Курсовая работа (т): Організація території постійного лісового розсадника у Балаклійському держлісгоспі Харківській області

Організація території постійного лісового розсадника у Балаклійському держлісгоспі Харківській області

ЗМІСТ

ВСТУП

. Природні і економічні умови району розташування розсадника

2. Організація території постійного лісового розсадника, обладнання та оснащення

2.1 Характеристика ділянки відведеної під розсадник

.2 Розрахунок площі виробничих і допоміжних частин

.3 Організація території

.4 Споруди, обладнання і оснащення

. Основи вирощування садового матеріалу

.1 Сівозміни та їх обґрунтування

.1.1 Господарські вимоги до сівозміни

.1.2 Схеми прийняття сівозмін та їх обґрунтування

.2 Обробіток ґрунту

.2.1 Первинне освоєння площ

.2.2 Обробіток ґрунту в полях сівозмін

.3 Системи внесення добрив

.3.1 Агрономічні основи застосування добрив

3.3.2 Запропонована система внесення добрив та її обґрунтування

. Технологія та виробнича собівартість вирощування садового матеріалу

4.1 Вирощування сіянців

.1.1 Заготівля, зберігання та підготовка насіння до сівби

4.1.2 Агротехніка вирощування сіянців і розрахунок виробничих витрат

4.2 Вирощування саджанців деревних і плодових дерев

.2.1 Види садивного матеріалу та вимоги до нього

.2.2 Агротехніка вирощування саджанців деревних порід

.2.3 Агротехніка вирощування плодових саджанців

4.3 Виробнича собівартість і план реалізації продукції розсадника

4.3.1 Собівартість вирощування садівного матеріалу

.3.2 Економічна ефективність запроектованих заходів

. Організація і охорона праці

.1 Організація праці

.2 Охорона праці та техніка безпеки

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

ВСТУП

Виробництво лісового садівного матеріалу тісно пов’язане з розвитком насінництва. Спочатку залісення проводили прямим висівом насіння на всій площі. Проте згодом переконалися, що цей спосіб залісення потребує значної кількості насіння, ефективність використання якого за цільовим призначенням дуже низька. Тому вже тоді для залісення замість насіння почали використовувати сіянці-дички, які заготовлювали з природного поновлення, викопуючи з грудкою ґрунту і пересаджували на лісокультурні площі. Проте широкого застосування цей спосіб також не одержав у зв’язку з розкиданістю площ заготівлі садивного матеріалу і вирубок. Це змусило лісівників перейти до вирощування садівного матеріалу для залісення на окремих площах - розсадниках. На необхідність створювання лісових розсадників вказували вже у ХVIст. в перших лісових інструкціях Німеччини.

У розасдниках країни щорічно вирощується понад 400 млн. шт. стандартних сіянців і саджанців. Потребу лісового господарства України в садивному матеріалі забезпечують 4.6 тис. шт. лісових розсадників і 16.8 га тепличних комплексів. Останнім часом у лісовому розсадництві відмічається тенденція до створення теплично-розсадницьких комплексів, збільшення питомої ваги садивного матеріалу із закритою кореневою системою і вирощеного у закритому ґрунті.

У сучасних умовах вдосконалення лісового розсадництва має три напрямки. Основою першого є вдосконалення технології вирощування садивного матеріалу, тобто економна витрата насіння і найбільш раціональне використання площі за цільовим призначенням. Другий напрям передбачає перехід до вирощування садивного матеріалу цільового призначення, а третій - підвищення ефективності застосування машин і механізмів..

Самостійна робота над курсовим проектом є практичною реалізацією набутих знань щодо лісових розсадників, а також ефективним методом їх поновлення і закріплення.

У процесі курсового проектування за допомогою навчальної, наукової та довідкової літератури і нормативних матеріалів приймаються рішення з організаційних і агротехнічних знань, виконуються інженерні розрахунки.

Для фахівців лісового господарства освоєння принципів і методів проектування лісових розсадників має дуже важливе значення, оскільки в своїй практичній діяльності вони неминуче вирішуватимуть питання лісового розсадництва.

Балаклійський лісгосп розташований у зоні північного степу, де характерний дефіцит вологи у ґрунті. Отже, у курсовому проекті агротехнічні і технологічні заходи націлені на збереження і економне використання ґрунтової вологи.

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ І ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РАЙОНУ РОЗТАШУВАННЯ РОЗСАДНИКА

ДП «Балаклійське ЛГ» розташоване в Харківській області, на території Балаклійського, Зміївського та Ізюмського районів.

Контора Балаклійського держлісгоспу знаходиться в місті Балаклія. Поштова адреса: Харківська область, місто Балаклія, вулиця Партизанська - 8.

За лісорослинним районування територія держлісгоспу відноситься до північної частини лівобережного степу України.

Клімат району розташування держлісгоспу помірно-континентальний з наявністю в зимовий період великих морозів і відлиг, а в літній час спостерігається дефіцит опадів.

Можна виділити такі кліматичні фактори, що негативно впливають на ріст і розвиток деревної рослинності на території держлісгоспу:

) високі температури у весняні та літні місяці при відсутності опадів, особливо в посушливі роки;

) пізні весняні і ранні осінні заморозки;

) різкі переходи в зимовий час від холодів до відлиги і навпаки.

В цілому ж клімат району сприятливий для росту слідуючих порід дерев: дуб звичайний, сосна звичайна, ясен, клен, берези, плодові.

Коротка характеристика кліматичних умов району, що мають значення для лісового господарства наведені в таблиці 1.1.

Територія Балаклійського держлісгоспу розташована в рівнинних лісах України. За характером рельєф представляє собою місцевість з широкими балками, які в деяких місцях сильно розмиті і розрізані довгими і глибокими ярами.

Таблиця 1.1

Кліматичні показники району діяльності лісгоспу

Лісові масиви розташовані переривистою стрічкою шириною два - три кілометри вздовж річки Сіверський Донець з підвищеним правим берегом і пониженою заплавою лівого берега. Лісові масиви лісництв також представлені дрібними ділянками лісу, які приурочені до схилів балок, глибоких ярів.

Різноманітні умови рельєфу, ґрунтоутворюючих порід, умови поверхневого і ґрунтового зволоження призвели до значного строкатого ґрунтового покриву Балаклійського держлісгоспу.

Вдовж правого берега річки на лісовидних породах утворились сірі лісові грунти. На межі другої і третьої терас формуються черноземовидні глинисто-пісчані, супісчані і, рідше, пісчано-легкосуглинисті ґрунти. Ці найбільш багаті ґрунти, які сформувались на пісках, зайняті судібровними насадженнями. В заплавній частині лісового фонду відмічено біля 30 різновидів заплавних грунтів, найбільшу площу з яких займають:

суходільно заплавні ґрунти;

заплавно-лукові ґрунти;

осолоджені ґрунти;

волого-лугові ґрунти;

глубокосолонцюваті ґрунти;

заболочені ґрунти.

За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до категорії свіжих ґрунтів. На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 1,6% площі, вкритих лісовою рослинністю земель.

Гідромеліоративні роботи на території держлісгоспу не проводились.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ ПОСТІЙНОГО ЛІСОВОГО РОЗСАДНИКА, ОБЛАДНАННЯ ТА ОСНАЩЕННЯ

.1 Характеристика ділянки, відведеної під розсадник

За походженням ділянка під розсадник - пустир. Виходячи з цього слід проводити заходи з боротьби із шкідниками, хворобами та забур’яненістю. На ділянці, що планується під розсадник, будуть знаходитись ґрунти типу чернозем звичайний, малогумусовий, середньоглинковий. Для підвищення родючості ґрунту слід додатково вносити органічні добрива (перегній, компостер), або застосовувати внесення зелених добрив.

.2 Розрахунок площі виробничих і допоміжних частин

Продукційна частина розсадника буде складатись з посівного та шкільного відділень.

У посівному відділенні передбачається вирощування однорічних сіянців сливи розчепіреної зі щорічним відпуском 2 200 000 штук і однорічних сіянців ясена ланцетного у кількості 2 150 000 штук. Згідно з рекомендаціями, у посівному відділенні доцільно застосовувати трипільну сівозміну. Схема посіву насіння залежить від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей росту сіянців, можливості механізації посівів, догляду і викопки садівного матеріалу.

Найбільш оптимальною в даних умовах для сливи розчепіреної та ясеня ланцетного буде чотирьохстрічкова схема з відстанями між строками 25см і між стрічками по 50см. Розрахунок площі посівного відділення наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розрахунок площі посівного відділення

Загальна площа посівного відділення для стрічкових посівів визначається за формулою:

де S - площа посівного відділення, гектар;- кількість сіянців, які потрібно виростити щорічно, штук;- ширина посівної стрічки плюс ширина міжстрічкової відстані, см;- плановий вихід сіянців з одного метра посівної борозенки - строчки, штук; D - кількість посівних борозенок у стрічки, штук;- коефіцієнт відношення кількості полів у сівозміні до кількості полів, що засіваються щорічно даною породою.

Плановий вихід:

сливи з 1 метра - 13 штук.

ясеня ланцентного з 1 метра - 21 штука.

Площа шкільного відділення розраховується за формою таблиці 2.2.

Загальна площа шкільного відділення визначається за формулою:

де N - кількість рослин, що висаджується щорічно, штук;- площа живлення одного садженця, м²;- кількість полів у сівозміні.

Таблиця 2.2

Розрахунок площі шкільного відділення

Відпад садженців у декоративній школів приймається за 15%, а плодовує - 20%. Схема розміщення садженців приймається згідно рекомендаціям:

для декоративної школи 0,9м * 0,4м

для плодової школи 0,9м * 0,4м.

.3 Організація території

Організація території - це доцільний розподіл території на окремі частини, які мають різне господарське значення, для найбільш ефективного використання площі.

Організація території розсадника повинна передбачати оптимальне розташування виробничих і допоміжних частин розсадника. Виробничі частини розсадника розташовують з урахуванням можливостей вирощування окремих видів садівного матеріалу і вимог їх до умов середовища. Форму розсадника краще вибирати квадратну або прямокутну. Для розміщення на відведеній ділянці продуктових частин були використані данні таблиці 2.2.

Площа одного поля посівного відділення, яке складається із 62% від загальної площі поля для сливи розчепіреної і 38% для вирощування ясена ланцетного, буде становити 4,24 гектари.

Площа полів у шкільному відділенні розраховуємо за формулою:

де S₀ - площа одного поля, гектари;₃ - загальна площа відділення, гектари;- кількість полів у відділенні.

Таким чином площа одного поля становить:

у декоративній школі S₀ = 10,76/4 = 2,69 (Га)

у плодовій школі S₀ = 8,64/4 = 2,16 (Га)

Під допоміжні частини розсаднику відводимо 20 - 25% загальної площі.

Виходячи з даних про вимоги до розташування, форми і розміри полів, доріг лісосмуг - проектуємо план розсадника.

Основні вимоги:

) співвідношення полів розсадника (їх сторін) 1:2-1:4;

) довжина полів у великих розсадниках 250 - 500 метрів;

) довгі сторони полів краще розміщувати в мерідіальному напрямку для кращого освітлення і прогрування сонцем;

) допоміжну частину слід розташовувати в центральній частині розсадника, забезпечуючи таким чином скорочення непродуктивних переїздів, підвіщення оперативності зв’язку технічного персоналу з виробничими ділянками.

Для захисту полів від вітру із зовнішього боку окружної дороги закладається лісосмуга з трьох рядів швидкорослих порід з міжряддям 2,5 метри і закрайками 1,5 метри. Із зовнішньої сторони лісосмуги закладаємо живоплід з двох рядів гльоду з міжряддям 1,0 метр. На відстані 1,5 метри від крайнього ряду лісосмуги, гльод в ряду через 0,3 метра.

Виходячи з вимог та площ полів, також з урахуванням вимог до розташування допоміжної ділянки, найбільш доцільними довжинами полів розсадника будуть:

у посівному відділенні - 300 метрів;

у декоративній школі - 256,2 метри;

у плодовій школі - 235 метрів.

Ширину полів розраховуємо за формулою:

де B - ширина одного поля;₀ - площа одного поля;- довжина одного поля.

Таким чином ширина полів становитиме:

у посівному відділенні 141,3 метри;

у декоративній школі 105,0 метрів;

у плодовій школі 91,9 метри.

Найбільш доцільна довжина усіх частин допоміжної ділянки становить 85,0 метрів, а довжина:

господарської ділянки з площею 0,6 гектар дорівнює 70,0 метрів;

прикопної ділянки з площею 0,3 гектари - 35,0 метрів;

дослідної ділянки з площею 0,43 гектари - 50,0 метрів;

резервної ділянки з площею 0,3 гектари - 35,0 метрів.

Після виготовлення робочого плану визначаються розміри допоміжних частин і обчислюються їх площі за формою у таблиці 2.3.