Діти повинні розповідати, як було отримано кожне число, тобто до якого числа предметів і скільки додали або від якого числа предметів і скільки відняли (прибрали). Наприклад, до 8 яблук додали 1, стало 9 яблук. З 9 яблук узяли 1, залишилося 8 яблук і тому подібне Якщо хлоп'ятам важко дати чітку відповідь, можна поставити навідні питання: «Скільки було? Скільки додали (прибрали)? Скільки стало?»
Зміна дидактичного матеріалу, варіювання завдань допомагають дітям краще зрозуміти способи отримання кожного числа. Отримуючи нове число, вони спочатку діють по вказівці педагога («До 7 яблук додайте 1 яблуко»), а потім самостійно перетворять сукупності. Добиваючись усвідомлених дій і відповідей, педагог варіює питання. Він питає, наприклад: «Що треба зробити, щоб стало 8 циліндрів? Якщо до 7 циліндрів додати 1, скільки їх стане?»
Для зміцнення знань необхідно чергувати колективну роботу з самостійною роботою дітей з роздаточним матеріалом. Дитина зіставляє 2 сукупності, розкладаючи предмети на картці з 2 вільними смужками. Демонстрація прийомів отримання нового числа (порівняння 3 сусідніх членів натурального ряду) зазвичай займає не менше 8-12 хвил., щоб виконання одноманітних завдань не стомлювало дітей, аналогічна робота з роздаточним матеріалом проводиться частіше на наступному занятті.
Для закріплення навиків рахунку в межах 10 використовують різноманітні вправи, наприклад «Покажи стільки ж». Діти знаходять картку, на якій намальовано стільки ж предметів, скільки показав педагог. («Знайдіть стільки іграшок, скільки кружків на картці», «Хто швидше знайде, яких іграшок у нас 6 (7, 8, 9, 10)?».) Щоб виконати останні 2 завдання, педагог заздалегідь складає групи іграшок.
У старшій групі рахівниць звуків пов'язують з рахунком і відліком предметів. Характер завдань поступово ускладнюють. Наприклад, спочатку дітям пропонують злічити звуки, потім відлічити стільки ж іграшок, пізніше одночасно рахувати звуки і відкладати іграшки, а закінчивши рахунок, сказати, скільки звуків почули і скільки іграшок поставили. Рахунок звуків часто пов'язують з виконанням рухів. («Підстрибни стільки раз, скільки звуків почув».) П'ятирічним дітям можна пропонувати рахувати звуки із закритими очима. Як і в середній групі, звуки витягують на різних інструментах: наприклад на барабані, металофоні; постукати паличкою по столу і ін.
Як бачимо, всі вищеперераховані
вправи містять у собі комбінації різних вправ. Подібна інтеграція вправ
спрямована не лише на розвиток суто математичних навичок, але й зорових,
слухових, дотикових відчуттів. Діти у формі гри та інтегрованих вправ поступово
вчаться сприймати дійсність з погляду не просто зорових образів, а їхніх
кількісних співвідношень, що, в свою чергу сприяє загальному розвитку дитини та
її підготовки до подальшого навчання.
Розділ 2. Дослідження ефективності
проведення інтегрованих занять у старшій групі ДНЗ
.1 Організація та хід
експериментального дослідження
Наше дослідження було проведено серед дошкільників старших груп ДНЗ №___ міста ____________, _______________ області. Експериментальна група складалась з 10 дітей, контрольна група - також з 10 дошкільників того ж дитячого навчального закладу.
Мета даного заняття-дослідження, побудованого на інтегрованому змісті, - створити передумови для різнобічного розгляду певного об’єкта, поняття, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивно-емоційного ставлення до пізнання.
При складанні плану занять в експериментальній групі враховувалися результати виконання завдання констатуючого експерименту. Особлива увага приділялася розвитку тих знань, де дошкільники відчували явні утруднення.
Дидактичні цілі уроку з розвитку елементарних математичних навичок:
сприймання, осмислення нових знань з лексики на позначення чисел;
розвиток інтелектуальних умінь, усного зв’язного мовлення;
удосконалення опорних умінь;
узагальнення, встановлення між понятійних зв’язків;
підготовка до сприймання наступного матеріалу
Заняття будувалися з урахуванням наочно-дієвого і наочно-образного сприйняття дитиною навколишнього світу. Нами були проведені цикли занять, направлених на формування знань про осінь, одно із завдань ми наводимо в даній роботі (Додаток 1).
Наведемо фрагмент підготовчої роботи до проведення заняття інтегрованого змісту на тему “Фарби осені”.
У погожі вересневі дні вихователь повела дітей у парк, де вони спостерігали ознаки ранньої осені.
Вихователь. Який сьогодні гарний день! Придивіться: які фарби навколо?
Діти. Зелені, темно-зелені, жовті, вогнисті, червоні, коричневі, багряні...
Вихователь. Давайте перелічимо, скільки тут відтінків зеленого, жовтого. Чим зумовлена така різнобарвність?
Діти лічать кольори, доходять думки, що така барвистість від того, що осінь до кожного дерева приходить у різний час.
Нижче наводимо уривок інтегрованого уроку музики, коли у супроводі музичного інструменту із використанням простих і абсолютно нескладних пісень діти вчаться рахувати і обмірковувати елементарні дії, здійснені над предметами.
Урок-гра «Чого і скільки буває?»
Вихователь коротко розповідає про історію числа: Прислухайтеся і почуєте, що наше слово Сонце подібне до італійського слова Соло. А розгадка цьому проста? Соло по-італійському - один. Коли римляни придумували назву числа 1, вони міркували, що Сонце на небі завжди одне.
Після цього у формі простих
віршиків, рахуючи персонажів, про яких іде мова у вірші, діти вчаться розуміти
зміст та природу числових значень.
І МАМА ОДНА
Мама, як сонечко,
лиш одна буває.
Пестить і голубить нас,
розуму навчає.
ДРУЖНИЙ ХОР
В хорі - п’ятеро сорок,
Чебурашка, Колобок,
два метелики, їжак,
соловейко, щука й рак.
Розтуляють всі роти.
А чи скажеш, друже, ти,
Скільки справжніх тут співців?
Хто не здатний з них на спів?
Намалюй тепер мені,
хто співає тут, хто - ні.
ДВА ПІВНИКИ
горох молотили,
дві курочки-чубарочки
до млина носили.
Цап меле, цап меле,
коза засипає,
а маленьке козенятко
на скрипочку грає.
Вагома увага в ході нашого практичного експерименту була також приділена інтегрованим урокам математики і прикладного трудового навчання. Дітям шостого року життя ми показували можливість дроблення предмету на рівні долі, їх учать встановлювати відносини між цілим і частиною. Розділивши предмет, вони отримують 2-4 рівних частини, а з'єднавши їх разом, - 1 цілий предмет.
Як одиниця рахунку виступає то предмет, то його частина. Поняття про одиницю заглиблюється, відповідно розвивається і поняття про число.
Навчання діленню предмету на рівні долі є основним завданням 3-4 занять, яке ми почали з ділення предмету на частини шляхом складання (згинання), але не розрізання: розрізає предмет, діти кожну його частину сприймають як окремий об'єкт, незалежний від цілого. Наприклад, на питання, що більше: ціле або його частина, деякі з них відповідають, що «частин більше, тому що їх 2, а ціле тільки одне». Встановлення зв'язку між розміром і приналежністю цілому його частині підміняється поштучним зіставленням об'єктів. Не розуміючи істоти питання, діти не можуть дати відповідну відповідь.
На першому занятті ми показували спосіб ділення прямокутного аркуша паперу на рівні частини шляхом складання (згинання) його навпіл (на 2 частини) і ще раз навпіл (на 4 частини). Матеріалом для цієї роботи, окрім листа паперу, можуть служити моделі геометричних фігур з паперу. Демонструючи можливість ділення предмету як на 2 рівних, так і на 2 нерівних частини, дітям дають уявлення про те, що 1 з 2 рівних частин цілого називається половиною, половинами є обидві рівні частини. Якщо предмет роздільний на 2 нерівних частини, то їх не можна назвати половинами. У такому разі говорять: предмет роздільний на 2 (4) нерівних частини.
З самого початку дітей переконали в необхідності точно складати (надалі і розрізати) предмет, щоб вийшли рівні частини. Рівність частин перевіряється накладенням або додатком. Складаючи предмет навпіл, а потім кожну частину ще раз навпіл (двічі навпіл), діти ділять його на 4 рівних частини. Вихователь постійно спонукає хлоп'ят відображати в слові спосіб і результат ділення. («Що зробили? Що вийшло? Чи рівні частини?»)
Коли предмети розрізають на частини, корисно пропонувати дітям то з'єднати їх разом («Неначе залишився цілий предмет»), то розділити предмет на частини (відсунути їх один від одного). Встановлюють зв'язок між дією і його результатом: розділили предмет навпіл (двічі навпіл) - вийшли 2 (4) рівних частини, з'єднали їх разом - вийшов цілий предмет. На прохання педагога діти показують 1 з 2 частин (половину), 1 з 4 частин, 2 половини, 2 (3, 4) з 4 частин. Вони обводять контур предмету і кожну з його частин пальцем, порівнюють розмір цілого і частини і з'ясовують, що ціле більше частини, а частина менше цілого. При цьому педагог постійно стежить за тим, щоб діти правильно вживали наступні слова і вирази: навпіл, половина, рівні частини, ціле, одна з двох, одна з чотирьох частин. Ділення на частини моделей геометричних фігур дозволяє уточнити знання про них. Дітям пропонують не тільки визначити, якої форми вийшли частини (склали - перегнули квадрат, отримали 2 рівних прямокутника), але і самостійно отримувати частини вказаної форми. («Як треба скласти квадрат (прямокутник), щоб вийшли 2 рівних трикутника?») Діти виконують вправи в складанні цілих фігур з частин.
Для узагальнення знань ми використовували питання-завдання. Наприклад: «Мені треба порівну розділити стрічку між 2 дівчатками. Яку частину стрічки отримає кожна з них? Якщо цю стрічку треба буде розділити між 4 дівчатками, що я повинна зробити?» Або: «Увечері я піду в булочну за хлібом. Мені потрібна половина буханця хліба. Як продавець розрізатиме буханець хліба і чому? А якщо мені досить буде четвертинку хліба, що зробить продавець і чому?» Правильність відповідей перевіряють відповідними діями.
Пригадуючи разом з дітьми факти ділення предметів на частини, які їм доводилося багато раз спостерігати у себе удома, в дитячому саду, в магазині і т. д., ми збагатили та уточнили уявлення дітей про ділення предметів на частини.
Також у додатках А та Б наведені інші вправи на розвиток математичних навичок у дітей старшої групи ДНЗ.
Як бачимо, досить успішним та
ефективним є комбінування навчання математичних навичок та ознайомлення з
навколишнім світом, розвитком навичок естетичного сприймання дійсності.
2.2 Аналіз проведеного експерименту
щодо ефективності нестандартних типів уроків
Експеримент по ефективності інтегрованих уроків проводився серед дошкільників старших груп ДНЗ №___ міста ____________, _______________ області. Ефективність нестандартних уроків оцінювалась по таким критеріям: ступінь засвоєння матеріалу, активність і увага учнів. Робота проводилась в три частини:
І частина - констатуюча. Оцінка знань і активність дітей на початку практики (перший день спостереження).
ІІ частина - початок експериментальної роботи. Оцінка, перевірка знань і активність учнів через два тижні роботи з ними при активному застосуванні інтегрованих уроків.
ІІІ частина - заключна. Де була проведена контрольна робота.
Ми проводили нестандартні уроки з математики:(додаток №__) урок-гра „Ліпимо снігову бабу”, урок-заочна подорож „Країна Шісляндія”, урок-гра „Їжачок”, урок-усний журнал „Магічна сімка”, урок-гра „Квітка-семицвітка”, урок-заочна подорож „До бабусиного саду і огороду”, урок-подорож до „Країни чудес”.
До використання нестандартних уроків в навчально-виховному процесі маємо такі результати з активності учнів:
високий ступінь - (4-5 рази) 10%;
середній ступінь - (2-3 рази) 25%;
низький ступінь - (0-1 раз) 65%.
Це перша частина експериментальної роботи. Спостереження фіксувалось шляхом відмітки знаком „+” за кожну підняту руку. Через два тижні знову проводимо аналогічну роботу, яка дала такі результати:
високий ступінь - (4-5 рази) 10%;
середній ступінь - (2-3 рази) 35%;
низький ступінь - (0-1 раз) 55%.
Результатом третьої частини експериментальної роботи, яка в свою чергу була проведена шляхом відмітки знаком ”+” за кожну підняту руку чи правильну відповідь, були:
високий ступінь - (4-5 рази) 25%;
середній ступінь - (2-3 рази) 20%;
низький ступінь - (0-1 раз) 55%.
В кінці практики робимо висновок і складаємо графік активності учнів при використанні інтегрованих уроків на практиці. Аналізуючи отриманий графік, можна зробити висновок:
високий ступінь активності учнів за час математичної практики з 10% підвищився до 25%.
середній ступінь активності учнів за час практики з 25% підвищився до 35%, а потім активність зменшилась до 20% (це можна пояснити тим, що діти втомилися, бо це для них незвичне);
низький ступінь активності: було 65% стало 55%.
На нашу думку, для покращення рівня підготовки майбутніх вихователів щодо майстерного використання дидактичних технологій у практиці дошкільного навчального закладу потрібно:
більше стимулювати вихователя до пошуку методичних рекомендацій;
збільшити кількість теоретико-методичних занять;
приділяти увагу методикам проведення нестандартних уроків і збільшити кількість практичних занять;
детальніше вивчати методики вчителів-новаторів.
Слід зазначити, що в ході проведення інтегрованих уроків діти проявляли жвавий інтерес до усього, що відбувалося. Їм було цікаво спостерігати за різними відтінками осінніх барв, коли було завдання порахувати кольори. Особливу цікавість можна було спостерігати в ході прикладного розвитку математичних навичок, коли старші дошкільнята ділили предмети навпіл або на декілька частин. При цьому вони вчилися також сприймати форму предмету та його властивості піддаватися певній трансформації.
Таким чином експериментальна робота переконала у тому, що розумне використання системи інтегрованих уроків призводить до підвищення активності роботи учнів на уроці - відсоток високого ступеня активності збільшився, а низький зменшився. Але не слід використовувати інтегровані уроки щоденно, так як активність учнів може знизитися через втоми до незвичності.
Підсумовуючи дані нашого експерименту слід зазначити, що основне зусилля і педагогів і батьків повинно бути напрямлено на те, щоб виховати у дошкільника потребу випробовувати інтерес до самого процесу пізнання, до подолання труднощів, що стоять на цьому шляху, до самостійного пошуку рішень і досягнення поставлених цілей.
Центральне місце відводиться
збагаченню сенсорного досвіду у дітей шляхом ознайомлення з величиною, формою,
простором і навчання будується за принципом поступового руху від конкретного до
абстрактного, від плотського пізнання до логічного, від емпіричного до
наукового.
Висновки
Початковий курс математики - курс інтегрований, в нім об'єднані арифметичний, алгебра і геометричний матеріали. При проведенні занять по формуванню елементарних математичних уявлень у дошкільників мова йде не про освоєння шкільної програми, а про закладку фундаменту, який забезпечить подальшу учбову діяльність. Необхідно направляти знайомство дошкільника з елементарною математикою в русло загального розвитку дитини.
Важливість навчання дошкільників початкам математики обумовлена цілим рядом причин: початком шкільного навчання з шести років; великою кількістю інформації, що утримується дитиною; підвищенням уваги до комп'ютеризації; бажанням зробити процес навчання інтенсивнішим; прагненням батьків у зв'язку з цим якомога раніше навчити дитину дізнаватися цифри, вважати, вирішувати завдання. Переслідується головна мета виростити дітей людьми, що уміють думати, добре орієнтуватися у всьому, що їх оточує, правильно оцінювати різні ситуації, з якими вони стикаються в житті, ухвалювати самостійні рішення.