Материал: Posobie_Semenovoi_E_D

Розділ 8. Основи ризик-менеджменту

8.1 Особливості управління ризиками господарської діяльності

Розсудливий менеджер завжди визнає фундаментальну істину, що сама природа економічної діяльності споріднена з чинниками випадковості, розпливчастості, неповноти інформації (невизначеності), тобто з ризиком. Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для підприємця співвідношення прибутку (приросту ринкової вартості) та ризику, його прийнятний (допустимий) рівень.

Необхідною умовою для вирішення проблеми ризику є чітке усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, здійснюватися прогнози щодо майбутнього. Інформація швидко старіє, а тому суб’єкт прийняття рішення повинен оперативно, динамічно реагувати на її надходження, водночас оцінюючи якість інформації й здійснюючи її моніторинг.

Обираючи стратегію та тактику управління ризиком, менеджер повинен дотримуватись таких основних принципів:

-недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

-недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні засоби (капітал

тощо);

-необхідно заздалегідь піклуватися (здійснювати прогноз) відносно можливих (імовірних) наслідків ризику.

Складові процесу управління ризиком визначаються залежно від сфери діяльності фірми, притаманних їй ризиків, наявних ресурсів, особистої майстерності, професіоналізму, схильності до ризику менеджера (суб’єкта прийняття рішення).

177

Отже, на ступінь ризику можна впливати через створення своєрідного механізму управління ризиками – ризик-менеджменту.

Управління ризиками – це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку і реалізацію заходів, щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам.

Відповідно до сучасної концепції управління ризиками, ризик-менеджмент можна розглядати як систему чи як процес.

Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе: об’єкти управління – керовану підсистему; суб’єкти управління – керівну підсистему.

До керованої підсистеми відносять:

-внутрішні і зовнішні фактори ризику;

-ризикові вкладення капіталу;

-економічні відносини між суб’єктами господарювання.

Керівна підсистема включає групу керівників на чолі з ризик-менеджером, яка забезпечує цілеспрямоване та безперебійне функціонування підприємства.

Взаємодія об’єктів і суб’єктів управління в ризик-менеджменті може здійснюватися тільки за умови інформаційного забезпечення (наявності статистичних, інформаційних, комерційних даних).

Як на об’єкт, так і на суб’єкт системи управління господарськими ризиками покладено виконання конкретних функцій.

Функції керованої підсистеми полягають у:

-прогнозуванні (розробка на перспективу змін фінансово-економічної стану об’єкта та його частин);

-організації (об’єднання людей, що займаються управлінням ризиками на основі певних правил та процедур: створення органів управління, побудова структури апарату управління, розробка норм та нормативів);

-регулюванні (вплив на об’єкт управління, за допомогою якого досягається ситуація стійкості цього об’єкта у випадку виникнення відхилень від заданих параметрів);

178

-координації (узгодженість роботи віх ланок системи управління ризиком, апарату управління та спеціалістів);

-стимулюванні (спонукання спеціалістів до зацікавленості в управлінні ризиками);

-контролі (перевірка організації роботи з регулювання рівня ризику).

Функціями керівної підсистеми є організація:

-вирішення питань, пов’язаних з ризиком, ризиковими вкладеннями капіталу;

-робіт зі зниження ступеню ризику;

-процесу страхування ризику;

-економічних відносин і зв’язків між суб’єктами господарювання.

Як процес управління, ризик-менеджмент передбачає розробку стратегічних і тактичних рішень.

Стратегія ризик-менеджменту – це загальний довгостроковий курс досягнення намічених цілей, в основу якого покладено прогнозування ризику і напрямів його зниження.

Тактика пропонує конкретні методи та прийоми для вибору найбільш оптимального рішення та досягнення результатів в конкретних умовах.

За оцінками дослідників, можна обирати такі види стратегій управління ризиками:

-індуктивну – збір, систематизація, узагальнення фактів;

-дедуктивну – висування гіпотез та співставлення їх з фактичними даними;

-позитивну – вивчення поточної ситуації;

-нормативну – формування суб’єктивних уявлень про майбутні події.

Управління ризиками охоплює комплекс заходів, спрямованих на підвищення результативності господарської діяльності підприємства та мінімізацію (чи майже повне усунення) можливих втрат (збитків) при здійсненні тих або інших операцій. На рис. 8.1 наведено блок-схему процесу управління ризиками.

179

Рис. 8.1. Процес управління ризиками господарської діяльності на підприємстві

На першому етапі ризик-менеджменту доцільним є оцінка господарської ситуації та виявлення всієї сукупності ризиків, їх джерел, об’єктів. Спочатку визначають найбільш ймовірні й небезпечні ризики та поступово переходять до найменш ймовірних, формуючи портфель ідентифікованих ризиків.

Аналіз рівня підприємницького ризику – найбільш відповідальний та методично складний етап процесу управління. Він передбачає кількісну та якісну оцінки ризику.

Після ідентифікації та оцінки ризику необхідно переходити до етапу регулювання ступеня ризику, який охоплює дві стадії:

180

-вибір методів управління ризиком (з оцінюванням їх порівняльної ефективності на основі різноманітних критеріїв);

-безпосередній вплив на ступінь ризиків через реалізацію обраних методів оптимізації ризику.

На етапі оцінювання результатів та їх коригування відбувається визначення результативності ступеня нейтралізації можливих втрат, економічності та доцільності заходів (співвідношення витрат на регулювання ступеня ризику до розміру можливих збитків), величини сукупного ризику господарської діяльності підприємства з урахуванням проведених заходів щодо його оптимізації.

Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання певних принципів, основними з яких є:

-усвідомлення прийняття ризиків;

-особиста відповідальність кожного учасника ризик-менеджменту;

-колегіальність і демократизм у групі спеціалістів, що займаються проблемами ризику;

-коректне формулювання мети управління ризиками та можливість впливу на ті характеристики ризиків, які сприяють досягненню цілі;

-об’єктивність, достовірність, повнота та надійність інформації;

-охоплення управління ризиком всіх горизонтальних і вертикальних ієрархічних рівнів підприємства, органічний зв’язок всіх управлінських елементів підприємницького ризику (системний підхід);

-незалежність управління окремими ризиками;

-співставленість рівня ризиків, що приймаються, з рівнем доходності підприємства та його фінансовими можливостями;

-мінімізація спектра можливих ризиків та ступінь їх впливу;

-швидка реакція суб’єкта господарювання на внутрішні та зовнішні зміни, які виражаються в реалізації ризику;

-врахування фактора часу в управлінні ризиками;

-мінімізація витрат на організацію та здійснення ризик-менеджменту;

181