Засобом розв'язання дидактичного завдання є дидактичний матеріал; результатом дидактичної гри - розв'язання ігрового і дидактичного завдання. Розв'язання обох завдань є показником ефективності гри. Молодші дошкільники усвідомлюють ігровий результат, старші - починають згадувати результат, пов'язаний з розв'язанням дидактичного завдання: навчився, здогадався, розв'язав. Додаткові компоненти дидактичної гри (сюжет і роль) не обов'язкові і можуть бути відсутніми.
Дидактична гра є одночасно видом ігрової діяльності і формою організації взаємодії дорослого з дитиною, що зумовлює її своєрідність.
Сюжетно-рольова гра - одна з форм діяльності дитини дошкільного віку. В ній дошкільник, беручи на себе роль дорослого, має змогу відтворювати його життя, діяльність, взаємини.
Сюжетно-рольова і дидактична ігри відрізняються змістом сфери діяльності, яку вони відображають, і співвідношенням компонентів. Дидактична гра, як і сюжетно-рольова, за своїм походженням є сюжетною. Однак, якщо у рольовій грі дошкільник засвоює суть людської діяльності, то у дидактичній - суспільно вироблені способи розумової діяльності, оскільки зовні виражений тільки результат цих способів, а самі вони сховані від дитини і засвоюються лише з ініціативи дорослого; у ній більш виражені соціальні стосунки, в які включена дитина. Елементарні форми рольової гри можуть виявлятися без керівництва дорослого, на основі наслідування. Цим зумовлена відмінність компонентів сюжетно-рольових і дидактичних ігор: у сюжетно-рольовій ним є роль, яка фіксує функцію дорослого, у дидактичній - дидактичне завдання, яке передбачає формування засобів і способів пізнання.
Іграшка - незмінний супутник дитини з перших днів її життя. Дорослі спеціально створюють її з виховною метою, для підготовки малюка до вступу в суспільні відносини. Для дитини іграшка є предметом забави, розваги, радості і найважливішим засобом її психічного розвитку.
Упродовж дошкільного періоду дитині необхідні образні іграшки, але у різні вікові періоди вони виконують неоднакові функції у її психічному розвитку: у немовляти викликають приємні переживання і позитивні емоції; у ранньому і дошкільному віці включаються до різноманітних видів ігор (сюжетно-рольові, будівельні, дидактичні, режисерські, ігри-драматизації). Образні іграшки розширюють сферу ігрових дій, допомагають розвивати їх сюжет, створювати ігрові ситуації.
У більшості ігор дівчатка використовують ляльку, яка водночас є для них ідеальним партнером у спілкуванні, з яким можна поговорити, поділитися турботами, радощами, смутком. Малюк, залежно від свого настрою, наділяє ляльку думками, почуттями: одного дня вона «пустує», іншого - «слухняна дівчинка». Він піклується про ляльку, виховує, вчить, передає їй свої знання, тобто виконує щодо ляльки функції, які дорослий виконує стосовно його. Це є суттєвим чинником привабливості для малюка ігор з ляльками. Оцінюючи поведінку ляльки, малюк передає їй свій емоційний і моральний досвід, водночас усвідомлюючи для себе і закріплюючи його. Він програє з лялькою різноманітні форми поведінки й оцінює їх. Завдяки цьому в його свідомості виникають емоційна і моральна ідентифікація, моральні оцінки, розвиваються емоційні переживання, формуються моральні якості.
Образні іграшки сприяють засвоєнню статевої ролі, що виявляється у виборі іграшок і діях з ними. Ігри з образними іграшками допомагають малюку захиститися від негативних переживань, зняти емоційну напругу, компенсувати нестачу любові і співчуття з боку дорослих. Саме вони найчастіше стають улюбленими друзями. Адже лялька подібна до людини, а м'які іграшки викликають ніжне ставлення, дитина обіймає, гладить їх, і їй здається, що іграшка відповідає прихильністю.
У ранньому дитинстві за допомогою іграшок-знарядь (лопатки, формочки, відерця) в дітей розвиваються предметні дії, вони включають ці іграшки в ігри з природним матеріалом (малюк насипає у відерце пісок, висипає і знову насипає). У дошкільному дитинстві іграшки-знаряддя використовують і в будівельних іграх та у трудовій діяльності.
Технічні іграшки (машини, літаки) відкривають для дитини галузь техніки і знайомлять з використанням, підштовхують її до експериментування, спонукають виникнення пізнавальних питань (чому крутяться колеса?), стимулюють розвиток технічного мислення, формують уявлення про професійну діяльність дорослих.
Театралізовані іграшки діти використовують у спектаклях, розвагах, наділяючи їх рисами відповідно до зовнішнього вигляду. Часто театралізовані іграшки є улюбленими персонажами казок. Вони викликають у дітей бажання згадати і відтворити в ігровій формі їх зміст. Виконання ролі за допомогою таких іграшок формує у дошкільника виразність мовлення, міміки, пантоміміки, стимулює розвиток театралізовано-мовних здібностей.
Спортивно-моторні іграшки сприяють не тільки формуванню основних рухів, а й розвитку просторового орієнтування, властивостей уваги, таких вольових якостей, як організованість, сміливість, витримка, ініціативність.
Іграшки-саморобки діти створюють самотужки відповідно до ігрової мети. їх виготовлення виробляє в дошкільника вміння створювати і втілювати задум, стимулює творчість, допомагає пізнавати властивості матеріалу, формує суспільні мотиви поведінки (зробити подарунок мамі, допомогти малюкам). Такі іграшки є своєрідним способом самовиявлення, предметом гордості. Немало з них є багатофункціональними, тому особливо цікаві малюку. Іграшки-забави викликають у дітей позитивні емоції, радість, розвивають почуття гумору, допитливість. Діти охоче вивчають їх будову, принцип дії тощо. Дитині важлива не кількість, а різноманітність іграшок відповідно до свого віку і ситуації їх використання. Основним завданням дорослих є навчити дитину діяти з іграшками.
Психолого-педагогічні умови ігрової діяльності
Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Наголошу, що завдання і зміст ігрової діяльності визначається Базовим компонентом дошкільної освіти в україні ( сфера «Культура», субсфера « Світ гри») чинники програми розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку «Малятко», «Дитина», « Українське довкілля», « Дитина в дошкільні роки». «Зернятко». На виході «Базова програма розвитку дітей дошкільного віку», спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життеврої компетенції, реалізацію природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення.
Проблема гри широко висвітлена в науково-методичніц літературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П. Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків), у сучасних розробках, зокрема Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів, які друкуються в журналах «Дошкільне виховання», «Палітра педагога»,
Організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення, вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дитини. У багатьох садках не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлення про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Пдпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності.
За своїм походженням і змістом гра є соціальном явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливості форми життя дитини у суспільстві, діяльності, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя , працю, стосунки; форма пізнавання світу, повідна діяльність, в якій дитина задольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагнення до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього. У дошкільному віці гра стає повідним видом діяльності не тому, що вона займає найбілбше часу дитини, а тому, що зумовлює якісні зміни у її психіці. Гра дошкільнят має рольовий характер. Її передумови формуються у предметній діяльності дитини раннього віку, якій притаманні:
відокремлення дій від предмета, узагальнення їх;
використання дитиною неоформлених преметів як замінників інших;
відокремлення своїх дій від дій дорослих і виникнення особистих дій дитини;
порівняння своїх дій з діями дорослих і ототожнення їх;
відтворення дитиною у своїх діях дій дорослих, які відображають у певній послідовності відрізки їхнього життя.
Найважливішою передумовою ігрової діяльності дитини є порівняння і ототожнення нею своїх дій з діями дорослого, особистість і дії якого вперше стають для неї зразком не лише об’єктивно, а суб’єктивно. Якщо у ранньому дитинстві центральним моментом гри були предмет і способи дії з ним, то в дошкільному віці у ній домінують людина, її стан, дії, стосунки з іншими людьми. За концепцією Д. Ельконіна про історичний характер виникнення рольової гри, гра не завжди супроводжувала дитинство. Її виикнення визначається історичним розвитком суспільства і реальним місцем дитини у системі суспільних відносин.
Рольова гра має соціально обумовлений характер, оскільки у ній дитина діє під прямим чи опосередкованим впливом дорослого. Мотиви гри містяться у її змісті. Дитину цікавить не так результат, як процес гри. Водночас гра втілює активне прагнення дитини до певної мети, виражє її здатність оперувати предмети, спілкуватися, налагоджувати стосунки з ровесниками тощо. Усе це зумовлює результативність гри, яка виявляється у пізнавальних, емоційних та інших надбаннях що дитина накопичує здобуває під час ігрової діяльності.
Гра є засобом відображення наколишньої дійсності, способом
освоєння діяльності, взаємин дорослих у доступній для дитини формі. Дошкільник
відтворює точку зору різних людей, вступає з дітьми у різні стосунки, які
відображають реальну взаємодію дорослих. Зміст ігрових дій зумовлюється
прктичними завданнями, які розв’язують дорослі для досягнення певної мети .
тому замість іграшок дорослі та інших предметів вони використовують об’єкти,
якими послуговуються у своїх практичних діях дорослі. Гра завжди розгортається
за певними правилами. Для її виникнення не обов’язково умовність
(перейменування предметів), вона з`являться у поцесі ігрової діяльності. Важливим компонентом психічного
акту перейменування предметів під час гри є уяви дитини.
Список літератури
1. Эльконин Д. Психологія гри. - М.:Владос, 1999 р. ->С.128.
2. Дитяча психологія - Павелків Р.В. http://pidruchniki.ws/18271207/psihologiya/dityacha_psihologiya_-_pavelkiv_rv
. Загальна психологія - Скрипченко О.В. http://pidruchniki.ws/17611010/psihologiya/osnovni_vidi_diyalnosti_yihniy_rozvitok_ontogenezi
4. Вікова психологія - Сергеєнкова О.П. http://pidruchniki.ws/16330826/psihologiya/igrova_diyalnist_providna_dlya_doshkilnogo_viku
. Йоган Гейзинг «Homo Ludens»