У книзі "Информационные войны" Почепцов Г.Г. вперше детально розглядає питання інформаційних і психологічних війн. Показана зростаюча роль інформаційних воєн умовах сучасної цивілізації, докладно розглянуто інструментарій впливу і методи захисту, дано аналіз інформаційного простору і запропоновані стратегії його трансформації, особливу увагу звернено на створення і подолання інформаційної асиметрії. Книга надзвичайно актуальна і проілюстрована прикладами, взятими з світової практики. Інформаційна цивілізація, до якої прийшло людство, змінює не просто статус інформації, тобто роль її позитивних наслідків, але і різко розширює негативні можливості. Перед нами виявилося сильнодіючий засіб, для якої немає меж [37].
Для роботи також були використані нормативно-правові документи, пов’язані з реалізацією Національної програми інформатизації, зокрема законодавчі акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо.
Закон України "Про інформацію" регламентує загальні правові основи отримання, використання, поширення та зберігання інформації, право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її захист [1].
Розглянуто також закон Президента України "Про національну програму інформатизації" від 31 липня 2000 року № 928/2000 [20], взятий з електронного ресурсу або у підручнику з міжнародної інформації -"відповідь" Президента України на "Окінавську Хартію" від 31 липня 2000 року; а особливої уваги було приділено міжнародно-правовим актам, спрямованим на регулювання мережі Інтернет в Україні та за кордоном [2].
Для написання випускної роботи були використані електронні Інтернет-ресурси.
Таким чином, аналіз вище визначеної
монографічної літератури, нормативно-правових документів та наукових статей
допоміг осмислити зміни, які відбуваються в сучасному суспільстві завдяки
впливу на нього Інтернет.
2. ІНТЕРНЕТ - БАЗОВА
ОСНОВА ІНФОРМАЦІЙНО -КОМУНІКАТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА
.1 Сутність та функції Інтернету
Інтернет - середовище існування різних за типом комунікацій. Американський суспільствознавець Г. Лассуелл вважав, що будь-які соціальні комунікації виконують три основні функції: служать контролю над навколишньою дійсністю; є засобом кореляції (зв'язку й співвіднесення) відносини різних соціальних суб'єктів до дійсності; дозволяють передавати культуру (знання, цінності, норми, традиції) під часу, тобто наступним поколінням.
Названі універсальні функції комунікацій властиві й Інтернет. Разом з тим історичний розвиток ЗМІ призвело до формування в їх діяльності цілого ряду специфічних функцій, виконання яких неминуче перебувало під впливом соціально-політичної та економічної ситуації в конкретних країнах, розширення технологічних можливостей для виробництва і розповсюдження інформації. Наприклад, функція ЗМІ як каналів соціальної участі була усвідомлена пізно, у другій половині 20 ст., Можливості для її виконання багато разів збільшилися з появою Інтернету, але реалізована вона поки що лише в найменшій мірі.
Дослідження повинні допомогти професіоналам Мережі та її користувачам витягти краще з її потенційних можливостей. "Технології гарні чи погані у залежності від нашого їх використання. Вони суть продовження нас самих ".
Функції ЗМІ в Інтернеті, з одного боку, зберігають притаманне всім ЗМІ зміст. А з іншого боку, набувають специфіку, властиву даної медійному середовищі.
Комунікативна функція Інтернету. Засоби комунікації, за визначенням, покликані зв'язувати людей, служити засобами їхнього спілкування. Масові комунікації служать засобом зв'язку для масового суб'єкта. Комунікація за допомогою Інтернет влаштована таким чином, що на одному полюсі діє професійний виробник інформації, а на іншому завжди залишається масовий суб'єкт - заздалегідь невизначений за чисельністю безліч анонімних користувачів. До анонімності часто тяжіє навіть полюс виробництва інформації, така сила її природи в цій медійному середовищі. Недарма в Інтернет так багато відомостей, походження яких не встановлено. Заново це було усвідомлено з появою флеш-та смарт-мобів, де анонімність зведена в принцип [13].
У силу анонімності розгортається царство вигаданих персонажів, змінюють і стійких масок. Зрозуміло, різного роду підміни, неопознанность учасників спілкування має місце і в традиційних ЗМІ. Інтернет-технологія робить комунікацію транскордонної. Спілкування перестає бути прив'язаним до місця розташування спілкуються. На цій основі Інтернет може виконувати соціально-креативну функцію, тобто формувати нові спільності з єдиною інформаційною базою і загальним ціннісно-нормативним фундаментом. Загальна спрямованість розвитку засобів поширення інформації полягає в утвердженні гетерархіческого (горизонтального, рівноправного) порядку на місці ієрархічного (вертикального, з домінуванням одного з суб'єктів спілкування). Відбувається перехід від односторонньої до двосторонньої моделі комунікації.
В умовах Інтернету аудиторія може брати участь у виробництві та обміні інформацією, в тому числі і між собою. Аудиторія перестає (якщо захоче) бути тільки одержувачем повідомлень. Однак тут використання інтерактивних можливостей ніколи не подолає природний розподіл ролей. У мережній інтерактивності виділяють три аспекти: "люди і документи" (можливість для користувача формувати і реалізовувати запит на інформацію), "люди і технологія" (пристосованість, зручність інформаційної технології для користувачів) і найбільш цікавий для соціолога аспект "люди і люди". В останньому випадку мова йде про пристосованості даної комунікації до двостороннього спілкування, про соціальні технології спілкування, які допомагають досягненню позитивних соціальних цілей; про те, як реалізується можливість комунікації між журналістами, суспільством, владою і бізнесом - основними суб'єктами, які виділяються в аналізі функціонування сучасного суспільства .
Аналізуючи комунікативну функцію Інтернет, слід розрізняти поняття "інтерактивність" і "зворотний зв'язок". Перше ширше другого. Зворотній зв'язок - це реакція, відгук суб'єкта на інформаційний вплив. Саме в цій якості в Інтернет поки найчастіше використовується функція "форум". Та й показники відвідуваності теж виступають в ролі зворотного зв'язку: свідчать про те, зацікавилися чи сайтом і його контентом користувачі. Інтерактивність ж передбачає і інші можливості: контролю користувача над змістом (запит, оцінка), участі в його формуванні через постановку проблем для висвітлення і обговорення, ініціативу в обговоренні, авторство, обмін думками з іншими користувачами і т.п. Деякі можливості такого роду можуть використовуватися і в традиційних ЗМІ. Але чого вже там ніколи не було - так це можливості спілкування по горизонталі, між користувачами. Однак потенціал нової технології реалізується тільки через активність людей. Комунікації, в яких у суб'єктів, які представляють два полюси комунікації, є можливість і відправляти й одержувати повідомлення, а значить, є взаімообратімості їх ролей. Г. Лассуелл запропонував називати їх двосторонніми. У ЗМІ взаімообратімості ніколи не може бути повною. Однак ступінь жорсткості поляризації може бути різною. Можна розрізнити канали масової інформації, побудовані за одностороннім, монологично або двосторонньому, діалогічність принципом. Американський дослідник виділяє три рівні інтерактивності:
.двостороння;
. реактивна, або квазіінтерактівная комунікація, де один полюс отримує повідомлення про реакції іншого (тобто, має місце зворотній зв'язок;
. повністю інтерактивна комунікація, де всі суб'єкти комунікації можуть брати участь в обміні інформацією "на рівних".
Наслідуючи знайдені традиційними ЗМІ форми зворотного зв'язку і загальну свою здатність до інтерактивності, Інтернет може розвивати їх до рівня істинної двобічності, дійсної інтерактивності, тобто до поєднання синхронної (одночасної) і асинхронної (неодночасно) зворотного зв'язку, з одного боку, і можливості обміну інформацією між користувачами, тобто істинної двобічності, - з іншого. Все це відбувається в одній і тій же медійної мережевому середовищі, що, звичайно ж, полегшує для користувача оволодіння всіма наданими можливостями.
Інформаційна функція Інтернету. Відповідно до загальної природою ЗМІ інформація в інтернет-каналах відкрита для кожного, обмеження можуть бути пов'язані тільки з платністю. Як зазначалося, рівна доступність ресурсів
одне з ключових проблем соціологічних досліджень і практичного розвитку Інтернету. Оптимісти сподіваються, що Мережа полегшить досягнення рівності для раніше ущемлених груп. Однак поки нове цифрове нерівність відтворює і навіть посилює раніше наявний стан.
Інформація в Інтернет володіє рядом специфічних рис. До них відносяться:
- оперативність, тобто націленість на освітлення, перш за все, поточних подій;
- висвітлення життя соціуму, а не власної діяльності творців ресурсу;
універсальність, або різнобічність, тематики, навіть якщо це канал спеціалізований;
жанрово-видова розмаїтість матеріалів [32].
Не склалися ще відносини юридичної і моральної відповідальності визначають легкість в Інтернеті акцій з дезінформації, публікації неперевірених і компрометуючих відомостей, використання чуток і неідентифікованих джерел.
На основі інформаційної функції ЗМІ здатні виконувати і функцію формування порядку денного, або фокусування суспільної уваги. В Інтернеті цей процес не може, по-перше, колосальним зростанням кількості ресурсів (диверсифікацією), серед яких кожен користувач може вибирати той, що вважатиме за потрібне. По-друге, властивою йому можливістю швидкого оновлення контенту аж до режиму реального часу. Належить досліджувати, до яких соціальних наслідків призведе небачене досі різноманітність і темп обновляемости інформації в Мережі, можливість для кожного користувача визначати свій маршрут, що сприяє дробленню, демасифікації аудиторії. Чи не втратить через це товариство можливість підтримувати єдину інформаційну, а разом з тим і культурно-ціннісну базу? До цього веде і асинхронність (неодночасність) отримання інформації користувачами. Газети, радіо, телебачення своїми періодичними виходами як би влаштовують для аудиторії "сеанси", випуски розраховані на більш-менш одночасне сприйняття, в Мережу ж кожен входить у зручний для себе час (характерно, що творці сайтів, на відміну від офлайнових колег, не обтяжують себе оголошеннями про періодичність і моментам оновлення контенту, користувач приходить до цього знання в результаті власної практики).
Єдина інформаційна платформа - умова для виконання функцій форуму, ціннісно-регулюючої, соціально-організаційної та соціально-креативної.
Принципово нові можливості для виконання функції інформування відкриваються у зв'язку з мультимедійністю мережевих ресурсів. За дослідженнями традиційних ЗМІ відомо, що використання різних знакових і зображально-виражальних засобів полегшує орієнтування в інформації, її засвоєння.
Дослідникам ще належить описати, виміряти, зрозуміти, як впливає на функцію інформування та гіпертекстуальність. Тут є і зовсім не досліджений ракурс: як використовується ця якість у більш широких рамках - при взаємодії традиційних ЗМІ та їх інтернет-ресурсів. Принаймні, ефект розширення контенту тут спостерігається. Однак найбільш помітно поки тут явище крос-промотування: лінки відсилають до тих он-і офлайновим джерел, з якими сайти пов'язані "родинними" або партнерськими відносинами. Будучи частиною ЗМІ, відповідні ресурси в Інтернеті володіють і притаманними їм універсалізмом тематики, видів і жанрів інформації. Разом з тим Інтернет, володіючи мультимедійністю, гіпертекстуальність, дозволяє робити інформацію більш багатої за зображально-виразним якостям, більш повної і об'ємною. Нове у виконання інформаційної функції вносять такі особливості Інтернет, як їх зростаюча кількість і асинхронність сприйняття інформації користувачами. Тут можуть виникнути проблеми з формуванням "порядку денного", а в кінцевому підсумку - і з формуванням необхідної суспільству єдиної інформаційної та ціннісно-нормативної бази.
Ціннісно-регулююча функція. Зміст цієї функції багато в чому збігається з тією, що Г. Лассуелл було названо функцією кореляції ставлення до дійсності, властивої всім соціальних комунікацій. Сім'я і школа здійснюють первинну соціалізацію, тобто прилучення особистості до знань, норм, цінностей, досвіду, традицій, накопиченим суспільством і навколишнім соціальним мікросередовищем. Далі в сучасному суспільстві ця функція значною мірою переходить до ЗМІ. Вони служать виробленні та збереженню загальної ціннісно-нормативної платформи: що таке добре, що таке погано і як, відповідно, варто думати і діяти.
Інтернет приносить технологічно принципово нову ступінь свободи в обміні інформацією, можливості висловити свою точку зору на безлічі майданчиків.
Інтернет загострює проблему соціальної ідентичності - віднесення себе до певних соціальних спільнот. Є точка зору, що якщо традиційні комунікації (лист, книга, телефон) зламали просторово-часові бар'єри, то новітні засоби йдуть далі: ламають кордону ідентичності, тут створюється широкий спектр віртуальних спільнот, швидко змінюють один одного. У зв'язку з цим важливість виконання ціннісно-регулюючої функції, тобто встановлення загальної ціннісно-нормативної бази зростає.
Як відомо, ціннісно-регулююча функція проявляється різноманітно: не тільки в самому змісті, але і через відбір повідомлень, їх коментування, розташування в певній послідовності, на певних сторінках. З досліджень аудиторії традиційних ЗМІ давно відомо, що одна її частина прагне, використовуючи різні, в тому числі альтернативні, джерела інформації, скласти власну точку зору. Інший же зручніше керуватися одній і тільки одній пропонованої позицією.
Виконання ціннісно-регулюючої функції в демократичних ЗМІ відбувається на основі виконання функції інформування та фокусування уваги аудиторії на певні події та проблеми, тобто формування порядку денного. Однак, в Інтернеті відбувається подальше дроблення аудиторії.
Розважальна функція Інтернету. Інтернет - середовище, де стираються не тільки просторові рубежі, але і межі між сферами життєдіяльності людей: роботою і побутом, хобі та реалізацією громадянського статусу, навчанням і розвагою. Засоби для інформаційного забезпечення цих сфер та участі в них знаходяться в єдиній медійному середовищі, дистанція між різними сферами практично не відчувається.
Не можна стверджувати, що зазначені можливості Інтернету унікальні. Вони проявилися ще в традиційних ЗМІ, особливо на телебаченні. За радянських часів офіційні ідеологи в багнети зустрічали спроби соціологів включати в спектр функцій ЗМІ розважальну. Дискусії з цього приводу закінчилися перемогою такої функції не тільки в теорії, але і на практиці: сучасні радіо і телебачення, та й більша частина друкованої періодики, виявляються засобами розваги, часто і на шкоду іншим функціям.
Якщо в області "серйозного" контенту нова медіасреде може навіть стимулювати інтерес до читання, то у сфері розваги відносини між традиційними ЗМІ, особливо телебаченням, і Інтернетом - конкурентні. Інтернет взагалі багато в чому виявляється стихією гри, його інтерактивні можливості і різноманітність ігрових засобів і форм з традиційними ЗМІ незрівнянні. Інтелектуальний рівень розваг може бути самим різним - від невибагливих забав для підлітків до насичених особливим етикетом і змістом "фортець" для дорослих.
Спочатку користування Інтернетом не пов'язувалося з відпочинком. Зовні очевидний образ видовища, звичний для ТБ, у інтернету проявився аж ніяк не відразу. Зате, виявивши можливість бути не тільки глядачами, але й безпосередніми учасниками гри (а це особливий і важливий вид активності), люди швидко поставили новий засіб на службу розваги. Найбільш очевидна тенденція в освоєнні Інтернету людством полягає в тому, що поряд з інструментом пізнання, засобом навчання та інформування він перетворюється на спосіб розваги для маси людей. Однак взаємини зі "старими" ЗМІ неоднозначні. На думку М. Кастельса, гіпотеза щодо того, що використання Інтернету створює конкуренцію саме в сфері розваги, не підтвердилася. Є межі часу, що витрачається на даний вид активності. Однак масовізація складу користувачів Мережі, тобто збільшення їх числа і розширення соціально-демографічного складу, зменшення різниці у доступності користування Мережею для різних груп, призведе все-таки до того, що в межах часу, що витрачається на розваги, лідируючим виявиться саме Інтернет. У 2002 р . в США частки користувачів, які зверталися в Мережу для читання щоденних газет і для участі в онлайнових іграх були, близькі. Але ж призначення Інтернету, вважає М. Кастельс, не ізоляція людей в уявному світі, в сфері рольових ігор з їх фальсифікацією особистості. "Він використовується для поширення політичних послань, для організації комунікації по електронній пошті з громадськими мережами, для вираження ідей і пошуку інформації. Це засіб комунікації, а не розваги ". Різноманітні опції і виразні можливості Інтернету варто використовувати для того, щоб процес спілкування та отримання інформації ставав не позбавленим приємності заняттям, а розважальні моменти сприяли виконанню інших функцій. Цікавий з цієї точки зору досвід так званих "зоряних чатів", де склад запрошених зірок, етикет спілкування з ними, зміст поставлених їм користувачами питань можуть служити і пізнавальним ефектів, і підтримці стимулів до оволодіння зацікавила професією, і до тренування навичок соціального спілкування [24].