У перекладі Ю. Лісняка - найбільша кількість відтвореної гри слів (67 % - 40 одиниць). Перекладач намагається залишитися у загальному лексико-семантичному полі оригіналу, проте не боїться створювати власну гру слів, семантично відмінну від Шекспірової (KATHARINA: Too light for such a swain as you to catch, / And yet as heavy as my weight should be. // PETRUCHIO: Should be? Should buzz. - КАТЕРІНА: Легка в ногах, це правда, і такому / Вайлові зроду не піймать мене. / Легка в ногах, та не легкозвичайка. // ПЕТРУЧЧО: Не чайка?).
Аналіз такої творчої гри слів показує, що підхід перекладача не порушує мікро- та макроконтексту комедії і часто - це єдина можливість зберегти двозначність висловлювання. Кількісно-якісна еволюція гри слів у цьому перекладі засвідчує непересічний талант Ю. Лісняка як інтерпретатора комедії “Приборкання норовливої”.
У третьому розділі “Відтворення гри слів з трагедії “Romeo and Juliet” українською мовою” досліджено рецепцію трагедії в українській літературі та особливості відтворення гри слів у перекладах П. Куліша (надруковано у 1901 р. за редакцією І. Франка, у 1928 р. за редакцією М. Вороного), А. Гозенпуда (1937 р.), Ігоря Костецького (1957 р.), І. Стешенко (1952 р.), В. Мисика (перекладено у 1932 р., надруковано у 1980 р.) та Ю. Андруховича (2016 р.).
Як і у попередньо проаналізованому творі, В. Шекспір будує гру слів на основі полісемії, спільнокореневих лексем, антонімії, омонімії та паронімії. Водночас відмінною рисою є значно частіше використання антонімії, але рідше вживання паронімії та омонімії. Гра слів у трагедії - багатофункціональна і використовується для створення гумористичних ситуацій, характеристики персонажів, побудови діалогів, маскування. Серед нових, притаманних саме трагедії, функцій - побудова риторичних монологів, маніпуляція реакцією аудиторії, забезпечення семантичних зв'язків та когерентності тексту. Щоб відтворити гру слів із трагедії перекладачі використовують такі способи: гра слів>гра слів, гра слів>не-гра слів, гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор, рима, алітерація), гра слів >відсутність перекладу та не-гра слів >гра слів.
Структурно-семантичні відмінності між англійською та українською мовами у багатьох випадках не дозволяють відтворити усі семантичні пласти оригіналу, які часто створені вертикальною грою слів у функції забезпечення семантичних зв'язків та когерентності тексту, що призводить до спрощення його образності.
Окрім того, збереження гри слів у перекладі залежить від її гумористичності/негумористичності, зокрема у функції характеристики героїв. Як результат, кількість відтвореної гри слів у мовленні Ромео та Джульєтти менша, ніж у мовленні П'єтро. Діалогічна гра слів у трагедії переважно гумористична і легко ідентифікується у тексті оригіналу завдяки своїй горизонтальності.
Важлива структуротворча роль цього виду гри слів впливає на її збереження у перекладі. Негумористична монологічна гра слів, навіть попри свою горизонтальність і легковпізнаваність, за кількістю відтворення значно поступається діалогічній. Відтворення маскувальної гри слів вимагає додаткових зусиль перекладача, спрямованих на збереження балансу між видимим та завуальованим. Загалом, українські перекладачі пом'якшують інтимний підтекст гри слів оригіналу, а інколи навіть вдаються до способу гра слів>відсутність перекладу.
Аналіз показує, що відтворення гри слів не завжди залежить від часу виходу перекладу. Часто саме П. Куліш (44 % - 51 приклад з 114 прикладів оригіналу), а не значно пізніші перекладачі, наприклад, А. Гозенпуд, зберігає цей стилістичний засіб у цільовому тексті. Переклад П. Куліша містить майстерні знахідки, які часом перевершують інші наявні інтерпретації (FRIAR: Unseemly woman, in a seeming man; / And ill-beseeming beast, in seeming both! - O. ЛАВРЕНТІЙ: О неподобна женщино в мужському / Подобії! о злоподібний їй / Звірюко!).
А. Гозенпуд використовує менше лінгвостилістичних основ для побудови гри слів, а інколи вилучає цілі уривки тексту з цим засобом. Попри цікаві знахідки, переклад поступається попередньому щодо кількості гри слів (27 % - 31 приклад), а часом і якості.
Для стилю В. Шекспіра характерне переплетіння кількох прикладів гри слів в одному уривку тексту. У таких випадках А. Гозенпуд частіше від інших перекладачів, які намагаються відтворити хоча б одну двозначність із цілого складного комплексу, використовує спосіб гра слів>не-гра слів, значно спрощуючи оригінал (MERCUTIO: You are a lover: borrow Cupid's wings / And soar with them above a common bound. // ROMEO: I am too sore en pierced with his shaft / To soar with his light feathers; and so bound, / I cannot bound a pitch above dull woe: / Under love's heavy burden do I sink. - МЕРКУЦІО: Коханець ви! Позичте в Купідона / Легенькі крила, та й злетіть на них! // РОМЕО: Мене поранено його стрілою. / Не можу я злетіти в височінь. / Не можу, - зв'язаний, - чуття зв'язати / І скинути тягар свого кохання). Інколи він опускає навіть легкоідентифіковану гру слів, яку без особливих труднощів збережено в інших українських інтерпретаціях трагедії.
У перекладі І. Стешенко кількість відтвореної гри слів складає 47 % (54 приклади). Перекладач здебільшого відтворює горизонтальну діалогічну гру слів, яка часто ще й гумористична (PETER: Then will I lay the serving creature's dagger on your pate. I will carry no crotchets. I'll re you, I'll fa you. Do you note me? // 1st MUSICIAN: And you re us and you fa us, you note us. - П'ЄТРО: Дивись! Як лизну тебе по мі-до-ре ножем. То вмиєшся червоною юшкою! Зрозумів? // 1-й МУЗИКАНТ: Стережись, бо зроблю з тебе не фа, а фе). Кількість перекладеної монологічної гри слів, вжитої у репліці одного героя, - значно менша, хоча у багатьох випадках вона також побудована на основі горизонтальної, легковпізнаваної гри слів. Для часткової компенсації втрат у перекладі І. Стешенко використовує спосіб гра слів>подібний стилістичний засіб, представлений повтором, римою та алітерацією (JULIET: He was not born to shame: / Upon his brow shame is asham'd to sit. - ДЖУЛЬЄТТА: Не для ганьби родився він на світ. / Тож на чолі його ганьба огидна / Сама соромиться сидіть).
У перекладі В. Мисика знаходимо 58 % (66 прикладів) відтвореної гри слів. Його інтерпретація трагедії викликає неабиякий інтерес, адже відрізняється від інших сміливістю та неординарністю при відтворенні цього стилістичного засобу. В. Мисик уникає буквалізму і творить свої власні зразки, використовуючи різноманітні ресурси української мови (MERCUTIO: You are a lover: borrow Cupid's wings / And soar with them above a common bound. // ROMEO: I am too sore en pierced with his shaft / To soar with his light feathers; and so bound, / I cannot bound a pitch above dull woe: / Under love's heavy burden do I sink. - МЕРКУЦІО: Коханче, крил позич у Купідона. / Завзятий, легко підлетиш ти д'гурі. // РОМЕО: Мене він вже підбив. В такім я горі, / і взятий так в кайдани, що не можу / піднятись і трохи над печаллю. / Під тягарем кохання я хилюся).
Перекладач частіше, ніж інші, використовує спосіб гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор, рима) задля компенсації втрати гри слів і на її безпосередньому місці, і в інших, нейтральних в оригіналі, фрагментах. В. Мисик майстерно відтворює гумористичну гру слів, використовуючи пароніми чи спільнокореневі лексеми. Проте у випадку монологічної гри слів, для якої характерний високий рівень неперекладності, він змушений вдаватися до вибіркової не-гри слів чи подібного стилістичного засобу (повтору та рими).
Переклад Ігоря Костецького, який містить 53 % відтвореної гри слів (60 прикладів), - це мовний експеримент, у результаті якого отримуємо текст, радше призначений для читання, а не для класичної постановки на сцені.
Оцінка цього перекладу залежить від її критеріїв. З погляду збереження балансу між змістом і формою гри слів, уникнення створення гри слів заради самої гри слів, переклад поступається іншим наявним інтерпретаціям драми. Проте, якщо сприймати текст перекладу як вербальну гру, то паронімічна, алітераційна гра слів, увага до форми, створення звукового перегуку за рахунок семантичної вірності оригіналові і, загалом, намагання експериментувати із словотвірними можливостями лексем зовсім не є надмірними і, хоча не відповідають вимогам класичного перекладу, однак мають повне право на існування (JULIET: For saints have hands that pilgrims' hand do touch, / And palm to palm is holy palmers' kiss. - ДЖУЛЬЄТТА: Бо пальмові пучкъ - святому в пэчки, / І пэчок сплет - пучкнв святий цілунок; MERCUTIO: You are a lover: borrow Cupid's wings / And soar with them above a common bound. // ROMEO: I am too sore en pierced with his shaft / To soar with his light feathers; and so bound, / I cannot bound a pitch above dull woe: / Under love's heavy burden do I sink. - МЕРКУЦЬЙО: Що ж джиґунські крила / І вибивай аркан аж попід небо. // РОМЕО: По піднебіння замурован я: / Замурован. Танець аркана / Амур мій заарканив на-скаку. / Вага пера, він - центр ваги всіх мук).
В інтерпретації Ю. Андруховича - найбільша кількість гри слів (65% - 74 приклади). Перекладач намагається не лише відтворити двозначність у тих місцях тексту, де її створив В. Шекспір, а й активно використовує спосіб не-гра слів>гра слів, щоб компенсувати її втрату (FRIAR: Being tasted slays all senses with the heart. -БРАТ ЛОРЕНЦО: А крапля соку, мов косою, скосить). Аналіз показує, що компенсація вилученої раніше гри слів не порушує її функцій та органічно вписується у контекст висловлювання героїв.
Найчастіше така гра слів будується на основі паронімів або спільнокореневих лексем. Ю. Андрухович майстерно відтворює гумористичну гру слів, вжиту у функції побудови діалогів чи характеристики персонажів (SAMPSON: Gregory, on my word, we'll not carry coals. // GREGORY: No, for then we should be colliers. // SAMPSON: I mean, an we being choler, we'll draw. // GREGORY: Ay, while you live, draw your neck out o'the collar. - САМСОН: більше образ ми нестерпимо. // ГРЕГОРІ: Пора вже нам ставати, образно кажучи, нестерпними. // САМСОН: Я маю на увазі, що на всякий терпець є свій край - ніби змах меча. // ГРЕГОРІ: Дивись лише, щоб від нетерплячки твій змах не обернувся смертельним промахом), однак, як і інші перекладачі, вилучає низку вертикальної гри слів без повтору компонентів, вжитої у серйозному контексті.
У четвертому розділі “Відтворення гри слів з історичної хроніки “Henry IV” українською мовою” досліджено рецепцію драми в українській літературі та особливості відтворення Шекспірової гри слів, вжитої у функціях характеристики персонажів, побудови діалогів і монологів та маскувальній функції, у перекладах Т. Осьмачки (1961 р.) та Д. Паламарчука (1985 р.). Кількість відтвореної гри слів у перекладі Т. Осьмачки становить 51 % (90 прикладів із 178 прикладів оригіналу), а Д. Паламарчука 37 % (65 прикладів). Способи відтворення гри слів з історичної хроніки включають: гра слів>гра слів, гра слів>не-гра слів, гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор), не-гра слів>гра слів, гра слів>редакторська техніка.