Курсовая работа (т): Аналіз загально-виробничих витрат

.        Вивчення причин браку та зниження собівартості за рахунок скорочення втрат від браку, що дасть можливість скорочення і більш раціонального використання відходів виробництва.

.        Зниження витрат на оплату праці на одиницю продукції.

.        Скорочення адміністративно-управлінських витрат.

.        Ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

.        Чітке дотримання технологічної дисципліни, що приводить до скорочення виробничих втрат.

.        Розробка оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства.

.        Запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії ресурсів, підвищенню якості продукції.

.        Раціоналізація організаційної структури з метою скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності тощо.

.        Посилення контролю над витратами, зокрема за валютними операціями та операціями з цінними паперами, а також перегляд порядку роботи з покупцями і замовниками в разі прострочення платежів, вдосконалення механізму нарахування пені та штрафних санкцій, контроль дебіторської заборгованості. Посилення контролю за співвідношенням темпів зростання продуктивності праці та заробітної плати; недопущення прискореного зростання середньої заробітної плати щодо росту продуктивності праці.

.        Зниження рівня комерційних та управлінських витрат на підприємстві.

.        Збільшення рівня операційного важеля.

.        Скорочення витрат на оплату праці за рахунок аутсорсингу і фрілансу, компенсація частини заробітної плати наданням працівникам соціальних пільг (безкоштовного харчування, розширеного медичного страхування і т. п.).

.        Управління інвестиціями: обґрунтований відбір інвестиційних проектів, запрошення незалежних експертів тощо.

.        Застосування технології «ощадливого виробництва» (lean thinking), яка полягає в тому, що витрати оцінюються з точки зору клієнта: чи погодиться він їх оплачувати.

На нашу думку, максимальний ефект підприємствам нададуть тільки комплексні програми зниження витрат, а не окремі дії. Кожна з таких програм може включати кілька проектів, які в різні періоди часу реалізуються підприємством з метою зниження витрат. Основними програмами скорочення витрат є: робота зі зниження трудомісткості бізнес-процесів; перегляд принципу компенсації персоналу; оптимізація продуктів і каналів розподілу; оптимізація використання активів і капіталу; робота зі зниження закупівельних цін; зміна технологій з метою зменшення витрат.

Висновки

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Перехід підприємства на нову систему обліку, яка визначена Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", Національні положення (Стандарти) Бухгалтерського обліку, новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства і організацій вимагає певних змін у методиці організації обліку витрат.

Одним із принципів ведення бухгалтерського обліку в нових умовах є обачність. У зв'язку із цим слід уникати заниження витрат. Це означає, що витрати потрібно відображати в обліку відразу ж після отримання відомостей про імовірність їх виникнення. Цього принципу потрібно дотримуватися при відображенні загально-виробничих витрат, які є об'єктами дослідження даної роботи.

В результаті проведених досліджень по обліку, аналізу і аудиту загально-виробничих витрат зроблені такі висновки і пропозиції:

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загально-виробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

·        непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

·        за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загально-виробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

Що до можливості впливу менеджера на величину загально-виробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві. Однак, на нашу думку є багато можливостей контролю за загально-виробничими витратами .

. В складі загально-виробиичих витрат відображаються витрати. пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого призначення. Таке об'єднання названих витрат, на нашу думку пояснюється єдиною причиною що ці витрати є накладними з виробничими витратами одного і того ж виробничого підрозділу

Загально-виробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

. Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загально-виробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

На нашу думку, у фінансовому обліку ці витрати можна відображати за статтями, які вказані в П(С)БО 16 "Витрати". В управлінському обліку вказані статі доцільно деталізувати

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між 3 способами обліку витрат діяльності :

·        з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

·        з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

·        з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів (журнал 5,5А). Використання рахунків класу 8 робить цей облік більш трудомістким і незручним

. Облік загально-виробничих витрат ведеться по кожному виробничому підрозділу. Аналіз регістрів бухгалтерського обліку журнально-ордерної форми, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 29.12.2000 р. показав, що для аналітичного обліку загально-виробничих витрат в розрізі виробничих підрозділів такий регістр не передбачений. Тому нами пропонуються для цих цілей використовувати відомість №12. "Затрати цехів" "Старої" журнально-ордерної форми обліку, змінивши її нумерацію у відповідності до номер журналу (наприклад, відомість 5.2).

. Особливістю обліку загально-виробничих витрат є те, що вони списуються на собівартість виробничої продукції в частині змінних і розподілених постійних, і на собівартість реалізованої продукції у частині нерозподілених постійних витрат Тому вони не мають відображення у формах фінансової звітності.

. Основним завданням управлінського обліку загально-виробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що мас важливе заточення для ціноутворення.

. Загально-виробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Інструкції, щодо його користування, затверджених Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 р. дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином : з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток). За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат, в тому числі загально-виробничих , що передбачена П(С)БО 16 "Витрати" не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва, матеріальних цінностей.

Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши їх зі складу загально-виробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу.

Операційний контроль витрат від нестач і псувань товарно-матеріальних цінностей за причинами і винуватцями пропонується вести у спеціальний відомості, яка за будовою може бути подібною до відомості 14 за старою журнально-ордерною формою обліку.

Не зовсім правильною, на мій погляд, є методика розподілу постійних загально-виробничих витрат, а саме вона аналогічна методиці розподілу змінних витрат.

Пропоную наступна методика списання і розподілу постійних загально-виробничих витрат: на витрати виробництва (рахунок 23 "Виробництво") списується фактична сума постійних загально-виробничих витрат в межах планової величини, а перевищення фактичної суми над плановою відноситься на собівартість реалізованої продукції (рахунок 90 "Собівартість реалізації"). Між окремими об'єктами обліку витрат (видами продукції, робіт і послуг) списані постійні загально-виробничі витрати розподіляються пропорційно до встановленої бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Саме така методика розподілу цих витрат, на нашу думку, і передбачена в пункті 16 П(С)БО 16 ""Витрати" разом з тим порядок розрахунку в додатку 1 є зовсім іншим.

Для врегулювання обліку загально-виробничих витрат, на нашу думку, важливе практичне значення має уточнення їх складу. Для цього повинна бути розроблена і затверджена у централізованому порядку Інструкція по обліку витрат, в якій би деталізувалася кожна стаття витрат, подібно, як це мало місце в Типовому положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.

Аналіз загально-виробничих витрат показує, що найбільшу питому вагу у складі загально-виробничих витрат займають, як правило, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення і інше утримання виробничих приміщень, тобто більше 50% від загальної суми витрат загально-виробничого призначення.

Аудит загально-виробничих витрат починається із побудови методичної моделі аудиту, і проводиться згідно з типовою програмою аудиту загально-виробничих витрат.

Зроблені висновки і пропозиції ще раз доказують, що будь-яке підприємство, як об'єкт дослідження є складним і потребує постійного вивчення.

собівартість актив операція списання

Використана література

1.     Амортизація основних засобів // Все про бухгалтерський облік .- №52.-2000.-С. 19-2.2 .

2.      Бутинець Т.А. та інші. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ЖІТІ, 2000. - 672 с.

.        Бутинець Ф. Чижевська Л Герасимчук Н. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності «облік І аудит».-Житомир: ЖІТІ. 2000.-448с.

.        Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. -640с.

.        Бухгалтерський облік за національними стандартами. Практичний посібник. 2-ге видання доповнене І перероблене / Укладачі Я.Д. Крупка, З.В. Задорожній та інші. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 288 с.

.        Бухгалтерський облік і відображення у фінансовій звітності витрат відповідно до Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" II Галицькі контракти". - 2000 .- №1 І - С.20-37.

.        Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / за ред. С.Ф. Голова - Дніпропетровськ. ТОВ "Баланс - клуб", 2000.- 768с.

.        Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей - 5-те видання., доповнене й перероблене. - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

.        Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. - 806 с.13.

.        Воротняк О.С. Фінансовий облік та аналіз в системі управління підприємством // Вісник Житомирського інженерно-технологічного Інституту: - 1999. - №9. - С. 236-240.

.        Економічний аналіз для промислових підприємств / Під ред. С.І. Шкарабана, М.І. Сопачова. Тернопіль: ТАНГ, 1999.-405 с.

.        Журавель Г.П. Крупка Л.Д. Палюх М.С. та ін. Бухгалтерський облік: особливості в галузях економіки.-Тернопіль: Економічна думка, 1999.-449с.

.        3авгородній В. П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку - К.: Видавництво "Бліц-Інформ", 1995.-132 с.

.        3авгородній В.П. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. К.: Издательство "ВАКЛЕР", 1997 .-976 с.

.        Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. від 16.07.1 999 р. № 996 - XIV.

.        Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", від 22.05.97 р. 283/97-ВР

.        Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування). Навчально-методичний посібник Тернопіль: Карт-Бланш, 2000 - 288с.

.        Облік адміністративних витрат. Бізнес (Бухгалтерія). - 2000. - № 47. С.114- 119.

.        Облік витрат на виробництво продукції: національні стандарти // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №25. - С. 19 - 26.

.        Облік загальновиробничих витрат II Бізнес (Бухгалтерія). - 2000. - №47. - С.110-114.

.        Облік та оформлення представницьких витрат комерційного

.        Організаційно-методологічні аспекти аудиту витрат і виконаних робіт підрядних будівельних організацій // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №12. - С.38-49.

.        Основні засади організації бухгалтерського обліку на підприємстві у 2000 році // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №7. - С. 15-23.

.        Особливості обліку витрат па виробничих підприємствах II Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №28. - С.7-10.

.        План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств І організацій, затв. наказом Мінфіну України від 30.11.99р №291 .- Навчально-практичний посібник "Курсом реформ - облік 2000” -Дніпропетровськ, ТОВ "Баланс-клуб", 2000, 336с.

.        Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99р.№242.

.        Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99. р.№246.