного узбережжя Чорного моря. Тут лікують захворювання органів кровообігу, дихання, травлення, функціональні порушення нервової системи, опорно-рухового апарату.
Затока - приморський кліматичний курорт, розташований у місці злиття Дністровського лиману з Чорним морем, за 65 км від м. Одеси та 23 км від м. Білгород-Дністровського. Курорт знаходиться у зоні ультрафіолетового комфорту, тому має численні пансіонати, будинки відпочинку, санаторії.
Історико-культурні ресурси туризму – це , передусім , археологічні , історичні , архітектурні пам’ятки , музеї , театри , етнографічні області території , центри прикладного мистецтва та ремесел , фестивалі , виставки тощо.
Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико- культурними заповідниками, пам'ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський національний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція - місто Вилкове, фортеця XII - XV сторіччя в місті Білгороді-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії та багато іншого.
Близько 4500 пам'яток культурної спадщини, 12 міст області занесені до Списку історичних населених місць України. Понад 100 об'єктів культурної спадщини мають статус пам'яток національного значення, що створили Одещині імідж одного із найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочиваючими.
На території Одеської області перебувають 13 археологічних пам’яток національного значення [12] На території Одеської обл. збереглися численні пам'ятки археології античної доби — городище давньогрецького полісу, некрополь Кошари, залишки стародавнього міста Ніконія та ін., які можуть використовуватись як об'єкти туризму. Наприклад, в районі багатошарового поселення Мирне (мезоліт) можливе створення природничо-археологічного заповідника з музеєфікованими пам'ятками та павільйонами, з відтворенням побуту людей у давні часи.
Відповідно до Генеральної схеми планування території України на період до 2020 р. в Одеській обл. виділено ряд територій з високою концентрацією археологічних об'єктів із відповідним режимом охорони (Іванівський, Берегівський, Саратський, Білгород-Дністровський, Кілійський, Великомихайлівський райони) або режимом спостереження (куди також входять Комінтернівський, Овідіопольський, Ізмаїльський, Ренійський райони). [13].
Історичні туристичні ресурси пов'язані з визначними подіями в історії України та Одеської обл., а також із життям і діяльністю видатних людей (А. Ахматова, П. Вірський, К. Данькевич, І. Ільф, С. Караванський, Л. Утьосов, В. Фемеліді, П. Шмідт та інші), з історією створення й розвитку Чорноморського флоту, з яскравими прикладами мужності й героїзму, пам'ять про які зберігають численні монументи, обеліски та меморіали.
До важливих туристичних ресурсів відносяться історичні міста Одещини, які дають унікальну можливість поєднати пізнавальні, виховні, навчальні та оздоровчі цілі (більшість історичних міст області є центрами туристично-рекреаційних районів). Міста концентрують у собі весь комплекс туристичних ресурсів — природні (рельєф, краєвиди), історико-культурні (археологічні, історичні, архітектурні, культурні), соціально-економічні (транспорт, система обслуговування, заклади розміщення).
Більшість історичних населених міст Одеської обл. "сплановані" у XVIII ст., тут добре збереглися містобудівні ансамблі. Наприклад, місто Вилкове, засноване в першій половині XVII ст. старообрядниками, донесло їх релігійні традиції до наших днів; міста Рені, Ізмаїл та Балта, засновані у часи середньовіччя під час турецького панування, зберегли планувальні особливості того часу.
Міжнародне значення мають залишки античних міст Тіри (Білгород-Дністровський) та Ніконію - це осередки завершального етапу грецької колонізації, свідки існування античної рабовласницької держави. [14].
До історичних пам’яток Одеси належать й Одеські катакомби .
Одеські катакомби — мережа штучно створених підземних ходів і лабіринтів під Одесою. Більша їх частина (95-97%) — це каменоломні, з яких видобувалося будівельне каміння. Сьогодні довжина Одеських катакомб оцінюється приблизно в 2,5 тис. км (описано близько 1,7 тис. км) — це один з найбільших підземних лабіринтів на Земній кулі.
Історія катакомб починається в 30-х роках XIX ст. Бурхливе будівництво Одеси у той час потребувало багато будівельного матеріалу, яким був вапняк — Одеса, власне, стоїть на шарах (так званого «понтійського вапняку»). Спершу вапняк добували на схилах балок, але згодом видобуток його набув справді промислових масштабів і вівся шахтним способом за допомогою спеціальних пилок, завезених з Англії. Вже у 60-х роках XIX ст. розгалужена мережа покинутих вапнякових шахт під містом стала великою проблемою.
Куяльник - бальнеогрязьовий курорт степової зони, розташований за 9 км від центру Одеси, у південній частині Куяльницького лиману. Лікувальними ресурсами є грязь, ропа та мінеральна вода для пиття та ванн.
Лебедівка - приморський кліматогрязьовий курорт степової зони, розташований за 40 км від м. Білгород-Дністровського на широких піщаних пляжах узбережжя Чорного моря. Головним лікувальним ресурсом є мулова грязь лиману Бурнас з великим вмістом сірководню.
Лузанівка - приморський кліматичний курорт степової зони, розташований у північно-східній частині Одеської затоки, за 10 км від центру м. Одеса. Має найкращі на узбережжі Чорного моря пляжі.
Малодолинський - грязьовий курорт степової зони, розташований на Малодолинському (колишньому Сухому) лимані, за 28 км від м. Одеси. Лікувальні ресурси - грязі та ропа - використовуються для спеціалізованого лікування дітей, хворих на ревматизм.
Приморський - приморський рівнинний курорт, розташований за 30 км від м. Білгорода-Дністровського у великому парку та на широких дрібно піщаних пляжах узбережжя Чорного моря.
Сергіївка - приморський кліматичний і грязьовий курорт степової зони, розташований за 18 км від м. Білгорода-Дністровського на дрібнопіщаних пляжах узбережжя Чорного моря та Шаболатського лиману. Основні лікувальні фактори - клімат, лікувальна грязь і ропа з концентрацією солей 22-32 г./л. Функціонують санаторії та водогрязелікарня.
Хаджибейський - грязьовий курорт степової зони, розташований на Хаджибейському лимані, за 15 км від м. Одеси. Лікувальними ресурсами є грязь і високо мінералізована (32 г./л) хлоридно-натрієво-магнієва ропа лиману. Застосовується аерогеліотерапія. У санаторіях лікують дітей із залишковими явищами поліомієліту.
Холодна Балка - грязьовий курорт степової зони, розташований у північний частині Хаджибейського лиману, за 21 км від м. Одеси (лікувальні ресурси - грязь і ропа).
Чорноморка - приморський кліматичний курорт степової зони, розташований на піщаних пляжах за 20 км від м. Одеса. [6, 231 - 234]
Таким чином , Одещина має різноманітні природні ресурси , що використовуються для рекреації та мають популярність серед туристів .