МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Міжнародний науково-технічний університет
імені академіка Ю. Бугая
Кафедра
обліку та фінансів
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
«Казначейська
справа»
Виконав:
Овчаренко Оксана Євгенівна
м. Київ-2015
Зміст
1. Єдиний казначейський рахунок
. Види бухгалтерського обліку виконання бюджетів
. Загальні вимоги до зберігання та обліку необоротних активів бюджетних установах
. Структура комплексу
технічних засобів казначейського виконання бюджетів
1. Єдиний казначейський рахунок
Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - необхідний елемент управління операціями Держказначейства. Тобто йдеться про необхідність створення ЄКР як інструменту, що надав би можливість вирішити проблеми касового управління коштами, які перебувають у розпорядженні Держказначейства, а саме: ― реалізувати оптимальний шлях платежів до бюджетів і розпорядників бюджетних коштів; ― скоротити або зовсім не допускати залишків коштів на рахунках їхніх розпорядників; ― централізувати або децентралізувати здійснення бюджетних платежів через систему органів Держказначейства.
Сфера функціонування ЄКР передбачає можливість його запровадження на кожному рівні (районному, обласному, центральному) або тільки на центральному. Держказначейство може виступати щодо банківської системи як клієнт або як її учасник, використовуючи систему електронних платежів банку. Треба зазначити, що в багатьох країнах із розвинутою системою зв’язку банківського сектора з системою казначейства використовують можливості різних банків, що аж ніяк не впливає на спроможність казначейства управляти бюджетними коштами. Головне, щоб казначейство мало можливість здійснювати контроль за станом цих рахунків у режимі реального часу й оптимально переміщувати кошти туди, де вони потрібні.
За час існування та розвитку Державного казначейства України поняття єдиного казначейського рахунку змінювалося. «Положення про єдиний казначейський рахунок», затверджене наказом Головного управління Державного казначейства України від 21 березня 1997 року за № 28 та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 березня 1997 року за № 102/1906, передбачало відкриття рахунків органам Державного казначейства в різних установах банків і наводило таке визначення: Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.
У зв’язку з входженням Державного казначейства України в систему електронних платежів НБУ та прийняттям рішення про перехід на централізовану модель, наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року за № 122, який був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 595/6882, затверджено «Положення про єдиний казначейський рахунок», згідно з яким: Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, який об’єднує кошти субрахунків, що відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Тобто єдиний казначейський рахунок об’єднує систему рахунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються згідно з новою бюджетною класифікацією усі державні доходи і з якого здійснюються всі наступні видатки бюджетів, дає змогу зосередити державні кошти в руках одного господаря. Уряд має можливість отримувати вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і здійснювати контроль за дотриманням встановленого розміру дефіциту бюджетів, тобто володіє фінансовими важелями регулювання економічної ситуації. Таким чином, запровадження єдиного казначейського рахунку дає змогу зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити: ― досконалу базу даних за бюджетними показниками; ― щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів; ― розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами; ― перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів взаєморозрахунків; ― дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю; ― надання інформації органам законодавчої влади про здійснені на єдиному казначейському рахунку операції; ― оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на єдиному казначейському рахунку; ― повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.
Тобто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у Бюджетному кодексі України. Найближчою перспективою для Державного казначейства має стати впровадження єдиного казначейського рахунку на центральному рівні. Як зазначалося в попередньому розділі, відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні - це не просто технічне злиття 28 рахунків в об'єднаний казначейський єдиний рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Державного казначейства України.
За наявності справді фізично єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання грошових коштів. Очевидно, за умови запровадження централізованої моделі розрахунків зміниться визначення єдиного казначейського рахунку. Дуже важливим і необхідним компонентом для розробки подальшої теоретичної бази з питань казначейської системи виконання бюджету повинно стати теоретичне підґрунтя щодо його створення і функціонування. Враховуючи особливості функціонування ЄКР у системі електронних платежів НБУ, пропонується таке визначення єдиного казначейського рахунку: Єдиний казначейський рахунок - це кореспондентський рахунок Державного казначейства України, відкритий у Національному банку України, на якому акумулюються кошти платників податків, розпорядників бюджетних коштів та інших клієнтів, а інформація про конкретно здійснені операції з ними, їхня економічна суть відображається на рахунках, відкритих для їхніх власників на відповідному рівні органів Державного казначейства.
Таке визначення віддзеркалює суть централізованої моделі роботи єдиного казначейського рахунку. Доцільно зазначити, що функціонування системи органів Державного казначейства України за умови створення ЄКР на центральному рівні повинно враховувати наведені нижче принципові моменти: ― операції з грошовими коштами всієї системи органів Державного казначейства здійснюватимуться тільки на центральному рівні через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України; ― інформація про здійснення платежу доводитиметься до відповідного обласного управління Державного казначейства через платіжну систему Національного банку України, від якого, своєю чергою, через внутрішню платіжну систему - до відділення Державного казначейства, де територіально перебуває відповідний клієнт; ― отримання на центральному рівні в режимі реального часу фінансової звітності, у тому числі балансу виконання бюджету.
Централізована модель розрахунків передбачає необхідність розробки нових взаємостосунків між рівнями органів Державного казначейства, що повинно бути наслідком змін законодавчо нормативних актів із загальних питань створення та існування Державного казначейства. Із запровадженням цієї схеми проходження платежів змінюються напрями потоків інформації. За чинним Положенням, центральний офіс відповідає за своєчасне та адресне доведення коштів та інформації до підпорядкованих органів Державного казначейства на підставі рішень головних розпорядників бюджетних коштів. За перспективною схемою, головним завданням центрального офісу буде оперативне управління потоками бюджетних коштів шляхом: ― встановлення дозволу на їх використання; ― встановлення правил на здійснення платежів у разі невиконання дохідної частини бюджету. Інформація про рух бюджетних коштів та їх використання «народжуватиметься» на нижчих рівнях (районному, обласному), про що Державне казначейство матиме відомості через внутрішню платіжну систему.
На підставі отриманої інформації, аналізу виконання бюджету та прогнозу надходжень Державне казначейство ухвалюватиме рішення про встановлення лімітів на обласному рівні та переадресування частини коштів на підкріплення іншим областям.
До позитивних моментів цього впровадження слід віднести можливість:
― доступу для центрального апарату Державного казначейства ресурсів, які зараз обліковуються на 28 кореспондентських рахунках обласних управлінь Держказначейства;
― перерозподілу ресурсів, з урахуванням фактичної потреби в них на відповідній території в межах єдиного казначейського рахунку;
― уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та витратами розпорядників бюджетних коштів;
― спрямування на видатки загального фонду держбюджету усіх наявних (і бюджетних, і не бюджетних) ресурсів, які обліковуються в системі обліку Державного казначейства (у тому числі коштів суб’єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Держказначейством);
― оперативного
здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів на підставі обліку їх
зобов’язань в органах казначейства. У результаті застосування новітніх
технологій у впровадженні єдиного казначейського рахунку створено передумови
для переходу від екстенсивного розвитку Державного казначейства до
інтенсивного. Цей чинник дасть можливість у майбутньому значно скороти витрати
на утримання органів Державного казначейства України.
. Види бухгалтерського обліку
виконання бюджетів
В умовах ринкових відносин бухгалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та за обліковими функціями. За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на виробничо-господарський, бюджетний і банківський. За об’єктами обліку, планом рахунків, специфікою ведення ці види обліку суттєво відрізняються один від одного. За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на фінансовий, податковий та управлінський. Важливе державне значення належить процесові виконання державного і місцевих бюджетів, який не може бути забезпечений без чіткої організації бюджетного обліку.
Бюджетний облік, своєю чергою, поділяється на бухгалтерський облік виконання бюджетів і бухгалтерський облік виконання кошторисів бюджетних установ. Облік - це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) фактів, явищ природи чи суспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над бюджетними об’єктами, такий облік називається бюджетним. Бухгалтерський облік виконання бюджету є одним зі складників єдиного народногосподарського обліку в нашій країні.
Бухгалтерський облік виконання бюджету постійно пристосовується до зростаючих потреб бюджетного процесу. Бюджетний процес - дуже складне та різноманітне середовище, тому до обліку постійно висуваються нові вимоги. Бухгалтерський облік виконання бюджету - це система нагляду, відображення, групування, узагальнення та контролю за кількісними та якісними показниками виконання бюджету. Облік дає інформацію, яка допомагає прийняти рішення. Більшість важливих рішень, незалежно від їхньої суті, базується на фінансових розрахунках.
Облік забезпечує ці розрахунки потрібною базисною інформацією та дає аналітичну орієнтацію щодо можливих наслідків та альтернатив, які розглядаються. Облік розкриває економічні наслідки раніше прийнятих рішень. Навіть коли рішення недавно прийнято і тільки починає втілюватися в життя, воно вже може відчутно вплинути на бюджетний процес. Цей вплив може мати вирішальний характер, тому наслідки прийнятих рішень мають бути вчасно доведені до зацікавлених осіб, аби вони завжди мали інформацію про проблеми, що існують і виникають. Отже, облік дає змогу здійснювати зворотний зв’язок, а саме: фінансові звіти про виконання бюджету, які періодично складаються для зацікавлених осіб, містять відомості про економічні наслідки раніше прийнятих рішень.
Облік - це також необхідний кожному учаснику бюджетного процесу запобіжний засіб контролю; скільки ресурсів має бюджет, яка поточна заборгованість бюджету, - відповіді на такі запитання і дає облік. Отже, бухгалтерський облік виконання бюджету відображає виконання бюджету через облік доходів, видатків, ресурсів бюджету, зобов’язань і розрахунків та результатів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Тому бухгалтерський облік виконання бюджетів дає повну картину про виконання бюджетів усіх рівнів.
Залежно від природи облікової інформації бухгалтерський облік виконання бюджетів поділяють на три взаємопов’язані і взаємодоповнювальні види:
оперативний;
статистичний;
бухгалтерський. Кожен з них має свою специфіку, коло явищ, що спостерігаються, завдань і методів спостереження.
Оперативний облік використовується для реєстрації, спостереження і контролю за окремими явищами бюджетного процесу з метою повсякденного управління. Дані оперативного обліку збираються на певну дату усно, телефоном, телеграфом, телефаксом або відправляються засобами електронного зв’язку у вигляді термінових повідомлень керівництву і державним органам, якщо це передбачено законодавством України. За допомогою оперативного обліку здійснюється повсякденний контроль на певних ділянках бюджетного процесу. Така інформація необхідна для відповідних оперативних висновків і розробки конкретних рекомендацій щодо виявлення додаткових резервів бюджету з наступним їхнім використанням.
Статистичний облік вивчає й узагальнює масові явища та їхні закономірності в бюджетному процесі. Він тісно пов’язаний з іншими видами обліку, використовує дані оперативного і бухгалтерського обліку, має свої особливі прийоми збору даних (переписи, анкетування, опитування) і способи опрацювання цих даних (групування, зведення, вирахування різних показників: середніх, індексів, коефіцієнтів). Дані статистичного обліку використовуються для економічного аналізу і прогнозування на поточний і перспективний періоди. Бухгалтерський облік - це упорядкована система збору, реєстрації й узагальнення у грошовому виразі інформації про активи й зобов’язання бюджетів та їх рух шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх бюджетних операцій.