Соціальна група є важливою складовою суспільства і складним соціальним механізмом, який забезпечує сталий розвиток суспільства, виступає посередником між людиною і суспільством, формує особистість. Колектив є соціальною групою, в якій людина спілкується і взаємодіє з іншими членами групи, само реалізовується і отримує визнання своїх успіхів і підтримку, оцінює свою роль та удосконалюється.
Для ефективного функціонування колективу керівнику необхідно розбиратися в природі та механізмах функціонування соціальних груп, знати особливості лідерства в колективах, вміти оцінювати і аналізувати кожного члена групи. Виступаючи в формі безпосередніх особистих контактів, відносини в групі визначають потенціал даної групи, її внутрішні процеси та вплив в суспільстві.
План викладу матеріалу:
1.1. Поняття і роль соціальної групи
1.2. Типологія соціальних груп
1.3. Сутність і особливості функціонування малої соціальної групи
1.4. Механізми групової динаміки
1.5. Трудовий колектив як вищий рівень розвитку соціальної групи
Останнім часом серед соціологів, соціальних психологів, менеджерів все більше зростає інтерес до вивчення проблематики соціальних груп, які становлять основу і ядро всієї соціальної структури суспільства. Розуміння суспільства як складно організованої системи, структурні елементи якої, забезпечуючи свою життєдіяльність, перебувають у певних взаємозв’язках, є передумовою пізнання особливостей індивідів, соціальних груп, організацій. Соціальна структура суспільства – це внутрішній устрій суспільства, який формується з відповідно розташованих упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою.
В суспільстві люди як суб’єкти соціальних відносин беруть участь у різних видах діяльності, при цьому формують складний структурний елемент суспільства – соціальну групу. Соціальні групи дають можливість зафіксувати соціальні відмінності між окремими людьми. У соціальні групи люди об’єднуються на основі спільних соціальних інтересів, які зумовлюють їх дії. Формуються вони представниками різних соціальних груп залежно від їх становища та ролі в суспільному житті, місця проживання, національності, освіти тощо. Оскільки інтереси викладача і, наприклад, підприємця можуть відрізнятися, вони створюють різні соціальні групи.
Соціальна група – це певна сукупність людей, які пов’язані між собою спільними інтересами, цінностями, цілями, системою стосунків і залучені до типових форм діяльності. Соціальну групу формують люди, які виділяються в суспільстві за певними соціальними ознаками і мають особливі моделі поведінки. Члени групи взаємодіють між собою, впливають один на одного і одночасно відчувають вплив ззовні.
Соціальні групи відіграють важливе значення у функціонуванні суспільства, життєдіяльності кожної особистості. Насамперед, група виступає посередником між суспільством і конкретною людиною, сприяє впливові суспільних явищ на особистість, формуванню у людини переконань, цінностей, установок. При цьому перебуваючи у різних соціальних групах людина має можливість впливати на суспільні процеси, спільну думку людей та їх уявлення.
Соціальна група є самостійним суб’єктом життєдіяльності і розвитку, можна встановити, які фактори і механізми свідчать про появу соціальної групи, яким є цикл життєдіяльності соціальної групи (з моменту створення і до припинення існування даної групи), які процеси забезпечують стабільність і ефективність функціонування даної групи, яку роль відіграє кожен член групи. Крім того, групу можна визначити як важливого агента соціалізації особистості. Перебуваючи у соціальній групі, особистість набуває досвіду, знань, навичок взаємодії у різних об’єднаннях людей. Актуальним є аналіз механізмів впливу групи на кожну людину і навпаки, виявлення особливостей впливу індивіда на функціонування даної групи.
Створення соціальних груп обумовлюється спільною діяльністю, спільним просторовим і часовим існуванням, груповими установками. Членство в певних соціальних групах має значний вплив на життя особистості та її кар’єру. Отже, соціальна група – це таке об’єднання людей, що опосередковує взаємозв’язок особистості та суспільства.
В суспільстві функціонують різні соціальні групи, які взаємодіють між собою, впливаючи на соціальні процеси і розвиток суспільства. Суспільна природа людини реалізується через її приналежність до певних груп, у яких виникають і розвиваються міжособистісні відносини з партнерами. Їх структура і особливості залежать від того, в які групи включається людина, який статус займає, які права і обовʼязки для себе вибирає. Існує багато критеріїв диференціації соціальних груп, що дозволяє краще проаналізувати специфіку функціонування та роль групи в суспільстві.
За безпосередністю взаємозв’язків виділяють умовні і реальні соціальні групи. Умовні групи – це групи, в які об’єднуються люди, за будь-якими загальними ознаками, такими як вік, стать, рівень освіти, професія. Члени таких груп не перебувають у безпосередньому контакті і не спілкуються один з одним. Реальні (контактні) групи – групи, в яких люди постійно знаходяться в буденному житті, пов’язані спільною діяльністю і результатами, певною мірою усвідомлюють свою приналежність до цих груп. Члени таких груп об’єднані між собою інтересами, цілями, потребами щодо взаємодії і досягнення цілей.
За рівнем розвитку існують дифузні групи, асоціації, кооперації, корпорації, колективи. Дифузна група – неорганізована або випадково організована група, в якій чітко невизначені цілі, відсутній лідер та спільна діяльність (глядачі, екскурсія, натовп тощо). Асоціація – група, члени якої не мають спільної діяльності, організації і управління, а взаємовідносини опосередковуються особисто значимими цілями спілкування. Асоціація має свої групові норми і цінності, що підтримують її функціонування і на які орієнтуються її субʼєкти (асоціація колекціонерів марок тощо). Кооперація – група з високим рівнем розвитку, з реально діючою організаційною структурою, міжособистісні стосунки в якій носять діловий, формальний характер, підпорядкований досягненню необхідних результатів у певному виді діяльності. Корпорація – група, об’єднана на основі спільних цілей, які потрібно досягти за будь-яку ціну. Вона є добре згуртованою, замкнутою групою, яка не відчуває вплив ззовні (з боку соціуму), характеризується максимальною централізацією і авторитарністю керівництва.
Колектив – соціальна група вищого рівня розвитку, з певною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності і має складну динаміку формальних та неформальних відносин. Колектив виступає найвищим рівнем розвитку групи, тому що діяльність членів колективу визначається особистісно значимими і соціально визнаними цінностями. Тому будь-яке суспільство прагне відтворити себе в колективах, які будуть боротися за втілення його ідеалів і цінностей.
За кількістю (розмірами) виділяють великі і малі соціальні групи. Велика група – стала сукупність значної кількості людей, які не знаходяться у безпосередньому контакті між собою та діють разом у масштабах країни або власних об’єднань (проживання на одній території, належність до єдиного соціального прошарку, соціально-демографічні об’єднання тощо). Великі соціальні групи бувають стійкі і стихійні. Стійкі групи характеризуються тривалістю існування, закономірностями виникнення (етноси, класи, народності), наявністю специфічних регуляторів поведінки (звичаїв, традицій, моралі), наявністю специфічного язикового сленгу, діалектів. Стихійні групи визначаються випадковістю виникнення і короткочасністю існування, неглибокою спільністю почуттів і настроїв у певний момент (натовп, публіка).
Мала соціальна група – об’єднання незначної кількості людей на основі спільних інтересів, члени якого знаходяться в безпосередніх контактах один з одним і об’єднані загальною спільною діяльністю. Найбільший вплив на розвиток людини мають малі соціальні групи, такі як шкільний клас, сім’я, трудовий колектив, дружня компанія тощо.
В малій групі відбувається формування людини як особистості, її індивідуальності, набуття нею досвіду соціальної взаємодії, реалізується її вплив на відносини, події, процеси в суспільстві.
Основні ознаки малої соціальної групи:
1. Наявність у членів групи єдиної мети чи спільних цілей, досягнення яких є неможливим для одного індивіда.
2. Спільна мотивація, намагання працювати і діяти разом.
3. Сумісна діяльність, тобто між учасниками виникає взаємозв’язок і взаємозалежність, визначені їх діяльністю.
4. Розподіл процесу і видів діяльності між членами групи.
Координація (узгодженість) індивідуальної діяльності усіх членів групи, враховуючи часові характеристики, просторові, інтенсивність і т.д.
5. Наявність для членів групи єдиного кінцевого результату.
6. Наявність єдиного простору і одночасне виконання індивідуальної діяльності.
Дискусійним залишається питання стосовно кількісних характеристик малої групи, особливо навколо нижньої межі її кількісного складу. Одні психологи вважають, що діада – це вже мала група. Інші доводять, що найменшою малою групою є тріада, оскільки під час конфлікту група з двох осіб може легко розпастися. Третя особа може взяти на себе роль посередника, підтримавши чиюсь позицію, для збереження групи. Діада фіксує лише найпростішу, первинну форму спілкування на основі емоційних контактів, що ускладнює розгляд діади як субʼєкта діяльності, оскільки в ній неможливо виокремити спілкування, опосередковане спільною діяльністю. Щодо верхньої характеристики групи, існує підхід визначення складу групи на основі відкриття «магічного числа» Дж.Міллером (сім плюс-мінус два). За його теорією людина здатна утримувати в пам’яті одночасно близько семи елементів. Саме тому дослідники вибрали дане число за верхню межу. Однак реальне функціонування малих соціальних груп свідчить, що вони можуть об’єднувати 10, 15, 30 і більше осіб. Представники функціонального підходу мають найбільш вдалий підхід у вивченні соціальної групи, за якого верхня межа визначається реальними умовами життєдіяльності, особливостями взаємодії, конкретними цілями, характером діяльності і загальною ситуацією (тому межа такої групи буде відрізнятися – шкільний клас, студентська група, сімʼя).
Існують такі критерії класифікації малих соціальних груп.
За формами організації і офіційною регламентацією виділяють формальні і неформальні групи. Формальні (офіційні) групи – це групи, які мають офіційно задану ззовні структуру, в першу чергу вертикаль влади, юридично визначене положення в суспільстві, передбачають організаційну структурованість, наявність прав і обов’язків членів даної групи, наприклад трудовий колектив, студентська група. Неформальні (неофіційні) групи – це групи, які створюються на основі особистісних переваг, не мають офіційного положення в суспільстві (компанія друзів) і утворюються завдяки внутрішнім чинникам їх існування (спільність інтересів, симпатія, дружба, кохання). Для них характерні як стійкі, так і нестабільні звʼязки і взаємодії.
Залежно від ступеню довільності входження людини в соціальну групу виділяють закриті і відкриті групи. Закриті групи характеризуються неможливістю людини вільно ввійти в таку групу, брати участь в її життєдіяльності, виконанні спільних завдань та досягненні намічених цілей, висуненням складних вимог для вступу, при цьому низькою є можливість впливу з боку суспільства. Відкриті групи – групи, які не висувають складних вимог для вступу, є відкритими для взаємодії з іншими людьми, для впливу з боку суспільства, оточення.
За значимістю, авторитетом існують референтні групи і групи членства. Референтна (еталонна) група – це значима для людини група, яка виступає для неї еталоном, на яку люди орієнтуються в своїх інтересах, симпатіях, антипатіях і віддають перевагу цій групі. До такої групи люди реально можуть не входити, але її норми сприймати і орієнтуватися на неї, тобто під її впливом формувати свої життєві ідеали, вивіряти власні дії та вчинки. Референтна група виконує нормативну функцію, створюючи норми і стандарти, і еталонну функцію (порівняльну), тобто є зразком для порівняння. Такі групи можуть здійснювати як позитивний, так і негативний вплив в суспільстві. Група членства (належності) – така група, до якої індивіди входять реально і членами яких вони являються.
Співвідношення даних груп має різні особливості і полягає в наступному. В першому випадку референтна група знаходиться всередині групи членства, таке розташування вважається оптимальним, оскільки людина знаходиться у своїй соціальній групі (сімʼї, компанії, навчальній групі і т.д.) серед людей, які для неї є авторитетними і на яких вона орієнтується. В другому випадку референтна група може бути реально існуючою і знаходитися поза групою членства. Відносини в таких групах можуть бути вдалими, конфліктними, чи нейтральними. Відповідно характер таких відносин впливає на те, наскільки психологічно комфортно буде відчувати себе людина в такій групі. В третьому випадку, для людини така референтна група може бути нереальною (гіпотетичною) – наприклад, герої кінофільму, серіалу, художнього твору, але вона для себе вибирає певні стандарти поведінки.
За ступенем залученості до взаємодії з іншими соціальними групами виділяють групи, що знаходяться у відносній ізоляції, які контактують з обмеженою кількістю людей (колективи на полярних станціях, геологічні експедиції, колективи в морських рейсах) і групи з надлишковими соціальним контактами (сім’ї знаменитих людей).