Контрольная работа: Фінансові посередники грошового ринку

Небанківські фінансові установи, акумулюючи кошти індивідуальних інвесторів і вкладаючи їх у різні економічні проекти, забезпечують рівновагу на ринку капіталів через погодження пропозиції і попиту на фінансові ресурси, перерозподіляють і знижують фінансові ризики, забезпечують підвищення ліквідності фінансових вкладень різних інвесторів внаслідок професійного управління залученими коштами. Таким чином, крім досягнення власних комерційних цілей, небанківські фінансові установи сприяють вирішенню загальноекономічних завдань, економічному зростанню в Україні.

Небанківські фінансові установи в Україні переживають початковий період свого становлення, їх розвиток залишається мало динамічним, інколи навіть хаотичним, саме тому актуальним є подальше дослідження їх правої природи, діяльності, функцій, які вони виконують в економіці держави, тощо.

Причиною виникнення небанківських фінансових установ є погіршення життя простих людей, їх потреби в отриманні фінансових послуг, у додаткових фінансових ресурсах для забезпечення свого існування, які стала забезпечувати кредитна кооперація. Саме потреби людей у фінансових послугах, спрямовані на покращання умов життя, їх діяльність із задоволення цих потреб сприяли створенню ними кредитних кооперативів, які дали можливість заощадження одних робітників і селян використовувати іншим членам кредитної кооперації.

Концепція розвитку ринку небанківських послуг, яка була схвалена Урядом у 2001 р., загалом дала змогу підійти комплексно до важливих проблем розвитку небанківських фінансових установ. Але такі стратегічні напрями, які там були прописані, а саме удосконалення системи державного регулювання небанківських фінансових установ, відновлення довіри до галузі, кадрове забезпечення небанківської діяльності на сьогодні так і не втілені повною мірою в життя. Існуючі моделі державного регулювання фінансової діяльності певною мірою універсальні і водночас значно різняться в національних економічних системах. Універсальність таких моделей полягає:

у формуванні галузевого законодавства;

у виокремленні спеціальної регулятивної структури органів нагляду;

у встановленні правил і критеріїв допуску до надання фінансових послуг;

у здійсненні контролю за поточною діяльністю фінансових установ;

у наявності податкового регулювання.

Специфіка і оригінальність моделей регулювання небанківських фінансових установ може проявлятися в різних аспектах:

особливостях небанківського і загального законодавства;

статусі і структурі органів нагляду за діяльністю небанківських установ;

процедурних питаннях допуску до діяльності на ринку небанківських фінансових послуг;

методах і формах регулювання діяльності небанківських фінансових установ;

ступені популярності й активності використання окремих інструментів регулювання.

Серед проблем нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ фахівці виділяють нестабільність законодавства, пошук оптимального співвідношення контролю за дотриманням законодавства, регулювання фінансової стійкості, розроблення й контроль за виконанням вимог до обліку та звітності й інтегрованого (паралельного усіх небанківських фінансових установ) регулювання.

Важливість державного регулювання вітчизняного ринку небанківських фінансових послуг зумовлена тим, що його розбудова, включаючи створення якісно нових фінансових умов функціонування й розроблення правових основ регулювання, нових фінансових відносин у сфері небанківської діяльності, відбувається в умовах глобалізації світового фінансового господарства.

Варто зазначити, що система впливу на ринок небанківських фінансових установ з боку держави в Україні досі остаточно не сформована. Це значною мірою зумовлено не лише внутрішніми чинниками розвитку цього ринку як такого, але й є прямим наслідком макроекономічних процесів у економіці нашої держави.

Сьогодні перед Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг стоїть завдання якісного поліпшення контролю небанківських фінансових установ, починаючи зі збирання, аналізу, узагальнення й розкриття звітності (включаючи вдосконалення інформаційних каналів); удосконалення методології аналізу і закінчуючи формуванням оптимального механізму оперативних перевірок небанківських фінансових установ і ефективної системи реагування на синдроми їх неплатоспроможності.

Наведені пропозиції щодо формування механізму створення конкурентоспроможності небанківських фінансових установ є підставою оцінки та вдосконалення системи наглядових та контролюючих функцій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, чіткого розподілу сфер впливу між нею та Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Основні напрямки регулювання діяльності небанківських фінансових установ повинні становити однорідну програму впливу на їх функціонування і здійснюватися комплексно, виходячи із специфіки діяльності окремих груп цих установ.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Комерційний банк установив такий курс долара США: купівля - 12,81, продаж - 12,99.

Скільки гривень можна одержати за 500 доларів 90 центів?

Скільки доларів можна купити за 21000 грн.?

Розрахуйте відносну маржу (спред) комерційного банку за таким рівнем курсів валют.

Розв’язання

. Для визначення суми в гривнях, яку можна отримати за 500 доларів 90 центів потрібно цю суму помножити на курс купівлі:

,9·12,81 = 6416,53 (грн.)

. Для визначення суми в доларах, яку можна отримати за 21000 грн. необхідно цю суму поділити на курс продажу:

:12,99 = 1616,63 (грн.)

Таким чином, за 21000 гривень можна отримати 1616 доларів 63 центи.

.Відносна маржа (спред) розраховується за формулою:

BAS =  · 100%.

=  · 100% = 1,39.

Отже, відносна маржа становить 1,39.

Відповідь: 1) 6416,53 грн.

) 1616,63 доларів.

) BAS = 1,39.

ВИСНОВКИ

Сучасні фінансові посередники розглядаються як спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів.

Вітчизняний фінансовий ринок неоднорідний за складом учасників: поряд із великими конкурентоздатними структурами існує чимало вузько профільних та малих. Майже всі посередники достатньо диференційовані за клієнтами і напрямками діяльності (як міжгалузевими, так і сегментарними), але у кризових умовах тяжіють до універсальності як форми вживання і оперують на різних секторах фінансових послуг.

Без фінансових посередників не можуть бути реалізовані всі переваги існування фінансових ринків. Вони зменшують операційні витрати, знижують ризик та зменшують асиметричність інформації.

Оскільки основною вимогою до функціонування фінансових посередників є забезпечення прозорості і ліквідності, їх діяльність потребує відповідно регулювання - як на державному рівні, так і на рівні самоорганізації. Слід визнати, що вітчизняним фінансовим посередникам доводиться діяти в умовах недопрацьованих правил гри, що суттєво дається взнаки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аржевітін С. Фінансові посередники та їх дії на фінансових ринках. Фінансування підприємницької діяльності. - К., 1998. - 43 с.

. Габбард Р. Глен. Гроші, фінансова система та економіка. - К.: КНЕУ. - 2005 - 889с.

. Гроші та кредит: Підручник / За ред. професора Б.С. Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999. - 404 с.

. Гроші та кредит. Підручник. - 4-те вид., перероб. і доп. / М. I. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазепко та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с.

. Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І. В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: ЦНЛ, 2004. - 351 с.

. Михайленко В.С. Гроші та кредит: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. А.А. Чухна. - К.: Вид-во «Університет «Україна», 2006. - 372 с.

7. Корнєєв В. В. Фінансові посередники: інституційна роль та інструментарій / В. В. Корнєєв// Фінанси України. - 2000. - № 2. - 223.

. Ємець В.В. Інститути небанківського фінансового сектора у системі забезпечення економічної безпеки