Курсовая работа (т): Географічні особливості розвитку дошкільної освіти на території Кіровоградської області

У серпні 1920 р. на Другій Всеукраїнській нараді з освіти була прийнята система педагогічної освіти, яка передбачала створення педагогічних навчальних закладів. Факультети соціального виховання інститутів народної освіти повинні були готувати "кваліфікованих соцвихованців, здатних впроваджувати у життя систему соціального виховання Укрнаркомосвіти в усьому її обсязі і змісті, охоплюючи увесь "соцвиховний" дитячий вік, а також виховні, зокрема, так звані "освітні" елементи єдиного виховного процесу, в якій би формі він не протікав: у школі, в дитячому садку, клубі, на майданчику".

Перед Наросвітою стояло завдання широко розвивати будівництво нових дитячих установ, укріплювати наявну мережу шкіл. Це було продиктовано величезним ростом дитячої безпритульності в результаті громадянської війни та надзвичайною обмеженістю ресурсів держави. До кінця 1921 року Нарком освіти мав у розпорядженні: дитячі будинки - 1844 (98,9 тис. дітей), дитячі садки - 513 (27,2 тис. дітей), школи - 22601 (1,9 млн. дітей). Таким чином, 1921 рік дав великий ріст дитячих установ, що забезпечило повне або часткове матеріальне утримання дітей за рахунок держави.

Отже, при активному сприянні держави до кінця 1921 року основним типом дошкільних закладів став дитячий садок з безперервною річною роботою і перебуванням у ньому дітей, залежно від умов роботи матерів, протягом 7, 9 та 12 годин. Велика частина дитячих садків утримувалася на кошти держави і лише окрема - на кошти підприємств та господарських організацій. Крім дитячих садків, існували інші форми суспільного дошкільного виховання: дитячі літні та зимові майданчики, дошкільні групи, вечірні дитячі кімнати при пунктах ліквідації безграмотності в клубах. Стали виникати дитячі садки і дитячі сезонні майданчики в селах, що одержали надалі значний розвиток. Число дітей в дитячих садках на кінець 1921 року зменшилась у зв’язку із тим, що круглі сироти переводились у дитячі будинки.

Дитячий будинок був призначений служити "маяком" соціального виховання, а всі інші установи соціального виховання (дитячі садки, клуби, школи) вважалися установами перехідного типу, які мали орієнтуватися на дитячий будинок і наближатися до нього. Проте пізніше з’ясувалося, що дитячий будинок не може бути "маяком" соціального виховання з двох причин: держава не мала відповідних коштів для утримання дитячих будинків; педагогічна сторона дитячого будинку мала низку негативних сторін, а саме: комплектувалась механічно, єдина ознака, що об’єднувала дітей, це безпритульність. За добу нової економічної політики дошкільні установи перейшли на місцеві бюджети, на утриманні держави залишилися лише установи для дефективних дітей. У цей період дитячий будинок повністю втрачає значення "маяка", але зберігає чільне місце як установа для безпритульних дітей [1].

Функції управління освітою на території району в 1923-27 роках здійснював культурно-соціальний відділ, який входив до складу виконавчих комітетів районних Рад депутатів трудящих [4]. В лютому 1924 року проведена Всеукраїнська нарада завідуючих губернськими відділами соціального виховання, котра рекомендувала справу дошкільного виховання на місцях взяти під контроль, розгорнути агітацію серед населення за створення дошкільних закладів [3]. Культурно-соціальний відділ у 1927 році був розформований, і замість нього були введені посади інспекторів. До 1931 року районні інспектори народної освіти не були самостійними установами [4].

У травні 1931 року створено районні відділи народної освіти з наданням їм прав самостійних установ. Вони були реґіональним органом управління освітою і здійснювали керівництво та контроль за діяльністю навчальних закладів, котрі знаходились на районному бюджеті, організовували і контролювали роботу дошкільних установ. До складу апарату районного відділу народної освіти входив інспектор дошкільного виховання.

Система керівництва закладами дошкільного виховання склалася в Україні в основному до 1932 року.

1.3 Структура дошкільної освіти в Україні

Сучасний дошкільний виховний заклад є закладом освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку. Головними завданнями дошкільного виховного закладу є:

.        Реалізація державної політики в галузі освіти.

2.      Забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей.

.        Розвиток творчих здібностей та інтересів дітей.

.        Надання кваліфікованої допомоги в корекції недоліків розвитку

.        дитини.

.        Формування умінь і навичок, необхідних для навчання в школі [6].

Свої завдання дошкільний виховний заклад реалізує у тісній взаємодії з сім'єю. Дошкільний виховний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України (888-09), Законом України про освіту (1060-12) [13], чинним законодавством, Конвенцією ООН про права дитини (995-021), цим Положенням та власним статутом. На основі цих документів розробляється статут дошкільного виховного закладу.

До дошкільних закладів належать: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим та цілорічним перебуванням дітей. Дошкільні виховні заклади можуть діяти у комплексі з іншими закладами освіти (школа-дитсадок тощо). У разі потреби можуть створюватися такі типи (групи) дошкільних виховних закладів: загального розвитку, компенсуючі, комбіновані, сімейні, прогулянкові та інші. Всі типи дошкільних виховних закладів забезпечують догляд, розвиток, виховання та навчання дітей.

Для дітей з ранніми проявами туберкульозної інфекції, з малими і загасаючими формами туберкульозу, які часто хворіють простудними захворюваннями, а також захворюваннями кишково-шлункового тракту, ендокринної, серцево-судинної системи створюються санаторні дошкільні виховні заклади. Комбінований тип - це дошкільний виховний заклад, до складу якого входять групи загального розвитку, компенсуючого, санаторного, прогулянкового типу тощо.

Можуть відкриватися філії діючих дошкільних виховних закладів удома, сімейні (приватні) дошкільні виховні заклади. Для короткочасного догляду за дітьми створюються прогулянкові групи.

Створення, ліквідація чи реорганізація дошкільного виховного закладу здійснюється відповідно до чинного законодавства. Засновниками дошкільних виховних закладів можуть бути підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також фізичні особи.

Мова навчання у дошкільному виховном закладі визначається відповідно до Закону України "Про мови" (8312-11) [12]. Навчально-виховний процес у дошкільному виховному закладі здійснюється відповідно до програми виховання і навчання дітей дошкільного віку.

Дошкільний виховний заклад має право вибирати програму виховання дітей з комплексу варіантних програм, затверджених Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України <#"787856.files/image001.gif">

Рис. 2.2 Кількість навчальних закладів по областях України

Для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, працюють за даними Держкомстату 2524 заклади компенсуючого типу, де разом із здобуттям дошкільної освіти 121,779 тис. дітей отримують корекційно-відновлювальну та реабілітаційну допомогу. Також, 43151 дитина мають змогу відвідувати 690 закладів санаторного типу (рис.2.5).

Для задоволення потреб населення дошкільні навчальні заклади функціонують протягом року чи сезонно з різним режимом роботи. За бажанням батьків, або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі дитина може перебувати цілодобово, протягом дня або короткотривало.

Зокрема, на сьогодні, понад 16 тис. дітей відвідують групи з короткотривалим перебуванням. Також, організовано роботу понад 3 тисячі 645 груп по підготовці дітей до шкільного навчання при загальноосвітніх навчальних закладах. Такі групи відвідує понад 44 тис. дітей.

З метою збільшення показника охоплення дітей дошкільною освітою, за рекомендаціями Міністерства освіти і науки молоді та спорту в регіонах запроваджуються різні форми залучення малюків до здобуття дошкільної освіти (рис. 2.6).

Завдяки організації різних форм здобуття дошкільної освіти відсоток охоплення дітей п’ятирічних дітей зріс до 98 відсотків (рис. 2.7).

Законом України "Про дошкільну освіту" [14], повноваженнями місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування визначено завдання щодо створення належних умов для здобуття дітьми дошкільної освіти.

Рис. 2.4 Кількість дітей у дошкільних навчальних закладах по областях України

На виконання цього завдання, завдяки скоординованим діям місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування впродовж року вдалося відновити діяльність 163 дошкільних навчальних закладів (міська місцевість - 12, сільська місцевість - 151), введено в дію додатково 257 дитячих садків, з них: 4 новобудови у сільській місцевості, 236 закладів комунальної форми власності (міська місцевість 20, сільська місцевість - 216) та 17 приватної у пристосованих приміщеннях. Передано до комунальної власності 45 закладів (рис. 2.8) [7].

Триває процес повернення дошкільних навчальних закладів для їх використання за призначенням, продовжено практику повернення садків через суди.

Розділ 3. Географічні особливості розвитку дошкільної освіти на Кіровоградщині

Забезпечення конституційних прав дітей і державних гарантій щодо доступності та безоплатності здобуття якісної дошкільної освіти, сприяння особистісному зростанню кожної дитини з урахуванням її нахилів, здібностей, індивідуальних психічних та фізичних особливостей є пріоритетом розвитку системи дошкільної освіти області [6].

Станом на 1 вересня 2011 року із 531 закладу системи дошкільної освіти (рис. 3.1):

- заклади загального розвитку, у тому числі 30 навчально-виховних комплексів "школа-дошкільний навчальний заклад”;

- заклади комбінованого типу;

- заклади санаторного типу;

- спеціальні заклади.

Рис. 3.1 Мережа дошкільних навчальних закладів (станом на 01.09.2011 р.)

За оперативними даними станом на 1 вересня 2011 року в області 129 дітей п’ятирічного віку не отримують дошкільну освіту [17].

Але за роки незалежності кількість дошкільних навчальних закладів та дітей які були охоплені ними неодноразово змінювалась (рис.3.2). Це було обумовлено рядом соціально - економічних чинників та початком самостійного розвитку молодої Української держави.

Рис. 3.2 Кількість дошкільних навчальних закладів загалом та в сільській місцевості за 2006 - 2011 рр.

Аналізуючи статистичні данні по області за період з 1995 по 2010 рік, прослідковується тенденція до зменшення кількості навчальних закладів дошкільної освіти з 1995 рік по 2008 рік [10], тобто з 696 навчальних закладів до 523. Але починаючи з 2009 року кількість навчальних закладів дошкільної освіти починає збільшуватись і вже нараховула 528 дошкільних закладів освіти [11]. Проаналізувавши статистичні дані по Кіровоградській області за 1995 - 2010 роки, прослідковуємо катастрофічну тенденцію до зменшення кількості закладів дошкільної освіти та дітей охопленими ними.

Адже у 1995 році кількість дитячих садочків становила 696 в яких навчалось 40.808 тис. дітей (рис. 3.3; рис. 3.4), у 2000 році - 566 і 23,469 тис. дітей, у 2004 році - 517 і 23,183 тис. дітей, у 2005 році - 505 закладів і 24,020 тис. дітей, у 2006 році - 525 і 24,870 тис. дітей, у 2008 - 523 і 26,387 дітей, у 2009 році - 528 і 26,658 тис. дітей, у 2010 році - 530 дошкільних закладів і 27,614 тис. дітей дошкільного віку (рис. 3.5; рис. 3.6). Але станом на 2010 рік 69 закладів не працювали. Більше половини зазначених закладів (52,2%), не були придатні для цільового використання, інші (47,8%) не працювали внаслідок відсутності дітей, фінансування, забезпеченості паливом, електроенергією тощо. Заклади, які не працювали 6 - 10 років складали 24,6%, понад 10 років - 42% [12]. Відмінності у показниках з 1995 по 2010 рік проявляються в географічних аспектах розподілу закладів дошкільної освіти і кількості дітей охоплених дитячими садочками по районах.

Рис. 3.3 Кількість дошкільних навчальних закладів по районах Кровоградської області у 1995 році

Аналізуючи кількість дошкільних навчальних закладів з 1995 року по 2010 рік, бачимо, що станом на 1995 рік було 9 районів в яких налічувалось від 30 до 49 дитячих садків. Тобто в Бобринецькому - 33, Голованівському - 35, Добровеличківському - 39, Долинському - 32, Кіровоградському - 31, Маловисківському - 36, Новоукраїнському - 35, Олександрівському та Олександрійському районах - 30, був найвищий показник кількості закладів дошкільної освіти.

Рис. 3.4 Кількість дітей у дошкільних закладах по районах Кіровоградської області у 1995 році

Така ситуація пов’язана із високим показником народжуваності у цих районах. Тому і кількість дітей, які охоплені дошкільними закладами у кожному з них є найбільшою і складала майже від 1000 до 1800 осіб.

Загальна кількість дітей по Кіровоградській області у 1995 році в цілому складала 40.808 тис. дітей. А станом на 2010 рік - 27,614 тис. дітей, що є майже в два рази менше ніж у 1995 році [12]. Це пов’язано з тим, що коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року станом на 1995 рік складав 13,2, а у 2010 році 16,8. Протягом 15 років частка дітей дошкільного віку і кількість дошкільних навчальних закладів різко зменшилась. На початок 2011 року найбільша кількість навчальних закладів по районах становила лише 30, а кількість дітей які охоплені цими закладами не перевищувала 1000 осіб. Найбільша кількість дошкільних закладів спостерігається у Гайворонськму, Новоархангельському, Кіровоградському, Олександрійськму і Новоукраїнському районах. А найбільша частка дітей у Гайворонському, Голованівському, Добровеличківському, Новоукраїнському, Маловисківському, Олександрівському і Долинському районах.

Тенденція зниження кількості дошкільних навчальних закладів з 1995 року пояснюється тим, що природний приріст по області, який складав - 8,4, і кожного району окремо був від’ємним. Найнижчий природний приріст спостерігався у Знам’янському (-15,6), Компаніївському (-13,3), Голованівському (-12,5), Онуфріївському (-17,0) та Новгородківському (-16,6) районах [12]. Тому знижувалась кількість дітей дошкільного віку. Внаслідок цього закривались дитячі садки або їх приміщення передавали в оренду. Особливо стрімке зменшення кількості дошкільних навчальних закладів спостерігалась з 1995 по 2008 роки, тому кількість дошкільних закладів у цих районах зменшилась з 26 до17, з 20 до 17, з 35 до 30, з 16 до 10, з 22 до 15 відповідно. З 1995 року по 2010 рік кількість дітей у дитячих садках зменшилась майже вдвоє з 40,808 тис. до 27,614 тис дітей.

Але на сьогоднішній день проводиться активна політика щодо зменшення кількості померлих дітей до 1 року, а як наслідок підвищення природного приросту населення. Лише у 2010 році показник природного приросту по області став більшим в порівнянні з минулими роками і складав - 7,0 [12]. Найменший показник природного приросту спостерігався в таких районах, як Вільшанський (-11,3), Голованівський (-10,1), Олександрівський (-13,3), Онуфріївський (-11,9), Світловодський (-10,1) (рис.3.8) [12]. А у 2006 році він становив аж - 8,8 [8].

Рис. 3.5 Кількість дошкільних закладів по районах Кіровоградської області у 2010 році

Рис. 3.6 Кількість дітей у дошкільних закладах по районах Кіровоградської області у 2010 році

До районів в яких спостерігався найменший коефіцієнт природного приросту належали такі, як Голованівський (-13,6,) Знам’янський (-12,7), Новоархангельський (-11,7), Олександрівський (-14,9), Онуфріївський (-14,2), Світловодський (-14,5), Ульяновський (-13,5) (рис. 3.7) [12]. У 2007 цей показник також дорівнював - 8,8, у 2008 - 8,4 [9], лише у 2009 цей показник складав - 6,7 [11].