Материал: Posobie_Semenovoi_E_D

-техніко-економічні (потужність, продуктивність, витрати часу, термін окупності, інвестиції, енергоємність, експлуатаційні витрати, дієвість реклами тощо);

-ергономічні (безпека, зручність в експлуатації, вплив на самопочуття працівника тощо);

-соціологічні (життєвий рівень, можливість підвищення кваліфікації, державна допомога, соціальні умови праці тощо);

-психологічні (навички керівництва, персональні особливості, поведінка в колективі тощо);

-естетичні (привабливість, упізнання, доцільність тощо);

-соціальні (юридичні норми, людський фактор, політичні наслідки тощо);

-екологічні (природоохоронні норми, екологічні стандарти, екологічний моніторинг і наслідки тощо).

Якщо ж рішення стосуються виробничих ситуацій, то брати до уваги необхідно такі фактори, як: собівартість роботи; якість роботи; час її виконання.

Можна відокремити три підходи до обґрунтування та вибору рішень:

1)концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід);

2)якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід – поведінкова теорія прийняття рішень, яка носить яскраво виражений пояснювальний характер рішення (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає (якими мають бути рішення). У цій теорії використовуються психологічні моделі, в яких враховуються процеси та сили, що пояснюють реальну поведінку ОПР;

3)комплексна концепція рішень.

Багато рішень приймаються інтуїтивно. Тому в основі вибору рішень лежить комплексне використання нормативних і дескриптивних моделей. Комплексний підхід має такі особливості.

1. Побудова комплексних методик обґрунтування рішень, що сполучають у собі застосування взаємодоповнюючих методів:

- структуризація (структурування);

67

-характеризація як метод повинна описувати визначену систему характеристик, що кількісно розкривають структуру проблеми;

-оптимізація (припускає вибір найкращого варіанта рішення за конкретних умов).

Застосування цих методів дає можливість знижувати невизначеність у

процесі обґрунтування рішення та підвищує ефективність діяльності ОПР.

2. Широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес прийняття рішення на всіх його етапах обов’язкове.

3.3 Прогнозування і аналіз господарських рішень

Прогнозування – це метод, в якому використовуються як досвід, накопичений у минулому, так і поточні припущення стосовно майбутнього з метою його визначення. В результаті цього отримують картину майбутнього, яку можна використовувати як основу при плануванні. Прогноз в прийнятті рішень являє собою технологію розробки моделей розвитку об'єкта.

Показники прогнозу (числові характеристики об'єкта, обсяги і терміни робіт і т. ін.) мають ймовірнісну природу. На основі прогнозів здійснюється передбачення і приймаються управлінські рішення. Мета прогнозування – отримати науково обґрунтовані варіанти тенденцій розвитку (зміни) об'єкта (показників його стану) в часі та просторі.

Джерелами інформації для прогнозів є статистична, фінансовобухгалтерська й оперативна звітність підприємств, організацій, установ; патентноліцензійна документація; науково-технічна документація з результатами виконання НДДКР.

Для прогнозування в практичній діяльності застосовуються різні кількісні та якісні методи.

Кількісні методи (прийоми) базуються на інформації, яку можна отримати, знаючи тенденції зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності,

68

які характеризують виробничу діяльність об'єкта управління. Приклади цих методів - аналіз часових рядів, причинно-наслідкове моделювання.

Якісні методи засновані на експертних оцінках фахівців в області прийнятих рішень, наприклад, методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі очікування споживача (опитування клієнтів) тощо.

На вибір методу прогнозування впливають наступні фактори:

-практична сутність проблеми, що вирішується;

-динамічні характеристики об’єкта прогнозування в ринковому середовищі;

-вид і характер наявної інформації, типове уявлення про об’єкт прогнозування;

-комбінація фаз життєвого, ринкового циклу товару чи послуги;

-період попередження та його співвідношення з передбачуваною тривалістю ринкового, життєвого циклу, циклу розробки чи модифікації товару, послуги;

-вимоги до результатів прогнозування й інші особливості конкретної проблеми.

Усі перелічені фактори слід розглядати в системній єдності, лише несуттєві можуть виключатися з розгляду.

Виділяють два характерних підходи до прогнозування майбутнього стану:

-вивчення закономірності зміни даної події;

-вивчення іншої події (або групи інших подій відносно даної).

Процес прогнозування має різну мету і дозволяє визначити:

1)проходження процесу зміни об'єкта прогнозування протягом майбутнього періоду;

2)певну ймовірність того, що досліджуваний процес не вийде за встановлені допустимі межі;

3)до якого класу за заданими параметрами потрібно віднести досліджуваний процес (об'єкт прогнозування).

69

Успішність прогнозування залежить від таких умов:

-обсягу і якості інформації про прогнозований процес, об'єкт;

-правильності формулювання завдання прогнозування та обґрунтованості вибору способу його вирішення;

-наявності необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарата

відповідно до обраного методу.

Через відсутність цих умов прогнозування може стати неможливим. Найважливіше з них – формулювання завдання, оскільки воно визначає

вимоги до обсягу і якості інформації, математичний апарат і точність прогнозу. Аналіз господарських рішень підпорядкований законам діалектики та

пов’язаний зі специфічними принципами аналізу:

-принцип єдності аналізу та синтезу – розбиття певної проблеми на окремі складові елементи з наступним розглядом їх у цілому (у взаємозв’язку та взаємозалежності);

-принцип виділення провідної ланки (принцип ранжування проблем) і другорядних проблем передбачає постановку цілей та визначення способів їх досягнення;

-принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу за різними характеристиками (обсяг, якість, строки виконання);

-принцип кількісного визначення;

-принцип оперативності та своєчасності.

Головне завдання ОПР полягає в проведенні аналізу із забезпеченням

максимального зіставлення різних за своєю сутністю варіантів дій з урахуванням факторів часу, якості об’єкта, інфляції, ризику, невизначеності тощо.

Основні методи аналізу господарських рішень:

-метод порівняння;

-індексний метод;

-балансовий метод;

-метод ланцюгових підстановок;

70

-графічний метод;

-факторний аналіз;

-функціонально-вартісний аналіз (ФВА);

-матричні методи;

-методи елементарної математики;

-класичні методи математичного аналізу;

-статистичні методи;

-економічні методи;

-методи математичного програмування;

-методи дослідження операцій;

-методи економічної кібернетики.

Усі економіко-математичні методи (задачі) поділяються на дві групи: - оптимізаційні (рішення за заданим критерієм);

- неоптимізаційні (рішення без критерію оптимальності).

Для проведення аналізу використовують такий інструментарій:

-зведення;

-абсолютні та відносні величини;

-середні величини;

-динамічні ряди;

-суцільні та вибіркові дослідження;

-деталізація та узагальнення.

Питання для самоконтролю

1.Які найпоширеніші методи розробки господарських рішень?

2.Які існують методи експертних оцінок?

3.Які існують методи евристичного програмування?

4.Що таке обґрунтування господарського рішення?

5.За якими критеріями оцінюють варіанти прийнятих рішень?

6.Які існують підходи до обґрунтування та вибору рішень?

71