У часи пізньої схоластики Вільям Оккам (1285 - 1349) наголошував на неможливості розумового осягнення суті Бога: головне тут - творіння, а це акт волі. Звідси випливає теза що знанню відкриті лише окремі речі. Міркування та обґрунтування не повинні надмірно віддалятися від речей - "бритва Оккама": не слід збільшувати сутностей без потреби.
Криза середньовічного світобачення, а також соціокультурні процеси пізнього Середньовіччя призвели до зрушень у європейській культурі. Вони пов'язані зі зростанням значення та авторитету міст, збільшенням їх значення як в економіці, так і в духовному житті суспільства. У XIV - XV ст. міста стали центрами торгівлі, виробничої діяльності, освіти, науки, духовних пошуків. Посилювалася критика релігійної догматики. Усі ці процеси проявилися в Італії XIV - XV ст., де й виникло явище Відродження Зовнішньою ознакою послужило масове захоплення античною культурою та літературою. Певною мірою відроджували античну культуру, але ще більше - погляд па світ, не обмежений санкціями влади чи Церкви.
Піднесення людини до рівня титанічного змагання з Богом мало своїм зворотним боком наближення Бога до людини. Присутність Бога була повсюдна і повсякчасна. Задум Бога пронизував усю світобудову і давав людині можливість сприймати й оцінювати велич божественної мудрості як у спогляданні великого світу, так і у спогляданні малого. Сама людина також мусила явити своїми діями силу й мудрість, від початку закладені в неї - природа просякнута Богом. Але вона постає для людини як об'єкт; хоч останній має свою утаємничену глибину, його можна «загнати» у формули й розрахунки. Міркування Данте Аліг'єрі (1265 – 1321) спрямовані на обґрунтування цінності і значущості життя людини, поет визнає подвійну природу людини - тілесну і духовну, він прагне довести, що корінь людського буття полягає у свободі, волі, а останню можна реалізувати лише через реальне діяння.
Франческо Петрарка (1304-1374) постає проти схоластичної, формалізованої освіченості. Він називає себе невігласом у справах титулованих докторів і виставляє комплекс учень і роздумів про людину. І хоча першим предметом міркувань є Бог, головне - уславити себе земними вчинками. Звідси і протест проти дотримання якоїсь однієї лінії життя, або традиції, а також захоплення античністю.
Гуманістична антропологія була спрямована на обґрунтування центрального місця людини в ієрархії світових сутностей прирівняння її у чомусь до Бога. Микола Кузанський (1401 -1464) вважав Бога єдиним початком сущого, але розрізняв Бога в його виявленнях і сутності, яка є невимовна. Виявлення цієї сутності можуть бути лише символічними: через протилежності абсолютного максимуму та абсолютного мінімуму, через ступінь причетності всіх речей до єдиного. Як сутність, Бог постає можливістю усього, але у згорнутому вигляді. Світ, відповідно, є розгорнута сутність Бога. Микола Кузанський розглядає природу як божественну книгу, що розкриває Бога людині. Можна читати цю книгу й здобувати знання лише про божественне виявлення, але сутність Бога можна осягнути лише через віру. Розум апріорно здатний творити судження, але ця здатність реалізується лише у взаємодії людини зі світом. З допомогою розсудку розум утворює поняття, а сам він здатний до охоплення тотожностей за допомогою інтелектуальної інтуїції, що наближає розум до істини.
Ще один напрям ренесансної філософії - натурфілософія, був для Відродження закономірним: якщо цінність природи стає визнаною, тоді вона стає об'єктом пізнання та осмислення. Леонардо да Вінчі (1452 - 1519) - архітектор, фортифікатор, математик, механік, інженер, живописець, мислитель. Оскільки математика та геометрія не знають якостей, то можуть бути застосовані до пізнання будь-яких речей. У пізнанні ж завдання полягає в осягненні необхідності, що їх визначає закон. Серед засобів науки мислитель називає і розумовий експеримент; одним із перших відкинув арістотелівський поділ світобудови на "підмісячний" і "надмісячний" світи, за Леонардо Всесвіт однорідний. Для науки ця думка була передумовою визнання загального характеру наукових висновків і принципів.
Микола Коперник (1473 - 1543) "Про кругообіг небесних сфер". Філософія, шукає істину в міру досяжності її людським розумом. Світ природи є першим об'єктом пізнання, тому слід займатися не схоластичними сперечаннями, а пізнаванням світу.
На зламі XV - XVI ст. центр активності гуманістичного руху пересунувся на північ Європи. Еразм Роттердамський написав багато творів енциклопедичного характеру. В Ісусі Христі гуманіст підкреслював його людську природу і вважав, що треба дотримуватися не канонів чи догм релігії, а справжньої "філософії Христа". Тут на першому плані - етика, розв'язання проблем земного життя. Бо подвиг Христа виправдовує цінність та благо природи. Отже, природа – мати для людини. Через споглядання природи людина осягає мудрість Творця.
Особливості середньовічного світогляду.
Особливості періоду патристики. Августин Блажений.
Особливості періоду схоластики. Фома Аквінський.
Реалізм та номіналізм.
Пізня схоластика. «Бритва Оккама».
Зміна людського світогляду в добу Відродження.
Особливості схоластичного мислення.
Спор між реалістами та номіналістами.
Формування передумов наукового світогляду в добу Відродження.
Августин Блажений.
Ф. Аквінський.
Д. Бруно.
Н. Кузанський.
Н. Макіавеллі.
Література:
1. Історія філософії. Підручник (за ред. В.І.Ярошовця). – К., 2002.
2. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань. – Львів, 2005.
3. Подольська Є. А. Кредитно-модульний курс з філософії. – К., 2006.
4. Філософія: Навчальний посібник (за ред. І.Ф. Надольного). – К., 2005.
5. Філософія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (автор П.Ю.Саух). – К., 2003.
6. Філософія: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти І-ІУ рівнів акредитації (автор Сморж Л.О.). – К., 2006.
7. Філософія: Навчальний посібник для студентів і аспірантів вищих навчальних закладів (за ред. Є.М. Причепія). – К., 2001.
8. Філософія: Навчальний посібник (автор Смольков О.А.). – Львів, 2005.
Додаткова:
1. История философии в кратком изложении. – М.,1991.
2. Краткий очерк истории философии. – М.,1981.
3. Соколов В.В. Средневековая философия. - М.,1984.
Тема. Західноєвропейська філософія XVII-XIX ст.
Основні поняття: емпіризм, раціоналізм, метод, діалетика, відчуження, субстанція,с истема, антиномія, абстрактне, конкретне, суб’єкт, об’єкт, категоричний імператив, антропологічний матеріалізм
План:
1. Розробка проблем наукової гносеології та методології у філософії Нового часу.
2. Соціально-філософські ідеї Просвітництва.
3. Основні тенденції німецької класичної філософії.
4. Розвиток і трансформація філософії марксизму.
Вступ
У епоху нового часу відбувається формування основ індустріального суспільства. Це період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. Центр життя змістився у міста, де почали бурхливо розвиватися різноманітні форми промислової діяльності, це привело до появи машинного виробництва. Відбувались і зміни у суспільних стосунках - з'являється вільний, автономний індивід. Це епоха буржуазних революцій, це також епоха формування національних держав. Розвиток мореплавства, виробництва, зростання міст та соціальної динаміки привели до швидкого розвитку наукового знання: наука в цю епоху стає провідним чинником життя та життєвих зрушень. З'являється перша завершена та експериментальне підтверджена наукова теорія - механіка Ньютона. Все це знайшло своє виявлення у новому світогляді:
Ніколо Макіавеллі (1469 - 1527) - християнські моральні норми добрі, але неможливі для виконання за реальних умов життя. Тому слід зрозуміти, що доля, обставини й умови життя є невблаганні; їм можна протиставити лише відважність, могутність, натиск. У суспільстві треба діяти, випереджуючи хід подій, треба вміти бути недобрим. Тут головне — кінцева мета. Якщо вона спрямована на загальне благо, то всі засоби для її здійснення справедливі.
Джордано Бруно (1548 - 1600). Вихідна категорія міркувань Бруно - Єдине, котре тотожне Буттю як збігу сутності та існування. Єдине є незмінним і всеохоплюючим, єдністю максимуму та мінімуму, збігом усіх протилежностей. Світова душа все пронизує й одухотворює, стаючії початком життя; останнє знаходить свій прояв у формах рослин, тварин, розумних істот. Умовою існування Всесвіту є нескінченна порожнеча, тому Всесвіт не має центру й однорідний за складом і будовою. А оскільки душа, рух, відчуття притаманні всьому Всесвітові, то зірки в Космосі можуть бути сонцями з планетами, на яких можуть жити розумні істоти. Бог тотожний природі і являє себе як сукупність законів Всесвіту. У людині Бруно висував на перший план душу, але душа не відділена від тіла, а користується ним. Шлях до людської могутності відкриває так звана "практична магія" - наслідування творіння. Якщо потойбічне життя існує, то воно не схоже на земне життя, а наше життя - єдине й неповторне. Тому його треба цінувати, долати мужньо всі негаразди і прикрощі заради сходження до вищого розуміння світу. Бруно прославляє також людське співжиття, підпорядковане законові загальної корисності. А релігія радше потрібна, для управління варварськими народами.
В добу Відродження на перший план вийшла людина в сукупності всіх її якостей, в її земних вимірах. Унаслідок того світогляд набував пантеїстичних і панпсихічних рис. У спеціально продуманому й осмисленому сприйнятті світу в добу Відродження домінували антропоцентризм, пантеїзм (щоправда, у специфічних формах платонізму), панпсихізм та гілозоїзм. Тобто світ сприймали й розуміли в його зосередженні на живих, активних діях людини, у його одухотворенні, динамізмі та внутрішній єдності.
Закріплення вивченого матеріалу.
світ тепер розглядається людиною як об'єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина-як суб'єкт, тобто вихідний автономний пункт такої активності;
світ постає в якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник;
людина повинна пізнати цей механізм та опанувати його;
природа тепер поділяється на .живу та неживу, але і та, і інша є лише основою для росту людської могутності;
людина, спираючись на свій розум, повинна перетворити середовище своєї життєдіяльності.
ідея прогресу, як розвиток від примітивних до досконаліших форм існування суспільства.