Курсовая работа (т): Проект локальної мережі зі списками контролю доступу за протоколами TFTPта NETBIOS з використанням статичної маршрутизації та технології NAT

Проект локальної мережі зі списками контролю доступу за протоколами TFTPта NETBIOS з використанням статичної маршрутизації та технології NAT

ВОЛИНСЬКИЙ КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ЦИКЛОВА ВИПУСКОВА КОМІСІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Комп’ютерні системи та мережі»

на тему: «Проект локальної мережі зі списками контролю доступу за протоколами TFTPта NETBIOS з використанням статичної маршрутизації та технології NAT»

Зміст

Вступ

. Аналітична частина

1.1 Характеристика та аналіз протоколів взаємодії підмереж

.2 Опис технологій маршрутизації

2. Практична частина

2.1 Розрахунок адресного простору мережі центрального офісу

.2 Розрахунок адресного простору мережі віддаленого офісу

.3 Налаштування динамічної адресації.

.4 Налаштування маршрутизації

.5 Конфігурування функцій безпеки

.6 Налаштування трансляції адрес

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Сучасні технології передачі даних надають своїм користувачам широкіможливості по організації різних видів послуг і сервісів:

-     організація електронного документообігу й ведення загальних архівів документів;

-        організація корпоративної телефонної мережі з єдиним планом нумерації; організація систем конференц-зв’язку, у тому числі відеоконференц-

         зв’язку; побудова розподілених систем відеоспостереження з єдиним центром

         зберігання даних; організація дистанційного доступу до файлів і серверів з базами даних;

         підключення до мережі Інтернет з можливістю організації єдиної корпоративної політики інформаційної безпеки і т. ін.

Перераховані можливості дозволяють спростити процедури по керуванню внутрішніми бізнес-процесами й надають компанії ряд конкурентних переваг, а саме забезпечуються: простота керування компанією,прозорість роботи компанії, оперативний контроль діяльності всіх служб і структурних підрозділів, доступ до всіх інформаційних ресурсів підприємства в реальному часі, оперативний зв’язок; економія засобів на міжнародних й міжміських дзвінках.

Більшість інформаційних рішень, що застосовуються сьогодні, носить розподілений характер і вимагає наявності на підприємстві або в організації високопродуктивної корпоративної мережі передачі даних.

Основним завданням корпоративної мережі є забезпечення взаємодії системних додатків та організація доступу до них віддалених користувачів.

Тому корпоративна мережа, як правило, є територіально розподіленою, тобто такою, що об’єднує офіси, підрозділи й інші структури, що перебувають на значному віддаленні одні від одних. Часто вузли корпоративної мережі виявляються розташованими в різних містах, а іноді й країнах.

Таким чином, корпоративна мережа - це складна система, що включає тисячі найрізноманітніших компонентів: комп’ютери різних типів, системне й прикладне програмне забезпечення, мережеві адаптери, концентратори,комутатори й маршрутизатори, кабельна система. Основне завдання полягає в тому, щоб ця громіздка й досить дорога система якнайкраще справлялася з обробкою потоків інформації, що циркулюють між співробітниками підприємства й дозволяла приймати їм своєчасні й раціональні рішення, що забезпечують виживання підприємства у жорсткій конкурентній боротьбі.

Оскільки широке застосування комп’ютерних мереж у наш час є незаперечним фактом, тому тема даної роботи є актуальною.

Метою роботи є проектування мереж центрального та віддаленогоофісів підприємства з використанням списків контролю доступу та налаштуванням динамічної маршрутизації.

В процесі виконання роботи потрібно вирішити наступні завдання:

1.   Розрахувати адресний простір мережі центрального офісу.

2.      Розподілити адресний простір між під мережами віддаленого офісу.

.        Налаштувати динамічне присвоєння адрес на маршрутизаторах з використанням протоколу DHCP.

.        Налаштувати маршрутизацію в мережах.

.        Реалізувати заходи безпеки шляхом застосування списків контролю доступу в мережі центрального офісу.

1. Аналітична частина

мережа протокол маршрутизація

1.1 Характеристика та аналіз протоколів взаємодії підмереж

Згідно із завданням до курсової роботи в локальній мережі центрального офісу передбачено контроль доступу за протоколами: TFTP іNETBIOS.це - простий протокол, який покроково синхронізований протокол передачі файлів, який дозволяє клієнтам зчитувати або записувати файли сервера. Одним із основних використань протоколу є первинне завантаження бездискових робочих станцій у локальній мережі. Найчастіше TFTP використовується саме через простоту його реалізації. Протокол працює поверх протоколу UDP.уперше було стандартизовано у 1981 році[1], поточний стандарт протоколу - RFC 1350.

Протокол TFTP створений з розрахунку на невеликий розмір і простоту реалізації. Через це він позбавлений більшості можливостей, які мають більш серйозні протоколи на кшталт FTP. Єдине, на що здатний цей протокол - це записувати та зчитувати файли на сервер та з нього. Він не може виводити список файлів та наразі не підтримує автентифікацію. Основне призначення TFTP - забезпечення простоти реалізації клієнта. У зв'язку з цим він використовується для завантаження бездискових робочих станцій, завантаження оновлень і конфігурацій в «розумні» мережеві пристрої, записи статистики з міні-АТС (CDR) та апаратних маршрутизаторів файрволів.TFTP, на відміну від FTP, не містить можливостей аутентифікації і єдиний метод ідентифікації клієнта - це його мережева адреса (яка може бути підробленою). Зазвичай в Unix-системах TFTPD доступний тільки каталог / TFTPboot. Проте в старих TFTP-серверах було можливим отримати файл паролів командою RRQ ../[…]/шлях_до_файлу_паролів. Це було використано багатьма хакерами, щоб отримати копії файлу паролів з Unix і потім розшифрувати паролі. Щоб запобігти подібному, більшість сучасних TFTP-серверів регламентують, які файли можуть бути отримані з використанням TFTP (як правило, файли з директорії /tftpboot в Unix системах). Ця директорія містить тільки завантажувальні файли, необхідні бездисковим системам.Демон TFTPD (одна з реалізацій TFTP-сервера) відмовляється обробляти файли, що містять в своєму імені комбінацію «/../» або починається з «../». Запис дозволяється тільки у файли, які вже існують (будь-якого розміру, наприклад нульового), і доступні для публічного запису (права доступу:-RW-RW-RW-).Для додаткової безпеки TFTP-сервер на Unix-системах зазвичай встановлює свій користувацький ідентифікатор (UID) і ідентифікатор групи (GID) у значення, які не можуть бути призначені реальному користувачеві. Це забезпечує доступ тільки до файлів, які доступні для читання і запису всім.У TFTP існує 3 режими передачі: netascii, octet і mail:Netascii є модифікованою формою ASCII, визначений у RFC 764. Вона складається з 8-бітного розширення 7-бітних ASCII-символів з кодами від 0x20 до 0x7F (друкованих символів і пробілу) і восьми керуючих символів. Допустимі керуючі символи включають нуль-символ (код 0x00), новий рядок (LF, код 0x0A) і повернення каретки (CR, код 0x0D). Netascii також вимагає, щоб маркер кінця рядка був замінений на пари символів CR LF для передачі, і щоб за кожним символом CR слідував або символ LF, або нуль-символ.використовується для передачі довільних необроблених 8-бітних байтів, причому отриманий файл в результаті побайтово ідентичний посланому.

Режим передачі mail використовує передачу netascii, але файл відправляється одержувачу електронною поштою на адресу, яка вказується замість імені файлу. RFC 1350 визначає цей режим передачі застарілим і таким, що не повинен бути реалізованим.

Для початку передачі даних клієнт повинен послати серверу WRQ або RRQ-пакет. В обох пакетів формат однаковий:Після отримання RRQ-пакета сервером, він відразу починає передачу даних. У випадку з WRQ-запитом - сервер має надіслати ACK-пакет із номером пакета 0. Пакет надсилається із динамічного порту сервера, усе подальше спілкування з сервером відбувається через цей порт.Сторона-відравник файла надсилає пронумеровані пакети даних (DATA) сталого розміру (за замовчуванням це 512 байт), а сторона-отримувач надсилає відповідні підтвердження (ACK). Якщо пакет даних або підтвердження було втрачено, то через певний час (таймаут) сторона, яка не отримала очікуваного пакета, повторно надсилає останній надісланий нею пакет. Така схема дозволяє тримати в пам'яті тільки останній надісланий пакет, у той час як підтвердження протилежної сторони гарантує, що всі попередні пакети було отримано і вони прийняті саме в тому порядку, в якому були надіслані. Така схема передбачає, що кожна зі сторін є і відправником, і одержувачем. Одна сторона надсилає дані й отримує підтвердження, інша - отримує дані й відправляє підтвердження.

Останній пакет даних має розмір менше 512 байт. Якщо розмір файлу кратний 512, то останній пакет DATA повинен мати нульовий розмір.

Протокол NETBIOSбуврозробленийфірмоюSytekCorporationзазамовленнямIBMв 1983 році. Вінміститьусобіінтерфейссеансовогорівня (NetBIOSinterface) моделіOSI. Транспортніпротоколи - цеNetBEUI, TCP/IP, IPX/SPX. NetBIOSoverTCP/IPназиваєтьсяNetBT.

Мережа Windows не живе без NetBIOS. Неважливо, що написано у властивостях мережевого оточення - якщо є це оточення, значить є і NetBIOS. Він відповідає за логічні імена комп'ютерів у мережі і передачу даних між двома комп'ютерами, що встановили між собою сесію.

Інтерфейс NetBIOS являє собою стандартний інтерфейс розробки програм (API) для забезпечення мережних операцій вводу/виводу й керування транспортним протоколом нижчого рівня. Програми, що використають NetBIOS API інтерфейс, можуть працювати тільки при наявності протоколу, що допускає використання такого інтерфейсу.також визначає протокол, що функціонує на сеансовому/транспортному рівнях моделі OSI. Цей протокол використовується поверх інших протоколів (таких як IPX, NetBEUI, NetBT - поверх стеку протоколів TCP/IP) для виконання мережевих запитів вводу/виводу й операцій, описаних у стандартному интерфейсному наборі команд NetBIOS. Тобто NetBIOS сам не підтримує виконання файлових операцій. Ця функція покладається на протоколи нижележащих рівнів, а сам NetBIOS забезпечує тільки зв'язок із цими протоколами та NetBIOS API інтерфейс.забезпечує:

.     Реєстрацію й перевірку мережних імен.

2.      Встановлення й розрив з'єднань.

.        Зв'язок із гарантованою доставкою інформації.

.        Зв'язок з негарантованою доставкою інформації.

.        Підтримку керування й моніторингу драйвера й мережевої карти.

.2 Опис технологій маршрутизації

Статична маршрутизація - вид маршрутизації, при якому маршрути вказуються в явному вигляді при конфігурації маршрутизатора. Вся маршрутизація при цьому відбувається без участі будь-яких протоколів маршрутизації.

При заданні статичного маршруту вказується:

      адреса мережі (на яку маршрутизируется трафік), маска мережі;

-        адреса шлюзу (вузла), який сприяє подальшій маршрутизації (або підключений до маршрутизуються мережі безпосередньо);

-        опціонально метрика (іноді іменується також "ціною") маршруту. При наявності декількох маршрутів на одну і ту ж мережу деякі маршрутизатори вибирають маршрут з мінімальною метрикою.

Статичні маршрути не змінюються маршрутизатором. Динамічні маршрути змінюються маршрутизатором автоматично в разі одержання інформації про зміну маршрутів від сусідніх маршрутизаторів. Статична маршрутизація потребує мало обчислювальних ресурсів і використовується в мережах, які не мають декількох шляхів до адресата призначення. Якщо від маршрутизатора до маршрутизатора є тільки один шлях, то звичайно використовують статичну маршрутизацію.

Для конфігурації статичної маршрутизації в маршрутизаторах Cisco використовують дві версії команди ip route .Команда вказує маршрутизатору, що усі пакети, призначені для Адрес МережіПризначення - МаскаМережіПризначення слід надсилати на свій інтерфейс Інтерфейс. Якщо інтерфейс Інтерфейс - інтерфейс типу Ethernet, то фізичні (MAC) адреси вихідних пакетів будуть широкомовними.Команда вказує маршрутизатору, що усі пакети, призначені для Адрес Мережі Призначення - МаскаМережіПризначення, слід надсилати на той свій інтерфейс, з якого досяжна IP-адреса Адрес. Як правило, Адреса це адреса наступного хопа по шляху до АдресМережіПризначення. Вихідний інтерфейс і фізичні адреси вихідних пакетів визначаються маршрутизатором пза своїми ARP-таблицям на підставі IP-адреси Адрес. Наприклад:route 10.6.0.0 255.255.0.0 Serial1 (1)route 10.7.0.0 255.255.0.0 10.4.0.2 (2)

Приклад (1)відображає мережний префікс 10.6.0.0/16 на локальний інтерфейс маршрутизатора Serial1. Приклад (2)відображає мережний префікс 10.7.0.0/16 на IP-адресу 10.4.0.2 наступного хопа на шляху до 10.7.0.0/16. Обидві команди додають статичні маршрути в таблицю маршрутизації (мітка S):10.6.0.0 via Serial110.7.0.0 [1/0] via 10.4.0.2

У разі падіння інтерфейсу, усі статичні маршрути, відображені на цей інтерфейс, видаляються з таблиці маршрутів. Якщо маршрутизатор не може більше знайти адресу наступного хопа на шляху до адреси, вказаному у статичному маршруті, то маршрут видаляється з таблиці.

2. Практична частина

.1 Розрахунок адресного простору мережі центрального офісу

Вихідні дані до завдання наведені в табл. 1 та рис. 1.

Таблиця 1

Вихідні дані до розрахунку адресного простору мережі центрального офісу

Рисунок 1 - Структурна схема мережі

Як видно з рисунку, мережа центрального офісу складається з шести підмереж та чотирьох маршрутизаторів. Спочатку присвоїмо адреси маршрутизаторам.

Відповідно до схеми, між маршрутизаторами є три мережі. Присвоїмо адреси портам маршрутизаторів, обравши префікс /30. Це дозволить утворити мережі тільки з двома адресами вузлів. Параметри мереж між маршрутизаторами показані в таблиці.

Таблиця 2

Параметри мереж між маршрутизаторами

Порти №0 маршрутизаторів направлені у внутрішні мережі. Мережа маршрутизаторів займає адресний пул 192.168.13.1-192.168.13.20. Всі інші адреси можуть бути віддані для підмереж вузлів.

Підмережа сервера Net6 складається з одного вузла. Разом із тим потрібно врахувати те, що два значення адрес повинно відводитись на адресу підмережі та широкомовну адресу. Також потрібно врахувати, що одну із адрес повинен зайняти порт маршрутизатора, який направлений в дану мережу. Тому для адресації вузлів потрібно відвести як мінімум (заокругливши до більшого цілого)

log 2 4≈2 біт.

Це означає, що префікс під мережі має бути 32-2=30. Зважаючи на це, одержимо наступні параметри мережі Net6.

Таблиця 3

Параметри мережі Net6