Курсова робота
ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА (ФСП)
. Значення, завдання, інформаційне
забезпечення аналізу фінансового стану підприємства
Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. ФСП підприємства визначають:
- забезпеченість підприємства активами, раціональність їх використання;
- ліквідність та платоспроможність;
здатність підприємства генерувати грошові потоки;
фінансова стійкість;
ділова активність;
повнота та вага.
ФСП є синтетичним показником, який впливає на ефективність господарської діяльності підприємства. У свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від результатів його діяльності. Якщо, господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Основні завдання оцінки фінансового стану дивись 2-7 питання теми.
Оцінку фінансового стану підприємства здійснюють різні економічні суб'єкти (власники, акціонери, банки та кредитори, постачальники, покупці, інвестори), зацікавлені в отриманні найбільш повної інформації про його діяльність. Одержані результати оцінки дозволяють зацікавленим особам і підприємствам приймати управлінські рішення на підставі оцінки поточного фінансового стану, діяльності підприємства за минулі періоди і прогнозних даних. Так, власників, в першу чергу, цікавить оцінка доцільності виробничих витрат і досягнутих результатів, фінансової стійкості та конкурентоспроможності, можливостей і перспектив подальшого розвитку, ефективності використання залучених коштів; постачальників - оцінка поточної ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості.
Спробуйте самостійно визначити сфери інтересів інших користувачів оцінки фінансового стану.
Кожна група користувачів інформацією щодо ФСП переслідує власні цілі. Для керівництва підприємства ця оцінка виступає вихідною точкою при формуванні фінансової і комерційної стратегії, що впливає на розвиток подій у майбутньому. Використання результатів оцінки дозволяє керівництву контролювати діяльність підприємства та вносити позитивні зміни в його роботу. Представники банків (аналітики, кредитори, аудитори) зацікавлені в оцінці платоспроможності підприємства. Фінансові аналітики та фінансисти на біржових ринках і ринках капіталів зацікавлені в оцінці ефективності та можливостей розвитку підприємства, а також надійності капіталовкладень. Інвестор прогнозує перспективи потенційних інвестицій у дане підприємство.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність, а саме:
- баланс (ф №1),
- звіт про фінансові результати (ф №2),
звіт про рух грошових коштів (ф №3),
звіт про власний капітал (ф №4),
примітки до річної фінансової звітності (ф №5).
Фінансова звітність є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування па підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.
Проте, перш ніж користуватися інформацією бухгалтерських звітів, необхідно переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності запевнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при визначенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності перевіряють за допомогою прийому порівняння. Деякі показники входять до різних звітних форм, а отже, при правильному складанні звіту обов'язково повинні збігатися.
Необхідно пам'ятати, що будь-який висновок і рекомендації, зроблені за результатами аналізу, можуть бути сумнівними, якщо джерела інформації не перевірені та не підготовлені належним чином.
Оцінка фінансового стану базується, по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге, - на таких методичних прийомах (інструментарії) як аналіз абсолютних та відносних показників, горизонтальний та вертикальний аналіз.
Поряд із фінансовою звітністю для
оцінки ФСП доцільно використати також статистичну звітність.
. Оцінка активів та пасивів
Аналіз фінансового стану починається з оцінки активів і пасивів балансу.
Водночас, господарюючі суб'єкт в процесі своєї діяльності використовують залучений капітал в сфері довгострокових зобов’язань, як правило, при формуванні необоротних активів, короткострокових кредитів банків для формування оборотних активів та поточних зобов'язань. Виникнення та функціонування залученого капіталу пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреб у них в інших. Досить поширеною формою залучення коштів (активів) інших суб'єктів господарювання, держави та працівників є поточні зобов'язання. Наявність поточних зобов'язань свідчить про участь в господарській діяльності підприємства активів інших власників.
Оцінку складу і структури активів та пасивів підприємства на підставі даних балансу проводять одним із наступних способів:
- без попередньої зміни стану балансових статей;
- формування порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;
додаткове коригування статей балансу на індекс інфляції з наступним їх агрегуванням в необхідних аналітичних розрізах.
Пропонується наступний порядок оцінки:
. Загальне ознайомлення з даними балансу. Оцінюється зміна валюти балансу, формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі майна та джерелах його утворення, встановлюються зв'язки між різними показниками. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу. Для цього визначається питома вага окремих статей активу та пасиву балансу в загальному підсумку (валюті) балансу, розраховуються суми відхилень в структурі основних статей балансу порівняно з попереднім періодом.
Загальна сума валюти балансу поділяється на складові, що дозволяє зробити попередні висновки про характер зрушень у складі активів, джерелах їх формування та взаємну обумовленість. Так, в процесі аналізу зміни у складі необоротних і оборотних засобів розглядаються у взаємозв'язку зі змінами в поточних і довгострокових зобов'язаннях підприємства.
Один із творців балансоведення М.О. Блатов рекомендував досліджувати структуру і динаміку активів та пасивів підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу.
Порівняльний аналітичний баланс можна отримати із вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його відповідними показниками структури і динаміки, що характеризують статику та динаміку фінансового стану підприємства. Цей баланс фактично включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу.
Розглянемо аналіз структури та
динаміки майна і джерел його утворення (табл. 1).
Таблиця 1 - Аналіз структури та динаміки майна і джерел його утворення
|
Показники |
На початок періоду |
На кінець періоду |
Відхилення |
|||
|
|
сума, тис. грн. |
питома вага, % |
сума, тис. грн. |
питома вага, % |
+/- |
% |
|
Актив Баланси |
||||||
|
Необоротні активи |
|
|
|
|
|
|
|
Оборотні активи |
|
|
|
|
|
|
|
Витрати майбутніх періодів |
|
|
|
|
|
|
|
Разом |
|
|
|
|
|
|
|
Пасив балансу |
||||||
|
Власний капітал, цільове фінансування |
|
|
|
|
|
|
|
Зобов'язання |
|
|
|
|
|
|
|
Доходи майбутніх періодів |
|
|
|
|
|
|
|
Разом |
|
|
|
|
|
|
Аналізуючи структуру балансу, тобто майна і джерел його утворення, можна зробити висновки щодо збільшення (зменшення) валюти балансу необоротних та оборотних активів.
Що стосується джерел утворення господарських засобів, то слід оцінити зміни суми власного капіталу та зобов'язань.
При аналізі порівняльного балансу, оцінюються також зміни питомої ваги необоротних і оборотних засобів у вартості майна, співвідношення темпів зростання власного і залученою капіталу, а також співвідношення темпів зростання дебіторської і кредиторської заборгованості. При цьому ознаками «нормального балансу» є:
1) валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилася в порівнянні з початком. Зменшення (в абсолютному вираженні) валюти балансу за звітний період засвідчує, як правило, скорочення підприємством обсягів господарювання, що може спричинити його неплатоспроможність. Встановлення факту згортання господарської діяльності потребує проведення детального аналізу його причин: скорочення платоспроможного попиту на товари, роботи, послуги даного підприємства; обмеження доступу на ринок сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Аналізуючи збільшення валюти балансу за звітний період, необхідно враховувати вплив переоцінки основних засобів, дію інфляційних факторів тощо;
2) темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;
) власний капітал підприємства перевищує залучений і темпи його зростання вищі, ніж темпи зростання залученого капіталу;
) темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості врівноважують один одного.
. Аналіз структури і динаміки активів. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи. Від того, які кошти (власні чи залучені) вкладені в необоротні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а, отже, і фінансовий стан підприємства.
В процесі функціонування підприємства, величина активів та їх структура постійно змінюються, у зв'язку з цим у процесі аналізу активів підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі, структурі і оцінити їх.
Оцінюючи перший розділ активу балансу, необхідно враховувати, що:
- наявність в складі підприємства нематеріальних активів, значна частка приросту нематеріальних активів в зміні загальної величини необоротних активів характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, так як вкладаються кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність. Детальний аналіз ефективності використання нематеріальних активів є дуже важливим для керівництва підприємства. Проте за даними бухгалтерського балансу він не може бути проведений. Для нього потрібні дані із форми №5 та внутрішня облікова інформація;
- якщо виробничі основні засоби і незавершене будівництво складають найбільшу частку в необоротних активах, то це може свідчити про орієнтацію на створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства (при цьому, необхідно враховувати вплив переоцінки вартості основних засобів);
за певних умов збільшення частки таких елементів як незавершене будівництво та довгострокова дебіторська заборгованість може негативно вплинути на ефективність діяльності підприємства, так як вказані активи не беруть участі у виробничому обороті;
наявність довгострокових фінансових вкладень вказує на інвестиційну спрямованість підприємства; за умови визнання підприємства платоспроможним необхідно вивчити склад і структуру фінансових вкладень, оцінити їх ліквідність і доцільність.
У процесі подальшого дослідження необхідно проаналізувати зміни за кожною статтею оборотних активів балансу, враховуючи, що аналіз і склад структури оборотних активів повинен бути спрямований не на констатацію процесів, що відбуваються, а на вивчення можливостей підприємства ефективно працювати на самофінансуванні. Формуючи висновки за результатами аналізу, аналітик враховує, що:
1) збільшення грошових коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану. Їх сума повинна бути такою, щоб забезпечити погашення всіх першочергових платежів. Наявність значних залишків грошових коштів протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотних засобів. Грошові кошти повинні швидко залучатися в оборот для отримання прибутку шляхом розширення свого виробництва або здійснення інвестиційних вкладень;
2) при вивченні структури запасів основну увагу доцільно приділити тенденціям змін таких елементів оборотних активів як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари. Збільшення питомої ваги виробничих запасів може свідчити про:
- нарощування виробничого потенціалу підприємства: прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;
- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок якої значна частина оборотних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути невисокою. Наявність менших за обсягом, але більш рухливих запасів означає, що менша сума готівкових ресурсів знаходиться у запасах зростання, а їх накопичення свідчить про спад ділової активності підприємства:
3) зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то зростає число контрагентів і, як правило, дебіторська заборгованість. З іншої сторони, підприємство може скоротити обсяги реалізації продукції, тоді дебіторська заборгованість зменшиться. Необхідно відрізняти нормальну та прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, так як підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо, що призводить до уповільнення оборотності засобів. Тому кожне підприємство зацікавлене в скороченні строків погашення платежів. У процесі подальшого аналізу вивчаються динаміка, склад, причини і терміни дебіторської заборгованості.