Курсовая работа (т): Основні принципи нормування радіаційного впливу

У зв’язку з тім, що напруга, яка використовується в електрозварювальних установках,не перевищує 660 В, рівень електричного поля на робочих місцях зварників не перевищує граничнодопустимих значень. Рівні напруженості магнітного поля частотою 50 Гц при постійному впливі не повинні перевищувати 1,4 кА/м протягом робочого дня (8 год).

радіація людина генетичний доза

Таблиця 2.1 - Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м регламентується

ГДР для змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі на кисті рук визначається за формулою:

Нгд лок=Нгд заг×5

де Нгд лок - ГДР змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі (кисті рук), А/м;

НГДЗАГ - ГДР змінного магнітного поля частотою 50 Гц при загальному впливі (табл.1), А/м.

2.1.1 3агальні вимоги до проведення вимірювань та гігієнічна оцінка результатів досліджень

Оцінка рівнів дії постійних магнітних полів, а також змінних ЕМП у діапазонах частот 50 Гц, 1 кГц-300 МГц здійснюється шляхом вимірювання напруженості електричної і магнітної складових Ем. Якщо установка має декілька робочих режимів, що відрізняються параметрами генерації, видом і розміщенням робочих елементів або випромінювальних систем та ін., вимірювання проводиться в кожному режимі при максимально використаній потужності. Якщо на робочому місці працюючого можливе опромінювання від декількох установок, що працюють одночасно, інтенсивність його має бути оцінена для кожного з вимірюваних джерел. Апаратура, яка використовується для санітарно-гігієнічних досліджень рівнів ЕМП повинна мати свідоцтво про метрологічну повірку.

Приміщення у яких розміщуються установки, які є джерелами ЕМП, повинні відповідати вимогам, діючих санітарних норм щодо проектування промислових підприємств і за своїм планувальним рішенням відповідати характеру виконуваних у них технологічних процесів. Рівні освітлення, опалення і вентиляції приміщень повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил.

Метеорологічні умови в приміщеннях, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин, рівень шуму, а також інших несприятливих факторів виробничого середовища повинні відповідати вимогам, указаним у відповідних нормативних документах, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

устаткування, яке є джерелами ЕМП, залежно від конструкції, призначення, потужності й умов використання, можуть розміщуватись як в окремих, спеціально призначених приміщеннях, так і в загальних приміщеннях, включаючи розміщення в поточних лініях, при дотриманні вимог розділу 4 санітарних норм і правил. При розміщенні устаткування і організації робіт щодо його обслуговування слід, крім цих санітарних норм та правил, також керуватись: будівельними нормами і правилами;правилами влаштування електроустановок; правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів.

Захисні засоби повинні відповідати вимогам правил використання і випробування захисних засобів, які використовуються в електроустановках. Допускається при погодженні з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду проведення робіт щодо настроювання і регулювання апаратури, яка є джерелом ЕМП, в екранованих приміщеннях. Робочі площі та об'єми екранованих приміщень повинні встановлюватись, виходячи з габаритів оброблюваних виробів, з урахуванням вимог безпеки при роботі з високою напругою і санітарних норм проектування промислових підприємств. Для унеможливленім перевищення ГДР за рахунок відбитого випромінювання стіни, стелю і підлогу екранованих приміщень необхідно покривати матеріалами, що поглинають ЕМВ до допустимих рівнів.

Засоби захисту слід використовувати при всіх видах робіт, якщо умови останніх не відповідають вимогам розділу 4 цих санітарних норм і правил. Захист персоналу від дії ЕМП досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту. До організаційних заходів належать: вибір раціональних режимів праці установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінювання і т. ін.

Інженерно-технічні заходи включають раціональне розміщення обладнання, використання засобів, які обмежують надходження електромагнітної енергії на робочі місця персоналу (поглинальні матеріали, екранування).

До засобів індивідуального захисту належать захисні окуляри, щитки, шоломи, захисний одяг (комбінезони, халати з металовмісної тканини; окуляри з металовмісним склом).

Засіб захисту в кожному конкретному випадку повинен визначатись з урахуванням робочого діапазону частот, характеру робіт, необхідної ефективності захисту. Особи (фахівці), які проводять дослідження електромагнітних випромінювань, повинні мати засоби індивідуального захисту від впливу ЕМВ. На кожний засіб захисту повинна бути складена технічна документація з відміткою про призначення та діапазон частот, у яких цей засіб захисту може бути використаний, допустимої потужності розсіювання, забезпеченої ефективності захисту за всім діапазоном частот, на який розраховано використання даного засобу. У діапазонах частот 50 Гц, 1 кГц - 300 МГц (розробка, використання, випробування, експлуатація установок для термообробки матеріалів, засобів зв'язку, фізіотерапевтичної апаратури) захист.

Службові приміщення на території об'єкта слід розміщувати переважно в місцях, захищених від ЕМП ("радіотінь", "мертва зона"), орієнтувати так, щоб було унеможливлене опромінювання вікон і дверей, у разі необхідності - екранувати. Маршрути руху персоналу на території об'єкта слід установлювати таким чином, щоб унеможливити опромінювання при рівнях, що перевищують граничнодопустимі. Зони випромінювання з ЩПЕ вище 10 Вт/м2 (1000 мкВт/см2) повинні бути позначені спеціальними попереджувальними знаками.

.1.2 Правовий статус

НРБУ-97 є основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства взагалі і є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами, які проводять практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання.

НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання;

медичної практики;

радіаційних аварій;

опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

Відповідальність за виконання НРБУ-97 покладається на:

фізичні та юридичні особи, незалежно від форм власності та підпорядкованості які виробляють, переробляють, застосовують,зберігають, транспортують, здійснюють поховання, знищення чиутилізацію джерел іонізуючого випромінювання, а також проектують роботи з ними;

керівників та посадових осіб органів Державної виконавчої влади і організацій, які планують та реалізують контрзаходи вчастині Норм, що стосується обмеження опромінення при радіаційних аваріях та опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Особи, які допустили протиправні дії з джерелами іонізуючих випромінювань, чи не планують або не реалізують контрзаходи по зменшенню рівнів опромінення до регламентованихНРБУ-97 величин, притягуються до відповідальності відповідно до чинного законодавства України. 2-5 З моменту офіційного опублікування Норм радіаційної безпеки України, дія НРБ-76/87 відміняється.

За виключенням випадків, окремо розглянутих і узгоджених з державними регулюючими органами. Будь-які діючі відомчі та галузеві норми, правила,інструкції та інші нормативно-правові акти, які прямо або опосередковано пов'язані з протирадіаційним захистом людини повинні бути приведені у відповідність до вимог НРБУ-97 у строки,узгоджені з органами Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, а ті, що створюються - не повинні їм суперечити.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) охоплюють систем принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов'язковим в політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки.

Підстава для розробки нормативно-правового акта відносно захоронення радіаційних відходів.

Згідно із чинним законодавством України прийняття рішень щодо можливості/неможливості захоронення радіоактивних відходів (далі - РАВ) з певними характеристиками у поверхневих (при поверхневих) сховищах базується на концепції обмеження рівнів поточного та потенційного опромінення населення, в тому числі майбутніх поколінь, та відповідній системі критеріїв (регламентів). При цьому можуть розглядатися варіанти захоронення РАВ з наданням через 300 років після припинення експлуатації сховища повного або обмеженого звільнення РАВ у системі захоронення від регулюючого контролю.

Вимоги, пов’язані з прийняттям таких рішень, в тому числі рішень з боку органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (далі - органи державного регулювання ЯРБ), встановлені в НРБУ-97, НРБУ-97/Д-2000 та ОСПЗРБУ. Досвід застосування цих нормативно-правових актів (далі НПА) на практиці виявив нагальну необхідність створення додаткового НПА, який у більш детальній і прозорій формі встановлює процедури, що потрібно виконати крок за кроком, для обґрунтування можливості прийняття певного рішення.

Правила та умови звільнення радіоактивних відходів, розміщених в при поверхневих сховищах, від регулюючого контролю деталізують вимоги законодавства України, в тому числі НРБУ-97, НРБУ-97/Д-2000, ОСПЗРБУ, що стосуються можливості/неможливості захоронення радіоактивних відходах (далі - РАВ) у поверхневих (при поверхневих) сховищах РАВ (далі при поверхневі сховища).

Крім цього, підставою для розробки НПА є:

) Закони України:

«Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

«Про поводження з радіоактивними відходами»;

) Комплексна програма (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 2015);

) Пункт 1.7Н Змін до Плану прикладних досліджень у сфері ядерного регулювання на 2006 рік, затверджених наказом від 01.09.06 № 135,

) Рішення Колегії України від 5 жовтня 2006 року № 15;

) Результати наради, що відбулась в МОЗ 12.09.06 за участю представників МОЗ, МНС, України, установ та організацій, що здійснюють діяльність у сфері поводження з РАВ.

Крім цього при розробці правил умов був використаний рекомендаційний документ «Рекомендації щодо встановлення критеріїв приймання кондиційованих радіоактивних відходів на захоронення у при поверхневих сховищах» (РД 306.4.098-2004).

Розробка правил та умов виконана Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України у співпраці з експертами Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) згідно технічного завдання на виконання роботи, затвердженого 25 вересня 2006 року.

Правила та умови:

тлумачать та конкретизують застосування основних термінів в сфері радіаційної безпеки стосовно діяльності щодо захоронення РАВ;

визначають завдання, які потрібно послідовно виконати під час обґрунтування можливості захоронення РАВ з певними характеристиками у конкретних при поверхневих сховищах;

встановлюють процедури виконання цих завдань в залежності від варіанту звільнення РАВ (повне, обмежене, обмежене зі спеціальними вимогами) по завершенні періоду 300 років після припинення експлуатації (початку закриття) сховища (далі - період 300 років).

Вимоги не поширюються на РАВ, що утворюються в процесі видобутку та переробки уранових руд. Галуззю застосування правил і умов є сфера поводження з РАВ в частині захоронення РАВ з певними характеристиками у конкретних при поверхневих сховищах та регулювання безпеки діяльності в цій сфері.

Розробка правил та умов здійснюється з метою:

вдосконалення нормативно-правової бази у сфері поводження з РАВ;

забезпечення належного рівня захисту людини та навколишнього природного середовища від впливу іонізуючого випромінювання;

визначення кількісних характеристик РАВ (зокрема, активності по кожному радіонукліду) для усіх типів звільнення РАВ, у при поверхневих сходах.

Головною метою є, в першу чергу, детальні роз’яснення та тлумачення тих норм, правил та вимог НРБУ-97 (Розділ 9), НРБУ-97/Д-2000 (Розділ 4) та ОСЗРБУ (Розділ 15), що містять такі поняття, як «повне звільнення», «обмежене звільнення» та «обмежене звільнення із спеціальними вимогами», а також співвідношення між цими поняттями та поняттям «рівні вилучення».

НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання;

медичної практики;

радіаційних аварій;

опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

НРБУ-97 включають чотири групи радіаційно-гігієнічних регламентованих величин:

Перша група - регламенти для контролю за практичною діяльністю, метою яких є додержання опромінення персоналу та населення на прийнятному для індивідууму та суспільства рівні, а також підтримання радіаційно-прийнятного стану навколишнього середовища та технологій радіаційно-ядерних об'єктів як з позицій обмеження опромінення персоналу та населення, так і з позицій зниження імовірності виникнення аварій на них. До цієї групи входять:

ліміти доз;

похідні рівні:

допустимі рівні;

контрольні рівні.

Друга група - регламенти, що мають за мету обмеження опромінення людини від медичних джерел. До цієї групи входять:

рекомендовані рівні.

Третя група - регламенти щодо відвернутої внаслідок втручання дози опромінення населення в умовах радіаційної аварії. До цієї групи входять:

рівні втручання;

рівні дії.

Четверта група - регламенти щодо відвернутої внаслідок втручання дози опромінення населення від техногенно-підсилених джерел природного походження. До цієї групи входять:

рівні втручання;

рівні дії.

Нормами радіаційної безпеки встановлюються такі категорії осіб які зазнають опромінювання:

Категорія А (персонал) - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв'язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення.

Категорія В - все населення.

Ліміти доз та допустимі рівні.

Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гарантують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.