Статья: Українсько-румунські відносини у контексті транскордонного співробітництва

Існує також велика потреба посилення транскордонного співробітництва між Україною і Румунією у сфері інтегрованого управління водними ресурсами Дунайського басейну. Вона обумовлена необхідністю узгодження дій з політикою ЄС у сфері управління водними ресурсами; потребою в створенні системи дієвого транкордонного моніторингу, який повинен стати інструментом ухвалення аргументованих рішень в процесі управління водними ресурсами і попередження надзвичайних ситуацій на всіх рівнях: місцевому, регіональному, національному і міжурядовому; потребою в дієвій системі транкордонного управління надзвичайними ситуаціями і захисту від паводків; необхідністю впровадження інтегрованого підходу в управлінні Дунайським басейном, що включає стійке використання природних ресурсів, відновлення і реабілітацію природних екосистем дельти Дунаю і Придунайських озер, а також управління румунською і українською територіями білатерального біосферного заповідника Дельти Дунаю.

З метою вирішення вищенаведених проблем "на початку червня 2007 року був рекомендований до фінансування Єврокомісією вже згаданий проект "Покращення транскордонного співробітництва у сфері інтегрованого управління водними ресурсами в Єврорегіоні "Нижній Дунай". Розробник проекту - Одеський облводгосп, партнер - рада повіту Тульчя (Румунія). Бюджет проекту - 540 тис. євро, термін впровадження - 2 роки.

Водночас треба зауважити, що з відновленням в українській частині дельти Дунаю судноплавства по глибоководному судновому каналі "Дунай - Чорне море" збільшилася перелік україно-румунських прикордонних проблем. Канал працював ще з 50-х років ХХ ст. і був досить ефективним. Проте, починаючи з 80-х років, він не фінансувався і прийшов у запустіння. Враховуючи те, що Дунай є дуже потужною рікою, яка переносить багато твердих стоків, для підтримки каналу потрібні щорічні експлуатаційні роботи. Через відсутність таких робіт впродовж багатьох років, прохід морських суден через канал став неможливим. Щоб відродити регіон української частини дельти Дунаю потрібно було його поновити, адже це було й питанням сприянню діяльності кількох портів: Ізмаїлу, Кілії, Рені, Усть-Дунайського.

Цікаво, що хоча Україна почала здійснювати проект 2003 року, Бухарест бурхливо зреагував на це лише в другій половині 2004-го року. На сторінках центральних та повітових газет була надрукована низка статей, автори яких тенденційно висвітлювали дії української сторони у процесі будівництва судноплавного каналу Бистроє, звинувачували Україну у порушенні територіальних вод Румунії і пересуванні лінії кордону у бік румунського берега. З боку румунської громадськості була дуже хвороблива реакція на відкриття першої черги каналу Бистроє. Більшість українських експертів схиляється до думки, що причина цієї реакції не пов’язана з негативним впливом на навколишнє середовище, а має політико-економічний характер. Зараз Румунія утримує цілковиту монополію транспорту на цій ділянці Дунаю, а в Бухаресті не сприймається ідея втрати цієї монополії. Втім, всі іноземні судна які проходять по каналу Суліна в Чорне море, платять чимале мито Румунії. Українські експерти стверджують, що "...реконструкція старого каналу, який став непридатним для судноплавства в 1997 році, не вплине на екологічну систему дельти Дунаю. Очищення і поглиблення каналу дасть змогу українським суднам, котрі нині користуються каналом Суліна і платять Румунії мито розміром близько 2 млн. доларів США на рік за користування ним, скоротити час і витрати на доставку вантажів в українські порти. Після реконструкції канал Бистроє міг би забрати 2/3 кораблів, які тепер користуються румунським каналом Суліна завдяки зниженим тарифам та меншій відстані до Чорного моря та українських портів".

-3 лютого 2005 р. на україно-румунській зустрічі експертів та фахівців було підтверджено, що судноплавний шлях по Кілійському гирлу, там де проходить державний кордон, є спільним шляхом судноплавства обох держав, де правила судноплавства визначаються спільно. На зустрічі було прийнято рішення про початок робіт по підготовці спільних правил судноплавства на Кілійському гирлі.

Питання відновлення роботи глибоководного суднового ходу - це не тільки питання функціонування транспортного коридору, це питання виживання міст Придунав’я, адже транспортна галузь є основою їх економіки. Занепад її може призвести по соціальної катастрофи в регіоні, до дестабілізації всього південноукраїнського пограниччя.

Багато експертів сходяться в тому, що першочерговим завданням є відновлення попередніх обсягів роботи Дунайських портів Одещини - Ренійського, Ізмаїльського, Усть-Дунайського. Найважливішим завданням для Одещини і України в цілому є повне відновлення традиційних вантажо- і пасажиропотоків, що їх обслуговувало Українське Дунайське пароплавство, та встановлення міжнародних квот для Дунайських портів на такі перевезення. транскордонний співробітництво адміністративний румунія

"Єврорегіон "Нижній Дунай" має стати важливим транспортним перехрестям інтегрованих Європи та Причорномор’я, включаючи й Закавказзя, Середню Азію, Близький та Середній схід. В межах єврорегіону вже створені три вільних економічних зони: "Галац" (Румунія), "Джурджулешти" (Молдова), "Рені" (Україна). Європейський Союз затвердив маршрути міжнародних транспортних коридорів проходитиме територію Одещини, фіксуючи надзвичайно вигідне її геополітичне й геоекономічне положення".

Про Дельту Дунаю фактично можна сказати, що "вона є фокусом багаторівневої регіональної конкуренції. На самому верхньому, глобальному рівні, вона конкурує у складі усього єврорегіону "Нижній Дунай" на світових ринках транспортних (міжнародний транспортний коридор №7 - "Дунайський водний шлях", міжнародний транспортний коридор №9 - "Хельсінкі-Александруполіс, міжнародний транспортний коридор TRACECA, Євро-Азійський нафтотранспортний коридор) і туристичних (Дунайський біосферний заповідник) послуг. На національному рівні, українська частина дельти Дунаю конкурує з румунською та молдовською частинами єврорегіону "Нижній Дунай" на ринках транзитних транспортних послуг (український судновий хід "Дунай-Чорне море" конкурує з румунськими Сулінським та Георгієвським каналами) та екотуризму (місто Вилкове та придунайські озера)".

На сьогодні у сфері транспорту і комунікацій було досягнуте порозуміння також з таких питань, як "...розвиток поромного сполучення між Україною і Румунією шляхом відкриття переправи між містами Рені (Україна) і Галац (Румунія); завершення розробки документації для організації поромного сполучення між пунктами Тульча (Румунія) - Рені (Україна) для вантажних перевезень, та Тульча-Ізмаїл для легкових автомобілів. Обговорюються питання про перспективи створення поромної переправи Орлівка (Україна) - Ісакча (Румунія). На завершальній стадії знаходиться робота з відкриття поромної автомобільної переправи Рені-Галац, що дозволить значно скоротити час проходження прикордонних і митних формальностей, а також зменшити витрати громадян, які дістаються в обидві сторони автотранспортом".

Резюмуємо, що, незважаючи на ряд позитивних результатів, Одеська область далеко не повною мірою використовує наявні можливості для розширення участі в розвитку транскордонного співробітництва за програмами єврорегіону "Нижній Дунай". Існує необхідність розробки концепції участі області в діяльності єврорегіону на новому етапі, що спиралася б на науково і практично обгрунтовані висновки про пріоритетні напрямки співробітництва, враховувала б наявний на Одещині потенціал для реалізації проектів у конкретних сферах, а також давала б рекомендації з практичного використання наявних схем залучення фінансової допомоги.

Останнім, після досить складного переговорного процесу, що тривав майже три роки, 22 вересня 2000 р. був утворений Єврорегіон "Верхній Прут", членами якого стали Чернівецька область України, Белцький і Єдинецький повіти Республіки Молдова, а також Ботошанський і Сучавський повіти Румунії". "Починаючи з 15 жовтня 2003 р. до складу єврорегіону "Верхній Прут" входять Чернівецька та Івано-Франківська області з боку України, Ботошанський та Сучавський повіти з боку Румунії, Фалештський, Єдинецький, Глоденський, Окницький, Ришканський та Бриченський райони з боку Республіки Молдова". Позаяк Чернівецька область, Ботошанський та Сучавський повіти одночасно є членами Карпатського єврорегіону, то багато проблем є спільними для цих єврорегіонів.

Однією з особливостей нової транскордонної структури є те, що більша частина її території входила до колишньої Австро-Угорської імперії, за часів якої було закладено підвалини сучасної економіки.

Надзвичайно цікавим є те, що Статут Єврорегіону "Верхній Прут", припускає крім членства і нову категорію - партнера Єврорегіону. Ним може стати "адміністративно-територіальна одиниця країни Європейського Союзу або іншої країни, що має угоду про партнерство або протоколи про співробітництво чи побратимство з подібними адміністративно-територіальними одиницями зі складу Єврорегіону "Верхній Прут". Партнери Єврорегіону одержують право брати участь у роботі керівних і робочих органів, щоправда лише з правом дорадчого голосу. При цьому партнер одного з членів Єврорегіону може стати партнером усіх його членів, що сприяє розширенню можливостей регіональної співпраці. В грудні 2000 року Радою Єврорегіону направлено пропозиції про офіційне партнерство до австрійської землі Карінтії, баварського округу Швабія (Німеччина) та французького департаменту Майенн. У січні 2001 року земельним урядом Карінтії прийнято офіційне рішення про встановлення партнерства з Єврорегіоном "Верхній Прут".

Ще однією особливістю Єврорегіону "Верхній Прут" є те, що він утворився на ґрунті багаторічної традиції міжрегіонального співробітництва адміністративно-територіальних одиниць, які формують транскордонну конструкцію. Партнерські зв'язки Чернівецької області з Сучавським повітом були започатковані в середині 60-х років, з Ботошанським повітом з 1992 р. і здійснювалися на основі двосторонніх протоколів про співробітництво.

Метою створення єврорегіону "Верхній Прут", згідно статутних документів, є розширення існуючих міжрегіональних зв'язків та сприяння подальшому розвитку транскордонного співробітництва адміністративно-територіальних одиниць держав-засновників, окремих міст, інших населених пунктів, органів місцевого самоврядування, державного управління, окремих установ, підприємств, неурядових і громадських організацій, національних меншин та окремих громадян у сферах економіки, освіти, науки, культури і спорту, а також розбудова нових механізмів міждержавного співробітництва та безпечний сталий розвиток регіону в рамках інтеграції до сучасного загальноєвропейського процесу.

Структури єврорегіонів "Верхній Прут", "Нижній Дунай" та Карпатського єврорегіону дуже схожі і відрізняється, в основному, кількістю комісій та їх галузевим напрямком. Проте є деякі принципові відмінності. Так, структура Єврорегіону "Верхній Прут" відзначається наявністю у його складі екологічного єврорегіону, який є своєрідним ноу-хау у теорії і практиці єврорегіонального руху. Ідея Екоєврорегіону народилась у 1994 році і була запропонована Чернівецьким державним науково-технічним центром з міжгалузевих і регіональних проблем екологічної безпеки та ресурсозбереження "Екоресурс". 3-4 липня 1997 р. українсько-румунсько-молдовський саміт в Ізмаїлі ухвалив пропозицію української сторони щодо створення спільного Екоєврорегіону: "Основною метою створення Екоєврорегіону є визначення державними та місцевими органами влади, а також підприємцями трьох країн їх взаємної зацікавленості у впровадженні сучасних механізмів управління техногенно-екологічної безпеки на всіх стадіях життєвого циклу виробництва та споживання для покращання конкурентоспроможності продукції, успішної приватизації, інвестування та реконструкції з одночасним забезпеченням сталого соціально-економічного розвитку регіону в цілому".

Сьогодні австрійська сторона і UNІDO зацікавлені у створенні на базі Екоєврорегіону "Верхній Прут" Реґіонального центру чистого виробництва з передачею сучасних технологій і одночасною "екологізацією" та зниженням ресурсоенергоємності економіки регіону. Керівництво баварського округу Швабія (Німеччина) також зацікавилися цими пропозиціями та встановленням прямих виробничих та комерційних зв'язків з українськими підприємствами Єврорегіону "Верхній Прут". Відповідно до доручень Уряду України підготовлено пілотний проект Програми відпрацювання системних завдань державної регіональної політики та субрегіональної європейської інтеграції на базі Чернівецької області.Серед основних проектів є розвиток сполучень з Європою та місцевих транскордонних перевезень за маршрутами традиційними для краю, сприяння зростанню конкурентоспроможності традиційних промислових і аграрних виробництв краю, співробітництво у галузях науки, культури, освіти у справах молоді тощо. Водночас, пілотна система проектів передбачає вирішення ряду нормативно-правових, організаційних, фінансових питань для забезпечення не тільки економічного зростання і розвитку транскордонної співпраці, але і підвищення рівня соціального захисту та екологічної безпеки в регіоні. Найближчим завданням є підготовка спільного проекту з європейськими партнерами щодо вироблення рекомендацій щодо можливої гармонізації чинних нормативних актів трьох країн між собою та досвідом унітарних країн ЄС.

Незважаючи на певні досягнення, єврорегіони все ж не реалізували поки що покладених на них сподівань. Перш за все слід якомога повніше враховувати регіональні фактори співробітництва на українсько-румунському кордоні при стратегічному плануванні зовнішньої та внутрішньої політики України. Має бути розроблена та здійснена система заходів з максимальної активізації транскордонного економічного співробітництва, яке дійсно заслуговує на всебічну державну підтримку. Дуже влучно висловився у своїй статті "Транскордонне співробітництво в західних областях України в контексті розвитку єврорегіонів" начальник відділу міграції Управління у справах національностей та міграції Чернівецької облдеожадміністрації С. Гакман - "Вирішення більшості проблем, які є спільними для всіх єврорегіонів на заході України виходить за межі можливостей членів єврорегону". Також час переходити від конфронтаційного або звинувачувального тону у з’ясуванні дискусійних питань політики щодо національних меншин в Україні та Румунії до всебічного інформування громадськості про ті позитивні зміни, які відбуваються в соціально-економічному та культурному житті всіх національних громад нашої держави. Досягненню цієї мети може послужити, наприклад, створення за участю всіх адміністративних територій - учасниць єврорегіону "Верхній Прут" його веб-сайту, бажано функціонуючого водночас українською, румунською та англійською мовами. Варто також налагодити активну співпрацю керівних ланок управлінських структур із науковцями-експертами та організаціями громадянського суспільства, які зацікавлені брати участь у розв’язанні значущих проблем по обидва боки державного кордону.

У якості висновків відзначимо, що об’єднання Європи робить все більш актуальними проблеми інтеграції і співробітництва для тих країн, які тільки включаються у роботу загальноєвропейських структур. На етапі, коли і Україна і Румунія шукають гідне місце у системі загальноєвропейського господарювання, вагому роль набуває також транскордонне співробітництво, котре покликане сприяти здійсненню більш тісних відносин між сусідами, поновленню втрачених позицій на ринках сусідніх держав, підняттю зовнішніх економічних взаємин на новий рівень. Транскордонне співробітництво між Україною та Румунією здійснюється в межах трьох єврорегіонів: Карпатський, "Нижній Дунай", "Верхній Прут". Кожен з нині діючих українсько-румунських єврорегіонів має свої особливості функціонування та розвитку. Водночас всі вони покликані сприяти як внутрішньому розвитку нашої держави, так і її просуванню до швидшого повноцінного входження до загальноєвропейського співтовариства.

Посилання

1. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (ухвалена 21 травня 1980 р., м. Мадрид) // http://zakon.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі

. Регіональна політика в країнах Європи: уроки для України / С. Максименко, Є. Кіш, М. Лендвель, І. Студенніков, та ін. (ред.); Київський центр Інституту Схід-Захід. - К.: Логос, 2000. - С. 29.