дзеркало постійно перед людьми, постійно змінюється, постійно діє. Розвиваючись, особистість стає більш вимогливою при виборі індивідів, які виконують роль дзеркала, і здійснює відбір зразків, що впливають на неї.
У подальшому ця теорія була розвинута Дж. Мідом, який пояснив сутність процесу сприйняття індивідом інших особистостей у теорії
"узагальненого іншого".
Узагальнений інший - це загальні цінності та стандарти поведінки групи, які формують у членів цієї групи індивідуальний образ.
Усвідомлення "узагальненого іншого" відбувається через процеси
"прийняття" ролі та "виконання" ролі.
Прийняття ролі - це спроба прийняти на себе поведінку особистості у іншій ситуації або в іншій ролі. (Наприклад, дитячі ігри у сім'ю).
Виконання ролі - це дії, пов'язані з реальною рольовою поведінкою. Через усвідомлення інших ролей, почуттів та цінностей інших у
свідомості особистості формується "узагальнений інший". Повторюючи сприйняту роль "узагальненого іншого", індивід формує свою концепцію "Я". Недостатня здатність адаптуватися до іншої точки зору, приймати на себе ролі інших індивідів, може негативно позначитися на розвитку особистості.
Американський соціолог А.Халлер у доповнення теорії Дж. Міда розробляє теорію "значущого іншого". "Значущий Інший" - це та особистість, схвалення котрої домагається індивід і чиї настанови він сприймає. Такі особистості найбільше впливають на формування власного "Я" особистості.
Велике значення на формування теорії особистості мав психоаналіз 3. Фрейда. Його вплив і дотепер є значним. Хоча відомі і інші оригінальні концепції особистості.
Найбільш видатним, з так званих его - психологів, був Е.Еріксон. Незважаючи на те, що Е.Еріксон постійно підкреслював, що його теорія
є подальшим розвитком концепції 3.Фрейда про психосексуальний розвиток під кутом зору нових досягнень науки, він відійшов від класичного психоаналізу. Це знайшло своє відтворення у таких положеннях.
Акцентування уваги на понятті "Его". "Его" є основою поведінки та функціонування людини. Воно є автономною структурою особистості, основним напрямком якої є соціальна ситуація.
Аналіз взаємодії дитини з батьками і культурним контекстом, у якому існує сім'я. Розвиток особистості пов'язаний з постійно мінливими соціальними нормами та цінностями, які змінюються.
Теорія розвитку охоплює весь життєвий простір індивіда (від народження до старості).
Людина здатна переборювати життєві труднощі психосоціального характеру.
Кожна особистісна та соціальна криза - це виклик, який призводить індивіда до особистісного зростання та подолання життєвих перепон.
Центральним у теорії Еріксона є положення про те, що людина протягом життя проходить через універсальні для всього людства стадії. Процес розгортання цих стадій регулюється за епігенетичною засадою.
Епігенетична засада означає:
•особистість розвивається поступово, перехід від однієї до іншої стадії розвитку передбачає готовність особи рухатися до подальшого зростання, розширення соціального світогляду та радіусу соціальної взаємодії;
•суспільство зацікавлене у цьому і підтримує збереження такої тенденції.
Життя людини поділяється на вісім стадій психосоціального розвитку. Кожна стадія життєвого циклу настає у визначений для неї час ("критичний період"). Повноцінна особистість формується лише через послідовне проходження усіх стадій.
Кожна стадія має специфічне завдання - проблему у соціальному розвитку, яка обов'язково постає перед людиною, але не обов'язково вирішується. Характерні для людини моделі поведінки обумовлюють шляхи вирішення завдань та подолання кризи.
Розвиток особистості відбувається протягом усього життя. Особливості соціалізації можна побачити через особливості кожної стадії психосоціального розвитку.
Достатньо розповсюдженою є гуманістична теорія особистості
Е.Фромма.
Аналізуючи особистість, Е.Фромм підкреслював роль соціальних, економічних, політичних та релігійних чинників у процесі її формування. Складові його концепції:
•поведінку людини можна зрозуміти лише через вплив культури, що існує на даному історичному етапі;
•потреби, що притаманні лише людині, еволюціонують у ході розвитку людства;
•різні соціальні системи відповідно впливають на формування потреб;
•особистість є продуктом динамічної взаємодії між природними потребами та тиском соціальних норм і приписів.
Вчений описав екзистенціальні потреби, що притаманні лише людині. Ці
потреби базуються на конфліктуючих між собою потягах до свободи та безпеки. Основні потреби, за Фроммом, такі:
•потреба у встановленні зв'язків;
•потреба у подоланні;
•потреба у корінні;
•потреба в ідентичності;
•потреба у системі поглядів та відданості.
Е.Фромм першим сформулював теорію типів характеру, яка базувалася на
соціологічному аналізі активного формування людьми соціального процесу і самої культури.
Питання для самоперевірки і повторення
1.У чому виявляються особливості соціологічного вивчення людини?
2.Як взаємодіють біопсихологічні та соціальні детермінанти процесу формування особистості ?
3.Як співвідноситься індивідуальне і соціальне у людині?
4.Як відбувається соціалізація особистості?
5.Що таке соціальна адаптація та інтеріоризація як складові процесу соціалізації?
6.Що відбувається в результаті інтеріоризації?
7.Як взаємозв'язані соціальний статус і соціальні ролі особистості? 8.Як емпірично визначити соціальну позицію індивіда?
9.Якими є причини рольового конфлікту особистості?
10.Якими є основні елементи соціальної структури особистості?
11.Що є джерелом активності особистості?
12.Якою є роль ціннісних орієнтацій у діяльності особистості? 13.Що таке спрямованість особистості?
14.Що таке культура особистості?
15.Що обмежує свободу людини?
16.Як називається поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів?
17.Якими є різновиди девіантної поведінки?
18.У чому різниця між базисним та реальним типом особистості?
19.З якою метою здійснюється соціально-психологічна діагностика якостей особистості?
20.У чому полягають особливості тестування як методу соціальнопсихологічної діагностики?
21.Які вимоги висуває сучасне суспільство до структури властивостей особистості?
22.У чому особливості взаємодії людини з глобалізованим суспільством?
Рекомендована література з теми
Маслоу А.Г. Мотивация личности /Перев. с англ. СПб., 2001.
Левада В.А. Координаты человека // Мониторинг общественного мнения. Экономические и социологические предметы. ВЦИОМ. 2001. №1 Злоб/на О.Г., Тихонович В.О. Суспільна криза і життєві стратегії особистості.
К., 2001.
Злобіна О.Г. Категорія "особистості" у системі понять соціологічної теорії//Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. №2.
Особистість у системі соціальних зв'язків // Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. В.Г. Городяненка. К., 2002. Піча В.М. Соціологія: Загальний курс. К., 2000.
Соціологія: терміни, поняття, персоналі!. Навчальний словник-довідник / За заг. ред. В.М. Пічі. К., Львів, 2002.
Сохань Л.В. Життєвий ареал особистості в суспільстві, що трансформується, як середовище ризику // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. №2. Шульга М. О. Соціальний ареал особистості // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2002. №2.
Тема 6.Економічна соціологія
Виникнення і розвиток економічної соціології, її суть і зміст
Економічна соціологія являє собою міждисциплінарний науковий напрям, який інтегрує соціологію і економіку, вивчає дії економічних законів, закономірності розвитку економічних і соціальних відносин, життєдіяльність людей. Виникнення економічної соціології зумовлене соціальною потребою створення спеціального знання соціальних явищ і процесів, нагромадження спеціальних наукових ідей, концепцій, фактів і чинників, а також вироблення нових методів соціологічних досліджень. Основою її появи стали потреби у пошуку шляхів ефективного управління людським чинником в умовах науково-технічного прогресу, розширення масштабів виробництва, ускладнення економічних зв'язків і загострення соціальних суперечностей.
Важливим чинником становлення економічної соціології став процес
соціологізації економічної науки, який охопив мотивацію економічної поведінки, співвідношення свободи і регламентованості в економіці, відносини людини і держави, бізнес та менеджмент, соціальні інститути — політику, власність, сім'ю та ін., а також підвищив їх роль в економічному житті. Передумовами визначення цього напряму стали дослідження М.Вебера і Т.Веблена, котрі розробили теорію соціальних інститутів та їх ролей у регулюванні економіки. Особливу роль у становленні економічної соціології відіграв розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і мобільності, соціології організації тощо. На становлення економічної соціології особливий вплив мали дослідження управління людським чинником, які ґрунтувались на людських відносинах.
Економічну соціологію також пов'язують із структурно-функціональним напрямом соціології, який розробили Г.Парсонс, II. Смелзер, К.Девіс та ін. Цей напрям охоплював також такі елементи, як бізнес, ринок, адміністрація, конкуренція, інфляція тощо. Дослідження даного напряму грунтувались на соціологічних методах і підходах, на соціологічному аналізі зв'язків економіки і суспільства.
Отже виникнення економічної соціології було підготовлене багатьма концепціями соціологічних теорій, зокрема теорій соціальної дії, обміну, ролей, а також конкретними соціологічними дослідженнями.
Засновники економічної соціології визначили емпіричні об'єкти і предмети конкретних досліджень. До емпіричних об'єктів належать соціальні аспекти економічних інститутів: ринок, гроші, підприємства, власність, а також соціальні аспекти різних економічних систем, соціальних груп,
політичних інститутів, як учасників економічного життя суспільства та ін. Предметом дослідження є міжгрупові відносини, поведінка, конфлікти у ринковій економіці, соціальні функції і процеси.
У загальному вигляді економічну соціологію спочатку визначали як науку про взаємозв'язки економічної та неекономічної сфер суспільного життя. До економічної сфери відносили виробництво, розподіл, облік, споживання, а до неекономічної— політику, культуру, етнос і стратифікацію.
Дослідження економічної соціології спрямовувалися на:
•поведінку споживачів товарів;
•соціальні ролі у дефіцитній економіці;
•поведінку і стимулювання діяльності господарських керівників;
•ставлення до економічних реформ;
•вплив соціальних та культурних чинників на розвиток економіки;
•систему цінностей людей.
Важливе місце займали дослідження на стику економіки і соціології, зокрема трудової мобільності— плинності, міграції, міжгалузевих переміщень, ставлення молоді до праці і до професії, соціальних проблем міста і села, бюджету часу тощо.
Виникнення економічної соціології пов'язується із зростанням ролі людського чинника у розвитку суспільства, як колективного суб'єкта суспільного життя, що має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру та функції, що забезпечують розвиток суспільства.
Предметом економічної соціології є:
•закономірності взаємодії економічної і соціальної сфери суспільного життя;
•соціальний механізм взаємозв'язку економічного і соціального розвитку:
•соціально-економічні відносини;
•розвиток економіки як соціального процесу тощо.
На розвиток економічної соціології суттєво вплинув науково-технічний прогрес, який проявляється у широкому спектрі тенденцій, зокрема у зростанні технічної озброєності і спеціалізації суспільної праці, що зумовлює зміну ролі людини у системі ''природа --суспільство". Підвищення технічної озброєності праці дозволило людині приводити у дію все більшу масу технічних засобів, енергетичних потужностей, сировини і матеріалів. Набуває більшого значення інтенсифікація виробництва, економне витрачання матеріальних ресурсів, удосконалення технології тощо. Управління людським чинником також вимагає змін. Його удосконалення пов'язане з поліпшенням контролю і особливо самоконтролю, який би ґрунтувався на професійному сумлінні, трудовій і особистій гідності. Кращих успіхів досягають ті спільності, які мають розвинуте почуття власної гідності, честі і самоповаги, соціальні якості працівників, що змінюються під впливом різних чинників: політичних, економічних, культурних і психологічних.