Материал: THEATRICA _postranichno_

ПУБЛІКОТРОПІЗМ

ПУБЛІКОТРОПІЗМ (пол. publikotropizm) — термін Юліуша Остерви, на який спирався у своїй практиці Єжи Гротовський, — загравання з публікою, залеж-

ність актора від публіки («щось на кшталт проституції, несмаку», — пояснював

Гротовський). ► ПРИЄМНІСТЬ, ПУБЛІКА

РАЙ, РАЙОК (пол. raj) — у театрі XVІІ ст. — галерея, гальорка, безкоштовні місця­ для слуг; те саме, що й парадиз («В райке нетерпеливо плещут, и, взвившись, занавес шумит» — О. Пушкін).

Райком називається також різновид театру мальованих або статичних кар­

тин у балаганному театрі (пол. raik). ► ПАРАДИЗ, ТЕАТР РАЙОК

РАМПА (від фр. rampe — перила, поручні) — у європейському театрі XVII ст. — передній край авансцени над оркестром, де розміщено приховані від глядача

освітлювальні прилади. У більшості сучасних театрів рампу ліквідовано або модифіковано у світлову завісу. Рампою називають також межу між залою для глядачів і сценою. У переносному значенні — сцена і театр у цілому. У французькому театрі слово відомо з XVII ст., у російському — з середини XIX ст.

РАСА — у першому відомому санскритському трактаті «Натьяшастра» («Трактат про театральне мистецтво»,­ ІІ ст. до н. е. — VІІ ст. н. е., де міститься інформація

про походження театру, релігійні ритуали, театральну архітектуру, хореографію, пантоміму, організацію сценічного простору, правила і закони створення драматичних і музичних творів) — вчення про поетичні почуття, естетичні переживання і насолоду. Кожний драматургічний або сценічний твір, згідно з концепцією раса, має спиратися на певні раса, а читач, глядач і слухач, куштуючи раса (від-

повідно до яких побудовано твір), — переживати відповідні почуття, дістаючи

естетичну насолоду. Таких основних почуттів (раса) «Натьяшастра» налічує вісім: кохання — любовна, еротична раса; веселощі — комічна раса; смуток — пате-

тична раса; відвага — героїчна раса; гнів — грізна раса; страх — раса переляку;

відраза — раса відразна; подив — чарівна раса.

рвати [гвозді, в клоччя]— в українському театрі ХІХ — початку ХХ ст. — сленговий вираз — награність, перегравання («Що значить “рвать гвозді”? — Він як грає драму, то кидається на всі боки, вилупляє очі і кричить як скажений, а хазяїн каже: “Уже Союз Подборович начав рвать гвозді!”» — П. Саксаганський; «рве

в клоччя» — М. Вороний).

РЕАЛІЗМ СОЦІАЛІСТИЧНИЙ — в СРСР — програмний ми­стецький­ напрям. Термін уперше вжито 23 травня 1932 р. на сторiн­ках­ «Лiтера­турної­ газети»).

1934 р. термін офіціалізовано М. Горьким на з’їзді пись­менників. Соцiалiстичний

реалiзм — це, за поширеним визначенням, рiзновид реалiзму­ ХХ ст., орієнтований на «правдиве, iсторично конкретне вiдображеня дiйсностi у її революцiйному

розвитковi з метою iдейної переробки i виховання трудящих у дусi соцiалiзму». РЕДЕРЕЙКЕРИ (нідерл. rederijkers) — у нідерландському театрі XIV ст. — шану-

вальники літератури і мистецтв, аматори, котрі об’єднувалися в камери риторів

421

РЕЖИСЕР

івиконували театральні вистави. Ці об’єднання мали свої назви, герби, гасла

івиборного керівника — принца. Найвідомішими серед камер риторів бу­ли

«Дика троянда» в Амстердамі і «Фонтан» у Генті. ► КАМЕРА РИТОРІВ, МІСТЕРІЯ РЕЛІГІЙНА

СЕРЕДНЬОВІЧНА, ТЕАТР БРАТСТВА РЕЛІГІЙНОГО

РЕЖИСЕР (фр. régisseur, від лат. rego — керівництво; фр. metteur en scène; англ. dіrector, нім. Regіsseur, ісп. dіrector de teatro; вірм. ŗezhisor, derusuyc; пол. reży­ ser) — посадова особа театру, яка здійснює постановку вистави.

«Що таке режисер? — писав Лесь Курбас. — Режисер не мусить бути ідео-

логом театру. Тут прийдеться ставити питання про те, кого визначати: або режисера, яким ми собі його бажаємо, або режисера, яким він є на ділі. Тут треба мати на увазі, що може в тому обсязі, в якому ми хочемо це питання охопити, зовсім не лежить суть режисури <…> Режисеру в різний час даємо різні функції. У всякий час він є організатором, але не все інтерпретатором. Режисер є той,

що вміє справиться з завданням черговим, і не тільки черговим <…> Режисер є той, що вміє використати все те, що має відношення до організації театрального видовища. Що таке мистецтво? Мистецтво це нормування в одне розрізнених індивідуальних сприйнять природи і життя <…> Коли раніш режисера не було, режисером була в процесі довгої еволюції видовищних глядачів вироблена певна ідеальна форма, яка відповідає моменту. Це було в ті часи, коли кожна епоха мала якусь певну догму, устремління, яке так чи інакше було домі-

нуючим <…> Приміром, в середні віки: віра, релігія і т. д. <…> Те, що робилося самим населенням раніш дорогою природнього розвитку театру, це тепер виконує режисер, оскільки не існує розвиненої маси <…> Режисер інтерпретує

не лише життя, але й автора, який є також частиною життя. Режисер може також

обійтися без автора. Він може сам зробити цю штуку, або автора переробити. Найголовніше — скерування сприйняття по відношенню до певних явищ життя у певне русло <…> Режисер в Греції — зовсім друга штука <…> Там була форма театру, як такого. Тому він (театр) там існував, а про режисера не було й мови, він був лише виконавцем цих законів. Це в площині режисури. Форми

творив в грецькому театрі не режисер. Форми розвинулись поступово з ігрищ

і т. д. Там був режисер, що об’єднує ціле. Драматург працював також за певними закона­ми,­ висунутими часом і життям. Він мав певну схему: стільки то актів,­ стільки то хорів, між тою і тою картиною повинно бути то то. Це розвивалося поволі століттями. Тут маємо чоловіка вільного, вибираючого,­ компонуючого­. Режисера розглядати, як людину, нецікаво, а як певний фактор. Колективний режисер також може бути. Може бути, що це заступало режисера в старі і серед-

ньовічні часи, і було також не більше, як фактором. В даному разі представляємо собі особу і означуємо фактором по функції. Фактор, що, доцільно організуючи

мате­ріал­ театру, нормує в одне суб’єктивні сприйняття життя і природи (буття)

глядача, є режисер».

422

РЕЖИСЕР

На різних етапах розвитку театру функції режисера виконували драматурги, провідні актори, художники, адміністратори.

Так, у давньогрецьких містеріях з’являється ієрофант (hierophantes — той, що примушує з’явитися святині), який декламував міф і організовував богояв­ лення; в античному театрі відомі: корифеї, дидаскали, хородидаскали, орхесто­

дидаскали, трагедодидаскали (вчителі трагічних хорів, автори п’єс і режисери), агонотети (agonothetes), іподидаскали — постановники, підмайстри учителя; жрець, культовий служитель Діоніса (на кількох давніх вазах чорно фігурного стилю зображено жерця в урочистому вбран­ні бога, який у супроводі флейтистів їде на візку, прикрашеному як корабель, на чолі святкової процесії Діонісій); archon, archontis, archontos — архонт — найвища урядова посада в полісах Еллади архаїчного періоду (він призначав хорегів для показу комедій, приймав

хорегів, обраних філами на Діонісії для хорів дорослих, хлопчиків для комедій

іна Фаргелії для дорослих і хлопчиків; призначав на Делос хорегів і архіфеора для тридцятивесельного корабля, що віз юнаків; йому підпорядковувалися також процесії — ті, що влаштовували міста на честь Асклепія, на великих Діонісіях; архонт завідував також процесіями на честь Зевса Рятівника; він же влаштовував

ізмагання на Діонісіях і Фаргеліях; архонт басилевс здійснював загальний нагляд за Елевзинськими містеріями; архонтам належала і провідна роль в організації Діонісій — саме архонт жрець зображував Діоніса на кораблі з колесами; архонт обирав трагедії для свята і виплачував авторам винагороду­ із державної казни на Великих Діонісіях і Ленеях) — усі ці функції з’явилися в період розквіту містерій Діоніса і державного опікування трагедією; організацію Панафінеїв здійсню-

вали розпорядники змагань (афлофети).

УРимі видовищами опікувалися aedilis (edilis, aedilis plebis­) — едили, які пiд наглядом вищих посадовців здійснювали­ організацію видовищ (посаду впроваджено 494 р. до н. е. в період боротьби плебеїв з патриціями; розрізняли едилів

плебейських і курульних; плебейські едили були помічниками народних три-

бунів, курульні — уповноваженими патриціїв і займалися судовими справами з найважливіших торговельних питань; у період республіки едили обид­вох ка­ тегорій переважно виконували охоронну службу, стежили за поряд­ком у Римі та його околицях, контролювали продаж хліба, влаштовували громадські ігри, отримуючи на це від держави певну суму грошей; в окремих містах Італії корис-

тувалися найвищою владою; Юлій Цезар впровадив 44 р. до н. е. посаду цереальних едилів, які влаштовували гладіаторські ігри в цирку і роздачу хліба; посаду едила скасовано в IV ст. н. е.; головні обов’язки едилів — організація народних

видовищ і благоустрій міста, нагляд за громадськими спорудами, поліційні функції і регулювання продовольчого постачання); у період ствердження культу ім-

ператорів і створення підпорядкованої йому системи видовищ у Римі з’явилися dоmіnus grеgіs (антрепре­нери­ видовищ); для організації офіційних прийомів іс-

423

РЕЖИСЕР

нувала також посада­ магістра церемоніалу; крім того, керівництво релігійними відправами­ здійснював цар священнодійств — rex sacrorum; згадується також по-

сада conductor (conductoris — орендар,­ пiд­приє­мець­ або театральний антрепренер — conductor histrionum); відомі також archimimus (головні міми, які очолювали трупи потішників), scurra, morio, stupidus; editor muneris, munerarius, procurator a muneribus або procurator munerum (розпорядники або постановники гладіаторських боїв); admissionales (у IV ст. н. е. — церемоніймейстери) та ін.

За доби середньовіччя у Франції для постановки вистави вживається латинський термін dicit, а постановник називається соnduсtеurs du jеu або maître du jeu (керівником­ гри), соnduсtеurs dеs sесrеts, maître des secrets (творцем сценічних чудес), superintendant — у містеріях; у ХV ст. fеstаіоlо (від ісп. fіеstа — свято) — керів­ни­ком­ мандрівної трупи, постановником святкових урочистостей; в Італії

ХVІ ст. — саросоmіса або regiacomica — керівником трупи; в Іспанії ХVІ ст. — аutоr dе соmеdіаs (творцем вистави); у Франції ХVІІ ст. — grаnd dіvеrtіssеur (завідувачем королівських розваг), intendant, premier garçon de théâtre; у німецькому театрі XVIII ст. — принципалом (лат. principal); віташієм — у придворних розвагах Петра І; у видрукуваному Російською Академією наук «Німецько ла­тинському і ро-

сійському лексиконі» («Вейсманів лексикон», 1731) для позначення діяльності режисера вживаються такі звороти: der Printz darunter, imperator histricus, що перекладається як начальник комедианский, управитель в комедии.

В українському шкільному театрі вживається словосполучення mаgіstеr со­ mаеdіае (словосполучення, застосоване 1736 р. Митрофаном Довгалевським, який, атестуючи в Київській академії Саву Лебединського, позначив навпроти

його прізвища mаgіstеr соmаеdіае (тобто режисер, адже назва magister komedyjej ще на початку XVI ст. застосовується в польському театрі); сама ж діяльність режисера позначалася ідіомою проязведена на феатре — саме так подається у М. Козачинського у шкільній драмі «Трагедіа сиріч печальная повість о смерти послід-

няго царя сербскаго Уроша­ Пятаго и о паденіи Сербскаго царства­…», що в червні

1733 р. була виставлена на сцені — проязведена на феатре; у російському шкільному театрі вживаються також терміни модератор і медіатор; у бенгальському народному театрі джатра вживається термін адхикарі; в арабському театрі —

муйін бука — той, що допомагає проливати сльози; у французькому театрі — metteur en scène; в Англії — продюсер (рrоduсеr) — організатор, автор вистави.

Термін режисер (режисура) постав у західноєвропейському театрі в ХVІІ ст., коли, вважається, функція режисера ще не мала творчого характеру. 1742 р. термін режисер завезено до Росії (вперше слово вживається стосовно керів­ника­

французької трупи); з 1762 р. слово вживається в офіційних документах; з 1771 р. головним режисером Придворного театру призначається І. Дмитревський;

1783 р. створюється спеціальний комітет для управління видовищами і музикою на чолі зі статс секретарем Катерини О. В. Ол­суф’євим. Впроваджується також по-

424

РЕЖИСЕР

сада інспектора або наглядача, який поєднував адміністративні та творчі функції. Поряд із цим у програмі придворної оперної вистави «Сципіон» 1745 р. виокрем-

люються такі види діяльності, як музику сочинил, стихотворство учинено та изо­ бретение оперы (останнє визначення стосувалося не композитора, а режисури). 1747 р. в програмах російського придворного театру зустрічаються також інші

словосполучення, що мають відношення до функції режисури («Украшения. Виды и танцы всея оперы»), 1750 р. — «Украшения, Зрителства и балеты» (у цьому розділі подано опис декорацій і постановочних ефектів).

УНімеччині слово режисер (regie) уперше зафіксовано 1771 р.; поряд із ним уживається й термін Inspizienten.

Митці, чиї імена зазвичай пов’язують зі становленням режисури, посідали різні посади.

Так, Йоганн Гете, який очолював у 1791–1817 рр. Ваймарський­ придворний театр, посідав посаду директора (обов’язки директора­ розпорядника виконував Франц Кірмс); свої обов’язки Гете виконував безоплатно, проте в угоді був такий пункт: «Таємний радник фон Гете забезпечує мистецьке керівництво­ виставами одноосібно і на основі необмежених повноважень»­. У спеціальному додатку Гете

роз’яснював, що саме він має на увазі під «артистичним керівництвом»: «Читання

йоцінку п’єс; затвердження п’єс до постановки; редагування, скорочення, переробку окремих місць; розподіл ролей; застольні репетиції; за необхідності — індивідуальні репетиції; відвідування сценічних репетицій, особливо ж генеральних; затвердження оформлення, включаючи костюми й реквізит; виготовлення нових декорацій до постановки; а також усе, що може знадобитися, аби покра-

щати постановку п’єси» (1808 р., 11 грудня).

1810 р. Бамберзький театр у Німеччині очолив Франк фон Гольбейн, який і запропонував Е. Т. А. Гофману посаду помічника директора, режисера.

1869 р. режисером і директором трупи свого театру герцог Майнінгенський

призначив актора Людвига Кронека.

Загалом функція режисера на початку ХІХ ст. ще не була творчою. Одного з персонажів п’єси «Адріена Лекуврер» (1849) — Мішоне (режисера театру «Comédie Francaise») Ежен Скріб так характеризує: жалюгідна, варта співчуття постать, як метушливо відповідає на запитання акторів, доки, не стримавшись, не вибухає — «Тільки й чуєш: “Мішоне! Мішоне!” Ні хвилини спокою! <…> Сам узявся за всім сте-

жити, включаючи й аксесуари; сам не спав би ніч, якби власноручно не вручив Гіполітові шпагу, а Клеопатрі змію <…> Я лише <…> головний режисер <…> я мушу вислуховувати трагічні тиради і виконувати будь які доручення»; по всьому видно,

що Скріб змальовує не режисера в сучасному розумінні, а помічника режисера.

У1820-х рр. з’являється термін режисура (фр. mise en scène, англ. production, sta­ ting, direction, play directing; нім. Inszenierung, Regie; ісп. puesta en; пол. reżyseria; за­ старіле укр. директура, режисерія, режисерство)— професіональна діяльність,

425