Материал: Театралізований тематичний вечір

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Крипчук М. В.

Театралізований тематичний вечір

(драматургія та режисура)

навчально-методичні Рекомендації

для самостійної роботи студентів

денної та заочної форм навчання

спеціальності «театральне мистецтво»

спеціалізації «режисура естради та масових свят»

напряму підготовки 0202 «Мистецтво»

з дисциплін «сценарна майстерність» ТА «РЕЖИСУРА»

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри

театрального мистецтва

Протокол № 8 від 14.03.2012 р.

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні науково-

методичної ради

Протокол № 11 від 06.06.2012 р.

Луганськ 2012

УДК 791.6

ББК 85.34

Т30

Театралізований тематичний вечір (драматургія та режисура): навчально-методичні рекомендації для самостійної роботи студентів денної та заочної форм навчання з дисциплін «Сценарна майстерність» та «Режисура» / укладач: М. В. Крипчук ; Луган. держ. академія культури і мистецтв. – Луганськ : Вид-во ЛДАКМ, 2012. – 24 с.

Укладач:

Крипчук Микола Володимирович

старший викладач кафедри театрального мистецтва ЛДАКМ

Рецензенти:

Голубцова Любов Федорівна

кандидат мистецтвознавства, доцент,

професор кафедри театрального мистецтва ЛДАКМ

Перенчук Юрій Михайлович

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри театрального мистецтва

ПВНЗ «Інститут екранних мистецтв»

ББК 791.6

УДК 85.34

© Крипчук М. В., укладання, 2012

© Луганська державна академія

культури і мистецтв, 2012

П ЕРЕДМОВА

Поглиблення в суть проблем технології творчості неминуче призводить до все більшої диференціації його родів та видів.

У ХХ столітті жанрова система масових театралізованих заходів стала особливо різноманітною: дослідники (І. Ф. Ковшарь, Д. М. Генкін) виділяють містерію, карнавал, парад, демонстрацію, карнавал-маскарад, масові театралізовані вистави, пленерні постановки, фестивалі, концерти-мітинги, театралізовані концерти, радіоконцерти, «салютні» концерти, дзвонові концерти, рок-концерти, благодійні концерти, урочистості з ювілейною і історичною тематикою, заходи зі спортивним ухилом та інші. З’явилися абсолютно нові жанри масових видовищ, такі, як, наприклад, світломузичний спектакль, електронна феєрія, лазерне шоу, піромузичне шоу.

У мистецтві відбувається постійна зміна жанрових форм, жанрових різновидів, і викликана вона тим, що суспільний розвиток, нескінченно змінюючи людські взаємини, вимагає від художника пошуку нових шляхів естетичного пізнання і відображення. Відбувається постійний процес взаємодії, взаємозбагачення усіх жанрових різновидів, тому дещо змінюються і жанрові ознаки творів.

Практика підтвердила, що кожній формі притаманні свої особливості як у виборі засобів виразності, так і у стильовому вирішенні свята, дійства, вистави. Отже, аналіз особливостей одного з основних жанрів масового дійства, до якого належить театралізований тематичний вечір і буде темою нашої роботи.

Існує багато вечорів, в яких тема не просто присутня, а розкривається у певній, логічній і композиційній послідовності. Такі вечори прийнято називати тематичними.

Тематичний вечір відрізняється від інших масових заходів не тільки наявністю теми і програми, але і тісним злиттям інформаційно-логічної та емоційно-образної ліній в єдиному сценарії. Діапазон тематичного вечора дуже широкий. Він може являти собою найпростіше ілюстративне з’єднання інформаційно-логічного та емоційно-образного, але може перерости і в синтетичне театралізоване масове видовище, що лежить в основі театралізованого тематичного вечора.

Види театралізованих тематичних вечорів

Важливість піднятої теми, її актуальність – перша методична вимога до організації тематичного вечора.

Театралізований тематичний вечір – за формою багатожанрове явище, що дає простір творчості сценариста. До найбільш поширених жанрів тематичного вечора відносяться: вечір-розповідь, вечір-портрет, вечір-мітинг, вечір-ритуал та інші.

Вечору-розповіді властива спокійна оповідна форма. Виступи ведучих і запрошених осіб, скомпоновані з літературно-мистецьким матеріалом, послідовно висвітлюють якусь важливу подію, інформують про історичні факти і нові явища політичного і культурного життя. Найчастіше такі вечори у вільній образно-документальній формі розкривають такі поняття, як героїзм, патріотизм, інтернаціоналізм, військовий обов’язок, гуманізм. Тут немає прив’язки до конкретної життєвої долі, певним історичним подіям. Мета вечора-розповіді – глибше вникнути в суть нашого життя.

Вечори-портрети дозволяють докладно розповісти про конкретну людину, показати переваги і розкрити його характер усіма наявними сценічними засобами. Крім того, у сценарії вечора-портрету можна розповісти і про цілий колектив. Вечір-портрет – це яскравий зразок документальної сценарної драматургії. До кожного такого вечора збирається великий фактичний матеріал, на основі якого і складається сценарій. У ньому можуть бути використані колективна розповідь і інтерв’ю, кінофрагменти, фоторепортаж та демонстрація сімейних фотографій, читання документів, віршів, вокальні твори та інсценування. Жанру вечора-портрета властиві особлива теплота і щирість. По суті це колективна театралізована розповідь про передову людину, про трудову династію і т.д.

Вечір-мітинг має свої специфічні відмінності. Мітинг (англ. meeting – збори) – масове зібрання для обговорення злободенних питань поточного життя, на підтримку певних вимог або для вираження солідарності або протесту. Мітинг, як вважає відомий дослідник масового театру Д. Генкін «по-перше, виступає як дуже мобільна, актуальна форма масового свята, найбільш злободенно відгукується на важливу конкретну подію. По-друге, в цій формі масового свята помітна тенденція до органічного синтезу документального і художнього, до художньої обробки життєвого явища, характерної для свята взагалі» [5, с. 10]. Усі виступи на такому вечорі носять лозунговий характер. Кожен виступ – це коротке, пристрасне звернення до глядачів, заклик до дії. На вечорах-мітингах звучать трудові рапорти і нерідко приймаються резолюції. Ці тематичні вечори до певної міри належать до масової вуличної дії. У них часто використовуються такі елементи, як винесення прапора, хода через зал, розкидання листівок із закликами.

Прикладом може бути молодіжний театралізований мітинг «Рівняння на пам’ять», присвячений Дню Перемоги. Він починався кінопрологом, в якому пісня «Рівняння на пам’ять» поєднувалася з кадрами військової кінохроніки. Ведучі говорили про творців нашої перемоги, тих, хто повернувся і не повернувся з війни, про відомих і невідомих героїв.

Під мелодію пісні «Священна війна» розпочинається хода ветеранів Вітчизняної війни. Вони йдуть через центральний прохід зали, що ніби перетворюється на зелену алею, – це піонери зустрічають їх квітами та весняними розквітлими гілками дерев. Герої піднімаються на сцену, оформлену орденськими стрічками. Звучить фанфарний марш, і вся глядацька зала перетворюється у військовий парад. Слідом за бойовими прапорами до зали входять представники різних родів військ. Один за одним піднімаються на трибуну промовці. Синхронно музичному фрагменту «Кроки» з Сьомої симфонії йдуть кадри кінохроніки. В кінці цього кіно-музичного монтажу на трибуні променями прожекторів висвічуються представники молоді. Слід сказати, що вечір-мітинг – це жанр найбільш активної дії, що відрізняється великим набором засобів художнього вираження.

Великого поширення набули також вечори-ритуали, тобто вечори, що відзначають ту чи іншу важливу подію в житті людини або цілого трудового колективу. Ритуалом є вид обряду, форма символічної поведінки, яка склалася історично, це впорядкована, стереотипна система дій (в т. ч. мовних); який висловлює певні соціальні та культурні взаємини, цінності. Поряд з елементами мітингу вечір-ритуал містить у собі елементи урочистого акту. В цьому жанрі традиційно повторюються, загальновстановлені складові елементи і церемоніальні дії.

Особливості жанру

Складові частини вечора можуть бути: виставки, кінопокази, інтерв’ювання, чаювання, ігрові та концертні програми. У написанні сценарію слід ураховувати наступні питання:

1. В основу сценарної драматургії лягає доля реального героя, який живе зараз і тут.

2. Герой обов’язково є учасником сценічної дії.

3. При написанні сценарію може використовуватися сюжетна та безсюжетна драматургія з обов’язковим пошуком сценарно-режисерського ходу.

4. Основою сценарію є епізод, який повинен логічно продовжувати те, що було раніше та мати композиційну побудову. В епізодах побічні теми повинні працювати на загальну головну ідею.

5. У сценарії піднімається глобальна проблема, що розкривається через приватні долі.

6. Кожен епізод повинен мати певне образне рішення.

7. Художньо-публіцистична вистава також може стати основною частиною театралізованого тематичного вечора.

Які б питання не піднімалися на тематичному вечорі – виробничі, суспільно-політичні, морально-етичні, завжди в центрі уваги має бути людина, її вчинки, світовідчуття, емоції. Вибираючи тему вечора, потрібно керуватися можливістю розкрити її через образ людини, через світ її думок, вчинків і саме це є важливою методичною вимогою до організації театралізованого тематичного вечора.

Тематичний вечір не може залишатися лише на рівні загальної постановки теми. Він повинен розкрити її на конкретному життєвому матеріалі. Специфіка тематичних вечорів, вимагає документальності його драматургії.

Тематичний вечір – це сценічна композиція з конкретизованим, документальним сюжетом, з реальними, а не вигаданими героями. Сюжет такої композиції може і повинен розкриватися на широкому історичному тлі, підкріплюватися і підсилюватися художнім матеріалом, проте в основі своїй він документальний.

Життєвий матеріал, покладений в основу сценарію, розширює сценарно-режисерські можливості організаторів тематичного вечора, дає простір творчості, складає суть сценарної драматургії.

Головною особливістю театралізованого дійства є те, що в його основі лежить документальний матеріал, іншими словами, документальний об’єкт уваги автора сценарію майбутньої театралізованої вистави, свята чи обряду. У свою чергу, матеріалом для визначення та формулювання документального об’єкта уваги служить факт, тобто істинна подія, явище, людина, предмет і т.п., бо вони є реаліями суспільного життя. Саме факт, будучи спонуканням зовнішнім, може стати позивом внутрішнім і з’явитися тією піщинкою, яка здатна перетворитися в драматургічну перлину гідного театралізованого дійства.

Факт, перш за все, – носій інформації. А інформація – це не що інше, як сукупність відомостей про той чи інший факт. Інформація, викладена у факті, буває абсолютною і відносною. Абсолютна інформація не виходить за межі факту і містить відомості, що стосуються безпосередньо самого факту. Відносна інформація – це інформація, що виходить за межі об’єкта уваги і містить в собі відомості про інші об’єкти, які коли-небудь і будь-яким чином взаємодіяли з досліджуваним об’єктом.

До інших видів інформації можна віднести актуальну і потенційну, абстрактну і конкретну інформації.

Актуальна інформація – це інформація, що містить в собі відомості про той чи інший об’єкт, важливі і необхідні для нас в даний момент, в даний історичний відрізок часу.

Потенційна інформація – це сукупність відомостей, що можуть стати такими в майбутньому. Подібна інформація припускає якийсь домисел як логічно обгрунтований фантастичний елемент.

І, нарешті, конкретна інформація є результат розвитку абстрактної інформації, тобто переходом від окремо взятого інформаційного елемента до цілісного об’єкту. Назвемо це рух від одного виду інформації до іншого – індукцією, узагальненням приватного, взаємозв’язком і взаємопроникненням фрагмента і образу в цілому.

Інформацію, укладену в документальному об’єкті уваги можна і потрібно визначити кількісно, ​​оскільки для подальшої роботи сценаристу необхідно мати якомога більше інформації про факти, які його цікавлять. Кількість інформації завжди зворотньо пропорційна імовірності існування факту в тому вигляді, в якому ми його спостерігаємо. Чим менше така імовірність, тим більше інформації несе в собі факт.

Звернімося до прикладу. Нехай наш документальний об’єкт уваги, чи то факт, – вбитий по капелюшок цвях. В цьому випадку, абсолютна інформація про цвях – це його конфігурація, розмір і матеріал, з якого він зроблений. Відносна інформація повідає нам – куди, і навіщо він вбитий. Інформація актуальна, бо дію по відношенню до цвяха вже скоєно. Інформація абстрактна, оскільки цвях всього лише кріпильний елемент деякої конструкції. Для визначення кількості інформації, що міститься в даному факті, звернемося до відносної інформації і розглянемо варіанти, які дадуть нам різні результати. Якщо цвях вбитий в дерево, як йому належить, і зміцнює конкретну дерев’яну конструкцію, то імовірність такого стану речей досить висока. Отже, кількість інформації є мінімальною. Якщо цвях увійшов в дерево криво і навскіс, і гострий кінець його стирчить назовні, то ймовірність подібного випадку падає, кількість інформації зростає. І, нарешті, якщо цей нещасливий цвях вбитий не в дерево, а в людське тіло, кількість інформації незмірно велика, і її конкретизація малює нам неймовірну і приголомшливу картину. І тут вже можна вести мову про створення на цій документальній основі яскравого і образного сценарію театралізованого дійства. Факти і документи для митця завжди були опорою в його роботі над літературним сценарієм.