Курсовая работа (т): Умови здійснення ефективного контролю у менеджменті

¨ що більше: витрати на стратегію контролю або прибуток від реалізації цієї стратегії;

¨ яке співвідношення "витрати-прибуток" в інших систем контролю тієї ж діяльності;

¨ який процес або яку діяльність треба контролювати.

Такий аналіз дозволяє зробити висновок: якщо сумарні витрати на систему контролю перевершують створювані нею переваги і прибуток, організації краще відмовитися від цієї стратегії контролю взагалі або ж запровадити менш ретельний контроль, спростивши його організаційну схему. Однак, якщо система контролю має стратегічне значення для організації, то такий контроль варто здійснювати, навіть якщо співвідношення "витрати-прибуток" незначне.

6. Забезпечення ефективності контролю. Впровадження інформаційно-управлінської системи контролю

Для того, щоб контроль міг виконати своє справжнє завдання, тобто забезпечити досягнення мети організації, він повинен мати деякі важливі характеристики:

. Стратегічна спрямованість контролю

. Орієнтація на результати

. Відповідність справі

. Своєчасність контролю

. Гнучкість контролю

. Простота контролю

. Економічність контролю

На окремих промислових підприємствах і в об'єднаннях впроваджено і успішно функціонує універсальна автоматизована система контролю за виконанням і оцінкою якості роботи службовців (УАСКВ) на базі ЕОМ. Універсальна автоматизована система контролю виконання рішень (УАСКВ) являє собою комплекс взаємопов'язаних правил і положень, що визначають порядок видачі завдань підрозділам і працівникам підприємства, перевірки строків виконання і кількісної оцінки якості виконання цих завдань, автоматизованої переробки інформації, пов'язаної з контролем виконання і кількісної оцінки якості роботи колективів і окремих працівників, з їх моральним і матеріальним стимулюванням.

Технічною базою УАСКВ є центральний пункт системи (ЦПС), оснащений засобами прийому і передачі інформації, а також інформаційно-обчислювальний центр (ІВЦ) - у тій частині, яка обслуговує цю систему.

Функціонування УАСКВ здійснюється за такою схемою. Всі завдання, що підлягають контролю, передаються на Центральний пункт системи і після кодування пересилаються в Інформаційно-обчислювальний центр для введення в ЕОМ. Регулярно, до початку чергового місяця ЕОМ видає перелік завдань, які слід буде виконувати працівникам кожного підрозділу, а за 3 - 5 днів до закінчення строку виконання завдань ЕОМ видає нагадування. Виконавець повинен повідомити про виконану роботу свого керівника (куратора) і одночасно інформує про це ЦПС. При відсутності повідомлення про виконання завдання ЕОМ починає підліковувати дні запізнення, починаючи з дня, наступного після завершення встановленого строку виконання. На підставі інформації про строки виконання завдань і оцінки їх якості ЕОМ щоденно розраховує показники кількісної роботи виконавців. Використання сучасних комп'ютерних засобів для контролю виконання рішень дає значний соціально-економічний ефект: знижується кількість невиконаних завдань, кількість запізнень із строками виконання, зростає виконавча і трудова дисципліна в колективі.

7. Система контролю виробничих процесів на підприємстві

Серед існуючих і повсюдно застосовуваних методів забезпечення виробництва продукції чільне місце посідає внутрішньовиробничий технічний контроль якості. На підприємствах функції безпосередньо контролю якості складових частин і в цілому готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК).

Головне завдання технічного контролю - постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його. Успішне розв’язання цього завдання може бути здійснене за правильного вибору об’єктів і методів контролю якості.

Об’єктами контролю мають бути усі компоненти виробничої системи та її взаємозв’язаних елементів: а) вхід (ресурси), б) сам виробничий процес, в) вихід (продукція).

Необхідність контролю ресурсів (матеріалів, енергії, знарядь праці, інформації, персоналу) на вході системи обумовлено тим, що їх якість у значній мірі визначає конкурентоспроможність готового продукту праці.

Використання у виробничому процесі бодай частини ресурсів неналежної якості може призвести до непродуктивних витрат доброякісних ресурсів. Саме вхідний контроль ресурсів має попереджувати і не допускати витрат непродуктивного характеру. Об’єктами контролю на вході систем (підприємства) чи її (його) окремих виробничих блоків (цехів, дільниць) мають бути:

) якість початкових основних і допоміжних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, окремих деталей і вузлів;

) справність устаткування, пристроїв, робочого інструменту і контрольно-вимірювальних приладів, за допомогою яких виготовляється рівень її якості;

) технічна документація, за якою здійснюється технологічний процес;

) відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам, що забезпечують якісне виконання певної роботи.

Якість продукції визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення. Об’єкти контролю тут - повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки та складання виробів.

При цьому контрольні операції здійснюються стосовно не лише якості, але й кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може спричинювати псування сировини, матеріалів, окремих деталей і навіть готових виробів, а позаяк невиконання завдань виробничої програми підприємства.

Контроль на виходу виробничої системи (підприємства і його підрозділів) має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачу або на наступні технологічні фази (стадії) на тому ж підприємстві з випливаючими з цього наслідками. Окрім того, такий контроль уможливлює визначення ступеню виконання виробничих завдань економічних результатів виробництва.

Рівень витрат на контроль якості та його загальна ефективність істотно залежить від обґрунтованого вибору і застосування певних методів здійснення, перелік яких подано у таблиці 2. Змістовна характеристика визначається переважно відповідними назвами.

З перелічених видів технічного контролю найбільш ефективнішими відокремлюють:

) за впливом на перебіг технологічного процесу - активний;

) за використовуваними засобами - автоматизований;

) за організаційною формою - статистичний.

Активний - це контроль якості безпосередньо у ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірювальних головок, ізотопних індукційних та інших приладів). Застосування активного контролю дозволяє попереджувати появу та вихід з технологічного процесу напівфабрикатів і готових видів продукції.

Таблиця 1. Класифікація методів технічного контролю якості продукції на підприємстві

При автоматизованому контролі перевірка якості здійснюється шляхом прямого застосування автоматичних пристроїв (включаючи промислові роботи) без участі людини як у ході технологічного процесу, так і після завершення оброки чи складання виробу. Такий метод контролю є одним з головних напрямків зменшення витрат на контроль на операції і підвищення ефективності особливо у безперервних та масових типах виробництва, де часто трудомісткість контролю якості перевищує витрати на виготовлення продукції в автоматичному режимі.

Статистичний - це особливий науково обґрунтований метод вибіркового контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичній статистиці. Він дозволяє не лише фіксувати фактичний рівень якості масової продукції, але й активно впливати на перебіг технологічного процесу, тобто забезпечувати його регулювання (управління). Основна його ідея зводиться до того, що в будь-якому сталому процесі, коли відсутні непередбачені відчутні збурення, фактичні показники якості окремих екземплярів продукції завжди матимуть незначні відхилення від середніх величин.

Перевагою статистичного контролю є можливість керувати рівнем якості продукції за принципом саморегулювання кібернетичної системи із зворотним зв’язком.

Летючим прийнято називати раптовий (без попередження) і швидкоплинний контроль якості виробів (роботи виконавців) на окремих дільницях виробництва. Інспекційним є запланований чи здійснюваний за критичними сигналами метод контролю переважно у вигляді державного або внутрішньо-виробничого нагляду.

Стаціонарний контроль здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (лабораторіях) шляхом проведення відповідних випробувань, аналізів тощо.

Змінний - на тих чи інших робочих місцях самими виконавцями або контрольними майстрами (контролерами) відділу технічного контролю підприємства.

На будь-якому підприємстві однією з основних функцій організації виробництва є технічний контроль якості продукції - перевірка дотримання технічних умов і вимог, що ставляться до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і факторів, які забезпечують необхідну якість.

Технічний контроль є комплексом взаємопов’язаних контрольних операцій, що виконуються згідно з установленим порядком.

До загальних принципів раціональної організації технічного контролю відносяться наступні:

технічний контроль повинен охоплювати всі елементи і стадії виробничого процесу;

техніка, методи й організаційні форми контролю мають повністю відповідати особливостям техніки, технології та організації виробництва;

ефективність раціональної організації технічного контролю слід обґрунтовувати відповідним економічним розрахунком;

система контролю має чітко й виважено розподіляти обов’язки і відповідальність між окремими виконавцями та різними підрозділами підприємства;

система контролю має базуватися на ефективних методах статистичного контролю якості.

Залежно від конкретних завдань, які поставлені перед технічним контро лем, розрізняють такі його види:

. Профілактичний - має за мету попереджати появу браку в процесі виробництва продукції.

. Приймальний - здійснюється з метою виявлення та ізоляції браку.

. Комплексний - вирішує обидва завдання: профілактику і приймання.

. Спеціальний - відповідає за спеціально визначенні окремі завдання (наприклад, інспекційний контроль, контроль експлуатації виробів і под.).

Методи технічного контролю якості:

контроль налагоджування;

інспекційний контроль;

статистичні методи контролю;

вибірковий або повний контроль;

статистичний аналіз технологічного устаткування, якості продукції та ін.

Контроль також поділяється за такими параметрами, що вимірюються:

контроль геометричних розмірів і форм;

контроль зовнішнього вигляду та документації;

контроль фізико-механічних властивостей матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Залежно від ступеня охоплення виробничих операцій розрізняють:

поопераційний контроль;

груповий контроль, що виконується після декількох операцій. За місцем здійснення контрольні операції поділяються на:

стаціонарні;

нестаціонарні, що виконуються безпосередньо на робочих місцях.

На підприємстві технічний контроль якості - це частина виробничого процесу, яка має за мету перевірку продукції на її відповідність установленим вимогам.

Процес здійснення технічного контролю якості охоплює систему методів, інструментів і заходів (включаючи процедуру їх планування), за допомогою яких ідентифікуються якість готової продукції, напівфабрикатів, сировини; всі стадії підготовки виробництва, виробничого процесу, проведення контролю та випробувань на їх відповідність системі стандартів та інших міжцехових норм. У результаті цього підприємство випускає конкурентоспроможну продукцію світового рівня якості (рис. 13.8).

Завдання технічного контролю:

планування і практична реалізація всіх процедур та інструментів системи тотального управління якістю TQM на підприємстві, що безпосередньо стосуються виробництва продукції;

постійна реалізація циклу РОСА ("планування-виконання-перевірка-реакція") на всіх рівнях виробництва;

установлення якості готової продукції;

попередження впливу імовірнісних і суб’єктивних факторів на якість продукції, що випускається;

забезпечення встановленого технічного режиму.

Виконання цих завдань реалізується через систему основних функцій технічного контролю, які можна згрупувати так, як це зроблено на рис.

Рис. Групи основних функцій технічного контролю якості у виробничих підрозділах підприємства

Функції технічного контролю якості за своєю сутністю та змістом розглядаються в усіх питаннях цього розділу. Тому докладніше зупинімося на виборі об’єктів контролю.

Вибір об’єктів контролю залежить від стадії реалізації життєвого циклу продукції, що відповідає основним фазам „петлі якості”. Тобто це може бути контроль якості планів, проведення досліджень, проектування, виробничого процесу тощо.

На стадії безпосереднього виробництва об’єктами виробничого контролю повинні бути:

якість сировини, напівфабрикатів, енергоресурсів і товарної продукції;

параметри технологічного режиму.

Практичною реалізацією функцій технічного контролю у виробничих підрозділах підприємства займається його служба технічного контролю. Узагальнена схема організаційної структури цієї служби зображена на рис.

До головних складових відділу технічного контролю відносяться:

а) бюро зовнішнього контролю здійснює вхідний контроль усієї сировини, матеріалів, ресурсів, що використовує підприємство;

б) ВТК експлуатації обладнання разом із технічним бюро ведуть облік, аналіз відхилень і фактів браку, збоїв обладнання, причини їх появи, розробляє поточні заходи щодо їх усунення й попередження;

в) бюро технічного контролю в цехах здійснює основну роботу з операційного (проміжного) та вхідного (приймально-здавального) контролю продукції перед її відправленням в інші цехи або на склад;