Материал: МУ к ЛБ электромагнетизм - ФИЗИКА
В електролітичній ванні, заповненій електролітом, розташовані металеві електроди Е1 і Е2, електричне поле яких досліджують. На електроди подається змінна напруга (Uеф =13B ). У вимірювальну частину пристрою входять
такі компоненти: зонд, реостат RP1 (потенціометр), осцилограф N , який використовують як нуль-індикатор. Для вимірювання різниці потенціалів використовують вольтметр V . Опір реостату між клемами 1,2 і 2,3 разом з опором електроліту між зондом і електродами утворюють електричний місток Уітстона, діагональ якого (клема 2 та зонд) містить осцилограф як нуль-індикатор. Змінюючи положення зонду по відношенню до електродів, можна знайти в електроліті такі точки поля, потенціал яких дорівнює потенціалу повзунка реостата. Наявність різниці потенціалів у діагоналі містка визначається за амплітудою вертикального відхилення на екрані осцилографа (довжина лінії). Зонд переміщуємо до того часу, доки амплітуда вертикального відхилення променя не буде мінімальною. Геометричне місце точок поля , для яких різниця потенціалів в діагоналі містка дорівнює нулю (при незмінному положенні повзунка реостата), відповідає одній з еквіпотенціальних поверхонь електричного поля. Через малу глибину ванни в досліді отримуємо не поверхню, а її горизонтальний переріз – еквіпотенціальну лінію. Змінюючи потенціал повзунка реостата, визначаємо еквіпотенціальну лінію іншої величини потенціалу. Вимірювання потенціалу повзунка реостата по відношенню до потенціалу електрода Е2 здійснюється вольтметром V .
Циліндричні і плоскі електроди закріплені на підставках, де є координатна сітка, за допомогою якої знаходять координати зонда, радіуси електродів та відстань між ними.
3.4 Порядок виконання роботи і методичні вказівки з її виконання
3.4.1 Дослідження електричного поля між циліндричними електродами
1.Зібрати електричну схему досліду (рис.3.1).
2.Розмістити у ванні з електролітом циліндричні електроди та зобразити їх на папері у зручному масштабі. Виміряти радіуси електродів R1 та R2.
Увімкнути живлення і виміряти різницю потенціалів ϕ1 – ϕ2 між електродами для розрахунку сталої k. Використати формулу зв’язку між різницею потенціалів та напруженістю електричного поля для даного досліду:
R2 |
R2 |
λ |
|
|
λ |
|
|
R |
|
R |
|
|
|
ϕ1 − ϕ2 = ∫E(r)dr = |
∫ |
|
|
dr = |
|
|
ln |
2 |
= k ln |
2 |
, |
(3.2) |
|
2πε |
εr |
2πε |
ε |
R |
R |
||||||||
R |
2 |
R |
0 |
0 |
|
|
1 |
|
1 |
|
|
||
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де ϕ1 та ϕ2 – потенціали меншого та більшого електродів радіусами R1 та R2 відповідно;
λ – лінійна густина заряду; ε0 – електрична стала;
ε – діелектрична проникність середовища між електродами.
21
3.Вимкнути розгортку осцилографа, поставити зонд в деяке положення R між електродами і за допомогою потенціометра RП1 збалансувати плечі електричного містка, про що свідчить мінімальний розмах коливань на екрані осцилографа. Занести в таблицю даних 3.1 значення потенціалу для цього положення зонда та радіус даної еквіпотенціальної лінії. Інші положення зонда на ній знаходяться при мінімальних розмахах коливань на екрані осцилографа.
4.Для отримання даних про інші еквіпотенціальні лінії (всього 3–5 ліній) необхідно повторити завдання п.2 для інших значень радіусів
(R1+1,2,3,…см).
5.Розрахувати значення ϕтеор(R) за формулою (3.2), де R2 = R1 +1,2,... см (за вказівкою викладача), а ϕ1=0. Результати теоретичних та експериментальних даних занести в таблицю 3.1 та побудувати на одному рисунку залежності
ϕтеор(R) та ϕексп(R) для порівняння їх між собою.
Таблиця 3.1 – Результати вимірювань та розрахунків
R,см |
ϕексп,В |
ϕтеор,В |
R1 +1 |
|
|
R1 +2 |
|
|
R1 +3 |
|
|
3.4.2 Дослідження електричного поля між плоскими електродами
1.Розташувати у ванні плоскі електроди і зобразити їх у вибраному масштабі на папері.
2.Виміряти і записати відстань d між електродами. Керуючись вказівка-
ми попереднього завдання, визначити та зафіксувати на папері значення xі еквіпотенціальних ліній з відповідними їм потенціалами (3-5 ліній). Значення xі відлічувати від електроду з нульовим потенціалом. Звернути увагу на форму еквіпотенціальних ліній за межами плоских електродів. Провести на рисунку лінії напруженості електричного поля.
3.Використовуючи співвідношення для потенціалу однорідного поля, знайти значення ϕтеор для відповідних значень х за формулою:
ϕ = ϕ1 −d ϕ2 x .
Дані занести до табл.3.2.
Таблиця 3.2 – Результати вимірювань та розрахунків
x,см |
ϕексп, В |
ϕтеор, В |
1,0 |
|
|
2,0 |
|
|
3,0 |
|
|
22
4. Побудувати в одній системі координат дві залежності ϕ(x) – отриману експериментально ϕексп та знайдену теоретично ϕтеор. Вказати абсолютні похибки вимірів на експериментальній залежності. Порівняти отримані графіки.
3.5 Зміст звіту
Звіт має містити: мету роботи, схему лабораторної установки, результати вимірювань у вигляді таблиць, рисунок еквіпотенціальних ліній для циліндричних та плоских електродів, графіки залежностей ϕексп та ϕтеор із зазначеними на них абсолютними похибками вимірювань, стислі висновки.
3.6 Контрольні запитання і завдання
1.Що називається напруженістю і потенціалом електричного поля?
2.Дати визначення лініям напруженості та еквіпотенціальним поверхням.
3.Чому простіше дослідити поле струмів у провідному середовищі, ніж поле статичних зарядів?
4.На основі чого вивчення поля статичних зарядів замінюється вивченням поля струмів в провідному середовищі?
5.Навіщо на електроди експериментального пристрою (рис.3.1) подається змінна напруга?
6.Пояснити принцип дії експериментального пристрою.
7.Вивести формулу для визначення потенціалів циліндричного та плоского конденсаторів.
4 ВИЗНАЧЕННЯ ЄМНОСТІ КОНДЕНСАТОРА
4.1Мета роботи: експериментально дослідити характер зв’язку між зарядом конденсатора, його електричною ємністю та різницею потенціалів між його обкладками; теоретично обґрунтувати та експериментально підтвердити можливість вимірювання величини електричної ємності за допомогою магнітоелектричного гальванометра.
4.2Методичні вказівки до організації самостійної підготовки студентів
Конденсатор – це система з двох провідників, розділених тонким шаром діелектрика. Електричну ємність його C формально можна визначити як коефіцієнт пропорційності між зарядом q та напругою на обкладках U: q=CU.
Замикання конденсатора на дротяну рамку магнітоелектричного гальванометра супроводжується її кутовим відхиленням. Фізичні основи роботи гальванометра магнітоелектричної системи описані в лабораторній роботі № 1 даних методичних вказівок. Причиною відхилення магнітної рамки, яка знаходитися у магнітному полі даного приладу, є момент сили Ампера, що виникає в
23
результаті дії струму під час вмикання зарядженого конденсатора на рамку. Сила цього струму визначається зміною заряду на кінцях провідника рамки від q1=0 до q2=CU за час ∆t замикання на них конденсатора:
i0 = (q2-q1) / ∆t =CU/∆t.
Метою дослідження руху рамки в магнітному полі є визначення характеру залежності максимального її кутового відхилення ϕm від величини заряду на
конденсаторі q=CU під час замкнення на розрядження.
Метою теоретичного дослідження руху рамки зі стрілкою магнітоелектричного гальванометра є визначення характеру залежності максимального кутового відхилення рамки від величини електричної ємності зарядженого конденсатора під час та післяйогозамиканняназарядженнячерезцейвимірювальнийприлад.
Зміну положення рамки зі струмом в магнітному полі можна описати рів-
нянням динаміки для обертального руху: |
|
Iϕ = M − M 0 − M ∂ , |
(4.1) |
де I – момент інерції рамки;
M = NBSi0e−t
τ – момент сили Ампера, що діє на рамку за час вмикан-
ня зарядженого конденсатора на прилад та під час його розряджання; N – кількість витків рамки;
B– магнітна індукція магніту гальванометра; S – площа перерізу рамки;
τ= RC – стала часу розряджання конденсатора;
M0 = k0ϕl – момент сили опору середовища, в якому рухається рамка;
M ∂ = kϕl – момент сил пружної деформації пружин кутової фіксації
рамки в приладі.
Рівняння (4.1) після приведення стандартних замін та підстановок має такий вигляд:
|
|
|
k0l |
|
ϕ + 2βϕ + ω02ϕ = f0e−t τ, |
(4.2) |
де β = |
– коефіцієнт згасання коливань; |
|
||||
2I |
|
|||||
|
|
|
kl |
|
|
|
ω0 = |
– власна циклічна частота вільних коливань рамки; |
|
||||
|
|
|
|
I |
|
|
f |
0 |
= NBS i – максимальне значення функції від сили Ампера. |
|
|||
|
|
|
I |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розв’язок рівняння (4.2) для β < ω0 має загальну та часткову складові:
|
|
f0τ2 |
ϕ(t)= ce−βt cos(ωt + ϕ0 )+ ϕ∂e−t τ , |
(4.3) |
|
де ϕд = |
|
|
– динамічна складова кута відхилення рамки, яка |
||
|
− 2τβ − τ2 |
ω02 |
|||
1 |
|
|
|||
визначається результатом часткового розв’язку рівняння (4.2).
Початкове кутове положення стрілки приладу прийнято вважати за точку нульового відліку. Тобто в рівнянні (4.3) ϕ0 = 0 . Максимальне відхилення стріл-
24
ки відбувається за час t замикання зарядженого конденсатора на прилад. Тому на початку розрядження при t = 0 ϕ(0)= ϕm . Урахування цих умов у рівнян-
ні (4.3) дозволяє отримати значення сталої інтегрування: c = ϕm − ϕ∂ . Після підстановки цього значення в (4.3) маємо такий вираз розв’язку рівняння (4.2):
ϕ(t)= (ϕm − ϕд)e−βt cos(ω0t) + ϕдe− |
t |
|
|
|
|||||
τ |
. |
(4.4) |
|||||||
Величина ϕm залежить від багатьох параметрів системи, зокрема від почат- |
|||||||||
кового заряду конденсатора q. Залежність ϕm (q) |
можна отримати |
з умови |
|||||||
ϕ(t) = 0 для моменту часу t=0: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ϕ(t) = −(ϕm − ϕд)βe−βt cos(ω0t) − (ϕm − ϕд)e−βt ω0 sin(ω0t) − τ−1ϕдe |
− |
t |
|
||||||
τ . (4.5) |
|||||||||
|
|||||||||
Після нескладних перетворень і підстановок отримаємо залежність ϕm (q) |
|||||||||
у такому вигляді: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ϕm (q) = ϕд βt −1 = |
NBSτ(τβ−1) |
|
UC = αUC . |
(4.6) |
|||||
|
|
||||||||
βt |
Іβ t(1 − 2τβ − τ2ω02 ) |
|
|
|
|||||
Коефіцієнт α в рівнянні (4.6) залежить від τ = RC . Тому в точному розумінні залежність (4.6) ϕm (CU ) не є лінійною від ємності конденсатора. Але в
першому наближенні нею можна скористатися для експериментальної оцінки величини електричної ємності конденсатора з похибкою, яка не перевищує похибок прямих вимірювань у відповідних експериментальних залежностях
ϕm (C) для U=const:
Cx = |
ϕmx |
, |
(4.7) |
|
|||
|
αxU x |
|
|
де сталі αx знаходяться з відповідних до напруги графіків ϕm (CU ) :
α = |
ϕm |
. |
(4.8) |
|
|||
|
C |
|
|
4.3 Опис лабораторної установки
На панелі змонтована схема (рис. 4.1). Як джерело використовується блок живлення ІПС з напругою, що регулюється. Ємності конденсаторів С1–С5 наведено на лабораторному макеті. Ємності конденсаторів Cx1 та Cx2 невідомі.
+ |
|
|
1 |
|
|
|
|
|
0 - 15 B |
v |
Г |
2 |
|
|
|
|
|
K |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
R |
|
|
|
|
|
|
- |
|
C |
C |
C C |
C C |
C |
|
|
|
|
x2 |
||||||
|
|
1 |
2 |
3 4 |
5 |
x1 |
Рисунок 4.1
25