Класифікація торгового транспорту.
Торгово-технологічні та експлуатаційні вимоги до спеціалізованого торгового транспорту.
Особливості будови, експлуатації та технічного обслуговування окремих типів автомашин, призначених для перевезення товарів.
4. Контейнерні перевезення. Типи та параметри контейнерів.
Класифікація торгового транспорту.
Для торгівлі основним засобом, що забезпечує товарне постачання і зв'язок торгових підприємств із промисловими і сільськогосподарськими, із залізничними станціями, річковими і морськими портами, аеропортами, є автомобільний транспорт.
Однієї з найважливіших задач, що поставлені перед торговим автотранспортом, є зберігання в процесі перевезення тих початкових якостей товарів, що були надані їм при виробітку. Виконання цієї задачі можливо за умови впровадження в експлуатацію, по-перше, спеціалізованого посувного составу, тобто таких автомашин, напівпричепів і причепів, що задовольняли б вимогам, пов'язаним з особливостями перевезень тих або інших товарів; по-друге,- контейнерів, піддонів, багатообігової тари і тари-устаткування за пломбою відправника, що експедируються з торгових баз і складів безпосередньо в магазини. Застосування зазначених транспортних засобів при торгових перевезеннях створює умови для часткової або комплексної механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортну тару, забезпечення цілості вантажів у процесі транспортування, спрощення технічних, комерційних і транспортно-експедиційних операцій у початковій і кінцевій стадіях перевізного процесу.
Автомобільні транспортні засоби (посувний состав) класифікують по призначенню, конструктивним ознакам і поділяють на вантажні, пасажирські і спеціальні.
До вантажного посувного составу належать вантажні автомашини, автомашини-тягачі, причепи і напівпричепи; до пассажирського- автобуси, легкові автомобілі, пасажирські причепи і напівпричепи.
До спеціального - автомашини, причепи і напівпричепи, на яких монтуються різноманітні установки (піднімальні крани, дезінфікуючі прилади, пожежні машини й ін.).
Вантажні автомашини, причепи і напівпричепи в залежності від устрою кузова й інших конструктивних особливостей, що визначають характер їх використання, підрозділяють на посувний состав загального призначення і спеціалізований.
Автомашини, причепи і напівпричепи загального призначення мають неопрокидуючийся кузов типу «бортова платформа» і використовуються для перевезення усіх видів вантажів (крім рідких без тари).
До спеціалізованого вантажного посувного составу належать автомашини, причепи і напівпричепи, кузова яких пристосовані для перевезення визначених видів вантажів (самоскиди, самонавантажувачі, контейнеровози, фургони звичайні, ізотермічні, які охолоджуються або з підігрівом, цистерни, таровози й ін.).
Для буксирування причепів і напівпричепів призначені автомашини особої конструкції, названі автомашинами-тягачами. По засобу з'єднання з прицепним посувним составом їх підрозділяють на седельні - для роботи з напівпричепами і тягачі - для роботи з причепами (автомашини-тягачі у зчепі з причепом або напівпричепом називаються автопоїздами).
Автомобільний посувний состав підрозділяють також на дорожній, призначений для роботи на дорогах загальної мережі, і позадорожній - для використання поза дорогами загальної мережі. За ступенем пристосованості до роботи в різноманітних дорожніх умовах розрізняють дорожній автомобільний состав звичайної прохідності, призначений для роботи в основному по упоряджених дорогах, і підвищеної - для систематичної роботи на несприятливих дорогах і в окремих випадках по бездоріжжю.
Всі автомашини по загальному числу коліс і числу головних коліс умовно позначають колісною формулою, де перша цифра позначає число коліс автомашини, а друга - число головних коліс, наприклад 4х2 - двухосна автомашина з одною ведучою оссю (ГАЗ-53А, ЗИЛ-130), 6х6 - трехосна автомашина з усіма головними осями (ЗИЛ-131) і ін.
За видом споживаного палива автомашини розділяють на карбюраторні, дизельні, газогенераторні, газобалонні, електромобілі, парові автомашини, газотурбінні автомашини й ін.
Розмірний ряд посувного составу автомобильного транспорту обмежується Держстандартом 9314-59 («Автомобілі й автопоїзд. Вагові параметри і габарити»), введеним у дію з 1 січня 1960 р.
Найбільше поширені вантажні автомашини. Вони мають такий ряд вантажопідіймальностей (у т): 0,25; 0,5; 0,75; 1; 1,5; 3; 5; 8; 10; 12; 16; 27; 40; 60.
У залежності від вантажопідіймальності (у т) вантажні автомашини, причепи і напівпричепи прийнято розділяти на такі класи:
1 - особо малої малої вантажопідіймальності - до 1;
2 - малої вантажопідіймальності - від 1 до 2;
3 - середньої вантажопідіймальності - від 2 до 5;
4 - великої вантажопідіймальності від 5 до межі, установленої дорожніми ваговими обмеженнями (відповідно до дорожніх знаків - обмежувачів маси);
5 - особо великої вантажопідіймальності - понад межу, установлену дорожніми обмеженнями (позадорожна автомашина).
У торгівлі відповідно до прийнятої класифікації широко використовуються автомашини загального призначення, спеціалізований посувний состав і спеціальний.
Питома вага товарів, перевезених в торгівлі на автомашинах загального призначення, складає 50-55%.
Автомашини, причепи і напівпричепи загального призначення використовують у
торгівлі, як правило, для перевезення тарних, кіпних і великогабаритних вантажів. Іноді посувний состав загального призначення обладнують збільшеними по висоті бортами і спеціальними дугами для натяжки брезенту.
Спеціалізований посувний состав, використовуваний у торгівлі, підрозділяють на автомашини, причепи і напівпричепи для перевезення швидкопсувних продуктів, тобто з охолоджуємим кузовом і з кузовами, пристосованими для перевезення окремих або визначених груп товарів. Сюди належать автомашини-фургони, рефрижератори для перевезення швидкопсувних продуктів, автомашини-фургони з дахом, що піднімається, використовувані переважно для перевезення бакалійних товарів; спеціальні фургони для перевезення готової сукні, підвішеної на плічках; напівпричепи-фургони для перевезення тарних вантажів на дальні відстані; автомашини для перевезення борошна; автомашини-причепи-фургони для перевезення хліба; автомашини-фургони для перевезення меблів; автомашини-причепи-цистерни для перевезення молока, квасу, пива і т.п.; автомашини зі спеціальними ємкостями для перевезення живої риби й інші види спеціалізованого транспорту. Спеціалізований автотранспорт підвищує культуру перевезень, забезпечує більш високу цілість товарів і сприяє проведенню комплексної механізації вантажно-розвантажнувальних робіт.
Торгово-технологічні та експлуатаційні вимоги до спеціалізованого торгового транспорту.
З огляду на розмаїтість і специфіку перевезень торгових вантажів, спеціалізований посувний состав, контейнери повинні відповідати таким основним торгово-технологічним і експлуатаційним вимогам.
Насамперед спеціалізований посувний состав повинний забезпечувати цілість початкової якості товарів і їх зовнішнього (товарного) вигляду. У процесі перевезень при всіх інших рівних умовах цю вимогу легше виконати під час перевезення товарів у закритих кузовах. Закриті кузова, контейнери можуть бути універсальними і спеціальними. Універсальні застосовуються для перевезення упаковуваних непродовольчих і продовольчих (які не швидко псуються) товарів, що не потребують спеціальних устроїв і пристосувань усередині кузова.
Спеціальні закриті кузова, контейнери застосовуються для перевезення непродовольчих і продовольчих товарів у м'якому упаковуванні або без упаковування.
Площа й обсяг кузова, контейнерів повинні забезпечувати повне використання номінальної вантажопідіймальності автомашини. Виконання цієї умови можна забезпечити, використовуючи для монтажу фургонів довгобазні автомашини.
Конструкція кузова, контейнера повинна забезпечувати найбільш повне використання його обсягу і можливість застосування механізації вантажно-розвантажувальних робіт або мати для цієї цілі на автомашині, причепі і напівпричепі власні механізми (вантажопідіймальні борта, гідравлічні крани, посувні долівки кузовів й ін.). У зазначених цілях кузов конструктивно повинний мати прямокутну форму без скошених або закруглених кутів (що спрощує також їх виготовлення і ремонт). Кузова, контейнери повинні забезпечувати проведення вантажно-розвантажувальних робіт людиною в повний зріст, що досягається
конструктивним рішенням (підйомом даху кузова, її перекиданням або зрушуванням даху кузова до кабіни). Вантажно-розвантажувальні роботи повинні вестися з усіх боків кузова або хоча б із двох (позаду і з правої сторони), тому що процес завезення товарів супроводжується кількаразовим заїздом у подвір'я з різноманітним розташуванням вантажно-розвантажувальних площадок, люків, дверей торгових будинків. Задні двері повинні розкривати весь кузов по висоті і ширині, для можливості використання навантажувачів і візків. Двері кузова повинні мати запори і вушко для установки пломби. Кабіна шофера повинна бути обладнана сигнальною автоматикою у випадку самовільного розкриття дверей. Долівка кузова-фургона повинна бути рівною, без сходинок і надколесних кожухів. Навантажувальна висота (відстань від рівня землі до долівки кузова) повинна бути найменшою при забезпеченні достатньої прохідності автомашини.
Внутрішня поверхня кузовів, призначених для перевезення харчових продуктів, повинна бути рівною й оббита харчовим алюмінієм або замінником, із герметичними швами, щоб забезпечити можливість санітарного опрацювання гарячим дезинфікуючим розчином.
Кузов автомашини повинний відповідати характеру перевезеного вантажу. Для перевезення м'ясних туш кузов повинний мати гачки для їх підвіски і саморозвантажувач; для перевезення готової сукні під дахом кузова уздовж стінок зміцнюються труби для установки на них штангових візків із підвішеними на плічка пальтами, костюмами, сукнями і встановлюють полки-стелажі для складання білизни, блузок; для перевезення меблів кузов повинний мати м'яку оббивку і розтяжки для кріплення вантажу.
Кожний кузов-фургон повинний бути обладнаний вентиляційними устроями й електричним освітленням.
Швидкопсувні продукти необхідно перевозити в ізотермічних кузовах, тобто в кузовах, внутрішній простір яких захищено від впливу температури навколишнього середовища тепловою ізоляцією. Для підтримки зниженої температури в кузові встановлюють систему охолодження. У деяких випадках для запобігання промерзання продуктів під час перевезення їх у зимовий час кузова автомашин обладнують системою опалення.
Спеціалізовані кузова повинні відповідати вимогам технічної естетики. Рекомендується офарблювати їх у яскраві кольори двох, трьох тонів із відповідним рекламним виконанням.
Важливою умовою успішного використання автотранспорту в торгівлі є правильний вибір посувного транспортного составу по тоннажі, спеціалізації, кількості й оптимальне встановлення маршрутів.
Всі автомобільні перевезення можна розділити по організаційній ознаці на централізовані і децентралізовані; по територіальній - на технологічні, міські і приміські, районні і міжрайонні, міжміські і міжнародні; за повідомленнями - місцевого, прямого, змішаного; по розмірах партій вантажу - на дрібнопартійні і масові.
Маршрути бувають маятниковими і кільцевими. Розрізняють такі маятникові маршрути: з оберненим холостим пробігом, з оберненим навантаженим пробігом, з
оберненим не цілком вантаженим пробігом; кільцевий маршрут, кільцевий розвозний маршрут, кільцевий збірний маршрут.
На підставі обсягу, структури вантажообігу і характеру перевезень виявляють необхідний посувний состав, встановлюють основні техніко-економічні показники його роботи, кількість робітників, фонд заробітної плати й ін.
Вагу нетто значної частини продовольчих товарів торгові організації вказують у плані товарообігу. Тому для визначення фізичного обсягу перевезень необхідно врахувати лише масу тари, тобто збільшити масу нетто товарообігу на відповідні тарні коефіцієнти.
Для визначення маси непродовольчих товарів (фізичного обсягу перевезень), що не мають у документації одиничних мас виробу (швейні вироби, тканини, взуття й ін.), необхідно установити вартість у роздрібних цінах однієї тонни брутто по кожному товарі або групі (визначається досвідченим шляхом). Далі установлюють фізичний обсяг перевезень шляхом перерахунку планових показників у грошовому вираженні на масу.
Проте розрахунки будуть неповними, якщо не врахувати повторних перевезень. Розмір повторюваних перевезень оцінюється коефіцієнтом повторності перевезень, що являють собою відношення загального обсягу перевезень до фізичного.
З урахуванням середньої відстані перевезень і їх напрямків, встановленних математичним методом, утворюється оптимальний варіант потоку товарних мас із сфери виробництва до споживача.
Особливості будови, експлуатації та технічного обслуговування окремих типів автомашин, призначених для перевезення товарів.
У залежності від конструктивних рішень кузовів і відповідно умов для перевезення різноманітних груп швидкопсувних продуктів спеціалізований холодильний автотранспорт можна підрозділити на п'ять груп.
Автомашини з повітряною вентиляцією, що мають жорсткий кузов із дверима для навантаження і розвантаження продуктів, отвори для входу і виходу повітря або устрій для примусової вентиляції. У цих автомашинах температура усередині кузова дорівнює зовнішній.
2. Автомашини, що мають ізоляцію даху, долівки і бічних стінок кузова, що обмежує теплообмін між внутрішніми і зовнішніми стінками. Вони різняться за типом ізоляції.
3. Автомашини-рефрижератори з ізотермічними кузовами, у яких джерелом холоду служать натуральний, сухий лід або евтектична суміш. При зовнішній температурі +25о С усередині кузова температура може бути знижена до +5о С і підтримуватися на цьому рівні протягом 12 г, а в кузові з підвищеною ізотермічністю температура може знижуватися до –18о С. Такі автомашини-рефрижератори застосовують для перевезення свіжих, охолоджених і заморожених продуктів.
У такі ізотермічні кузова закладають у спеціальні бачки льодосоляну суміш, сухий лід (тверда вуглекислота) або заморожені евтектичні розчини, закладені в герметичних судинах (хлористий калій або натрій і ін.).
Проте зниження температури в автомашинах-фургонах зазначеними засобами
неефективно: льодосоляна суміш займає значні обсяги кузова і знижує корисну вантажопідіймальність автомашини; сухий лід дорогий; заморожені евтектичні розчини мають малу тривалість дії, внаслідок чого затрачується багато робочої сили і часу на перенос зероторов із кузова автомашини в холодильну установку й назад.
4. Автомашини-рефрижератори з холодильними установками відрізняються від транспортних засобів третьої групи типом установок, що виробляють холод татривалий час підтримують усередині кузова задану температуру.
В залежності від конструкції кузова і типу холодильної установки при температурі зовнішнього повітря +30о С усередині таких фургонів можна підтримувати температуру від +12°С до –20о С. Автомашини можуть бути використані для міжміських перевезень заморожених продуктів.
Типи і конструкції автономних холодильних установок дуже різноманітні. Визначальними для посувного составу з автономними холодильними установками є система охолодження кузова, система силового приводу холодильних установок і місце розташування холодильних установок. В даний час застосовують дві системи охолодження: акумуляційну і безпосередню.
Останнім часом одержує поширення метод охолодження кузовів за допомогою зріджених газів - рідкої вуглекислоти або рідкого азоту. Метод заснований на безпосередньому упорскуванні рідини в кузов, у результаті відбувається її випар і кузов швидко і рівномірно охолоджується. Крім того, присутність парів вуглекислого газу або азоту створює умови уповільненої бактеріальної життєдіяльності й уповільнення подиху продукту, що також сприяє його цілості.
5. Автомашини з підігріваючимися ізотермічними кузовами мають установку, що служить для опалення і при температурі зовнішнього повітря –20о С підтримує усередині фургона температуру біля +12°С протягом 12 год.
Спеціалізовані автомашини, причепи і напівпричепи, як указувалося вище, мають свої конструктивні рішення в залежності від особливостей перевезеного товару. Автомашини-самонавантажувачі (розвантажники) ефективно використовуються під час перевезення великогабаритних товарів: меблів, піаніно, холодильників і т.п., а також для доставки товарів у спеціалізованих контейнерах (тарі-устаткуванні). У якості робочих механізмів тут можуть бути використані вантажопідіймальні борта кузова автомашин, гідравлічні крани, перевезений в комплекті з автомашиною виделковий навантажувач.
Застосування вантажопідіймальних бортів автомашин дає можливість механізувати вантажно-розвантажувальні роботи і не потребує додатково спеціальних устроїв. Як показали економічні розрахунки, в автомашин, обладнаних вантажопідіймальними бортами, значно скорочується час простоїв. Вантажопідіймальність бортів коливається від 250 до 1000 кг. Повний цикл роботи вантажопідіймального борта - відкидання, спуск, підйом і закриття - займає біля 2 хв. Вантажопідіймальними частіше усього виконуються задні борта кузова автомашини, але зустрічаються і вантажопідіймальні борта. У процесі навантаження борт автомашины-самонавантажувача перетворюється у платформу, спроможну підіймати вантаж із землі до кузова у горизонтальному положенні. При посуванні автомашини вантажопідіймальний борт закріплюється вертикально і грає роль
звичайного борта. Такий борт звичайно виготовляють у всю ширину кузова автомашини, але в деяких випадках він має невеличкі розміри і може виконувати роль піднімальної площадки. Переміщається борт по вертикальних направляючих стійках або за допомогою шарнірного устрою. Застосування шарнірного устрою має деякі переваги, тому що в даному випадку крім вертикального переміщення борт можна на будь-якій висоті нахиляти в будь-яку сторону під кутом до 10 . Приводом для підняття (опускання) борта служить гідравлічна система, електродвигун насоса, який живиться від акумуляторної батареї автомашини; іноді застосовується система поліспастів, направляючих рейок і редуктора, який обертається вручну. Аналогічні функції виконує автомашина, обладнана гідравлічним піднімальним краном.
У останні роки знайшли широке використання в торгівлі за рубежем автомашини, постачені в комплексі виделковим навантажувачем вантажопідіймальністю до 1000 кг, що транспортується одночасно з перевезенням вантажів. Для цієї цілі спеціально розроблений малогабаритний полегшений виделковий навантажувач на триколісному візку.
По закінченні роботи водій під'їжджає на навантажувачі до автомашини позаду і вводить його виделкове захоплення в спеціальні кишені під кузовом. Потім включають електродвигун опускання вил і навантажувач за допомогою вантажопідіймального механізму підтягується знизу до рами автомашини. Спеціальні замки фіксують положення навантажувача при транспортуванні. Після прибуття на місце навантажувач опускають, після чого він відразу може бути використаний для роботи. Привід такого навантажувача - електричний. Головне заднє колесо приводиться в обертання компактним електродвигуном з умонтованим редуктором. Джерелом електроенергії служать акумуляторні батареї напругою 12 В, подзарядкаа яких відбувається під час переїздів від генератора автомашини.
Зручна в експлуатації автомашина з умонтованими електротензометричними вагами. Таке сполучення транспортних засобів і вагів значно полегшує працю робітників, скорочує час переробки вантажів.
Маса вантажу в кузові такої автомашини, сприймається чотирма силовимірювальними елементами. Ваги постачені аретиром, що дозволяє при зважуванні роз'єднати кузов і раму автомашини і жорстко з'єднати їх при прямуванні автомашини. Покажчик маси знаходиться на приладовій дошці в кабіні водія. У середній частині покажчика (шкали) ваг розташований мікроамперметр, що виконує функції нуля-індикатора, у правої - реохорд, шкала якого розбита на 500±5 розподілів, у лівої - потенціометр установки нуля. Найбільша межа зважування вагів - 2500 кг. Припускається похибка при навантаженні від 0,2 найбільші межі зважування ±0,5% і від 0,2 до 0,1 найбільшої межі зважування ±2,5 кг. Межі зміни температури навколишнього середовища ±4о С, ціна розподілу 1 кг.