Материал: Соц мед

Непрацездатність,види і ступені. Види тимчасової непрацездатності.

Непрацездатність - не стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я.

Існує тимчасова та стійка втрата працездатності.

Тимчасова непрацездатність - це неможливість виконувати роботу у зв’язку із захворюванням, травмою чи іншими причинами протягом нетривалого часу.

Стійка непрацездатність або інвалідність - це тривала чи постійна втрата працездатності внаслідок хронічного захворювання чи травми, які призвели до значних порушень функцій організму.

Види медичних експертиз:

• медико-соціальна експертиза втрати працездатності;

• військово-лікарська експертиза;

• судово-медична;

• судово-психіатрична експертиза;

• психофізіологічна;

• спеціальні види експертиз (керування авто, носіння зброї та ін.).

Листок непрацездатності.

Листок непрацездатності - це документ:

- обліковий-для проведення обліку та аналізу захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

- юридичний- виправдовує невихід на роботу;

- фінансовий- дає право на одержання грошових виплат із фонду державного соціального страхування.

Форма № 095/о

Право видачі листків непрацездатності надається:

• лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров’я;

• лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ міністерства праці та соціальної політики;

• лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів;

• фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах (список цих фельдшерів затверджу ється щороку органами охорони здоров’я);

Не мають право видавати листки непрацездатності:

лікарі:

• станцій (відділень) швидкої медичної допомоги;

• станцій переливання крові;

• закладів судово-медичної експертизи;

• бальнеогрязелікувальних, косметологічних і фізіотерапевтичних лікарень та курортних поліклінік;

• будинків відпочинку; туристичних баз;

• зубопротезних поліклінік (відділень);

• санітарно-профілактичних закладів;

• лікуючі лікарі медичних закладів усіх форм власності при косметологічних втручаннях без медичних показань.

Листок непрацездатності не видається:

• особам, які видають себе за хворих або навмисно заподіяли шкоду своєму здоровю,щоб ухилитися від роботи чи інших обов’язків;

• особам, тимчасова непрацездатність яких пов’язана з травмою, отриманою п.ід час скоєну злочину;

• на час примусового лікування за рішенням суду (крім психічних хворих);

• на час перебування під арештом і на час проведення судово-медичної експертизи.

Умови для направлення до мсек.

• - за наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання;

• - у разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом 4 місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом 5 місяців у зв’язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненням за останні 12 календарних місяців;

• - у разі туберкульозу та професійного захворювання ці терміни становлять відповідно 10 і 12 місяців з дня настання непрацездатності.

• Після зазначених вище термінів ЛКК направляє хворого на МСЕК з листком непрацездатності та направленням, оформленим у встановленому порядку.

Склад і завдання мсек.

До складу МСЕК входить не менше трьох лікарів за спеціальностями: хірург, терапевт, невролог, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог .

У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

Основні завдання мсек:

• виявлення причин інвалідності;

• встановлення груп інвалідності;

• надання трудових рекомендацій інвалідам;

• санкціонування продовження листка непрацездатності для завершення лікування;

• встановлення ступеня втрати працездатності (у %);

• встановлення причинного зв’язку інвалідності;

• встановлення медичних показань для отримання автотранспорту.

Основні причини та види інвалідності.

Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 основними причинами інвалідності визначено:

• загальне захворювання;

• професійне захворювання;

• трудове каліцтво;

• інвалідність з дитинства( встановлюється підліткам до 16 років (учням до 18 років), якщо захворювання що призвело до інвалідності, виникло до цього віку та до початку роботи за наймом);

• поранення, контузії, каліцтва, захворювання одержані під час виконання обов’язків військової служби та у постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС.

Групи інвалідності.

Особи, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Найважчою з них є перша - вона встановлюється особам з постійною чи тривалою втратою працездатності, які потребують постійного стороннього нагляду, догляду чи допомоги.

Розрізняють підгрупи А та Б І групи інвалідності. підгрупи А належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, шо спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб. До підгрупи Б належать особи з високим ступенем втрати здоров’я, шо спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій та часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Друга група встановлюється особам, що також мають значні функціональні порушення та практично повну непрацездатність, але не потребують сторонньої допомоги, нагляду, тобто здатні обслуговувати себе самостійно.

Встановлення третьої групи інвалідності передбачає можливість продовження трудової діяльності

Документація МСЕК та основні її показники.

Основна обліково-звітна документація :

- направлення на МСЕК (ф. № 088/о);

- акт огляду на МСЕК ( ф. № 157/о);

- журнал протоколів засідань МСЕК ( ф. № 157-5/о);

- статистичний талон до акта огляду на МСЕК (ф. № 159/о);

- щорічний звіт МСЕК (ф. № 37- здоров);

- звіт про причини інвалідності, показання до медичної і соціально-трудової реабілітації

( ф. № 14).

Основні показники роботи мсек:

• ефективність реабілітаційних заходів;

• розбіжність у рішеннях Л КК і МСЕК

Якість медичної допомоги — це належне проведення всіх заходів, що використовуються в даному суспільстві, які є безпечними, прийнятними з точки зору коштів і впливають на захворюваність, інвалідність, смертність.

Основні характеристики якості медичної допомоги:

■ адекватність — застосування заходів, технологій і використання ресурсів, в якісному та кількісному відношенні достатніх для досягнення поставлених цілей;

■ технологічне виконання — ступінь дотримання медичними працівниками та установами технічних вимог якості (дотримання стандартів);

■ доступність — відсутність при отриманні медичної допомоги географічних, економічних, соціальних, культурних, організаційних або мовних бар’єрів;

■ наступність і безперервність — надання послуг одним і тим же спеціалістом впродовж усього курсу лікування (спостереження), відповідний і своєчасний зв’язок між постачальниками послуг і споживачами;

■ дієвість — можливість медичних втручань впливати на поліпшення здоров’я в контрольованих умовах, наприклад, у рамках рандомізованих, контрольованих клінічних випробувань;

■ результативність— можливість медичних втручань впливати у звичайних практичних умовах абб ступінь досягнення бажаного результату;

■ ефективність — співвідношення одержаних результатів і витрачених заради їх досягнення ресурсів;

■ безпечність — ступінь мінімізації ризиків травм, інфікування або інших побічних ефектівіпкування і небажаних наслідків у процесі надання медичної допомоги.