Вступ
Свідома активність людини формується і виявляться в діяльності, яка відбувається в певній системі відносин х іншими людьми. Результати діяльності впливають на на світ , що оточує людину, долі інших людей. Діяльність формує особистість людини, яка виражається знову ж таки в діяльності.житяя людитни - це постійна зміна різних видів її діяльності. З усієї їх різноманітності три види мають найбільший вплив на розиток особистості. Це гра, навчання і праця. Генетично змінюючи одна одну, вони співіснують протягом усього життя людини.
Актуальність теми
Гра. Вона є найпростішим видом діяльності. У грі розпочинається формування людини як особистості, суб’єкта діяльності. Це форма прояву активності дитини. Метою гри є сам процес, а практичні результати. У психічному розвитку дитини вона є засобом, що дає змогу в доступній формі оволодіти способами діяльності дорослих. Заміщуючи реальні об’єкти певними символами, предметами, дитини імітує діяльність, щоб урешті-решт самій стати її суб’єктом.
У перших іграх помітною є керівна роль дорослого. Він розкриває функціональну роль іграшки. Наслідуючи дії дорослого, дитина починає гратися самостійно. Згодом ініціатива гри переходить до дитини.
З розвитком дитини змінюються токож її ігри. Протягом перших двох років життя вона опановує рухи і дії з предметами, що її оточують, - так виникають
Гра - особливий вид діяльності людини. Вона виникає у відповідь на суспільну потребу в підготовці людини до життя. Людина починає гратися з раннього дитинства. Дитяча гра виконує важливі функції тренування корисних вмінь, навчання і спілкування.
Гра має виняткове значення для психічного розвитку дитини і являється ведучою діяльністю в дошкільному віці. Це змушує деяких дослідників переглянути статус гри в житті дітей дошкільного віку .
Гра є тією універсальною формою діяльності, всередині якої, за визначенням Д.Б. Ельконіна, відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини-дошкільника, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.
Про першорядне значення гри для природного розвитку дитини свідчить той факт, що ООН проголосила гру універсальним і невід'ємним правом дитини. Це, мабуть, спроба якимось чином узаконити гру, показати, що гра може бути важливою тільки тоді, коли вона співпадає з тим, що вважається важливим у світі дорослих. Як дитинство має свій внутрішній смисл і не є просто підготовкою до дорослого життя, так і гра має внутрішню цінність і значення. На відміну від роботи, гра не залежить від заохочення зовні.
Мета курсової роботи полягає у розкритті психологічної сутності гри як провідного виду діяльності дошкільників та визначенні її впливу на психічний розвиток дошкільника. Відповідно до встановленої мети були поставлені наступні завдання:
1. Дати загальну характеристику гри дошкільника;
2. Охарактеризувати різні види ігор дошкільнят;
. Показати психологічний вплив ігри й іграшки на загальний розвиток дитини дошкільного віку;
. Розкрити психолого-педагогічні умови ігрової діяльності
5. Виявити особливості сучасних ігрових технологій.
1.
Гра як провідна
діяльність дошкільника
гра дитина психологічний
Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі.
Наукові дослідження Д.Б. Ельконіна доводять, що гра соціальна за своєю природою і безпосередньому насиченню і спроектована на відбиток світу дорослих. Називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», Ельконін трактує її як діяльність, що виникає на певному етапі з провідних форм розвитку психічних функцій та способів пізнання дитиною світу дорослих.
Найважливішою передумовою ігрової діяльності дитини є порівняння і ототожнення нею своїх дій з діями дорослого, особистість і дії якого вперше стають для неї зразком не лише об'єктивно, а й суб'єктивно. Якщо у ранньому дитинстві центральним моментом гри були предмет і способи дії з ним, то в дошкільному віці у ній домінують людина, її стан, дії, стосунки з іншими людьми.
Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності. У дошкільному віці гра стає провідним видом діяльності не тому, що вона займає найбільше часу дитини, а тому, що зумовлює якісні зміни у її психіці.
Гра дошкільнят має рольовий характер. Її передумови формуються у предметній діяльності дитини раннього віку, якій притаманні:
відокремлення дій від предмета, узагальнення їх;
використання дитиною неоформлених предметів як замінників інших;
відокремлення своїх дій від дій дорослих і виникнення особистих дій дитини;
порівняння своїх дій з діями дорослих і ототожнення їх;
відтворення дитиною у своїх діях дій дорослих, які відображають у певній послідовності відрізки їхнього життя.
У психічному розвитку дитини грі належить особливо важлива роль. Вона формує її здатність до довільної діяльності й поведінки, символічних замін, саморегуляції, тренує пам'ять, розвиває сприймання, мислення, фантазію, здатність до спілкування, волю. Гра сприяє фізичному розвитку дитини, створює його перспективу. Як стверджував Л. Виготський, «у грі дитина завжди вища від свого середнього віку, вища від своєї звичайної повсякденної поведінки; вона в грі ніби на голову вища від самої себе. Гра конденсовано містить у собі, як у фокусі збільшувального скла, всі тенденції розвитку; дитина в грі ніби пробує зробити стрибок над рівнем своєї звичної поведінки».
Гра - провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри - цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все - їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що повинно тривати в її фантазії,- відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна її доробити.
Гра є провідною діяльністю дошкільняти не тому, що займає найбільше вільного від сну часу в його житті, а тому, що зумовлює найважливіші зміни у психічних процесах і психічних особливостях його особистості
Отже, гра - провідна діяльність дошкільнят, в якій вони виконують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки.
2.
Загальна характеристика
гри дошкільника та її видів
За своїм походженням і змістом гра є соціальним явищем, зумовленим розвитком суспільства і його культури. Це особливі форми життя дитини у суспільстві, діяльність, у якій дитина в ігрових умовах виконує ролі дорослих, відтворює їхнє життя, працю, стосунки; форма пізнання світу, провідна діяльність, в якій дитина задовольняє свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У грі дитина долає суперечність між прагненням до більшої самостійності, активної участі у житті дорослих із реальними можливостями щодо цього.
Гра (за А.В. Петровським) - форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, в предметах науки і культури. У грі як в особливому виді суспільної практики відтворюються норми людського життя і діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання і засвоєння предметної і соціальної дійсності, інтелектуальний, емоційний та моральний розвиток особистості. У дітей дошкільного віку гра є провідним видом діяльності.
Теорію гри, яка виходить з визнання її соціальної природи, розробляли Є.А. Аркін, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв. Пов'язуючи гру з орієнтованою діяльністю Д.Б. Ельконін визначає її як діяльність, в якій утворюється і вдосконалюється керування поведінкою. Відмінними ознаками розгортання гри є швидка зміна ситуацій, в яких знаходиться об'єкт після дій з ним, і таке ж швидке пристосування дій до нової ситуації.
Гравець виконує реальну діяльність, пов'язану з вирішенням досить конкретних, часто нестандартних завдань. Окрім того, низка моментів цієї діяльності має умовний характер, що дає змогу відволікатися від реальної ситуації з її відповідальністю і багатьма привнесеними обставинами.
До структури гри дітей входять: ролі, які взяли на себе гравці; ігрові дії як засоби реалізації цих ролей; ігрове використання предметів, тобто заміщення реальних предметів ігровими, умовними; реальні взаємини між гравцями. Одиницею гри, і водночас центральним моментом, який об'єднує всі її аспекти, є роль. Сюжетом гри є царина дійсності, яка в ігровому сюжеті й відтворюється; змістом її є те, що відтворюється дітьми як головний момент діяльності та взаємин між дорослими в їхньому трудовому і суспільному житті. В грі відбувається формування довільної поведінки дитини, її соціалізація.
Мотиви гри містяться у її змісті. Дитину цікавить не так результат, як процес гри. Водночас гра втілює активне прагнення дитини до певної мети, виражає її здатність оперувати предметами, спілкуватися, налагоджувати стосунки з ровесниками тощо. Усе це зумовлює результативність гри, яка виявляється у пізнавальних, емоційних та інших надбаннях, що дитина накопичує, здобуває під час ігрової діяльності.
Зміст ігрової діяльності (сюжетно-рольової гри), обумовленої пізнанням навколишнього життя є дуже важливою умовою виховання в дитини в грі. Звичайно, не кожна гра може морально розвивати дитину. Таку функцію може виконати лише «хороша» гра. Можна виділити ряд критеріїв, які її характеризують. Так основними критеріями такої гри є:
· Захопленість іграми, зміст яких відображає характерні суспільні явища, час перебування в в ролях, відповідність поведінки взятій ролі дорослого;
· Змістовність цілей гри;
· Різноманітність сюжетіві і ролей, бажання виконати роль дорослого будь-якої професії;
· Взаємозв’язок ігрових епізодів;
· Проявлення моральних почуттів. Переживання, радість від спілкування, від досягнення результатів.
Способи відображення навколишнього різні. Це предметні способи, для яких характерні ігрові дії з іграшками, предметами-заступниками. Наприклад, приготування «обіду», «прання білизни», «годування дітей».
Рольові способи відображення навколишньої дійсності спостерігаються у старшому дошкільному віці. Для гри характерна емоційна насиченість рольових висловлювань дітей, їхніх ідей.
Гра є засобом відображення навколишньої дійсності, способом освоєння діяльності, взаємин дорослих у доступній для дитини формі. Дошкільник відтворює точку зору різних людей, вступає з дітьми у різні стосунки, які відображають реальну взаємодію дорослих. Зміст ігрових дій зумовлюється практичними завданнями, які розв'язують дорослі для досягнення певної мети. Тому замість іграшок та інших предметів вони використовують об'єкти, якими послуговуються у своїх практичних діях дорослі.
Є кілька типів ігор: індивідуальні і групові, предметні і сюжетні, рольові та ігри з правилами. Індивідуальні ігри - це різновид діяльності, коли грою займається одна людина, групові - коли охоплені грою декілька дітей. Предметні ігри пов'язані з включенням в ігрову діяльність якихось предметів. Сюжетні ігри розгортаються за певним сценарієм, відтворюючи його в основних деталях. Рольові ігри передбачають поведінку людини, обмежену певною роллю. Нарешті, ігри з правилами регулюються певною системою правил поведінки їхніх учасників.
Рольова гра має соціально обумовлений характер, оскільки у ній дитина діє під прямим чи опосередкованим впливом дорослого.
Гра завжди розгортається за певними правилами. Для її виникнення не обов'язкова умовність (перейменування предметів), вона з'являється у процесі ігрової діяльності. Важливим компонентом психічного акту перейменування предметів під час гри є уява дитини. (Дитяча психологія - Павелків Р.В.)
Висновки:
На основі високого рівня оволодіння предметними діями виникає власне ігрова дія, що відзначається умовністю виконання і яувними результатом.
До 2,5 р. розвиток ігрової діяльності проходить етапи ознайомлюваної та відображувальної предметної гри.
Формується ставлення до дорослого як до зразка дій, якому дитина налідує у своїх самостійних ігрових діях.
Дитина залучає до гри предмети-заміннтки; наділяє їх ігровими значеннями.
Складається здатність ставити і вирішувати ігрові завдання ( ігрові цілі та способи їх досягнення).
Розвиток сюжету предметно-ігрової діяльності полягає у збільшенні кількості персонажів та появі зв’язків між ними.
Зароджується ігрова взаємодія з однолітками в спільних іграх
До уінця раннього віку складається
передумови сюжетно-рольової гри, яка інтенсивно розвивається в дошкільному
дитинстві.
3. Вплив гри на психічний розвиток дошкільника
Сюжетно-рольова гра як провідна діяльність дошкільника
Найхарактернішим видом ігрової діяльності дошкільника є сюжетно-рольова гра, яка виникає на межі раннього і дошкільного віку і досягає свого розквіту в середині дошкільного дитинства.
Сюжетно-рольова гра - відтворення дітьми дій дорослих і стосунків між ними.
Це - образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет) і розігрування дітьми.
Структурними компонентами сюжетно-рольової гри є роль, сюжет, зміст, правила, ігрові дії, рольові і реальні стосунки, ігрові предмети і предмети-замінники.
Центральним компонентом гри є роль - спосіб поведінки людей у різноманітних ситуаціях, які відповідають прийнятим у суспільстві нормам. Роль об'єднує всі сторони гри: у її реалізації знаходять своє втілення сюжет (сфера соціальної дійсності) і зміст (основний момент діяльності дорослих і стосунків між ними, які відображаються в іграх).
Дитина може взяти на себе виконання певної ролі, якщо відображена у сюжеті гри сфера дійсності вже знайома їй, оскільки основним джерелом сюжетів ігор є дійсність, ознайомлення з якою є основною умовою її виникнення. Уведення дитини в цю дійсність має відбуватися так, щоб у її центрі стала людина, її діяльність, а в результаті цього ознайомлення виникало позитивне емоційне ставлення до діяльності,
У грі дитина приймає позицію іншої людини (часто - багатьох людей) і в межах одного сюжету бачить ситуацію їх очима. Виконуючи, наприклад, роль мами, потім - дочки, вона розуміє важливість материнського піклування і слухняності дітей. Завдяки цьому перед нею відкриваються правила поведінки і їх значення для встановлення і підтримання позитивних стосунків з іншими людьми, відбувається усвідомлення необхідності дотримання правил, тобто формується свідоме виконання їх.
Сюжетно-рольова гра допомагає дитині зрозуміти мотиви трудової діяльності дорослих, розкриває їх суспільне значення. На перших порах у виборі ролі переважає її зовнішня привабливість, а у процесі гри розкривається її значущість (дитина розуміє, що вихователь виховує, лікар лікує тощо). Старші дошкільники опановують до 10-ти ролей, з яких 2-З стають улюбленими.