В.В. Кравцов [75] відзначає, що гра в міні-футбол дуже емоційна, проходить весь час у швидкому темпі. Гра змушує щосекунди приймати участь у боротьбі за м'яч кожного гравця, перевіряє здатність всіх без винятку вміло взаємодіяти умовах тісної опіки захисників і невеликих розмірів ігрового майданчика. Кожен гравець в міні-футболі значно частіше торкається до м'яча, кожен футболіст повинен діяти з повною віддачею сил, встигаючи захищати свої ворота і атакувати ворота суперників. Крім того, при грі в міні-футбол, м'яч практично весь час знаходиться в грі, гра, проходить без вимушених зупинок.
А.Ф. Поляков [81] констатує, що в останнє десятиріччя серед ігрових видів спорту міні-футбол стрімко набирає оберти і стає все більш популярним. За великий проміжок часу команди Росії і України становилися призерами чемпіонату світу і Європи. В міні-футболі приваблює стрімкий біг, швидка зміна техніко-тактичних маневрів гравців на майданчику, а також непередбачуваність їх ідей. Все це змушує глядачів слідкувати за грою протягом всього матчу. Гра наскільки захоплює і гравців, і глядачів, що здається, вона пролітає без всяких зусиль в одну мить. Підбиваючи підсумки, А.Ф. Поляков відзначає, що міні-футбол для студентської молоді є грою захоплюючою, цікавою і необхідною для зміцнення їх здоров'я та рекомендує гру в міні-футбол впровадити в навчально-педагогічний процес кафедр фізичного виховання і спорту НИЗ..A. Смірнов [86] наголошує, що міні-футбол в останні роки стрімко розвивається завдяки йото доступності, темпераменту, швидкому темпу, блискавичній зміні подій на майданчику. Міні-футбол особливо добре прижився в студентському середовищі. В США і Канаді більшість гравців - це студенти університетів і коледжів, в Італії - їх майже половина. При університетах, інститутах, академіях, студентських містечках великих футбольних полів одиниці, а спортивних майданчиків достатня кількість. І хоча вони передбачені передбачені для інших спортивних ігор - баскетболу, волейболу, гандболу, частіше всього студенти ганяють м'яч на них саме ногами. В багатьох ВНЗ створені команди майстрів, які успішно виступають в різних лігах, при чому в змаганнях - приймають участь не тільки чоловічі, а й жіночі команди. Міні-футбол включений в програму по спортивним іграм для студентів факультетів фізичної культури. А.А. Смірнов відзначає, що перевага використання міні-футболу перед великим футболом заклечається в тому, що міні-футбол потребує менше матеріальних витрат і в нього можна грати круглий рік, тоді як змагання з футболу проводяться в основному в літній час, коли у студентів канікули. При проведенні спортивних змагань ВНЗ найпопулярнішим видом у студентів є міні-футбол, так що за міні-футболом - велике майбутнє [81].
На жаль, ми повинні констатувати той факт, що науково обґрунтовані дослідження, присвячені теоретичному і методичному обґрунтуванню міні-фтболу як самостійного виду спорту і можливостей його застосування в фізичному вихованні студентської молоді, дуже небагаточисельні.
У зв'язку з європейською орієнтацією та входженням України до Європейського освітнього і наукового простору системою вищої освіти України реалізується ідеї Болонського процесу [22]. Зміцнення державності України і інтеграція її в світове співтовариство неможливі без реформування національної Системи вищої освіти, яка повинна бути спрямована на розвиток особистості майбутнього спеціаліста, забезпечення його мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки [26]. Згідно нормативних документів [25], до основних завдань предмету фізичне виховання в вищих навчальних закладах відноситься розвиток у студентів основних фізичних якостей та рухових здібностей, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь, виховання морально-вольових і психологічних якостей особистості. Одним з універсальних засобів вирішення цих завдань, з нашої точки зору,є використання міні-футболу в фізичному вихованні студентів вищих навчальних закладів. Міні-футбол належить до універсальних видів спорту, які сприяють різнобічному фізичному розвитку людини. Заняття, що проводяться зі студентами як на свіжому повітрі, так і в умовах спортивного залу, забезпечують оздоровчий вплив, що сприяє зміцненню нервової системи, розвитку рухового апарату, покращенню роботи серцево-судинної і дихальної системи, покращенню обміну речовин в організмі [6]. Міні-футбол розширює діапазон функціональних можливостей організму. Він розвиває здібність долати певні напруження і труднощі. В процесі занять міні-футболом у студентів формується ряд важливий морально-вольових якостей: колективізм, цілеспрямованість, витримка, дисциплінованість, сміливість.
Враховуючи важливий вплив занять футболом для дітей та молоді, 20. 03.2001 був укладений спільний договір між Федерацією футболу України та Міністерством освіти і науки України про введення в загальноосвітню школу третього уроку фізкультури - уроку футболу. На підставі цього договору в міністерстві освіти і науки України 23.07.2002 був підготовлений відповідний лист для начальників обласних і міських управлінь освіти і науки (м. Київ та м. Севастополь) про введення уроку футболу в школі [114]. Враховуючи викладене та факт, що до вищих навчальних закладів вступають юнаки та дівчата з бажанням - продовжити заняття улюбленим видом спорту, ми вважаємо доцільним застосування в навчальній програмі з фізичного виховання у вищих навчальних закладах саме міні-футболу, який, на нашу думку, здатний значно покращити здоров'я, рівень фізичної, функціональної підготовленості, забезпечити постійний інтерес та задовольнити потребу в руховій активності студентської молоді.
Незалежно від мети, завдань, рівня засвоєння студентами міні-футболу процес навчання буде базуватись на загальних і приватних дидактичних закономірностях навчання руховим діям [25]. При вирішенні завдань виховання нової людини, її підготовки до вимог життя особливе місце належить використанню ігрового методу в навчанні і вихованні [22]. На наш погляд найбільш повно відобразив методичні особливості використання цього методу в футболі К.Л. Віхров [38]. Ряд авторів [16] вважають, що більш точно відображає суть даного методу назва - "спортивно-ігровий метод фізичного виховання".
Низький рівень рухової активності (гіпокінезія) і фізичної
підготовленості студентів, особливо дівчат, порушення норм харчування, як
наслідок надлишкова маса тіла, викликають необхідність в цілеспрямованих
заняттях фізичними вправами. Приймаючи участь в грі, студенти непомітно для
себе переносять значне навантаження, виконання якого в інших умовах, за інших
обставин було б пов’язане з проявом значних вольових зусиль. Особливо важливо,
що великий об’єм рухів в міні-футболі обумовлений високим емоційним фоном, який
"являється важливим фактором, що підтримує інтерес до занять з фізичного
виховання. Міні-футбол може широко використовуватись як засіб професійно −
прикладної фізичної підготовки студентів різних спеціальностей. Нам
представляється, що таке обширне використання міні-футболу характеризує його як
один з найбільш ефективних засобів фізичної підготовки студентів. Ось чому
детальний аналіз використання засобів міні-футболу в якості базового виду
спорту, характеристика його засобів і сполучень з іншими видами спорту, з
врахуванням їх "енергоємності" і оздоровчої ефективності, суттєво
могла сприяти оптимізації навчального процесу з фізичного виховання студентів
вищого педагогічного навчального закладу.
Висновки до першого розділу
Таким чином, аналіз літературних джерел, які висвітлюють різні сторони проблеми фізичного виховання студентської молоді, дозволяє зробити наступні висновки:
. Відповідно до нормативних документів фізичне виховання у ВНЗ спрямоване на збереження і зміцнення здоров'я студентів, забезпечення фізичної готовності до життєдіяльності і високопродуктивної праці.
. Фізична підготовленість студентів вищих навчальних закладів характеризується суттєвою неоднорідністю і недостатнім рівнем розвитку рухових якостей, рівень фізичної підготовленості студентської молоді до 2-го курсу підвищується, а потім до 4-5-го курсу невпинно знижується.
. Існуючі на даний час зміст і методи фізичного виховання не забезпечують за період навчання у ВНЗ підвищення фізичної підготовленості значної частини студентів до рівня вимог навчальних програм і Державних тестів, а прогресивна форма організації занять з конкретною спортивною спрямованістю не знайшла широкого застосування в практиці роботи кафедр фізичного виховання.
. В сучасній науці і практиці ведеться активний пошук шляхів вдосконалення фізичного виховання у ВНЗ. Зокрема пропонується вдосконалити методи і форми проведення занять (фізичними вправами, поліпшити програмно-нормативне забезпечення, збільшити рухову активність студентів, підвищити гуманістичну спрямованість, посилити професійно-прикладну фізичну підготовку, застосувати технічні засоби навчання.
. Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, рухова активність є основним засобом вирішення комплексу проблем, пов'язаних із розвитком та здоров'ям людей. Використання різноманітних форм фізичної культури сприяє профілактиці захворювань, підвищенню працездатності, продовженню життя; забезпечує активне творче довголіття, організацію повноцінного дозвілля, боротьбу зі шкідливими звичками, створює умови пізнання власних можливостей.
. Міні-футбол, що розглядається нами, представляє собою ефективний засіб фізичного виховання студентів вищого педагогічного навчального закладу, в силу об'єктивних та суб'єктивних причин не знайшов свого практичного засування в програмах з фізичного виховання ВНЗ.
. Виникає нагальна потреба в змінах щодо підходу до
змісту і методів фізичного виховання у ВНЗ. В навчальному процесі доцільно
відмовитись від - "командно - стройових методів" проведення занять з
фізичного виховання і повернутись до особистості студента, йото інтересів і
потреб в сфері фізичного і духовного виховання, надати можливість займатись
улюбленим видом спорту (міні-футболом) в процесі обов'язкових занять з
фізичного виховання.
Розділ 2. Методи і організація досліджень
.1 Методи дослідження
Поставлені завдання вирішувались на основі вивчення науково-методичної літератури, узагальнення передового практичного досвіду з використанням наступних методів дослідження:
. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.
. Анкетування.
. Педагогічні спостереження.
. Педагогічний експеримент.
. Метод педагогічних контрольних випробувань (тести).
. Медико-біологічні методики.
. Метод визначення рухової активності.
. Методи математичної статистики.
. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури.
Аналіз науково-методичної літератури проводився впродовж дослідницької роботи з метою порівняння поглядів авторів на основні питання теми дисертаціївизначити основні напрями роботи, сформулювати завдання дослідження, визначити шляхи їх вирішення. Аналізувались джерела, якізмінюють загальну картину впливу різних режимів рухової активності напрактичне здоров'я та фізичну підготовленість людини, розглядалися значення авторів що сприяють підвищенню рухової активності студентської молоді, а також використання нових методик підвищення рухової активності.
Аналіз літератури дозволив ознайомитись із сучасними програмами рухової активності, вивчити спеціальну літературу, яка висвітлює питання використання традиційних і нетрадиційних засобів та методів фізичної культури з метою підвищення рівня фізичної підготовленості.
. Анкетування.
В основу соціологічного методу було покладено метод анкетування, рекомендований в 1974 році Комітетом зі стандартизації тестів фізичної підготовленості, що функціонує при Всесвітній раді з фізичного виховання і спорту (СІЄПЕПС).
Анкетування в ході дипломного дослідження проводилось тричі. Перше з метою дослідження рівня здоров'я за методикою В.П. Войтенко (додаток А) та ступенем можливого ризику розвитку серцево-судинних захворювань за методикою С.О. Душаніна (додаток Б). Друге анкетування проводилось з метою вивчення спортивно-оздоровчих потреб студентів та рівня їх задоволення в їх вищого педагогічного навчального закладу. При розробці анкети застосовувались різноманітні типи запитань: закриті, напівзакриті, відкриті, опитування-меню. Вона включала 21 запитання (додаток В). Перше та друге анкетування студентів дозволило виявити самооцінку стану здоров'я студентів, ступень ризику серцево-судинних захворювань, спосіб життя, систематичність відвідування занять з фізичного виховання, мотивацію до систематичних занять фізичними вправами, реальні показники рухової активності, ставлення до організації навчального процесу та його оцінку.
Респондентами були студенти Сумського державного педагогічного університету ім. A.C. Макаренка, що представляли фізико-математичний факультет та факультет філології.
Третє анкетування проводилось по завершенню педагогічного експерименту з метою виявлення ставлення студентів контрольної групи до занять ЗФП та експериментальною - до нової методики занять з фізичного виховання. Анкета складалася з 15 питань (додаток Б).
. Педагогічні спостереження.
Педагогічні спостереження проводились впродовж всієї експериментальної роботи. Об'єктом спостережень було виконання студентами завдань традиційної програми у вищих закладах освіти міста Суми та розробленої нами методики, а також вивчення їх реакції на фізичні навантаження. Аналіз проводився за показниками (визначення ЧСС, АТ, ЖЄЛ) і за зовнішніми ознаками втоми студентів. Здійснювалися спостереження за активним відпочинком студентів, вивчалась рухова активність впродовж доби.
Дані педагогічних спостережень використовувались для обґрунтування отриманих результатів, аналізу динаміки функціонального стану і фізичної підготовленості студентів, а також для корекції режиму рухової активності й оздоровчого процесу.
. Педагогічний експеримент.
Педагогічний експеримент проводився протягом 2012-2014 років і складався з двох частин:констатуючого і формуючого. У процесі констатуючого експерименту було визначено рівень фізичного здоров'я, фізичної підготовленості, рухової активності та спортивно-оздоровчих потреб студентів, а також була розроблена методика оптимізації фізичної підготовленості студентів засобами міні-футболу.Формуючий експеримент був спрямований на визначення ефективності розробленої методики оптимізації фізичної підготовленості студентів вищого педагогічного навчального закладу засобами міні-футболу. Експеримент полягав у наступному: у передбачених за розкладом навчальних форм занять студентів експериментальної групи замість загальноприйняті ЗФП займались тренуваннями з обраного виду спорту (міні-футболу), який був обраний в ході анкетування. Заняття проводилися за спеціально розробленою методикою. В ході експерименту вивчалась фізична підготовленість, фізичне здоров’я студентів, рівень рухової активності, фізична та розумова працездатність та вплив запропонованої методики на навчальний процес з фізичного виховання.
. Метод педагогічних контрольних випробувань (тести).
Педагогічне тестування включало комплекс методик визначення фізичної підготовленості студентів. Вона оцінювалась за результатами семи контрольних вправ, передбачених "Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України", результати яких свідчать про стан розвитку фізичних якостей: 1) біг 3000 м - характеризує рівень прояву загальної тривалості; 2) біг 100 м - характеризує рівень прояву швидкість; 3) човниковий біг (4х 9 м) - характеризує рівень прояву спритності; 4) згинання і розгинання рук упорі лежачи - характеризує рівень прояву сили рук; 5) нахил тулуба вперед положення сидячи - характеризує рівень прояву гнучкості; 6) піднімання тулуба вхід за 1 хв - характеризує рівень прояву сили черевних м'язів та м'язів спини; 7)стрибок у довжину з місця - характеризує рівень прояву "вибухової сили".