Дипломная (вкр): Інноваційні підходи до ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі

1.3 Технологія ресоціалізації неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням

ресоціалізація кримінологічний позбавлення воля

Технологія ресоціалізації неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням, визначає мету та завдання діяльності з ресоціалізації неповнолітніх засуджених, зміст та послідовність основних етапів та напрямів діяльності фахівців з ресоціалізації неповнолітніх засуджених, систему методів, що можуть бути застосовані фахівцями в процесі цієї діяльності, їх характеристику та умови застосування, розподіл обов’язків та систему взаємодії суб’єктів діяльності з ресоціалізації неповнолітніх засуджених. Технологія ресоціалізації неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням, передбачає побудову системи взаємодії кримінально-виконавчої інспекції (КВІ), соціальних служб, навчальних закладів та громадських організацій. До основних функцій інспектора КВІ, відповідно до технології, було віднесено: контроль за поведінкою неповнолітніх у відповідності до норм правопорядку та покладених на них судом обов’язків; здійснення соціально-педагогічного супроводу неповнолітніх та проведення з ними індивідуальної профілактичної роботи; координація діяльності інших установ, організацій та окремих фахівців, залучених до ресоціалізації неповнолітніх; оцінка результатів діяльності з ресоціалізації неповнолітнього засудженого. Діяльність з ресоціалізації неповнолітніх згідно з технологією передбачає контроль за їх поведінкою, педагогічну й психологічну реабілітацію, формування сприятливого середовища навколо неповнолітніх, їх реінтеграцію у таке середовище та реадаптацію до нього (рис 1).

Рис. 1. Технологія соціальної реабілітації неповнолітнього, засудженого до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі

Пакет методик соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми, звільненими від відбування покарання з випробуванням, містить методики вивчення особистості неповнолітнього засудженого та проведення індивідуальної профілактичної роботи із засудженим неповнолітнім, що поєднує соціально-педагогічний супровід неповнолітнього та індивідуальну корекцію (виховну) роботу з ним. Програма підготовки працівників КВІ до застосування запропонованої технології та методик складається із циклу тренінгів, спрямованих на оволодіння працівниками КВІ необхідними для проведення соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми знаннями та навичками. Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається із соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення волі (виховних чи виправних колоніях тощо), а також із роботи на волі, після звільнення - ресоціалізації та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За напрямами, діяльність соціальних працівників включає такі види:

·        дослідницька діяльність. У тому числі соціологічні дослідження, що мають на меті вивчення характерних проблем у сфері правопорушень та злочинності в певному регіоні, визначення першочергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них, тощо;

·        організаційна діяльність. Включає планування заходів ЦССМ із залучення широкого кола організацій-партнерів до реалізації програм соціальної роботи з колишніми злочинцями, налагодження відповідних зв’язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультативних пунктів при ЦССМ, слідчих ізоляторах, колоніях тощо;

·        науково-методична діяльність.

Зокрема розробка методик профілактичного,просвітницького спрямування,психологічних, педагогічних, лекційних - тренінгів форм, методик для спеціалістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;

·        рекламно-інформаційна діяльність - розробка та видання матеріалів з профілактики правопорушень та підвищення обізнаності клієнтів з найбільш актуальних питань майбутнього влаштування життя;

·        безпосередня соціально-педагогічна робота з клієнтами.

Останній напрям дуже різноманітний за формами, змістом та методами. Загалом соціально-педагогічна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, ефективно відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі влаштовуються при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, колоніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психокорекцію стану клієнта, тестування, тренінги тощо. У процесі соціальної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різноманітні заходи щодо пропаганди здорового способу життя та правових знань, соціально-прийнятної поведінки та статевого виховання, сімейного життя та навчання навичкам спілкування з представниками різних організацій тощо - загалом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлення або поповнення для успішної ресоціалізації та адаптації. Здійснюється соціальний супровід після звільнення з місць позбавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житлово-побутових проблем тощо). Коли ведеться соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю, технологічний алгоритм включає:

·        збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка звільнятиметься (вивчення її характеристик, особової справи, медичної картки тощо);

·        знайомство із сім’єю, оточенням молодої людини;

·        бесіда-знайомство з молодою людиною (з’ясування індивідуально-психологічних особливостей, мотивації подальшої поведінки, характеру стосунків з батьками, міркувань щодо освіти, майбутньої роботи тощо);

·        розробка індивідуальних діагностичних карт;

·        складання індивідуальної програми реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів втручання (засобів впливу на свідомість, почуття, волю);

·        складання плану соціального супроводу;

·        розробка та проведення тренінгів з питань соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів. У межах діяльності спеціалізованих центрів найбільш ефективно можна реалізувати:

·        підтримку соціально значущих зв’язків ув’язненої молоді та загалом соціальної роботи в місцях позбавлення волі;

·        проведення різних видів консультування неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;

·        соціальну допомогу неповнолітнім та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхнім батькам;

·        соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі. У наш час дуже стрімко росте кількість неповнолітніх, які стають на шлях злочинності. Згідно статистики станом на 01.02.2013 р. в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах утримується близько 110 тис. осіб, з яких 5 тис. неповнолітні. При цьому слід зазначити, що у 2002 р. питома вага осіб, засуджених до позбавлення волі, складала 31,4 %, у 2008 р. - 24 %, а в попередні роки їх кількість складала 35-37 %, що є одним з найвищих показників у Європі..Ресоціалізація неповнолітніх правопорушників, звільнених від відбування покарання з випробуванням, як мета умовного засудження, складається з того, що шляхом активного примусового виховного впливу на свідомість правопорушника сформувати в нього позитивне ставлення до праці та традицій суспільства. Але на сьогодні покарання яке пов’язане з позбавленням волі має альтернативу, тобто підлітку надають строк для виправлення, що має назву покарання не пов’язане з позбавленням волі з випробуванням. Мета та зміст ресоціалізації реалізується через технологію соціально - педагогічної ресоціалізації, так як сам процес ресоціалізації неповнолітніх це певний напрямок діяльності ЦСССДМ у структурі соціально-педагогічній роботі, а технологія це процес в якому теорія переходить в практику. Отже, технологія соціально-педагогічної ресоціалізації - система послідовних кроків (процедур) та методів, що використовується для досягнення мети вирішення завдань соціально-педагогічної ресоціалізації.

РОЗДІЛ 2. ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСІБ, ЗВІЛБНЕНИХ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

2.1 Методи ресоціалізації осіб,звільнених з місць позбавлення волі

Розрізняють загальну і спеціальну психологічну підготовку засуджених. Загальна психологічна підготовка є невід'ємною частиною процесу виправлення і перевиховання засуджених і являє собою метод самого широкого впливу на особистість. У ній прийнято розрізняти форми індивідуального і групового (колективного) впливу. Індивідуальне психологічний вплив здійснюється на окрему особистість з опорою на її внутрішні можливості. Успіх такого впливу залежить від знання вихователем значущих для засудженого факторів позбавлення волі і змін у сфері ціннісних орієнтації, його вміння долати механізми «психологічного захисту», встановлювати психологічний контакт із засудженим і розташовувати до себе. При колективному (груповому) психологічний вплив соціально-поведінковий ефект досягається взаємним впливом засуджених один на одного, які організовуються і направляються вихователем (психологом). Для цього насамперед треба організувати і згуртувати осіб (10-12 чоловік), що піддаються психологічному впливу, використовуючи з цією метою їх зацікавленість, схожість життєвих доль і перспективи. У такому колективі основним чинником психологічного впливу є громадська думка і колективне (групове) настрій, а механізмами впливу - переконання і навіювання. Метод переконання є основним у виховному процесі. Він має певну специфіку, оскільки застосовується в рамках державного примусу і психологічно сприймається засудженим часом негативно. Метод переконання реалізується з використанням словесних засобів (пояснення, роз'яснення, навчання і т.д.) і поведінкових (у вигляді прикладу самого вихователя). Метод навіювання (сугестії) з його основним засобом впливу - словом може досить успішно допомогти засудженим у їх психологічної підготовки до життя в нових умовах. Навіювання на відміну від переконання - це психологічний вплив, розраховане на некритичне сприйняття засудженим виховує інформації чинності авторитетності особистості. Методи корекції поведінки - вони гальмують розвиток негативних якостей особистості і стимулюють розвиток позитивних. До цих методів належать метод стимулювання (заохочення) та метод гальмування (покарання). Кожен із зазначених методів об'єднує цілу групу прийомів:

1.метод переконання - пояснення, виклад, роз'яснення, повчання, наставляння, іронію, жарт, навіювання, приклад;

.метод стимулювання (заохочення) - схвалення, похвалу, довіра, вдячність, організацію перспектив, відстрочку покарання, заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, умовне і умовно-дострокове звільнення від покарання, помилування;

.метод гальмування (покарання) - зауваження, навіювання, осуд, переклад до виправної установи з більш суворим режимом утримання, в'язницю, позбавлення побачення з родичами, обмеження в отриманні посилок і передач, приміщення в штрафний ізолятор і інше. Включення засудженого після звільнення з ВП в умови сучасного гуртожитку можна віднести до реадаптації. Методи діяльності у сфері ресоціалізації засуджених до позбавлення волі та звільнених після відбування цього покарання” окреслено напрямки діяльності органів внутрішніх справ у сфері ресоціалізації. А саме:

. Профілактична діяльність, яка грунтується на виявленні та усуненні несприятливих психологічних, біологічних, психолого-педагогічних, юридичних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психічному та соціальному розвитку особи, її поведінці і конкретних діях. Зміст цієї профілактики становлять: роз’яснення необхідності дотримання правових норм і правил поведінки; створення умов для нормального розвитку особи, її освіти та вибору професії; організація заходів щодо забезпечення програми позитивної життєдіяльності осіб, які скоїли злочини і відбули покарання; соціальний захист раніше засуджених.

. Психологічна корекція особи злочинця, основним завданням якої є усунення негативних явищ соціального мікросередовища, труднощів у спілкуванні та між групових взаєминах, формування активної життєвої позиції.

. Соціально-правова терапія, тобто правоохоронна діяльність в умовах дефіциту людяності, що негативно позначається на соціалізації особи та її поведінці.

. Соціальна реабілітація, тобто діяльність, спрямована на здійснення системи організаційних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного і морального стану тих, хто цього потребує. Окремо виділено принципи їх діяльності:

надання соціальної допомоги людині, незалежно від її віку, національності, переконань, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання;

гуманності, який означає орієнтацію на пріоритет загальнолюдських цінностей, узгодження інтересів суспільства і потреб особи в отриманні соціальних послуг;

поєднання допомоги із самодопомогою, суть якого в тому, щоб спиратися на потенціал особи та її прагнення сприйняти позитивний соціальний вплив;

інтеграції, який передбачає взаємодію усіх суспільних інститутів, заінтересованих у продуктивному процесі ресоціалізації;

адаптації, що визначає особливості включення різних категорій колишніх засуджених у суспільно корисну діяльність;

комплексного підходу, який означає використання широкого спектра прийомів та засобів вирішення проблеми ресоціалізації особи відповідними державними, громадськими і приватними установами й організаціями;

етичності, що потребує вмілого використання наявної інформації із збереженням в необхідних випадках конфіденційності;

поваги до особистості, який передбачає опору на її позитивні риси та властивості;

систематичності,який означає послідовність і безперервність ресоціалізаційної роботи.

Організовуючи роботу Центру, ми акцентували увагу саме на ресоціалізаційному напрямі і визначили такі основні методи виховного впливу:

а) індивідуальні бесіди; б) психологічні тести і тренінги; в) забезпечення дотримання режиму і розпорядку роботи, а також виконання обіцянок членів Центру, яку вони дають при вступі; г) залучення до продуктивної праці та розподілу її результатів; д) участь у культурно-масовій, освітній, лекційній, спортивно-оздоровчій, релігійній діяльності Центру; е) застосування матеріального і морального стимулювання; є) сугестивні (навіювання) методи. Основними методами проведення соціально-психологічного тренінгу є:

а) групова дискусія, б) аналіз конкретних ситуацій, в) рольова гра;г) психічна драма (соціальна драма); д) психотехнічні вправи. Ефективними виявилися три типи орієнтації дискусій: біографічна - група аналізує життєвий шлях конкретних засуджених і життєвих ситуацій, що вплинули на формування їхньої особистості; тематична - обговорюються проблеми, значущі для всіх засуджених. Тематика може не плануватися заздалегідь, група сама знаходить проблеми і обговорює їх (сім'я, взаємовідносини з адміністрацією, працевлаштування після звільнення і т. п.); міжособистісні - аналізується процес взаємодії між членами групи, безпосередньо на тренінгу. Розглянемо процедуру проведення аналізу конкретних ситуацій. У загальноприйнятому розумінні ситуація являє собою сукупність факторів, що характеризують ту чи іншу подію, явище [10]. Аналіз конкретних ситуацій сприяє розвитку творчого потенціалу особистості (вмінню виявити проблему) і планування своїх дій, у тому числі життєвих цілей. Слухачам можуть пред'являтися ситуації із чітко заданою кількістю інформації і ситуацій, коли всі додаткові відомості для аналізу та прийняття рішення засуджені отримують від психолога, задаючи йому питання. За характером питань, ведучий заняття оцінює ефективність пошуку рішення і в своїх відповідях може варіювати зміст ситуації. Рольова гра - це метод, при якому реальна поведінка імітується (моделюється) учасниками відповідно до заданих ролей та ситуації. Наприклад, бесіда дільничного і колишнього засудженого у зв'язку зі скаргою сусідів.. Не задіяні у рольовій грі виступають в якості експертів. Даний метод дає можливість удосконалювати рольову поведінку, а також краще розуміти мотиви поведінки того, з ким доводиться стикатися в процесі діяльності. За висловлюванням англійських фахівців рольова гра дозволяє «походити в чужих черевиках». Люди - природжені актори, а рольова гра - це навчання в «ігровому театрі». Психологічна драма (соціальна драма) - активний метод навчання і групової психологічної корекції, в якому клієнти (засуджені) виконують соціальні ролі, що моделюють життєві ситуації, що мають для них особистісний зміст [11]. На відміну від звичайної рольової гри, в ході психологічна драми усуваються неадекватні емоційні реакції і внутрішній конфлікт протагоністів [12]. Якщо в ході класичної рольової гри її учасники діють за жорстко заданим сценарієм (як артисти на сцені), то в процесі психологічна драми задаються лише загальні вимоги до ролі, при цьому заохочується спонтанність, творчість і здатність висловити свої дійсні почуття і думки про події. Існує цілий ряд методичних прийомів, що мають на меті надати психологічній драмі спонтанний і творчий характер. Наприклад, прийом «обмін ролями» (рольовий обмін) покликаний допомогти людині поглянути на себе із боку. Прийом «двійник» полягає в тому, що хто-небудь із учасників психологічні драми в усьому імітує протагоніста, а також може розвивати певну лінію його поведінки, яка намічається у протагоніста, але він її недостатньо усвідомлює і приховує. Прийом «монолог» також виступає як засіб розкриття думок дійової особи. Він виражається в тому, що від протагоніста треба викласти свої почуття і думки, як ніби вони вголос радяться самі із собою. Зовні це може мати вигляд коментування своїх дій у рольових іграх в середині сцени, перед її початком або в кінці. До рольових ігор належать і ті типові ситуації, які неодмінно можуть виникнути за життя на волі в якості екстремальних. Відбувається пошук правильного виходу і його обговорення, програвання у ролях. Як показує психологічна практика, до такого виду занять засуджені ставляться із цікавістю і беруть активну в них участь, позитивно відгукуючись про дану формі занять. У листах після звільнення вони пишуть про те, як допомогли їм ці заняття, особливо в перший рік перебування на волі. Таким чином, самостійна робота над собою, моделювання і відпрацювання поведінки в певних ситуаціях, з якими будуть стикатися засуджені, формують установки на соціальну активність і позитивну реадаптацію. Психотехнічні вправи не завжди пов'язані із реальною діяльністю, найчастіше, вони носять абстрактно-ігровий і, на перший погляд, «несерйозний характер» (наприклад, зобразити якусь пантоміму (сім'ю); запропонувати план «виживання» на безлюдному острові і т. п.). Однак, психотехнічні вправи, особливо на початкових етапах, - це потужний засіб зрівняти життєвий і професійний досвід учасників тренінгу та дати можливість проявити індивідуально-психологічні особливості, які потребують корекції [13]. У практиці є випадки використання специфічних для кримінально-виконавчої системи образів «Суд», «Колонія», «Кущ троянди», «У школі», «Хмара» і т. п. Тривалість вистави образів залежала від віку засудженого і характеру образу: для наших досліджуваних - у середньому близько 20 хвилин, але не більше 35-40 хвилин. Курс психологічно колекційного заняття із засудженим складався, як правило, із 8-15, і в особливо складних випадках досягаючи іноді 30-50 занять. Проаналізувавши стан рецидивної злочинності у районі з 2002 по 2013 рік, ми дійшли висновку, що працюючи зі злочинцями у напрямі їх виховання, створивши необхідні для життя та праці умови, залучивши їх до суспільно корисної роботи, можна значно зменшити кількість повторних злочинів.