Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ірпінський економічний коледж»
(повне найменування вищого навчального закладу)
Циклова
комісія фінансово-економічних дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
з «Інфраструктури фінансового ринку»
на
тему: Емісійна діяльність держави на фондовому ринку
м. Ірпінь - 2013 рік
ВСТУП
Емісійні цінні папери широко використовуються в сучасному житті, функціонують й успішно розвиваються велика кількість юридичних осіб, що емітують цінні папери і одержують великі доходи від їх випуску. Багато фізичні особи купують цінні папери, бажаючи отримати з них доходи.
У законодавчій та нормативно-правовій літературі не дуже чітко даються основні поняття з ринку цінних паперів, існує безліч розбіжностей.
Метою курсової роботи є емісійна діяльність держави на фондовому ринку, а саме докладне вивчення основних понять, процедури емісії цінних паперів, її етапів, поняття недобросовісної емісії та можливості здійснення більш чіткого правового регулювання процедури емісії та інших питань. Звідси випливають такі завдання:
розглянути поняття емісійних цінних паперів, дати визначення основних понять з теми;
дослідити світові тенденції функціонування емісії внутрішніх державних облігацій;
детально розібрати кожен з етапів, складових процедуру емісії емісійних цінних паперів, вказати їх особливості;
- вказати, яким чином здійснюється державне нормативно-правове регулювання емісії цінних паперів;
розглянути, як здійснюється державна реєстрація випуску цінних паперів на кожному етапі емісії.
Предметом курсової роботи є емісія цінних паперів на фондовому ринку.
Об’єктом є економічні відносини з емісійної діяльності держави на фондовому ринку України.
Інформаційною базою є нормативно-правові акти, статистичні та аналітичні дані інформаційних агентств.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
ЕМІСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ
.1 Сутність емісії цінних паперів та
їх розміщення
На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів є залучення додаткового оборотного капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів.
Емісія цінних паперів (акцій) - це встановлена в законодавчому порядку послідовність дій емітента з випуску й розміщення цінних паперів. Рішення про випуск акцій приймають засновники акціонерного товариства з наступним затвердженням його на загальних зборах акціонерів.
Емісію цінних паперів варто розглядати в якості одного із джерел фінансових ресурсів, приваблюваних для рішення певних цілей.
Емісія цінних паперів проводиться
для наступних цілей:
1) для установи акціонерного товариства і повного розміщення акцій серед його
засновників;
) для збільшення розмірів первинного
статутного капіталу (фонду) акціонерного суспільства шляхом додаткового випуску
акцій;
3) для мобілізації позикового капіталу юридичними особами, державою і його
органами шляхом випуску облігацій і інших боргових зобов'язань.
Тому, емісія цінних паперів поряд з іншими джерелами фінансових ресурсів може бути приваблива для корпорацій, тому що в цьому випадку можна:
• варіювати строки залучення необхідних коштів (без обмеження строку при емісії акцій) і вибирати прийнятний строк (при емісії облігацій);
• установлювати прийнятну плату за приваблювані грошові ресурси, комбінуючи майнові права, що закладаються в цінні папери;
• збільшувати обсяг залучення вільних коштів у порівнянні із кредитом, який може видати окремий банк, за рахунок пропозиції що випускають цінні папери потенційно необмеженому колу покупців.
Отже, емісійний цінний папір -
будь-який цінний папір, у тому числі і бездокументна, яка характеризується
одночасно наступними ознаками:
1) закріплює сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню,
поступці і безумовному здійсненню з дотриманням встановлених законом форми і
порядку;
) розміщується випусками;
) має рівні об'єми і терміни здійснення має рацію усередині одного випуску незалежно від часу придбання цінного паперу.
Для здійснення емісії цінних паперів на фондовому ринку необхідно спочатку прийняти рішення про випуск акцій, що оформляється протоколом, котрий повинен мати дані, достатні для забезпечення обсягу прав власників цих паперів. Зокрема в протоколі зазначають мету випуску, види акцій, їхню номінальну вартість, порядок виплати дивідендів, порядок розміщення й викупу акцій тощо.
Етапи емісії цінних паперів:
етап - ухвалення емітентом рішення про випуск емісійних цінних паперів;
етап - реєстрація випуску емісійних цінних паперів;
етап - виготовлення сертифікатів цінних паперів (для документарних випусків);
етап - розміщення емісійних цінних паперів;
етап - реєстрація звіту про підсумки випуску емісійних цінних паперів.
Рішення про випуск цінних паперів - документ, що зареєстрований в органі державної реєстрації цінних паперів і містить дані, достатні для встановлення об'єму має рацію, закріплених цінним папером.
Емітент і посадові особи органів управління емітента, на яких статутом або внутрішнім документом емітента покладено обов’язок відповідати за повноту й достовірність інформації, що є в указаних документах, несуть відповідальність за виконання цих зобов’язань згідно із законодавством.
Вибрана емітентом форма випуску цінних паперів фіксується в протоколі про випуск і в спеціальному документі - проспекті емісії або меморандумі про випуск цінних паперів. Для цього існують певні правила: якщо цінні папери пропонуються для розповсюдження через відкритий продаж, а також у разі випуску акцій відкритим акціонерним товариством, емітент має подати в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку проспект емісії або меморандум про випуск цінних паперів разом із заявою про реєстрацію.
Емітент через торговця цінними паперами зобов’язаний надати кожному інвесторові можливість ознайомитися з проектом до укладання інвестором угоди про купівлю цінних паперів. Під час передплати ні емітент, ні торговець не мають права повідомляти інвесторові будь-яку інформацію, що суперечить інформації, поданій у проспекті. Проспект підписують керівник і головний бухгалтер емітента. Вони ж відповідають за достовірність інформації.
Обсяг інформації, необхідної для проспекту (меморандуму), тираж цих проспектів, які емітент зобов’язаний виготовити і забезпечити їх наявність у місцях передплати, встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Комісія може зобов’язати емітентів дотримуватися певних вимог щодо подання даних бухгалтерського обліку в проспекті емісії і навіть вимагати підтвердження таких даних незалежним аудитором. Комісія має право зобов’язати емітента опублікувати проспект (меморандум) в офіційному виданні Комісії або в засобах масової інформації. Комісія може відмовити у прийнятті проспекту, якщо порушено правила його підготовки (зокрема не розкрито суттєвої інформації) і якщо не сплачено реєстраційного мита. Усі витрати, зв’язані з визнанням випуску цінних паперів недійсним і поверненням коштів власникам, відносять на рахунок емітента. для повернення коштів власникам цінних паперів Комісія має право звернутися до суду.[1]
При емісії цінних паперів реєстрація проспекту емісії проводиться при розміщенні емісійних цінних паперів серед необмеженого круга власників або наперед відомого круга власників, число яких перевищує 500, а також у разі, коли загальний об'єм емісії перевищує 50 тис. мінімальних розмірів оплати праці.
При реєстрації випуску емісійних цінних паперів цьому випуску привласнюється державний реєстраційний номер. Порядок привласнення державного реєстраційного номера встановлюється реєструючим органом.
Зазначимо також, що перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Емісія цінних паперів здійснюється емітентами з однією з таких цілей:
1. Формування первинного статутного
капіталу
<#"783831.files/image001.gif">
До кризи 2008 року випуск ОФЗ здійснювався виходячи з технічних, а не фінансових причин. В 2009 році внутрішній ринок почав розглядатися в якості основного джерела фінансування бюджетного дефіциту. За останні 10 років внутрішній ринок державних цінних паперів продемонстрував стійке зростання, перетворившись в ключовий елемент фінансового сектору країни. На ОФЗ приходиться 37 % всього боргового ринку Росії [14,С.13].
На ринку ОФЗ до числа інвесторів відносять «Внешэкономбанк» та Пенсійний Фонд Російської Федерації. Така структура інвесторів створює проблеми недостатньої ємкості та низької ліквідності ринку державних облігацій.
Обсяг портфелю ОФЗ, який належить нерезидентам, складає незначну частину, а саме 3% від боргу. При цьому основні обороти забезпечують хеджові фонди - нерезиденти та приватні інвестори, які здійснюють короткострокові вкладення [14].
Структура, яка склалась на ринку ОФЗ, створює проблеми недостатньої ємкості та низької ліквідності ринку державних цінних паперів. Його якість страждає від того, що ліквідність ринку розділена між вітчизняними та зарубіжними інвесторами за принципом «довгострокові інвестори - там, спекулянти - тут». Прихід більшої частини нерезидентів дозволив би збільшити ліквідність внутрішнього ринку державних облігацій, а також підвищити прозорість ціноутворення на ньому. Ключовою проблемою, яка перешкоджає доступу іноземних інвесторів до внутрішнього ринку державних облігації Росії є неможливість розрахунків по угодам з ОФЗ з використанням міжнародних депозитарно - клірингових систем.
В першому півріччі 2011 року даний ринок розвивався дуже швидкими темпами і як наслідок, обсяги попиту перевищували обсяги пропозиції на державні облігації в Росії [15].
Тому боргова політика Росії направлена на подальший розвиток та функціонування ринку державних цінних паперів та підвищення високої ліквідності внутрішнього боргового ринку.
Протягом 2010 - 2011 рр. Міністерство фінансів Росії здійснило ряд заходів в даному напрямку.
По - перше, було забезпечено регулярну публікацію квартальних графіків розміщення ОФЗ, а також орієнтирів по дохідності випусків державних цінних паперів перед кожним аукціоном.
По - друге, здійснювалися періодичні консультації з основними учасниками ринку з метою виявлення проблем, які гальмують його розвиток, облік уподобань учасників відносно параметрів випусків ОФЗ, що пропонувалися.
По - третє, відміна вимог про попереднє депонування грошових коштів в день аукціону.
По - четверте, був здійснений перехід до розміщення «еталонних випусків» ОФЗ, тобто випусків зі стандартними строками до погашення та великими обсягами в обороті.
По - п’яте, здійснено прийняття поправок в федеральний закон «Про ринок цінних паперів» та Податковий кодекс Російської Федерації, направлених на спрощення порядку здійснення виплат за цінними паперами з обов’язковим централізованим зберіганням [16,С.27].
В Росії планується випуск ОФЗ з постійною ставкою купонного доходу. ОФЗ, які будуть пропонуватись інвесторам, будуть диверсифіковані в залежності від строків погашення. Буде продовжуватися курс на забезпечення концентрації емісії в «еталонних випусках» з великим обсягом в обороті та погашенням в певних точках кривої дохідності. Дохідність випусків ОФЗ буде формуватись під дією поточних потреб бюджету (пропозиція) і в залежності від ринкової конюктури (попит на облігації), з врахуванням рішення стратегічної задачі по досягненню та підтримці цільової направленості портфелю ОФЗ.
З 1 січня 2011 року вступили в силу норми Бюджетного кодекса Російської Федерації, які надає право суб’єктам поновлювати практику внутрішніх запозичень в цілях фінансування дефіциту бюджету та погашення внутрішнього боргу. Існує обмеження щодо того, що суб’єкти можуть здійснювати внутрішні облігаційні позики за умови отримання рейтингів від не менше ніж двох ведучих міжнародних рейтингових агентств [16].
Для порівняння серед ринків державних облігацій, що розвиваються розглянуто ринок облігацій Кореї. У зв’язку з тим, що фінансовий ринок Кореї ще мало розвинутий, його відносять до ринків, що розвивається.
На ринку державних цінних паперів, державні облігації Кореї мають назву урядові облігації.
До середини 1990 - х років правління Кореї проводило дуже обережну політику, не допускаючи утворення великого за обсягом державного боргу. Падіння виробництва змусило відмовитись від принципу збалансованого бюджету та значно збільшити витрати на допомогу безробітним, прямі вливання в банківські заклади, в результаті чого дефіцит встановився на рівні 4,2% ВВП. В 2009 році в результаті реалізації урядових антикризових програм частка державних внутрішніх облігацій в загальній сукупності внутрішньої заборгованості збільшилась до 40,5% [14,С.8].
Уряд Кореї випускає декілька видів облігацій, серед яких переважають корейські казначейські облігації (85%), які випускаються на строк від 3 до 20 років з фіксовано та плаваючими ставками відсотка. Крім них, випускаються національні житлові облігації та з 2007 року індексовані облігації строком до 10 років.
Всі державні облігації випускаються на пред’явника. Казначейські облігації розміщуються лише на аукціонах, в яких можуть приймати участь лише первинні дилери. Конкурентні заявки задовольняються за індивідуальними цінами., неконкурентні - за середньозваженою (як ГКО-ОФЗ в Росії). Пізніше Міністерство фінансів та економіки перейшло до проведення аукціонів за єдиною ціною.
Безпосередніми учасниками ринку державних облігацій ( далі УО - урядові облігації) виступають Банк Кореї, Міністерство фінансів та економіки та дилери за УО, які є або членами біржі (компанії з цінних паперів), або спеціальні учасники (банки та компанії по цінним паперам - не члени біржі).
Первинні дилери отримують ряд привілегій, зокрема, доступ на аукціони по розміщенню державних цінних паперів та отримання кредитів у формі цінних паперів від Міністерства.
Корейська біржа являє собою 5 торгових платформ для операцій з облігаціями: ординарний ринок облігацій (ОВМ), невеликий оптовий ринок державних та муніципальних облігацій (SGM), ринок державних облігацій (GВМ) та ринок РЕПО. Торгівля здійснюється з 9 до 15 години [14].
Основним нормативним документом, який регулює діяльність на ринку державних цінних паперів, в тому числі внутрішніх облігацій Кореї є «Закон про цінні папери та біржі» 1962 року. Даний Закон регулює питання торгівлі цінними паперами на біржовому ринку, діяльність професійних учасників, включає норми, які стосуються маніпулювання на ринку облігацій [14].
Система регулювання та контролю в Кореї протягом багатьох років носила роздроблений характер. Функції ліцензування, контролю були розподілені між Міністерством фінансів та економіки, Банківською комісією, Комісією по страховій справі, Комісією по цінним паперам та фондовому ринку.
В 1998 році була створена спеціальна Комісія по цінним паперам та ф’ючерсам SFC (Securities and Futures Commission). В 2008 році була проведена реорганізація і Комісія змінила свою назву на Комісію по фінансовим послугам Financial Services Commission (FSC) [14].