Курсовая работа (т): Фінансування і кредитування витрат на закладання та вирощуванню багаторічних насаджень

Відновлення керованості соціально-економічних процесів, становлення державної системи дієвого регулювання продовольчого ринку, підтримка вітчизняного товаровиробника, виробництва екологічно чистої та якісної продукції, вирішення соціальних пріоритетів, аграрного виробництва, вимог продовольчої безпеки держави належить до першочергових завдань функціонування господарського механізму продовольчої сфери. До основних проблем розвитку промислового садівництва, вирішення яких повинне спиратися у т.ч. в на державну підтримку, належать наступні:

розширення площ під сучасними сортами плодово-ягідних насаджень, плоди яких характеризуються високою урожайністю та високими споживчими якостями;

вдосконалення спеціалізації садівництва у відповідності з розміщенням у тих або інших агрокліматичних зонах, у т.ч. з метою створення «маркетингових конвеєрів» виробництва продукції. Їх сутність передбачає виробництво ранньої продукції на півдні країни та пізньостиглої - на півночі з метою рівномірного забезпечення свіжими плодами та ягодами споживчого ринку протягом року;

впровадження сучасних, інноваційних технологій виробництва, зберігання та переробки продукції;

розвиток крапельного зрошення та його державна підтримка у південних регіонах країни;

державна стандартизація якості продукції промислового садівництва;

державна підтримка вітчизняної селекції у садівництві;

протекціоністська політика щодо збільшення присутності вітчизняних товаровиробників на вітчизняному споживчому ринку та активізації зовнішньоекономічної їх діяльності.

У ринкових умовах аграрною політикою держави повинні визначатися, в першу чергу, стратегічні завдання розвитку регіональних агропромислових комплексів і доцільно створювати адекватну природно-економічним умовам і вимогам ринку економічну основу розвитку сільського господарства й агропромислового комплексу. Така база повинна включати формування галузевої та виробничої структури, систему спеціалізації, форми власності і господарювання, механізм міжгалузевих і внутрішньогалузевих відносин та управління. Застосування та ефективність організаційних моделей регіональних виробничих структур забезпечать стабільність виробництва, більш повне використання біокліматичного і генетичного потенціалу, зменшать ресурсну енергоміскість продукції, підвищать продуктивність праці, створять раціональні умови розширеного відтворення тощо [4]. Разом з тим слід зазначити, що останніми роками прийнято ряд ухвал, направлених на відродження і розвиток галузі промислового садівництва. Ця, зокрема, ухвала Кабінету Міністрів України “ Про державну підтримку розвитку садівництва, виноградарства, вирощування саджанців і виноробницької промисловості на період до 2009 р.», а також «Про заходи щодо розвитку садівництва, виноградарства і виноробницької промисловості в 1998-2012 рр. ”, Указ президента України “ Про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрного сектора економіки ”. У цих і інших законодавчих актах затверджені важливі для розвитку промислового садівництва заходи, що охоплюють питання виділення капітальних вкладень і бюджетних коштів на закладку і ремонт багаторічних насаджень і догляд за ними до початку плодоношення, будівництво об’єктів виробничого і соціально-побутового призначення, виготовлення і придбання спеціалізованої техніки, будівництво зрошувальних систем для садів і виноградників.

Державна підтримка повинна надаватися при наявності обґрунтованого бізнес-плану розвитку галузі в сільськогосподарському підприємстві, проектно-кошторисної документації, професійних кадрів і матеріально-технічної бази. Фінансову допомогу слід надавати насамперед тим підприємствам, які в змозі забезпечити найбільш раціональне та ефективне використання коштів. Але, на жаль, майже щорічно у Верховну Раду вносяться пропозиції щодо змін існуючого порядку використання коштів 1 % збору. Так, у зв’язку з прийняттям Закону України “ Про державний бюджет України на 2011 рік ”, внесені пропозиції щодо змін деяких законів України відносно порядку використання коштів 1 % збору і принципів їх розподілу. Пропонується до 30 відсотків коштів спрямувати на компенсацію відсоткової ставки за довгострокові банківські кредити. На наш погляд, це робити недоцільно, оскільки абсолютній більшості садівницьких підприємств і фермерських господарств при їх сучасному фінансовому стані кредити фактично недоступні. В результаті більшість господарств буде виключена з фінансування за рахунок 70 % коштів, які пропонується направити лише на придбання залізобетонних стовпчиків, дроту та садивного матеріалу. Неприйнятний також передбачений проектом закону принцип розподілу коштів між підприємствами пропорційно середнім обсягам товарної продукції за останні три роки, оскільки він виключає з фінансування розсадницькі та новостворені перспективні господарства. Таким чином, норми у запропонованому проекті закону спрямовані на підтримку й збагачення комерційних банків, а не на розвиток садівництва і виноградарства, а вкладені державою в останні роки понад 400 млн. грн. бюджетних коштів не дадуть віддачі і загальмують розвиток галузі. В числі пріоритетних завдань, які необхідно вирішувати на державному рівні, є цінова і кредитна політика. Поряд з вільним ціноутворенням має бути її державне регулювання. Ціни на плоди та ягоди повинні гарантувати еквівалентність обміну промислової і сільськогосподарської продукції, забезпечення садівницьким господарствам розширеного відтворення багаторічних насаджень, сприяти впровадженню науково-технічного прогресу в галузь і задовольняти зростаючі потреби споживачів на ринку продовольства. Цінова державна підтримка виробників плодів і ягід необхідна в зв’язку з низькою платоспроможністю населення, зокрема вона має бути направлена проти встановлення монополізму промислових переробних і торговельних підприємств у визначенні цін на сировину та вирощену продукцію, відсоткових ставок банками та високих цін на енергоносії, отрутохімікати та мінеральні добрива. Вважаємо за доцільне встановлювати на державному рівні граничні регульовані ціни на матеріально-технічні ресурси, і таким чином, зменшувати їх вплив на рівень собівартості плодів і ягід. Крім того, на наш погляд, система регулювання повинна передбачити надання виробникам пільгових безвідсоткових кредитів на закладання та догляд за плодовими і ягідними насадженнями до вступу їх у період товарного плодоношення, знизити існуючі кредитні ставки до 3-5 %, як це робиться у розвинених садівницьких країнах. Зараз високі кредитні ставки не сприяють відродженню галузі, а навпаки - ведуть до її руйнації. Інший шлях державної підтримки - часткове відшкодування державою відсоткових ставок на банківські кредити. Вважаємо, що необхідно відпрацювати методику встановлення на переробних підприємствах граничного рівня договірних цін на плодоягідну сировину, які повинні ґрунтуватися на сезон них і регіональних витратах, пов’язаних з набуттям продукцією споживчих властивостей і якості, з урахуванням прогнозного подорожчання матеріальних ресурсів, росту оплати праці, а також затрат на транспортування, зберігання, переробку й реалізацію продукції. Доцільно змінювати ціни на плоди і ягоди, залежно від попиту і пропозиції, протягом доби [5]. Промислове садівництво є надто ризикованою галуззю, особливо в східній і північній частинах України, де виробництво плодів і ягід значною мірою залежить від погодних умов. Зі зміною клімату, особливо переходом заморозків у пізньовесняний період, ця проблема набуває дуже важливого значення. Захист товаровиробників з боку держави від несприятливих погодно-кліматичних умов, інших негативних факторів здійснюється на основі страхових платежів або бюджетних виплат. Так, субсидування внесків при страхуванні врожаю від дії стихійних сил у середньому по країнах ЄС становить від 30 до 100 %. Водночас необхідно переглянути і політику формування страхових тарифів, привести їх у відповідність з реальними потребами. Страхування повинно сприяти ініціативній фінансовій діяльності у галузі промислового садівництва. В розвинених країнах добровільними страхуванням охоплені майже всі підприємства (більше 90 %), а в Україні - лише 5-7 % [6]. Важлива роль повинна належати державному регулюванню ринку плодів і ягід через законодавчу базу та економічний механізм планування, що необхідно для визначення стратегії розвитку галузі. Планове регулювання включає передусім формування системи ринкових нормативів з урахуванням межі об’єктивних пропорцій обміну.

.3 Організація планомірного відтворення плодоягідних насаджень: теоретична суть, методичні засади садооборотів і визначення їх параметрів

Однією з основних функцій садівництва є процес створення (відтворення) і продуктивного використання багаторічних насаджень. Особливістю цього процесу є те, що вони створюються безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах і поки що не мають товарної спрямованості. Серед основних чинників підвищення ефективності вітчизняного садівництва на перший план висувається проблема організації перманентного планомірного відтворення плодових і ягідних насаджень. Нині у багатьох господарствах у загальній структурі дуже мала частка молодих насаджень, або ж їх зовсім не має. Саме це є причиною того, що щоразу звужуються масштаби виробництва продукції. Єдиний вихід з такого стану - активізація процесів відтворення багаторічних насаджень.

Для того, щоб у садівницькому господарстві постійно мати стабільну площу плодоносного саду, на приклад 100 га, обов’язково потрібно планомірно закладати нові насадження і заздалегідь визначати рік їх закладання. Як приклад нижче наведено модель відтворення плодоносних плодових і ягідних насаджень, таблиця 1.3.

Таблиця 1.3

Модель відтворення плодоносних плодових і ягідних насаджень

Для повного оновлення плодоносного саду зерняткових культур різного віку на площі 100 га за чинними нормами амортизації щорічно протягом 20 років потрібно закладати 5 га. У такому разі раціональніше закладати нові насадження не щорічно, а раз у 2 - 3 роки (15- 20 га). Такого ж принципу поетапного закладання садів, особливо зерняткових культур, доцільно дотримуватися і при створені нових садівницьких господарств чи селянських ферм.

РОЗДІЛ 2

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

.1 Загальна характеристика підприємства

ДПДГ- це державне підприємство дослідного господарства.

Господарства досліджують для того, щоб підвищити його рівень ефективності, розширити спеціалізацію, та вийти на новий, ширший рівень виробництва. Впровадити нові сорти плодів, а також удосконалити вирощування старих.

ДПДГ «Мелітопольське» є основною базою для проведення науково-дослідних робіт і подальшого їх експериментального освоєння. Впровадження сортів плодових культур селекції дослідної станції і технологій вирощування інтенсивних насаджень сприяє отриманню високих виробничих та економічних результатів.

Ми зробимо аналіз діяльності ДПДГ «Мелітопольське» Мелітопольського району Запорізької області за 2010 - 2012 роки.

Таблиця 2.1

Динаміка складу та структури земельного фонду на підприємстві ДПДГ "Мелітопольське" за 2010-2012 роки.