Процесуально-динамічний підхід до вивчення психіки людини в радянській психології започаткував С.Л. Рубінштейн. З його ім’ям пов’язаний принцип детермінізму: зовнішні причини діють тільки через внутрішні умови. Зовнішні впливи опосередковуються системою внутрішніх умов, що безперервно ускладнюються і розвиваються. Внутрішні умови - не тільки стан, а й процес, у ході якого вони самі змінюються, а відтак змінюються і можливості зовнішніх впливів. За С.Л. Рубінштейном, процес є основний спосіб існування психічного. Отже, основною характеристикою психічного є процесуальність, тобто психіка завжди існує у формі безперервного, гнучкого, мінливого процесу, породженого постійною взаємодією людини з навколишнім середовищем [7,112].
Мотивацію вчений розглядав як опосередковану процесом її відображення суб’єктивну детермінацію поведінки людини зі світом. Через свою мотивацію людина знаходиться у контексті дійсності [7]. Разом з тим він зазначав, що «детермінація через мотивацію - це детермінація через значущість явищ для людини». Причому одна й та ж об’єктивна ситуація для різних людей буде мати різну мотиваційну значущість. Більш того, для одного індивіда одна й та ж ситуація у різні моменти життєдіяльності має різне значення. Ці положення є для нас методологічними щодо побудови теоретичної моделі формування мотивів навчально-професійної самореалізації студентів вищого педагогічного закладу та інтерпретації її емпіричного випробування. У руслі цього підходу були продовжені дослідження мотивації К.О. Абульхановою-Славською, В.Г. Асєєвим, В.Д. Шадріковим та ін. Так, В.Г. Асєєв накреслив основні шляхи системного підходу до вивчення проблеми мотивації. Зокрема, він до її розв’язання проаналізував особливості розвитку мотивації в онтогенезі, основні рушійні суперечності мотивації, здійснив психологічний аналіз динаміки мотивів тощо [1]. Загалом, учений доводить єдність змістовного та динамічного в мотивації: розвиток змістової складової мотивації призводить до конкретизації динаміки; а з розвитком динамічної структури регуляції узагальнюються конкретні змістово-смислові стани.
Динамічний розгляд мотивації властивий працям багатьох учених. Так, О.М. Леонтьєв вказував на необхідність аналізу системних зв’язків діяльності, на процес поєднання в одне ціле об’єктивних і суб’єктивних полюсів діяльності. Поняття мотиву, багаторівневого мотиваційного комплексу «потреба - мотив - мета» є центральними елементами в його теорії діяльності. При цьому, О.М. Леонтьєв детально розглядав психологічний механізм перетворення життєвих чинників у мотиви поведінки, процес ускладнення діяльності та розвитку мотивів. Він уперше використав поняття особистісного змісту діяльності й дійшов висновку, що формування особистості людини знаходить своє відображення в розвитку її мотиваційної сфери [5].
О.Г. Асмолов, розвиваючи ідеї О.М. Леонтьєва та Д.Н. Узнадзе, висунув гіпотезу про ієрархічно-рівневу природу установки як механізму, що стабілізує процеси діяльності. Він ґрунтовно досліджує поняття особистого сенсу (відображення у свідомості особистості відношення мотиву діяльності до мети діяльності) й розглядає мотиваційно-смислові ставлення індивідуальності та їх динаміку.
У руслі діяльнісного підходу функціональний аспект детермінації людської поведінки розглядає А.Б. Орлов. До складових детермінант він відносить: опредмечену потребу, розпредмечений мотив, мету, сенс. Кожній із цих детермінант у структурі мотиваційного ставлення відповідає певна функція: потребі - мотивуюча; мотиву - спонукальна; меті - спрямовуюча; сенсу - осмислювальна. Розгляд співвідношення чотирьох функцій мотиваційного утворення дозволяє автору в першому наближенні вичленити три типи мотиваційних ставлень: перший - афективно акцентовані мотиваційні ставлення (вони становлять «афективно розроблені» мотивації з високим потенціалом активації та спонукання, але глибоко не осмислені й без детальної цільової структури); другий - когнітивно-акцентовані мотиваційні ставлення (вони осмислені й алгоритмізовані, але їм бракує мотивації та спонукання); третій - репрезентований гармонійними мотиваційними ставленнями (це може бути саморозвиток, самовираження особистості, її творча діяльність). Як зазначає А.Б. Орлов, перші два типи мотиваційних ставлень сприймаються як «зовнішні мотиви» (пристрасть та обов’язок, відповідно), як прояв докладеної до особистості «зовнішньої сили», як вияв прихильності або залежності. Мотиваційні утворення третього типу, навпаки, проявляються як «внутрішні мотиви», для яких характерні, зокрема, індиферентність стосовно соціальних оцінок, гальмування суб’єктивного часу, втрата такої характеристики конвенційної свідомості, як чітка межа між собою й оточенням.
Дещо інший підхід до проблеми динаміки мотивації знаходимо в роботах В.К.Вілюнаса. У процесі актуалізації потреб і породженні ними конкретних мотиваційних спонукань він виділяє дві фази: формування мотиваційних установок (потенційної готовності до активної реакції у разі появи предмета-потреби) та виникнення емоційного ставлення, що відкриває суб’єктові потребову значущість предмета (у вигляді позитивної чи негативної оцінки) і спонукає спрямовувати на нього активність у вигляді бажань, прагнень та ін. Емоції, на думку автора, є суб’єктивною формою існування (прояву) мотивації. За В.К.Вілюнасом, мотивація людини формується за життя, залежно від соціальних умов і внаслідок виховних впливів, що спрямовують її на суспільно значущий зміст. Основними психологічними механізмами мотивації людини він вважає мотиваційне зумовлення та опосередкування, в основі яких лежить переключення емоцій на новий зміст.
У дослідженнях М.Ш. Магомед-Емінова, автора системно-динамічної моделі мотивації, остання розглядається «як один із видів психічної регуляції, котра спрямовує й організує діяльність, інтегрує спонукання (зовнішні та внутрішні) у цілісне мотиваційне утворення, що детермінує поведінку, діяльність у новій ситуації». Автор вважає, що недостатньо вивчати тільки запускову функцію мотиву: потрібно аналізувати механізми, структуру та чинники мотивації як процеси, що розгортаються у часі.
Дослідження М.В. Савчиним мотивації відповідальної поведінки можна вважати продовженням теоретичного розроблення мотиваційної моделі М.Ш. Магомед-Емінова. Динамічний аспект відповідальності, зазначає М.В. Савчин, включає чотири стани: ініціювання, формування наміру та вибір конкретного вчинку; реалізація наміру чинити відповідально; переосмислення вчинку після його реалізації. При цьому відповідальність є смисловим утворенням особистості. Спонукальна функція мотивації, на думку М.В. Савчина, реалізується тільки через сенс.
На думку В.І. Ковальова, динаміка мотивів може бути як позитивна, так і негативна - залежно від ефективності діяльності. Загальні характеристики динамічності мотиваційної сфери свідчать лише про її формування, розвиток у певному напрямку. Посилення або послаблення її може проявитися у змінах ставлень людини до різних видів діяльності, наданні нею певної переваги тому чи іншому вибору.
Отже, аналіз психологічної літератури дозволяє сформулювати сучасні уявлення науковців про мотивацію особистості:
· потреба - це відображення у свідомості необхідності (потрібності) чогось, що часто переживається як внутрішнє напруження та стимулює психічну активність, пов’язану з цілепокладанням;
· мотивація - особливий вид детермінації поведінки;
· термін «мотивація» є ширшим поняття, ніж термін «мотив»;
· мотивація - це динамічний процес формування мотиву як основи дії;
· мотивація - це сукупність і певна послідовність ряду причин і спонукань психологічного характеру, які пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність;
· мотиваційна сфера людини, як і інші її психологічні особливості, має свої джерела в практичній діяльності;
· мотив - це внутрішня стійка психологічна причина поведінки або вчинку людини;
· мотив розуміють як потребу, ціль (предмет задоволення потреби), намір, стійкі властивості (особистісні диспозиції), стан, задоволеність;
· мотив як форма мотивації виникає тільки на рівні особистості та забезпечує особистісне обґрунтування рішення діяти в певному напрямі для досягнення певних цілей.
Мотивація - особливий вид детермінації поведінки, а потреба - це відображення у свідомості необхідності (потрібності) чогось, що часто переживається як внутрішнє напруження і стимулює психічну активність, пов’язану з цілепокладанням.
Отже, аналіз наукових
джерел, присвячених проблемі мотиваційної сфери особистості, дає підстави
стверджувати, що недоцільно відривати динамічний аспект мотивації від
змістового, оскільки вони існують у єдності та взаємозв’язку.
Висновки
Проаналізувавши різноманітну наукову літературу з проблеми дослідження, класифікувавши та узагальнивши отриману інформацію, ми дійшли наступних висновків.
Потреби людини суб'єктивно переживаються нею як бажання, потяг або прагнення. Сигналізуючи про виникнення потреб та про їхнє задоволення, ці переживання регулюють діяльність людини, стимулюючи або послаблюючи її. Наявність потреби та її безпосереднього, чуттєвого виразу (бажання, потягу тощо) ще не є достатньою умовою для того, щоб діяльність щодо її задоволення (або спрямована на інший предмет) могла здійснитися. Для цього необхідний об'єкт, який, відповідаючи потребі за змістом, став би збудником діяльності, надав би їй конкретної спрямованості. Людині притаманні вищі форми відображення дійсності, а тому об'єкти, які збуджують діяльність, можуть поставати у формі ідеї чи морального ідеалу. Саме цей усвідомлюваний образ, який збуджує діяльність, орієнтує її на задоволення певної потреби, називають мотивом діяльності, що реалізується.
Мотиви діяльності людини можуть поставати в її свідомості як конкретні чуттєві або розумові образи поряд з асоційованими з даними образами уявленнями (наприклад, для мандрівника образ вогнища асоціюється з теплом, світлом, відпочинком тощо). Мотив може збуджувати часткову, конкретну дію і прямо збігатися з ціллю даного діяння (або конкретної дії), з тим, що досягається в результаті виконання дії. В складніших випадках мотиви можуть не збігатися з ціллю окремої дії безпосередньо, а потребують багатьох дій, досягнення численних часткових цілей. Іноді діяльність, що відповідає такому мотиву, може відбуватися протягом значного періоду часу - місяці, навіть роки. Проте мотиви й цілі дій людини не збігаються за своїм суттєвим визначенням; так, залежно від життєвих обставин один і той самий мотив може реалізуватися в різних за своїми цілями діях, а зовні однакові дії можуть мати різні мотиви.
Розуміння мотивів
діяльності та уявлення про механізми їхнього утворення мають дуже важливе
значення і для особистості як суб'єкта діяльності, і для наукового розуміння
психологічного змісту даних процесів. Саме від мотиву залежить, що (в
психологічному розумінні) являє собою та чи інша дія, який суб'єктивний сенс
вона має для даної людини, як відтворює її внутрішній світ, «картину її «Я».
Мотиви діяльності людини відображають найхарактерніші для неї способи
реагування на ті чи інші елементи довколишньої (зовнішньої) та прихованої
(внутрішньої) сфери існування людини. Рівень усвідомлення мотивів власної
діяльності висвітлює притаманний людині спосіб реагування на окремі явища:
спонтанні дії, скеровано організовані дії тощо. Змістовний «масштаб»
мотивування людиною своїх дій характеризує як змістовий простір її реального та
духовного існування, так і особистісну «зрілість» в оволодінні предметним
світом та власними переживаннями взаємодій із цим світом. Узагалі мотиваційна
сфера особистості формується, розвивається та реалізується відповідно до
формування, розвитку та послідовного виявлення «Я» конкретної особистості.
Список використаної
літератури
1. Алєксєєва Т.В. Психологічні фактори та прояви процесу адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19. 00. 01 «Загальна психологія, історія психології» / Т.В. Алєксєєва. - К., 2004. - 25 с.
2. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысление, преобразование ситуаций и психологическая защита / Л.И. Анцыферова // Психологический журнал. - 2006. - Т. 15, №1. - С. 3-18.
3. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф.Б. Березин. - Л.: Наука, 2007. - 270 с.
4. Бирбих P.P. Мотивационные аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе / P.P. Бирбих // Психолого - педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе. - Кишинев: Штиинца, 2004. - С. 17-29.
5. Богомолов А.М. Структурно-динамическая модель системы психологической защиты личности / А.М. Богомолов, А.Г. Портнова // Успехи современного естествознания. - 2011. - №3. - С. 27-29.
6. Бугрименко А.Г. Соотношение образа «Я» и внутренней учебной мотивации студентов: автореф. дисс. канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогичская психология» / А.Г. Бугрименко. - Москва, 2007. - 24 с.
7. Васильев В.Л. Юридическая психология / В.Л. Васильев - М.: Юрид. лит., 1991. - 464 с.
8. Вилюнас В.С. Психологические механизмы мотивации человека / В.С. Вилюнас. - М.: МГУ, 1990. - 288 с.
9. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. - М., 2009. - 344 с.
10.Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект) / Наукова монографія / - К.: Світ знань, 2010. - 528 с.
11.Занюк С.С. Психологія мотивації: Навчальний посібник / С.С. Занюк. - К.: Вид. «Либідь», 2002. - 304 с.
12.Знаков В.В. Макиавеллизм: психологическое свойство личности и методика его исследования / Психологический журнал. - 2011. - №5. - С. 16 - 22.
13.Ильин Е.И. Мотивация и мотивы / Е.И. Ильин. - СПб: Питер, 2003. - 512 с.
14.Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов-на-Дону, 1996. - 512 с.
15.Крылова А.А. Психология / А.А. Крылова. - М.: Проспект, 2005. - 752 с.
16.Макаревич О. Мотивація як підґрунтя дій особистості / Соціальна психологія. - 2006. - №2 (16). - С. 134-141.
17.Макаренко О.В., Богомаз С.А. Личностные особенности студентов-психологов, склонных к манипулированию другими / Вестник ТГУ. - Серия «Психология». - 2009. - №286. - С. 106-109.
18.Малінка О.О. Психологічні проблеми мотивації навчально-професій-ної діяльності студентів у сучасних умовах / О.О. Малінка. - [Електрон-ний ресурс]. - Режим доступу: www.psyh.kiev.ua.
19.Маркова А.К. Формирование мотивации учения / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. - М.: Просвещение, 2001. - 138 с.
20.Медведев В.И. О проблеме адаптации / В.И. Медведев // Компоненты адаптационного процесса / под ред. В.И. Медведева. - Л., 1984. - С. 3-16.
21.Немов Р.С. Психология / Р.С. Немов: Учебник для студентов высш. пед. заведений в 3-х кн. - М.: Владос, 1999. - Кн. 1. - 688 с.
22.Нікітіна І.В. Суб’єктне самовизначення молодої людини в період повноліття. - К.: КНТ, 2008. - 192 с.
23.Орлов Ю.М. Потребностно-мотивационные факторы эффективности учебной деятельности студентов вуза: дисс…. д-ра психол. наук: 19.00.07 / Юрий Михайлович Орлов. - М., 1984. - 525 с.
24.Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи / - К.: Каравела, 2008. - 352 с.
25.Реан А.А. Социальная педагогическая психология / А.А. Реан, Я.Л. Коломинский. - СПб: «Питер», 1999. - 368 с.
26.Рижиков В.С. Соціально-психологічний профіль та особистісні характеристики юриста як складові професіограми у професійній підготовці спеціаліста / В.С. Рижиков // Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. - №9 (196). - 2010. - С. 249-258.
27.Рогов М. Мотивация учебной и коммерческой деятельности студентов / М. Рогов // Высшее образование в России. - 1998. - №4. - С. 89-95.
28.Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг. - СПб., 2000. - 234 с.
29.Токар Н.Ф. Динаміка мотивації в процесі професійної підготовки / Н.Ф. Токар // Педагогіка і психологія. - 2012. - №4. - С. 151-154.
30.Хекхаузен Х. Психология мотивации достижений. - СПб.: Речь, 2001. - 240 с.
31.Чепелєва Н.В., Пов’якель Н.І. Теоретичне обґрунтування моделі особистості практичного психолога / Психологія: Збірник наукових праць. - Вип.3. - К., 2010. - С. 35-41.