Курсовая работа (т): Аналіз загально-виробничих витрат

Аналіз загально-виробничих витрат

Курсова робота

Аналіз загально-виробничих витрат

Вступ

У зв'язку з переходом України від моделі планової економіки до моделі економіки ринкового типу стає актуальним вивчення тенденцій та закономірностей розвитку системи бухгалтерського обліку, адже вимагає переорієнтування обліку з контрольно-розподільчих функцій на управлінські, адаптації національних стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних.

Зрозуміло, що між підприємствами соціалістичного та ринкового типу існують відмінності принципового характеру, що обумовлює також .відмінності принципового характер, що обумовлює також відмінності у системах бухгалтерського обліку. Пошуки моделі бухгалтерського обліку для України мають надзвичайно важливе значення, адже західні моделі в їх мовному обсязі неможливо використати, тому що кожна країна по-своєму унікальна, що проявляється в історико-економічному та соціально-культурному відношенні і обумовлює існування об'єктивних відмінностей у системах обліку.

Саме тому вивчення і узагальнення досвіду розвинутих країн і пропозицій вітчизняних науковців щодо створення моделей бухгалтерського обліку які адекватно відображають реальність господарської та фінансової діяльності підприємств України, є дуже важливим завданням науки і практики на сучасному етапі розвитку економіки.

Вирішення цього завдання вимагає посилення теоретичних досліджень, впровадження у практику нових підходів організації обліку ресурсів, процесів та їх ефективності, застосування нових методик обліку, посилення ролі бухгалтера в управлінні виробництвом.

Перші кроки на цьому шляху вже зроблено зокрема, впроваджено ряд Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Новий План рахунків бухгалтерського обліку усі Інструкція щодо його застосування.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 - XIV від 16 липня 1999 р., законодавство про аудиторську діяльність та ін. При переході на нові документи бухгалтерського обліку виникають певні проблеми, як в теорії, так і на практиці.

Одним із важливих, можна сказати, центральних, об'єктів обліку є витрати підприємства. Від достовірності інформації про цей об'єкт залежить правильність визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік повинен надати повну, достовірну інформацію про витрати підприємства за звітний період. Така інформація є основною для аналізу і прийняття управлінських рішень, а тому доречно відображати результати за видами діяльності підприємства.

До витрат підприємства відносяться загально-виробничі витрати, що є об'єктом дослідження в даній дипломній роботі.

При написанні курсової роботи використані Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Закон України "Про оподаткування прибутку", П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". П(С)БО 16 "Витрати". 11(01,0 7 "Основні засоби". П(С)БО 8 Нематеріальні активи", П(С)БО 9 "Запаси", Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості, і інші нормативні документи монографічна і періодична література по обліку витрат підприємства.

1. Мета, завдання, аналіз загально-виробничих витрат

Діяльність будь-якого підприємства, у першу чергу промислового, зумовлює споживання різноманітних ресурсів та елементів виробництва.

Процес виробництва являє собою процес поєднання живої праці із засобами виробництва. Так, як цей процес відбувається безперервно, то включає в себе безперервні затрати праці, засоби і предмети праці.

Використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрат. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів затрати і собівартість поєднується в понятті затрати виробництва. Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва) з відповідними на неї нарахуваннями та інше.

Операційні витрати - це витрати, що пов’язані з діяльністю по реалізації продукції та управлінням підприємством. Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції. Операційні витрати, як правило, поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані з науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.

Валові витрати - це сума будь-яких витрат, платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [5, c.103]. Вартість витрат є складовою частиною собівартості продукції. Собівартість продукції - це грошова форма витрат підприємства, пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконаних робіт та наданих послуг. В умовах товарного виробництва витрати виробництва виступають у вартісній, грошовій формі.

Загальні витрати на виробництво становлять вартість виробничого товару. Їх сума залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто

де, Сг - граничні витрати; ∆С - приріст загальних витрат; ∆N - приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Якщо загальні витрати виразити певною функцією обсягу продукції то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції. Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва продукції. Загально-виробничі витрати - це витрати, пов’язані з організацією і обслуговуванням виробничого процесу. Їх склад визначений пунктом 15 П(С)БО №16 “Витрати”.

В процесі проведення аналізу вирішують такі основні завдання:

- визначають динаміку цих витрат на одну гривню товарної продукції; встановлюють абсолютне та відносне відхилення від кошторису, як у цілому, так і за окремими статтями, причини цих відхилень, обсяг і причини непродуктивних витрат; вивчають динаміку цих витрат на одну гривню товарної продукції; визначають вплив зміни структури та обсягу випуску продукції та обсяг зазначених затрат; перевіряють правильність розподілу цих витрат між окремими видами виробів; розробляють заходи щодо зниження затрат на одиницю продукції. Рис. 1 Принципи визнання або невизнання витрат

Звичайні витрати підприємство несе у зв'язку із здійсненням всіх видів діяльності, якими воно займається. Це основна діяльність підприємства (операційна), пов'язана з процесом виробництва та реалізації продукції, а також інші види діяльності, які мають місце на підприємстві: фінансова діяльність. інвестиційна, та інша звичайна Діяльність (витрати від не операційних курсових різниць, оцінка необоротних активів тощо).

2. Джерела аналізу загально-виробничих витрат

Аналіз як функція внутрішньовиробничого управління має власну методологічну основу: принципи, функції, організаційну структуру, методи та інструменти, інформаційну базу.

Аналітична діяльність спрямована на вивчення обліку попиту та вимог ринку для обґрунтованої орієнтації виробництва на випуск конкурентноздатних продуктів у раніше встановлених обсягах, що відповідають певній техніко-економічній характеристиці, реалізації, яка може забезпечити підприємству отримання найвищого прибутку [6, c.31].

Найважливіша особливість аналізу без якої практично не можна про нього говорити - це певні теоретична концепція, стиль мислення, запланований підхід до прийняття науково-технічних і виробничих рішень із позицій найповнішого задоволення вимог споживача. Філософія аналізу проста: виробник повинен випускати таку продукцію, що має збут і може досягнути запланованого рівня рентабельності та за яку можна отримати прибуток. Враховуючи це, виробник цілеспрямовано ставить завдання в галузі науково-технічних розробок, висуває вимоги до них, орієнтовано розраховуючи витрати виробництва, рівень ціни та прибуток. Виробник визначає найефективнішу технологію виробництва, включаючи між виробничі та внутрішньовиробничі кооперування.

Аналіз передбачає широкий пошук, творчий підхід до вирішення конкретних завдань виробничої діяльності. До функцій керівників виробництва належать створення необхідних організаційних, технічних, економічних умов для творчих ідей і найголовніше застосування у виробництві нововведень на підставі зацікавленості працівників.

Кінцева мета аналітичної діяльності розробка аналітичних програм, що є вихідним пунктом, передумовою планування виробництва, оскільки вони дають змогу визначити оптимальну структуру (номенклатуру, асортимент та ефективність виробництва). На основі аналітичної діяльності укладають міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції.

Важливим принципом аналізу є комплексний підхід для погодження мети з ресурсами та можливостями підприємства, визначення шляхів її досягнення, що реально лише в результаті розробки програм аналізу виробів і кожного господарського підрозділу підприємства зокрема. Методи розробки таких програм потребують орієнтації на максимальне використання потенційних можливостей підприємства та резервів виробництва.

Характерним для аналізу принципом також є досягнення оптимального поєднання в управлінні фірмою централізованих та децентралізованих починань, постійний пошук нових форм та інструментів для підвищення ефективності виробництва, стимулювання творчої ініціативи працівників, спрямованої на створення необхідних умов для широкого впровадження нововведень, підвищення якості продукції, скорочення витрат виробництва.

На підприємствах, де зовнішньоекономічна діяльність становить вагому частку, аналіз набуває пріоритетного значення. Тому на основі результатів аналітичної діяльності укладають міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції на світовому ринку.

Аналіз - це діяльність, перш за все спрямована на перспективу. У цьому зацікавлені споживач і виробник.

Розглянуте вище дає підстави зробити висновок - економічний аналіз вивчає господарську діяльність підприємств і об’єднань з метою оцінювання її результатів і виявлення наявних резервів. Отже, предмет економічного аналізу - господарська діяльність підприємств і об’єднань у всій її багатогранності вираження у системі економічних показників, а також в інших джерелах інформації.

Джерелами для аналізу є дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Аналіз витрат починають з визначення динаміки цих витрат на одну гривню товарної продукції. Загальна сума загально виробничих витрат лімітується затвердженими кошторисами на кожен вид витрат залежно від обсягу виробництва, структури й характеру продукції.Далі аналізують виконання кошторису на кожен вид витрат у розрізі статей затрат.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально-виробничого призначення за своїм характером є основними, тобто пов`язаними з технологічним процесом і в більшій своїй частині змінними - залежними від обсягу виробництва. Для аналізу цих витрат потрібно порівняти фактичні затрати з кошторисом і кошторисом, перерахованим на процент виконання плану випуску продукції з урахуванням коефіцієнта залежності.

Потім виявляють абсолютні та відносні відхилення, як у цілому від усіх витрат, так і за окремими статтями, а також непродуктивні витрати. До останніх належать невиправдані перевитрати за окремими статтями затрат.

У подальшому аналізі слід виявити причини відхилень фактичних витрат від планових. Для цього використовують дані аналітичного обліку затрат по кожному цеху. Цехові витрати, в основному, є умовно-постійними, а за змістом складаються з виробничих витрат на обслуговування виробництва цехів і управління ними та на непродуктивні витрати, спричинені недоліками в організації виробничого процесу.

Цехові витрати планують і обліковують на підприємстві відповідно до діючої номенклатури статей цих затрат, а при аналізі порівнюють фактичні затрати з кошторисом і даними за попередній звітний період. Виявляють відхилення фактичних затрат від планових, з`ясовують обґрунтованість планового завдання за фактичним рівнем затрат у попередньому році, для чого складають таблиці цехових витрат.

Заходи щодо скорочення загально-виробничих витрат можуть охоплювати:

·      зміцнення штатної і фінансової дисципліни на підприємстві;

·        суворе дотримання режиму економії внаслідок скорочення витрат за статтями кошторису;

·        поліпшення структури управління;

·        усунення непродуктивних витрат.

. Аналіз динаміки і структури загально-виробничих витрат

Проведення аналізу втрат підприємства передбачає вивчення рівня, динаміки і структури загально-виробничих витрат (як правило, відокремлено витрат на утримання і експлуатацію обладнання та цехових витрат), адміністративних витрат підприємства. Ці витрати є комплексними, складаються з різних елементів, що зумовлює необхідність складання кошторисів для потреб планування, обліку та контролю. Враховуючи, що окремі види витрат не залежать від обсягів виробництва, а інші повністю або частково залежать від його зміни, кошторис непрямих витрат можна представити в наступній формі (табл.1).

Таблиця № 1. Кошторис непрямих витрат

Примітка: Кошторис непрямих витрат розробляється або в цілому по підприємству, або окремо за кожним структурним підрозділом: особи, відповідальні за дотримання кошторису

У процесі аналізу вивчають динаміку та напрями зміни непрямих витрат, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису та причини відхилень, підраховують непродуктивні втрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи по використанню виявлених резервів.