Курсовая работа (т): Емісійна діяльність держави на фондовому ринку

Наведено перелік лідерів - ОВДП за угодами, що були здійснені на фондовій біржі ПФТС протягом 1 півріччя 2011 року в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

ОВДП - лідери рейтингу ФБ ПФТС за 1 півріччя 2011 року, ум. од.

Джерело: за даними НКЦПФР.

Найбільший обсяг операцій з державними облігаціями було здійснено на фондовій біржі ПФТС (82,52% загального обсягу угод). Загальний обсяг ОВДП, що були розміщені на ПФТС становив 36 ОВДП [1].

Отже, на основі проведеного аналізу ринку ОВДП можна вважати, що:

державні облігації займають друге місце за обсягами торгів на організованому фондовому ринку після акцій;

щодо структури випусків ОВДП, то переважать закриті випуски, які мають обмежений обіг;

відбулося збільшення обсягів торгів на вторинному біржовому ринку, що пов’язано з розвитком вторинного ринку;

середньозважена дохідність за ОВДП протягом першого півріччя 2011 року знижувалась і була нижчою, ніж в попередні роки.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

3.1 Державне регулювання емісії цінних паперів

Зародження ринку цінних паперів можна вважати в 1991 року. Саме тоді було прийнято Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" яким, протягом наступних п’ятнадцяти років, регулювався ринок цінних паперів, і яким саме було дано початок розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Хоча базовий закон, який в загальних рисах регулював порядок випуску та обігу цінних паперів був прийнятий в дев’яностих роках, такий інструмент залучення капіталу, як емісія цінних паперів, був далеко не популярний. За період дев’яностих років левова частка емісій цінних паперів припадала на емісії акцій під час проведення приватизації державних підприємств, які в значній своїй частині приватизовувались шляхом корпоратизації, тобто шляхом перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, акції якого належали державі, з подальшим продажем державних пакетів акцій.

Після прийняття Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” по-перше порядок розміщення акцій вже не залежить від виду акціонерного товариства, а по-друге, відкритому або закритому розміщення також підлягають інші емісійні цінні папери (наприклад облігації.

Важливим є відсутність обмеження кількісного складу осіб серед яких має бути здійснено публічне або приватне розміщення цінних паперів. Емітент може здійснювати публічне розміщення цінних папері, а їх може придбати, наприклад, п’ять осіб. Але, якщо пропозиція щодо придбання таких цінних паперів була завершена до невизначеного кола осіб, то таке розміщення відповідає вимогам Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” визначається приватним.

І навпаки, якщо емітент здійснює приватне розміщення цінних паперів, і такі цінні папери придбає, наприклад 150 осіб, то за умови, що емітент заздалегідь визначив це коло осіб, таке розміщення цінних паперів відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”.

) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;

) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісій;

) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісій;

) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера до розміщення цінних;

) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;

) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісій цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред’явника;

) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;

) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

) відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;

) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;

) затвердження змін до статуту, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахування результатів розміщення акцій;

) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;

) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;

) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів;

) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.

Подання документів до реєстру ще не є гарантією здійснення реєстрації.

Законодавством встановлено причини з яких може бути відмовлено в реєстрації випуску акцій:

. Невідповідності поданих документів вимогам законодавства;

. Порушення встановленого законодавством порядку проведення випуску цінних паперів;

. Виявлення на момент реєстрації порушень порядку скликання та/або проведення загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про випуск акцій чи зміну розміру статутного фонду (капіталу) (далі - фонд) акціонерного товариства;

. Порушення переважного права акціонерів на придбання додатково випущених акцій;

. Проведення підписки на акції з порушенням умов, зазначених в інформації про випуск цінних паперів.

У разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій, що пропонуються до відкритого продажу, емітент цінних паперів повинен зареєструвати та опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного терміну з дня опублікування інформації, але не менш як за 10 днів до початку підписки на цінні папери.

Правове регулювання емісії цінних паперів здійснюється Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», що набрав чинності не так давно і прийшов на заміну Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", Цивільним кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", рядом спеціальних законів, зокрема "Про іпотечні облігації", підзаконними нормативно-правовими актами, що видаються компетентними державними органами, зокрема Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують детальний порядок та вимоги до випуску та розміщення акцій при створенні акціонерних товариств, вимоги до їхніх проспектів емісії, вимоги та порядок емісії додаткових акцій, акцій, що розміщуються шляхом конвертації, облігацій, конвертованих у додаткові акції, і їхніх проспектів емісії. Емісія цінних паперів кредитними організаціями здійснюється із врахуванням ряду особливостей, це характерно і для професійних учасників ринку.

Також законодавством України встановлюється порядок випуску цінних паперів емітентом яких є держава або органи місцевого самоврядування.

Поняття емісії цінних паперів міститься в ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»: «установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;». При цьому емітентом є юридична особа або органи виконавчої влади або місцевого самоврядування, що несуть від свого імені зобов'язання перед власниками цінних паперів по здійсненню прав, закріплених ними. Таке легальне визначення емітента далеке від досконалості, оскільки не відображає стартового моменту емісійного процесу, тобто певних послідовних дій емітента по випуску й розміщенню цінних паперів.

Такий недолік закону, за звичкою, виправляється роз’ясненнями та нормативними актами Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Поняття «емісія» викладене в законі у тому сенсі, що в Україні діятиме передплатна («підписана») система розміщеня цінних паперів. Парадокс полягає в тому, що якраз завдяки цьому Закону врешті-решт ми позбавляємося архаїчної передплатної системи розміщення акцій, отже, поняття «випуск» і «емісія» стають тотожними. Тлумачення поняття «емісія» взяте з російського закону 1996 р. «Про ринок цінних паперів», в якому (як і в «старому» українському законі) унормована саме передплатна система.

Основне місце серед українських емітентів приділяється державі в особі центральних органів виконавчої влади й органів місцевої виконавчої влади. Загальновизнаним уважається те, що державні цінні папери мають нульовий ризик (чи принаймні ризик державних цінних паперів є максимально приближений до нульового).

Муніципальні органи влади в особі виконавчих органів місцевого самоврядування вийшли на фондовий ринок пізніше, тому статус муніципальних цінних паперів трохи нижче, ніж державних цінних паперів, крім того, такі папери забезпечуються лише муніципальною власністю.

Комерційні юридичні особи, як емітенти, можуть випускати емісійні цінні папери, які забезпечуються їхнім майном. Що стосується некомерційних організацій, то емісія ними цінних паперів допускається тільки у випадках, передбачених чинним законодавством й іншими нормативними актами України, при наявності забезпечення, визначеного зазначеними нормативними актами Правове забезпечення емісії та андеррайтингу полягає в їх законодавчому регулюванні.

Органи, що згідно законодавства України здійснюють регулювання діяльністю емітентів та учасників ринку шляхом встановлення ряду вимог.

Отже, основним джерелом права при організації та проведенні емісії та андеррайтингу, є Закони України на підставі та з дотриманням яких уповноваженими органами приймаються підзаконні нормативні акти. І регулювання фондового ринку здійснює держава. Також існує практика коли регулювання та контроль за випуском та розміщенням цінних паперів, а також регулювання ринку цінних паперів здійснюється саморегулівними організаціями.

.2 Вдосконалення розвитку фондового ринку України

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Економічне забезпечення організації цінних паперів дозволяє оцінити загальний стан ринку та визначити економічну доцільність емісії акцій чи облігацій, допомагає здійснити емісію на найбільш вигідних умовах.

Не є таємницею що ринок цінних паперів в Україні є далеким від досконалості. Існує багато проблем і в забезпеченні функціонування ринку, і в процедурі організації емісії, і в обслуговуванні розміщених цінних паперів. Причиною чого є недовготривала історія як ринку цінних паперів у країни так і самих цінних паперів.

Взагалі вважаємо, що вдосконалення організації випуску та обігу цінних паперів повинно проводитись в кількох основних напрямках з метою забезпечення світових стандартів функціонування фондового ринку України та при цьому варто враховувати загальносвітові тенденції в цій сфері.

Один з важливих напрямків вдосконалення емісії цінних паперів є створення відповідних законодавчих умов для розвитку ринку цінних паперів та регулювання процесу випуску, розміщення та обігу цінних паперів.

Випуск та обіг цінних паперів до "13" травня 2006 року регулювався трьома Законами України:

. Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року N 1201-XII;

. Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року N 710/97- ВР;

. Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР

Правові засади функціонування фондового ринку застаріли і не відповідали його сучасному стану та вимогам розвитку. З "13" травня 2006 в силу вступив новий Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Були сподівання, що прийнятий новий закон, скасує дію трьох чинних законів. Такі сподівання були викликані тим, що у жодній країні немає розпорошеного по різних законах нормативного регулювання випуску та обігу цінних паперів. Сподівання були і нате, що новий закон встановить чіткі та зрозумілі правові засади функціонування фондового ринку на основі досвіду інших країн, в першу чергу країн ЄС.

Взагалі зміни в чинному законодавстві, що регулює організацію випуску цінних паперів, покликані прискорити адаптацію законодавства України до законодавства ЄС. Нова нормативна база повинна враховувати необхідність вирішення наступних питань, пов'язаних з розвитком інформаційних технологій:

спрощення розрахунків (грошові кошти, цінні папери) з нерезидентами, а також щодо спрощення придбання цінних паперів іноземних емітентів (для активів інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів);

створення клірингової розрахункової системи для організованого ринку, включаючи інтернет-торгівлю цінними паперами (on-line) на українському ринку;

запровадження електронного документообігу щодо цінних паперів на основі чинних законів України.

Новий закон, звичайно, є більш досконалим порівняно із законом 1991 року. Що ж стосується новел в сфері організації емісії цінних паперів, то цілий розділ нового закону присвячений питанню випуску цінних паперів у випадку закритого (приватного) та відкритого (публічного) розміщення. Причому саме використання термінів "приватне розміщення" та "публічне розміщення свідчить про орієнтацію нового закону на досвід західних країн та адаптацію законодавства України про цінні папери до світових стандартів.

Закон чітко визначає етапи розміщення. Виходячи з норм Закону трохи ускладнилася приватне (закрите) розміщення. Як у публічному, так і приватному розміщенні як етап виділяється присвоєння міжнародного ідентифікаційного коду й затвердження результатів розміщення. У цьому зв'язку закритим акціонерним товариствам можна рекомендувати доповнити повноваження своїх виконавчих органів управління повноваженнями на затвердження результатів розміщення, з метою економії коштів і часу на проведення загальних зборів акціонерів.

Перше розміщення акцій відкритого акціонерного товариства може бути винятково закритим (приватним) і лише між засновниками (нагадаємо, що Господарський кодекс вважав достатнім, коли засновники викуповують 25 відсотків статутного фонду).

Відкрите розміщення здійснюється емітентом самостійно або через андерайтера. Закон передбачає затвердження Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку типового договору про андерайтинг.

Передбачено, що приватне розміщення не може тривати більше двох місяців, а публічне більше одного року. Тепер вимоги до рішення про розміщення встановлюються не Законом, а визначаються вимогами Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку.

В результаті таких змін в основному законодавчому акті, що регулює відносини, які виникають у зв’язку із здійсненням емітентом діяльності по організації випуску та розміщення цінних паперів, виник цілий ряд суперечностей між Законом та правовими актами Національною комісії з цінних паперів та фондового ринку, що породило ряд проблем вже після набрання чинності законом.

Не зважаючи на те, що проект закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" був доступний тривалий час до його прийняття, а набрав чинності згаданий закон лише "13" травня (звертаємо Вашу увагу, що прийнятий Верховною Радою України закон був ще в лютому місяці цього року) Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку не було внесено змін в жодний із документів, що регулює порядок емісії акцій закритих та відкритих акціонерних товариств. Також жодних змін не було внесено до нормативних актів, які регулюють порядок емісії облігацій підприємств.