суспільних науках. У історії соціології описаний класичний експеримент, проведений американським вченим С.Хрістіансеном, направлений на перевірку гіпотези: "Чим вищий рівень освіти, тим успішніше людина включається у економічну діяльність".
Було сформовано дві групи, які розрізнялися за єдиним критерієм - наявністю атестату зрілості. При цьому члени експериментальної групи мали атестат зрілості, а члени контрольованої групи - ні. В результаті дослідження серед членів експериментальної групи за дев'ять років зберегли власні доходи 92%, а в контрольованій групі це зробили лише 58% членів.
Відомий також експеримент, проведений у 50-х роках XX століття американськими вченими Х.ХІмельвітом, А.Опенгаймом і П.ВІнсоном в галузі телекомунікацій.
Коли на Бі-бі-сі з'явилася технічна можливість користування двома каналами, причому на одному з них йшли освітні програми, а на іншому- "бойовики", розважальні передачі, то значна кількість користувачів-підлітків обирали останній.
Коли ж у глядачів був доступ тільки до одного канала, а підлітки були змушені обирати освітні програми або виключати телевізор, то значна їх частина обирала освітні програми і отримувала задоволення від них. Науковцями був сформульований висновок: виховання повинно сприяти формуванню у дітей навичок підкоряти не вибір увазі, а увагу - вибору.
Соціальний експеримент у залежності від сфери суспільного життя може бути економічним, маркетинговим, психологічним, соціологічним, педагогічним тощо.
Аналіз соціологічної інформації.
Аналіз отриманої під час соціологічного дослідження інформації є дуже відповідальним та важливим етапом. Аналізу передує опрацювання первинної інформації, яка міститься у відповідях анкети, протоколах спостереження. У процесі обробки первинна інформація готується для обчислення .
На етапі аналізу соціологічної інформації відбувається перевірка гіпотез, отримується нове знання.
Елементарними процедурами впорядкування даних є групування та класифікація;
Просте групування - це класифікація або впорядкування даних за однією ознакою. Об'єднання фактів здійснюється у відповідності до гіпотези за головною ознакою. В залежності від гіпотез можна згрупувати вибіркову сукупність за статтю, віком, професіями, освітою та ін.
Перехресне групування - це поєднання даних, впорядкованих за двома ознаками. Метою такого групування є: з'ясувати взаємозв'язок між даними; здійснити взаємний контроль показників (порівняти відповіді на основне та контрольне запитання); визначити вплив одного показника на інший.
Завданням перехресного групування є виявлення стійких зв'язків між структурними якостями явища, що вивчається. Це дає можливість
простежити як змінюються одні ознаки у зв'язку зі зміною інших, як змінюються досліджувані властивості у груп, відокремлених за різними ознаками. У тому випадку, коли збільшення однієї ознаки призводить до зростання іншої, то зв'язок між ознаками є позитивним. Зворотна залежність (збільшення однієї - зменшення іншої) свідчить про наявність негативного
Сталі сполучення властивостей виявляються шляхом типологізації і якщо вона здійснюється в ході емпіричного дослідження її називають
емпіричною.
Емпірична типологізація - це пошук сталих сполучень якостей соціальних об'єктів або явищ, які розглядаються у відповідності до гіпотез у декількох вимірах одночасно.
Іноді типологізація здійснюється на підставі наявних теоретичних уявлень.
Теоретична типологізація - це узагальнення ознак соціальних явищ на основі теоретичної моделі і за обґрунтованими критеріями. Така типологізація є умовою прямої перевірки теорії шляхом перевірки сконструйованих типів з емпіричними свідоцтвами відповідності або відхилення від ідеальної моделі.
У теоретичній типології критерії якостей виявляють шляхом логічного аналізу.
Аналіз отриманих у соціологічному дослідженні даних відповідно до типології передбачає:
•визначення частоти розподілу за кожним типом;
•вивчення відхилень від теоретичних моделей за окремими параметрами;
•вимір інтенсивності і вірогідності цих відхилень.
Одним із способів аналізу є вторинний аналіз.
Він проводиться тоді, коли аналізують дані, отримані та оброблені іншими дослідниками.
При аналізі емпіричних даних послідовність дій соціолога така:
1)опис усієї сукупності даних у найпростішій формі, перевірка якості отриманої інформації;
2)скорочення кількості ознак, необхідних для остаточного аналізу. Здійснюється первинне узагальнення даних, необхідне для глибокого розуміння проблеми;
3)перехід до пояснення фактів шляхом виявлення прямих і непрямих впливів на якості, соціальні типи, стійкі утворення;
4)спроби прогнозування розвитку процесів, подій, явищ, що вивчаються.
Питання для самоперевірки і повторення
1.Що таке соціологічне дослідження?
2.Яке значення мають соціологічні дослідження в житті сучасного суспільства?
3.Яке місце посідає програма і робочий план соціолгічного дослідження у його підготовці, організації та проведенні?
4.У чому полягає специфіка опитування як методу збирання первинної соціологічної інформації?
5.За яких умов застосовують у соціології експертне опитування? 6.Поясніть, що таке соціометричне опитування?
7.Які, на Вашу думку, питання можна вирішити за допомогою аналізу документа?
8.В яких випадках доцільне застосування контент-аналізу?
9.Для чого і як здійснюється опис інформації обчислення та оформлення узагальнюючої інформації.
Рекомендована література з теми
Бутенко И.А. Анкетный опрос как общение социолога с респондентом. М.,1989. -Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании. К.,1974 Воронов Ю.П. Методы сбора информации в социологическом исследовании.
М.,1974.
Городяненко В. Г. Социологический практикум: Учебно-методическое пособие. К., 1999.
Гречихин В. Лекции по методике и технике социологических исследований. М., 1988. ~Давыдюк Г.П. Прикладная социология. Минск, 1979.
Есть мнение. Итоги социологического опроса /Под ред. Ю.А.Левады.
М.,1990.
Иберла К. Факторный анализ. М., 1980.
Интерпретация и анализ данных в социологических исследованиях. М., 1987. Как провести социологисеское исследование. 2-е изд. М., 1990.
Цозлова Л.Н. О методах анализа социокультурных явлений // социологические исследования. 1993, №11.
Кракович Д., Сердюк А. Интервьюирование в социологическом иссследовании. К., 1992.
Лободинсъка О.М., Магизинщикова 1.П., Мельникова Н.В. Соціологічний практикум: наач. посібник. К., 1998.
Масленников Е.В. Метод интеграции концепций экспертов в социологических исследованиях. М., 1992.
Методология прикладного социологического исследования. М., 1976. Методы сбора информации в социологическом исследовании: В 2-х книгах.
М., 1990.
Опитування громадської думки. Відп. ред. Паніна Н.В. К., 1995. Общественное мнение: стратегия массовых опросов ("круглый стол") Социологические исследования. 1993. № б.
Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. К., 1996.
Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький В.М. Як підготувати, провести і узагальнити результати соціологічних досліджень. Львів, 1996. Практикум по прикладной социологии. М., 1987.
Рабочая книга социолога. М., 1983.
Социологический практикум по методике и технике конкретносоциологических исследований. X., 1986.
Те.миров Я. С. Анкетирование без анкет // Социологические исследования. 1993. № 6.
Чурилов Н.Н. Проектирование выборочного социологического исследования.
К., 1986.
Ядов В.А. Социологическое исследование: Методология, программа, методы. Самара, 1995.
Тема 4. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура.Теорія соціальної стратифікації.
В залежності від історичного періоду, концепцій та шкіл у соціології поняття „суспільство” мало велику кількість різних тлумачень.
Автором оригінального вчення про суспільство як соціальну систему функціонуючих структур був американський соціолог Толкотт Парсонс
(1902 - 1977 рр.).
Суспільство, за Т. Парсонсом, - це складно структуроване утворення, найважливішими елементами якого є соціальна система, система культури та система особистості.
Система культури входить до системи особистості шляхом її соціалізації і таким чином утворюється стійка та стабільна соціальна система. Система особистості взаємодіє із соціальною системою на основі взаємодоповнення експектацій, що означає мотивацію індивідуальної поведінки "очікуванням іншого".
Основою самоорганізації суспільства, як вважає теоретик, виступають міжособистісні відносини та взаємозв'язки, а також взаємодія індивіда та "іншого".
На думку німецько - американського вченого Еріха Фромма (1900 -1980 рр.), суспільство є системою, яка самоорганізовується та саморозвивається. Фактором, що визначає саморозвиток суспільства, він вважав "соціальний характер", який є результатом адаптації людини до соціальне-економічної структури суспільства, психологічним чинником суспільного розвитку і який може зміцнювати або руйнувати існуюче суспільство.
Функція соціального характеру полягає в тому, щоб формувати і спрямовувати енергію людей, забезпечуючи функціонування та відтворення суспільства. Для нормального функціонування суспільство повинно сформувати соціальний характер, якому внутрішньо притаманними мають бути: прагнення до праці, дисциплінованість, пунктуальність.
Сучасна соціологія визначає суспільство як сукупність усіх способів взаємодії і форм об'єднання людей, в яких має вираження їх всебічна залежність.
Ознаки суспільства - це ті стійкі риси, характеристики, які відрізняють суспільство як цілісне соціальне утворення від інших утворень.
Такими ознаками є:
•територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв'язків, розвиваються відносини і взаємодія індивідів. Територія локалізує організацію соціального життя;
•універсальність, тобто всеосяжний, різнобічний характер суспільства. Вона включає в себе все розмаїття соціальних зв'язків, відносин, соціальні інститути і спільноти. Універсальність суспільства дає можливість створити необхідні умови для задоволення потреб людини, самореалізації та досягнення особистої мети;
•автономність, тобто здатність до постійного відтворення, соціальних зв'язків, внутрішньої саморегуляції за допомогою тих інститутів і організацій, норм і цінностей, які утворюються всередині самого суспільства;
•інтегративність, тобто можливість підкоряти собі індивідів, нові покоління, залучати їх до соціального життя, відтворювати його структуру.
Аналізуючи суспільство, необхідно виділити ті елементи, які структурують, формують суспільство як цілісність. До них відносять:
•статусно-рольові позиції. У соціумі відбувається стандартизація різноманітних видів взаємодій, що призводить до появи статуснорольових моделей поведінки. Це базовий, первинний рівень суспільства;
•соціальні інститути. Статусно-рольові позиції організовані, пов'язані між собою. Організованість та упорядкованість забезпечується за допомогою соціальних інститутів. Соціальні інститути виникають у процесі суспільного розподілу праці і суспільних відносин в межах соціальної організації суспільства. Кожен з них має свою мету, функції, статуснорольові позиції та систему санкцій;
•соціально-ціннісні та культурні елементи.
Аналізуючи ці елементи, можна дати відповідь на питання, чому суспільство не руйнується, не розпадається, а відтворюється як цілісна система. Людина формується у конкретному культурному середовищі і, засвоюючи колективні уявлення про доцільність, необхідність інституціонального розмаїття, вона сприймає його як природний стан суспільства. Культура визначає ціннісні моделі поведінки людей у вигляді норм моралі, традицій, ціннісних орієнтацій тощо. Але можливості культури обмежені, лише вона не може забезпечити єдність суспільства. Тому політична влада через державне регулювання закріплює зв'язки між інститутами, спільнотами там, де впливу культури вже недостатньо, де норми моралі потребують підкріплення у вигляді права, закону, примусу.
Типології сучасних суспільств світу
Типології суспільств, так само, як типології будь-яких соціальних явищ (наприклад, держав, партій, особистості, конфліктів), можна розглядати як