Материал: метод_зал_колія_Стрілка_VIII

с b bс

Рис. 2.5. Схема стрілки

Довжина переднього вильоту рамної рейки m1 визначається з умови забезпечення рівномірного розміщення брусів під ним за залежністю

де c − нормальний стиковий прогін, приймається згідно з табл. 2.3; δст − нормальний стиковий зазор, приймається 8 мм;

b − проміжний прогін між осями брусів, приймається згідно з табл. 2.3, повинен бути кратним 5 мм;

m0 − відстань від осі першого флюгарочного бруса до вістря гостряка, у сучасних переводів m0 =41 мм;

n1 − кількість проміжних прогонів під переднім вильотом рамних рейок,

звичайно приймається від 5 до 9. Кількість прогонів приймають в залежності від максимальної швидкості руху на бокову колію (при швидкостях

40...60 км/г − 5-6, понад 60 − 7...9).

Довжина заднього вильоту рамної рейки (див. рис. 2.5) також призначається з умови розміщення брусів

де cк − відстань між осями брусів у корені гостряка, мм. У разі кореневого стику, що висить, можна приймати cк =c ;

δк − стиковий зазор у корені, у разі вкладишо-накладкового кореневого

кріплення приймається 5 мм, за гнучких гостряків дорівнює 0;

n2 − кількість проміжних прогонів під заднім вильотом рамної рейки, звичайно приймають рівною двом.

12

Таблиця 2.3

Величини стикових та проміжних прогонів в залежності від типу рейок і підрейкових опор

Підрейкові опори

У разі значної довжини гнучких гостряків кореневий стик гостряка і задній стик рамної рейки можна розташовувати в одному прогоні між брусами ( m2 =0 ). Необхідною умовою можливості їх складання є Uп′ ≥255 мм.

Отриману за формулою (2.25) довжину рамної рейки необхідно порівняти зі стандартною довжиною рейки (12,5 м або 25 м). За невеликої різниці між ними (±1 м) необхідно прийняти рамну рейку стандартної довжини.

Коригувати довжину рамної рейки треба за рахунок довжини переднього вильоту, змінюючи при цьому число проміжних прогонів і їхню величину. Нове значення переднього вильоту визначається з виразу

Після визначення нового m1 потрібно підібрати нові значення n1 і b , щоб

задовольнялася рівність (2.27). У процесі коригування можна не всі прогони приймати однаковими, можливо, що один із прогонів не буде кратним 5 мм.

Довжини рамних рейок прямого і бокового напрямків приймаються однаковими.

3. ВИЗНАЧЕННЯ МАРКИ ХРЕСТОВИНИ, ЇЇ ГЕОМЕТРИЧНИХ РОЗМІРІВ ТА ДОВЖИНИ ПРЯМОЇ ВСТАВКИ

3.1. Визначення марки хрестовини і довжини прямої вставки

Марка хрестовини − це тангенс кута хрестовини, виражений простим дробом (1/ N ). У знаменнику знаходиться показник марки хрестовини.

Значення кута хрестовини можна одержати, вирішуючи рівняння проекції розрахункового контуру стрілочного переводу АВСО на вертикальну вісь

(рис. 3.1):

Безпосередньо це рівняння вирішити не можна, тому що у ньому є три невідомих величини:

−радіус перевідної кривої R ;

−пряма вставка d ;

−кут хрестовини α (кут хрестовини − це кут між робочими гранями осердя хрестовини).

Із рівняння очевидно, що чим пологішим (більшим) буде радіус перевід-

13

хідна умова симетричності хрестовини щодо її бісектриси − при цьому хрестовина буде однаковою для лівого і правого переводів). Для виконання першої умови пряма вставка повинна бути не менше 2 м, другої − пряма вставка повинна бути більшої за передню частину хрестовини на довжину половини накладки (накладка так, як і вусовик, повинна бути на прямій частині рейки перевідної кривої).

У цьому випадку мінімальне значення прямої вставки може бути визначено з залежності

де G і D − конструктивні параметри, що забезпечують складання переднього стику хрестовини (рис. 3.2 і 3.3). Їх значення в залежності від типу хрестовини наведені в табл. Д2.2;

− конструктивний запас, дорівнює 500 мм, що враховує можливу рі-

зницю між теоретичною мінімальною довжиною хрестовини і її практичною довжиною.

Приймаючи у формулі (3.1) d =dmin , одержуємо рівняння, з якого можна

визначити кут хрестовини і марку. Цей кут буде оптимальним, оскільки забезпечується сталість кривизни в межах усієї перевідної кривої, а мінімальна довжина прямої вставки дозволяє запроектувати хрестовину з прямолінійними робочими гранями.

Вирішуючи рівняння (3.1) і (3.2) щодо α і ввівши деякі додаткові позначення, одержуємо таке зведення формул для визначення марки хрестовини:

N =tg1α .

Уцих формулах:

ϕ− допоміжний кут;

C − скорочене позначення в рівнянні (3.1) усіх складових, що не залежать від кута α.

Отримане в результаті вирішення цих формул оптимальне значення показника марки N необхідно округлити у більшу сторону. Можливо округлення й у меншу сторону. Можна також прийняти інше заздалегідь задане або необхідне значення марки хрестовини. Після зміни показника марки хрестовини N , тобто, по суті, після прийняття конкретного кута α, визначається фактичне значення прямої вставки

15