Материал: Городяненко Социология уч
Важливим чинником соціально-економічного розвитку суспільства є зростання рівня освіти і культури. Сучасна молодь вступає у трудове життя з вищим рівнем загальної і професійної підготовки. Освічені, культурні і кваліфіковані працівники значно активніші у праці і житті. Зростання культури й інформативності, розширення потреб та інтересів посилили прагнення працівників до більшої самостійності, підвищили цінність творчих елементів праці.
Водночас виникли різні особисті стратегії поведінки у праці і отриманні доходів. Одні прагнуть одержувати максимально високі доходи будь-яким чином. Інші задовольняються отриманням фіктивних доходів при мінімальних затратах праці. Більшість працівників обирає стратегію цінностей, критеріями яких є доход та вільний від роботи час. Історичний досвід свідчить, що поведінка людини значною мірою визначається суспільними відносинами, а її регулювання здійснюється соціальною політикою і господарським механізмом.
Економічна соціологія досліджує закономірності економічного життя (економічні відносини та процеси) суспільства. Розвиток економіки при цьому описується як соціальний процес.
Економічна соціологія вивчає широке коло питань соціальної політики, яка стосуються діяльності органів влади, спрямованої на регулювання стану, відносин і взаємодії основних елементів соціальної структури суспільства — класів, націй, верств і груп. Завдання цієї політики полягає у забезпеченні узгодження інтересів індивідів і спільностей з інтересами суспільства. Конкретні цілі соціальної політики ґрунтуються на потребах і умовах та спрямовуються на здійснення соціального захисту людей і соціальної справедливості в усіх сферах суспільного життя.
Соціальна політика тісно пов'язана з господарським механізмом, що включає сукупність важелів, зорієнтованих на форми відносин, самостійність
підприємств, приватну власність, інтереси і мотивації людей.
Соціологія економічної і соціальної сфер
Характерна особливість економічної соціології полягає у тому, що вона ґрунтується на взаємозв'язках і взаємодіях соціальної і економічної сфер.
Соціальна сфера істотно впливає на функціонування і розвиток економіки, тобто на соціально-економічні процеси. Під соціальними процесами розуміються зміни у соціальних об'єктах, що відбуваються під впливом людського чинника.
Економічна сфера являє собою цілісну підсистему суспільства, яка відповідає за виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для людей.
Між економічною і соціальною сферами існують тісні взаємовідносини. Насамперед, має місце вплив економічних відносин на соціальну структуру суспільства і на активність соціальних груп, а також вплив соціальних відносин на соціально-економічні процеси. Особливу роль у цих взаємовідносинах відіграє людський чинник, який є активною силою розвитку економіки і надання їй соціального характеру. Він впливає на розвиток економіки через соціальний механізм. Структура останнього має таку форму:
Система управління
|
|
|
|
|
Результати |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
соціально- |
Культура |
|
Діяльність і поведінка |
|
економічног |
|
суспільства |
|
соціальних спільностей |
|
о розвитку |
|
|
|
|
|
|
суспільства |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Соціальна структура |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
суспільства |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розкриття наведених блоків соціального механізму свідчить, що функціональні імпульси зумовлюються соціальними відносинами, тобто із соціальної сфери трансформуються в економічну, а економічні відносини впливають на соціальні умови діяльності і поведінку соціальних спільностей. Соціальний механізм зв’язує всі елементи системи в єдине ціле, стає предметом дослідження, який лежить на стику економіки і суспільства.
Економічна соціологія формує соціальний механізм, який ґрунтується на організаційних формах і методах ідейно-політичного, культурно-творчого, морального і соціально-психологічного впливу на соціальні процеси, цінності, установки та орієнтації, на формування світогляду, активності і свідомості. Соціальний механізм об'єднує механізм економіки, соціального управління, демографічного розвитку, організації та стимулювання праці, формування міграційних процесів, впровадження досягнень науки у практику та ін.
Під соціальним механізмом управління економікою розуміється стійка система економічної поведінки і взаємодії різних груп, регулювання дій соціальних чинників і забезпечення внутрішньої єдності функціонування складних соціально-економічних об'єктів розвитку економічної і соціальної сфер.
Соціальний механізм управління і розвитку економіки реалізується як на рівні країни в цілому, так і на рівнях регіону, області, міста, району, а також на відповідному рівні організаційної структури виробництва – відомства, об'єднання, підприємства, фірми тощо.
Отже, має місце множина окремих соціальних механізмів, що діють на різних рівнях територіальних та організаційних структур економіки.
Вивчення соціальних механізмів управління і розвитку економіки має на меті не лише фіксацію його нормального функціонування, а й виявлення дисфункцій, суперечностей та складнощів у розвитку економіки.
Основні наукові напрями економічної соціології
Зусилля спеціалістів з економічної соціології в останні роки зосереджуються на таких трьох основних напрямах:
•дослідження статистичних аспектів взаємозв'язків економічної і соціальної сфер;
•вироблення підходу до розвитку економіки як до соціального процесу;
•функціонування і розвиток соціального механізму.
Ці напрями включають теоретико-методологічні, емпіричні і прикладні дослідження.
Теоретико-методологічні дослідження містять розробку теорії методології і методики вивчення;
•зв'язок між суспільством і економікою, економічною і соціальною сферами;
•соціального механізму як системи важелів управління економічною і соціальною сферами;
•соціально-економічних процесів;
•соціальної структури суспільства;
•соціально-економічної активності населення;
•участі трудівників в управлінні об'єктом:
•культури як регулятора соціально-економічпих процесів;
•соціально-економічних результатів функціонування соціального
механізму.
Емпіричні дослідження економічної соціології охоплюють такі проблеми:
•стабілізація зв'язків елементів економічної і соціальної сфер, усунення суперечностей та причин розладу соціальної системи;
•ефективне функціонування компонентів соціального механізму, які регулюють соціально-економічні процеси;
•організаційна побудова соціальної структури суспільства, якісні характеристики соціальних груп, ієрархія соціальних спільностей, їх функцій у відносинах та ін;
•форми і види соціально-економічної діяльності і поведінки соціальних груп;
•система управління економічною і соціальною сферами;
•вплив на соціально-економічну діяльність соціальних груп та культурних факторів-цінностей та норм, що сформувались у системі
соціальних інститутів.
Прикладні дослідження економічної соціології мають таке соціальне спрямування:
оцінка економічної і соціальної ефективності соціального механізму; визначення тенденцій і закономірностей зміни елементів соціального механізму; удосконалення останнього.
Дослідження економічної соціології ґрунтується на відповідному понятійному апараті, категоріальній системі та спеціальних індикаторах, формах і методах одержання і вимірювання соціальної інформації, а також на історико-соціологічному аналізі соціальних процесів. Понятійний апарат економічної соціології включає загальнонаукові, загальносоціальні і спеціальні категорії.
До загальнонаукових категорій належать: система, структура, функції,
процес, механізм, розвиток та ін., які запозичені із загальної методології. Дані категорії використовуються для формулювання і описування соціальної і економічної сфер, соціального механізму суспільства та інших елементів.
Загальносоціальні категорії включають соціальні, економічні, виробничі відносини, вартість, соціальні спільності, групи, події явища тощо.
Спеціальні категорії економічної соціології містять: соціальний механізм розвитку соціальних структур, соціальні процеси, соціальний контроль, економічну і організаційну поведінку, економічну культуру та ін.
Дослідження економічної соціології охоплюють як економічні, так і соціальні фактори розвитку суспільства, опираються на соціальну й економічну інформацію, визначають економічну та соціальну ефективність.
Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками
Економічна соціологія взаємопов'язана з багатьма науками. Особливо тісний її зв'язок з наукою управління, яка вивчає управлінські кадри, зокрема, склад, мобільність, вертикальні і горизонтальні відносини, різні міжколективні взаємодії, а також форми поведінки керівників, проблеми керівництва та лідерства. В науці управління утвердилася теорія соціального управління, де об'єктами виступають соціальні системи. Дослідження організаційної структури керованих об'єктів, людського чинника та його поведінки є базою для розробки наукового положення економічної соціології. Особливе значення для економічної соціології має наука управління виробництвом з дослідження таких проблем:
•оптимізація співвідношення політичного і господарського управління економікою і науково-технічним прогресом;
•встановлення ефективного поєднання централізованих і демократичних засад в управлінні;
•сформування інститутів соціального контролю та участі трудівників в управлінні;
•вироблення кадрової політики: засад добору, підготовки, розставлення
і
виховання управлінських кадрів, а також - критеріїв оцінки
ефективності їхньої діяльності.
Водночас економічна соціологія розробляє наукові положення, використовує наука управління, зокрема соціальні аспекти політичної влади,
діяльності, поведінки, ціннісні орієнтації, соціальні норми, традиції, колективні інтереси тощо.
У теоретичних дослідженнях економічна соціологія використовує поняття, розроблені соціальною філософією та соціологією. До них належать політична система, держава, суспільство, нація, колектив, особистість, свідомість, відносини, соціальний прогрес, соціальна сфера та ін. Досить міцні зв'язки має економічна соціологія з правовими науками, соціальною психологією та іншими суспільними науками.
Узагальнення наукових положень суміжних суспільних наук дозволяють економічній соціології розробити власну теорію.
Дослідження економічної соціології грунтується на інтеграції соціологічного й економічного підходів. Необхідність такої інтеграції зумовлюється тим, що економісти, вивчаючи економічну сферу, не охоплюють соціальних відносин, зокрема сімейні відносини і бюджет, а навколишнє середовище, галузі культури, освіти, охорони здоров'я розглядають лише з точки зору фінансування і розвитку. Соціологи досліджують суспільні відносини без глибокого проникнення у економічні процеси. Інтеграція економічного і соціального підходів забезпечує визначення соціальної спрямованості у розвитку економіки. Економічний підхід означає, що цілі розвитку економіки визначаються матеріальними потребами суспільства, максимізацією суспільного продукту, національного доходу, фонду споживання тощо.
Економісти ототожнюють механізм розвитку економіки з господарським механізмом, який регулює відносини економічних інститутів і організацій, але має внутрішньоекономічний характер і не охоплює відносин економіки з іншими сферами суспільства.
Соціологи розглядають механізм розвитку економіки значно ширше, включають взаємодії не тільки економічних, а й соціальних інститутів та організацій. Якщо економісти вивчають в основному формалізовані відносини, що ґрунтуються на регламентованих законодавчих нормах, посадових статусах, то соціологи враховують як формалізовані, так і неформалізовані відносини.
В економічному підході людина розглядається як елемент трудових ресурсів, носій робочої сили, що можна використовувати, розподіляти, формувати, і не враховується її поведінка. Людина у соціологічному підході виступає суб'єктом економічних і соціальних процесів із власними цінностями, особистими матеріальними і духовними потребами.