Соціологія міста — галузь соціології, яка вивчає конкретні особливості розвитку і функціонування міста як елемента соціально-просторової організації суспільства, соціальні процеси, що відбуваються в ньому, його форми та інститути.
Соціологія молоді — галузь соціології, яка досліджує соціальнодемографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та по-засімейної соціалізації, інтєрналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.
Соціологія освіти — галузева соціологічна дисципліна, предметом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокультурні процеси у сфері освіти.
Соціологія політики — галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в соціальному середовищі.
Соціологія права — галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних Інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації у поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.
Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.
Соціологія релігії — галузь соціології, одна зі спеціальних соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку індивідів та спільнот.
Соціологія села — галузь соціологічної науки, що вивчає різні аспекти життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.
Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.
Соціоматриця — таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.
Соціометричний індекс — показник, який використовують для характеристики взаємин у групі і статусу окремих членів групи; визначають на основі даних соціометричного опитування.
Соціометричний критерій — конкретна змістова ситуація (реальна чи уявна), запропонована респонденту як основа вибору чи відхилення інших членів групи — партнерів у спільній діяльності або як пропозиція про те, хто з членів групи обере (відхилить) респондента у цій ситуації.
Соціометричний метод опитування — один з різновидів опитування,
який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.
Співробітництво — соціальний процес, який полягає в узгодженні діяльності індивідів, груп для досягнення загальної мети, незалежно від її характеру.
Спеціальні соціологічні теорії — теорії, які вивчають закономірності розвитку окремих спільнот, функціонування соціальних інститутів, соціальних процесів.
Спосіб життя — види життєдіяльності суспільства, соціальних груп і особи з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.
Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих же умов.
Суперництво — соціальний процес, який полягає у зіткненні протилежних інтересів індивідів, груп або прагнення до задоволення однакових інтересів за допомогою засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.
Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціо-культурною ідентичністю її членів.
Суспільство відкрите — демократичне суспільство, якому властиві дух критики і здатність легко змінюватися і пристосовуватися до обставин зовнішнього середовища.
Теорія соціальної дії — одна з найважливіших теоретичних концепцій сучасної західної соціології, прагне пояснити найрізноманітніші соціальні явища — від окремих актів індивідуальної поведінки до великомасштабних суспільно-історичних процесів (М. Вебер, Ф. Знанецький, І. Парсонс).
Технічні правила — норми, що регулюють відношення людини і природи.
Типологізація суспільств — класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис.
Тоталітаризм — 1) тоталітарний режим, для якого характерні контроль держави над усіма галузями суспільного життя, фактична ліквідація конституційних прав на свободу, репресії; 2) напрямок політичної думки, що підтримує встановлення тоталітарних режимів.
Трудова адаптація — соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища.
Управління соціальне — свідомий цілеспрямований вплив на соціальну систему, організацію, інститут або процес, метою якого є приведення напряму і темпів їх розвитку та функціонування у відповідність з дією об'єктивних соціальних законів.
Урбанізація — соціально-економічний процес зростання міст, міського населення, поширення міського способу життя.
Фемінізм — науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.
Футурологія — сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів.
Характер праці — соціальна сутність праці як суспільне значущого процесу.
Ціннісні орієнтації — соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.
Цінність — суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Американская социологическая мысль: Тексты /Под ред. В. И. Добренкова. — М.: Изд-во МГУ, 1994.
Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. — М.: Прогресс, 1972.
Арутюнян Ю. В., Дробижева Л. М., Соколов А. А. Этносоциология:
.Учеб. пособие для вузов. — М.: Аспект Пресс, 1999. Бурдье П. Социология политики. — М., 1993.
Волков Ю. Г., Мостовая И. В. Социология: Учеб. для вузов. — М.: Гордарика, 1998.
Волков Ю. Г., Нечипуренко В. Н., Самыгин С. И. Социология: история и современность: Учеб. пособие. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1999,
Гавриленко І. М., Скідін О. Л. Соціологія освіти. Навч. посібник. — Запоріжжя: ЭТТА-ПРЕСС, 1998.
Гидденс Э. Социология: Учебник. — М.: Эдиториал УРСС, 1999. Городяненко В. Г. Историография социологии: Учеб. пособие. —
Днедропетровск, ДГУ, 2000.
Громов И. А., Мацкевич А. Ю., Семенов В. А. Западная теоретическая социология. — СПб: Ольга, 1996.
Дворецкая Г. В., Махнарылов В. П. Социология труда. — К.: Высш. шк., 1990.
Дикарева А. А., Мирская И. М. Социология труда. — М.: Высш. шк., 1989.
Донченко Т. И., Рывкина Р. В. Социология экономической жизни: Очерки теории. — Новосибирск: Сиб. отд.: Наука, 1991.
Економічна соціологія: Навч. посібник / В. М. Ворона, В. Є. Пилипен-ко та ін. — К.: Ін-т соціології НАМ України, 1997.
Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології: Від античності до початку XX ст. — К.: Либідь, 1993.
Зборовский Г. Е. Общая социология: Курс лекций: 2-е изд., доп. — Екатеринбург, 1999.
Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. Учеб. пособ. — М.: Аспект Пресс, 1995.
Ионин Л. Г. Социология культуры: Учеб. пособ.: Изд. 3-е, доп. — М.:
Логос, 2000.
История социологии в Западной Европе и США. — М.: Норма-Инфра, 1999.
Іванов В. Ф. Соціологія масової комунікації: Навч. посібник. — К., 1999. Как провести социологическое исследование. — М.: Политиздат, 1990. Капитонов Э. А. Социология XX века: История и технологии. — Ростов-
на-Дону: Феникс, 1996.
Кон И. С. Социология личности. — М.: Политиздат, 1967.
Конецкая В. П. Социология коммуникаций. — М.: Межд. ун-т бизнеса и управления, 1997.
Косолапов В. В. Методология социального прогнозирования. — М.:
Высш. шк., 1981.
Кравченко А. И. Социология труда в XX веке. — М.: Наука, 1987. Кравченко А. И. Социология: Учеб. для вузов. — М.: Логос, Екате-
ринбург: Деловая книга, 2000.
Кравченко С. А., Мнацаканян М. О., Покровский Н. С. Социология: парадигмы и темы: Курс лекций для высш. учеб, заведений. — М.: МГИМО
— Университет, 1997.
Крымский С. В., Пилипенко В. Е., Салюк Ю. В. Верификация социальных прогнозов: Методол. аспект. — К.: Наук, думка, 1992.
Маркович Д. Социология труда. — М.: Прогресс, 1988. Мацковский М. С. Социология семьи. — М.: Наука, 1989.
Мендра А. Основы социологии: Учеб. пособие для вузов. — М.: Изд.
дом, 1998. -
Михайлова Л. И. Социология культуры: Учеб. пособие. — М.: ФАИР-
ПРЕСС, 1999.
Монсон П. Современная западная социология: Теории, тенденции, перспективы. — СПб: Нотабене, 1992.
Нечаев В. Я. Социология образования. — М.: Изд-во МГУ, 1992.
Ноэль Э. Массовые опросы: Введение в методику домоскопии. — М.: Аваэкстра, 1993.
Обгорілий О. І. Соціологічна думка XX століття: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1996.
Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия / А. А. Ручка, В. Л. Оссовский, В. А. Матусевич и др. — К.: Наукова думка, 1993.
Осадчая Г. И. Социология социальной сфзры: Учеб. пособие. — М.: Изд-во МГСУ Союз, 1999.
Основы экономического и социального прогнозирования: Учеб. для вузов. — М.: Высш. шк., 1985.
Павличенко П. П., Литвиненко Д. А. Соціологія: Навч. посібник. — К.:
Лібра, 2000.
Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Навч. посібник. – К.,
2002
Паниотто В. И., Максименко В. С. Количественные методы в социолоринеских исследованиях. — К.: Наук, думка, 1982.
Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. — К.: Наук, думка, 1996.
Политическая социология / Отв. ред. В. Н. Иванов, Г. Ю. Семгин. — М,:
Мысль, 2000.
Попова І. М. Соціологія: Пропедевт. курс: Підручник для студ. вищих навч. закладів. — К.: Тандем, 1996.
Прогнозирование в социологических исследованиях. — М.: Мысль, 1978 Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: Посібник для
підготовки до іспитів. – К., 2002