Зміст
фізичний студент міні футбол
Перелік умовних скорочень
Вступ
Розділ 1. Сучасний стан фізичного виховання у ВНЗ та перспективи міні-футболу як ефективного засобу підвищення рівня рухової активності студентів
.1 Концептуальні основи фізичного виховання студентів
.2 Місце і значення фізкультурно-спортивної активності у способі життя студентської молоді
.3 Міні-футбол як ефективнй засіб підвищення рухової активності студентів ВНЗ
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Методи і організація досліджень
.1 Методи дослідження
.2 Організація дослідження
Розділ 3. Характеристика стану здоров'я, фізичної підготовленості, ухової активності та спортивно-оздоровчих потреб студентів ВНЗ
.1 Фізичне здоров’я студентів
.2 Характеристика змін обсягу рухової активності студентів експериментальних групах за 2013-2014 навчальний рік
.3 Стан фізичної підготовленості студентів за період навчання у вищому педагогічному навчальному закладі
.4 Порівняльний аналіз рухової активності студентів 1-4-х курсів
.5 Характеристика спортивно-оздоровчих потреб студентів та можливостей їх задоволення під час навчання
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Перелік умовних скорочень
АТ(діаст) - діастолічний артеріальний тиск
АТ(сист) - систолічний артеріальний тиск
ВНЗ - вищі навчальні заклади
ВООЗ - всесвітня організація охорони здоров’я
ЕГ - експериментальна група
ЖЕЛ - життєва ємність легень
ЖІ - життєвий індекс
ЗІВ - індекс зросту ваги
ЗФП - загальна фізична підготовка
ІРА(т) - індекс рухової активності за тиждень
КГ - контрольна група
ОГК - окружність грудної клітки
ППФП - професійно - прикладна фізична підготовка
РФП - рівень фізичної підготовленості
РФЗ - рівень фізичного здоров’я
Т(Т) - сума часу за тиждень
ФОРА - сума часу на зайняттях фізкультурно - оздоровчими вправами
ЧСС - частота серцевих скорочень
Вступ
Актуальність. Дослідження останніх років щодо рухової активності різних соціально-демографічних груп населення дозволили виявити деякі її закономірності і взаємозв'язки з фізичною підготовленістю. Насамперед, слід зазначити фундаментальні роботи Л.Н. Нифонтової [101], В.І. Жолдак у співавт. (1963-1992 рр.), O.A. Пирогової, Л.Я. Іващенко (1981-1986 рр.) [59,104], К. Купера (1979) [83] з проблем рухової активності. Серед сучасних науковців, питання рухової активності досліджували, В.В. Романенко [118], А.І. Драчук [52]та інші. Проте, вказані дослідження, в першу чергу, стосувалися професіонально-прикладних, вікових і статевих аспектів і деякою мірою регіональних особливостей рухової активності різних груп населення. Також є дослідження взаємозв'язку різних за змістом видів фізкультурно-спортивної та оздоровчої активності і рівнем рухової активності.
При цьому важливо зазначити, що специфіка навчання у ВНЗ педагогічного профілю вивчена недостатньо. Зауважимо, що більшість робіт мали констатуючий характер, зокрема досліджувалися проблеми перспектив різних видів рухової активності, в тому числі конкретних фізичних вправ з метою забезпечення раціональних режимів рухової активності студентів певних профілів вищого навчального закладу. Методичні аспекти забезпечення самостійних занять досліджувались паралельно, поза контекстом змісту рухової активності і її регіональних особливостей, які мають вплив на формування мотивації щодо участі студентів у фізкультурно-спортивній і оздоровчій роботі.
У той же час урахування бажання студентів займатися фізичними вправами досить важливе, оскільки при обмеженому виборі форм і видів фізкультурно-спортивних і оздоровчих занять без опори на конкретні інтереси студентів, значно знижується чисельність осіб, залучених до них [33].
Аналіз наукової літератури [96; 97; 98] свідчить про те, що існуючі методи організації фізичного виховання у вищих навчальних закладах недостатньо ефективні для підвищення рівня рухової активності, фізичної підготовленості, інтересу значної кількості студентів до занять фізичними вправами.
Проблема оптимізації фізичного виховання на основі спортивних інтересів і мотивів фізичного вдосконалення студентської молоді вже давно є предметом уваги багатьох дослідників [26; 29]. Ефективність занять з фізичного виховання з конкретною спортивною спрямованістю підтверджено низкою наукових досліджень [85; 97].
Не дивлячись на особливу популярність міні-футболу серед студентів, як серед юнаків, так і серед дівчат, та наявність наукових досліджень з міні-футболу [12], потрібно зазначити, що в силу об’єктивних і суб’єктивних причин міні-футбол, як ефективний засіб підвищення рівня фізичної підготовленості, рухової активності та підтримання постійного інтересу до занять, не знайшов свого використання в програмах з фізичного виховання студентів ВНЗ.
Це і зумовило вибір теми дослідження "Підвищення рівня рухової активності студентів ВНЗ засобами міні-футболу".
Об’єкт дослідження - рухова активність студентів ВНЗ.
Предмет дослідження - вплив занять міні-футболом на рівень рухової активності студентів ВНЗ.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність занять міні-футболом на рівень рухової активності студентів ВНЗ.
Відповідно до мети були поставлені такі завдання:
) Теоретично узагальнити та визначити особливості стану здоров'я, фізичної підготовленості, рухової активності студентів 1-4-х курсів ВНЗ.
) Вивчити спортивно-оздоровчі потреби студентів та можливість їх задоволення засобами міні-футболу в умовах ВНЗ.
) Удосконалити методику фізичної підготовки студентів ВНЗ на заняттях з міні-футболу.
) Дослідити вплив занять міні-футболом за розробленою методикою на фізичну підготовленість та рівень рухової активності студентів ВНЗ.
Поставлені завдання вирішувалися такими методами дослідження:
- теоретичний аналіз узагальнення наукової літератури;
- педагогічні спостереження;
анкетування;
тестування;
педагогічний експеримент;
хронометраж рухової активності;
методи математичної статистики.
Наукова новизна одержаних результатів:
доповнено дані про структуру, зміст та обсяг рухової активності студентів ВНЗ;
розширене уявлення про стан здоров’я, спосіб життя, ставлення до фізичного виховання і спорту й спортивно-оздоровчі потреби студентів ВНЗ.
Практичне значення одержаних результатів:
збільшений рівень рухової активності студентів ВНЗ засобами міні-футболу;
результати дослідження можуть бути використані в процесі фізичного виховання студентів на кафедрах фізичного виховання ВНЗ.
Публікації. За матеріалами досліджень підготовлено статтю на Всеукраїнську науково-практичну конференцію "Фізичне виховання, спорт та здоров'я людини: досвід і сучасні технології", що відбудеться в Запорізькому національному технічному університеті.
Структура та обсяг дипломної роботи.
Дипломна робота складається зі вступу, 3-х розділів,
загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Матеріали
дослідження викладені на 120 сторінці, містять основного тексту 72 сторінки,
містять 11 таблиць, 9 рисунків. У дипломній роботі опрацьовано 118 літературних
джерел.
Розділ 1. Сучасний стан фізичного виховання у ВНЗ та
перспективи міні-футболу як ефективного засобу підвищення рівня рухової
активності студентів
.1 Концептуальні основи фізичного виховання студентів
Як свідчать "Державні вимоги до системи фізичного виховання дітей", стратегічною метою фізичного виховання в "країні є формування фізичного, морального і психологічного здоров'я, усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, розвиток інтересу і звички до самостійних занять фізкультурою і спортом, набуття знань і вмінь здорового способу життя [4; 93].
Програма з фізичного виховання, яка була затверджена 14 листопада 2003 року Міністерством освіти і науки України для досягнення мети і вирішення завдань фізичного виховання студентів повинна забезпечувати для взаємозалежних змістовних дидактичних компоненти: обов'язковий базовий, що формує основи фізичної культури особистості фахівців відповідного рівня освіти бакалавр, спеціаліст, магістр) і елективний, що спирається на базовий і доповнює його з урахуванням професійної фізичної підготовки, індивідуальних мотивів, інтересів і потреб, стану здоров'я. Навчальний матеріал кожного з компонентів реалізується через розділи програми: теоретична підготовка, методична підготовка, фізична підготовка і контроль [22].
В цільовій комплексній програмі "Фізичне виховання - здоров'я нації" [27], в напрямку "Фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота у навчально-виховній сфері" важливим є комплекс питань, які спрямовані на збільшення обсягу рухової активності, підвищення якості навчального процесу, формування у дітей та молоді потреби зміцнення здоров'я засобами фізичної культури і спорту. Згідно програми фізичне виховання має в комплексі формувати розумові і фізичні якості особистості, удосконалювати фізичну і психічну підготовку на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості [12; 16; 23].
З метою визначення шляхів для вирішення проблем фізичної культури і спорту, які існують на сьогоднішній час, Указом Президента України від 8 листопада 2002 року №998 / 2002 "Про додаткові заходи державної підтримки в розвитку фізичної культури і спорту в Україні" доручено розробити Національну Доктрину розвитку фізичної культури і спорту [114].
На базі Законів України "Про освіту"' [109], "Про фізичну культуру і спорт"" [113] було затверджено "Концепцію фізичного виховання в системі освіти "країни" [110]. Національна система фізичного виховання дітей і молоді в "країні має зв'язок з традиціями народу, його життям, інтересами, моральними цінностями. Як підкреслено в документі, фізичне виховання в навчальних закладах повинно базуватися на принципах індивідуального та особистісного підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного вдосконалення, безперервності цього процесу врахування регіональних умов.
У проекті Національної Доктрини розвитку фізичної культури і спорту, винесеному 27 листопада 2003 року рішенням колегії Державного комітету "країни з питань фізичної культури і спорту на обговорення, зазначається, що потребує удосконалення програмно-методичне забезпечення навчальних форм фізичного виховання у навчальних закладах. А також зміни критеріїв оцінки студентів з фізичного виховання - відмова від оцінювання за рівнем фізичної підготовленості, надання переваги фіксуванню особистого прогресу відповідних "показників, усебічне стимулювання набуття спеціальних знань та рухових здібностей для самостійних занять спортом, під гримка постійного інтересу до них.
Основою системи фізичного виховання дітей та молоді є обов'язкові заняття дошкільних, середніх і вищих навчальних закладах усіх типів і форм власності з дисципліни "Фізична культура" і навчальної дисципліни "Фізичне виховання" [27]. Їх зміст визначається програмами, які враховують вікові особливості, пов'язані з іншими предметами, що формують особистість в процесі освіти."
Організаційною основою системи фізичного виховання є структурні підрозділи Міністерства освіти і науки України. До них належить Комітет штучного виховання і спорту, підпорядковані йому обласні та міські управління, які опікуються процесом фізичного виховання дітей та молоді, кафедри фізичного виховання і спорту , оздоровчі і спортивні центри, ДЮСШ, СДЮШОР. Спорт клуби ВНЗ, ліцеїв, училищ, гімназій, загальноосвітніх шкіл [62; 63].
Нормативне забезпечення системи фізичного виховання - це регламентація її Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України, визначення обсягу рекомендованого рухового режиму, мінімальної кількості обов'язкових занять на тиждень, допустимих обсягів річного навантаження учнів і студентів. Критеріями ефективності фізичного виховання дітей і молоді є рівень фізичної підготовленості та показників здоров'я, уміння використовувати основні засоби і форми фізичного виховання, дотримуватися здорового способу життя, відсутність негативних звичок [23; 40; 58].
Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України (затверджені 15.01.1996) с основою нормативних вимог до фізичної підновленості населення, критерієм фізичного здоров'я, життєдіяльності здатності тесті до високопродуктивної прані. Наукова основа системи фізичного виховання в країні включає дослідження, які є базовим елементом удосконалення та підвищення професійної підготовки фахівців. Для реалізації фундаментальних досліджень системи фізичного виховання в Україні передбачається утворені банку наукових розробок, виконаних в Україні та інших державах, створені комп’ютерних технологій для розробки індивідуальних фізкультурно-оздоровчих програм, мережі науково-дослідних центрів [90].
З метою сприяння задоволенню потреб суспільства у досягненні оптимальної фізкультурної освіти, стану психічного та фізичного здоров'я, фізичного розвитку та рухової підготовленості підростаючого покоління розроблено нові програми фізичної культури для загальноосвітніх шкіл і ВНЗ. Вони пропонують для дітей і молоді навчальний пріоритетний матеріал, вправи для обов'язкового повторення домашні завдання, контрольні навчальні нормативи та вимоги, орієнтовні комплексні тести оцінки стану фізичної підготовленості [49; 73; 74].
Загалом нові законодавчі акти та програми є значним кроком вперед в удосконаленні системи фізичного виховання. Водночас залишається проблема їх виконання, а також факт недостатньої фахової підготовки вчителів, теоретично-методичного і матеріального забезпечення фізичного виховання, недооцінка ролі фізичного виховання як основного чинника, який зміцнює здоров'я, формує інтереси, світогляд дитини. Цей момент відзначають численні науковці у своїх - друкованих працях [26; 93]. Так, Р.Т. Раєвський [116], І. Кучеров [89] негативним вважають те, що система освіти України недостатньо враховує велику роль, яку фізичне виховання здатне відігравати у справі зміцнення здоров'я молоді, профілактиці захворювань, підвищенні працездатності, організації повноцінного дозвілля. Фізична культура повинна посідати в навчально-виховному процесі закладів освіти належне місце, бо хвора чи недостатньо фізично розвинута людина не здатна ефективно набувати знання та вміння.
На сучасному стані розвитку суспільства фізична досконалість визначається як оптимальний рівень всебічної рухової підготовленості людини, яка необхідна їй у сфері соціально обумовлених видів діяльності. Досягнення фізичної досконалості людини засобами фізичної культури потребує оптимальної організації спеціалізованого педагогічного процесу. Сьогодні фізичне виховання студентської молоді, на жаль, далеке від досконалості, що обумовлено рядом х активних причин: 1) недостатня кількість занять за навчальним планом; 2) такий рівень мотивації до систематичних занять фізичними вправами; 3) низький рівень використання технічних засобів під час навчальних занять; 4) недостатнє фінансове забезпечення; 5) низька ефективність управління фізичним вихованням, яке здійснюється у вищих навчальних закладах [15; 45; 61].