ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ І. сутність, поняття та функції ТА ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
1.1 Поняття і природа правового менталітету
1.2 Основні функції правового менталітету
РОЗДІЛ ІІ. ОЗНАКИ ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВИЙ МЕНТАЛІТЕТ ТА ПРАВОВА ТРАДИЦІЯ: ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТЬ
РОЗДІЛ IV. ПРАВОВИЙ ПАТЕРНАЛІЗМ ЯК РИСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
На початку XXI століття весь світ проходить через ряд серйозних змін, які охоплюють більшість сфер життєдіяльності людини - економіку, політику, суспільні відносини, духовну сферу. Процеси, що ведуть до об'єднання та уніфікації всіх форм життєдіяльності, охопили і Україну, метою якої можна вважати інтеграцію у світове співтовариство. Це багато в чому залежить не тільки від політичної діяльності, але і від культурної спадщини, національних і психологічних рис. У сучасній науці починає домінувати ціннісний підхід до вивчення державно-правових явищ, у зв'язку, з чим слід приділити велику увагу ментальності і правовому менталітету як невід'ємної частини правової культури суспільства.
Українська державна і правова система завжди виділялася своєю винятковістю і самобутністю, що є прямим наслідком існування особливого правового менталітету та правової культури нашої країни. Ломка звичних цінностей і стереотипів поведінки, винятковість національних рис і звичок, неможливість розуміння змісту процесів, що відбуваються в державі змушує громадян переоцінити історію і по-новому подивитися на минуле своєї країни.
Об'єктом дослідження представленої роботи є процес формування і становлення правового менталітету.
Метою курсової роботи є комплексне вивчення феномена правого менталітету, а також визначити його вплив на розвиток української державності.
Сформульована мета передбачає вирішення наступних завдань:
дати теоретико-правову характеристику поняття правовий менталітет;
визначити основні ознаки правового менталітету;
проаналізувати відмінність між поняттями правовий менталітет та правова традиція;
розглянути правовий патерналізм як характерну рису української правової ментальності.
Методом дослідження є діалектичний матеріалізм як загальний метод пізнання. Дослідження базується на загальнонаукових (аналізу, синтезу, порівняння дедукції, індукції, аналогії та ін.) а також приватно-наукових методах дослідження (порівняльно-правовому, формально-юридичному, історико-правовому та ін.). Необхідно зазначити, що історично-правовий метод дослідження є домінуючим серед приватно-наукових методів дослідження
Практичне ж значення даної роботи полягає в тому, що матеріали курсової роботи можуть бути використані студентами при вивченні правового менталітету сучасної України.
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ, ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІЇ ТА ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
1.1 Поняття і природа правового менталітету
Теорія правового менталітету як одного із правових явищ сфери духовного світу суспільства розробляється в науці досить давно. Загальне поняття менталітету при цьому по-різному оцінюється різними вченими.
Так, А.С. Пиголкин визначав «менталітет» як «щось спільне, що лежить в основі свідомого і несвідомого, логічного та емоційного, тобто глибинний і тому важкофіксоване джерело мислення, ідеології та віри, почуття і емоцій»[19,с.85].
У традиційному трактуванні менталітет - це сукупність інваріантних, часто важко-вловимих і вельми складно вербалізованих встановлень, зразків і символів, що формуються в рамках кожної історико-культурної епохи, з урахуванням національних та релігійно-етичних особливостей суспільства.
Із загального розуміння терміна «менталітет» утворюється поняття правового менталітету.
Перед тим, як ввести зазначене поняття, слід зазначити, що правова ментальність є невід'ємною частиною правової культури, як більш широкого поняття. Менталітет при цьому виступає основою цієї культури і надає сильний вплив на інші її складові, такі як правосвідомість, правовий світогляд і правове мислення.
Варто відзначити, що не всі вчені дотримуються зазначеної точки зору. Так, В.М. Корельський ототожнює правовий менталітет і правову культуру, визнаючи їх одним і тим же правовим явищем, просто по-різному оцінюваним в залежності від конкретних умов[21,с.101].
На наш погляд, погодиться з таким твердженням не представляється можливим.
Треба сказати, що всі представлені вище елементи правової культури розрізняються залежно від історичного етапу розвитку суспільства, його соціального, культурного рівня, правової системи. Правовий менталітет є нижчим щаблем проявлення правових явищ духовної сфери життя суспільства, «глибинним відображенням існуючих правових реалій».
Серед всіх інших явищ правової культури він виступає основою для формування та прояви категорій правової культури, в той час як ті є засобами для його внутрішнього життя та функціонування.
Д.В. Меняйло вводить наступне визначення правового менталітету: «правовим менталітетом є історично сформовані специфічні, найбільш типові і стійкі для певної соціальної або національно-етнічної спільності, системи світоглядних уявлень, оцінювань та реагувань на об'єкти державно-правової дійсності»[6,с.70]. Таким чином, досліджуване нами поняття являє собою відображення менталітету як філософсько-соціального поняття в ламанні правової сфери життя суспільства.
Більш коротке поняття правового менталітету вводить О.В. Петришин: правовий менталітет - це «сталий світогляд особистості, соціальної групи, суспільства в цілому щодо права»[1,с.126].
Основними ознаками правового менталітету є:
правовий менталітет є основою побудови таких елементів правової культури як правове світогляд, правове мислення, правосвідомість. При цьому він одночасно є їх породженням.
структурні елементи моделі правового менталітету розташовуються на двох рівнях - усвідомленому (свідомому) і неусвідомленому (несвідомому).
формування менталітету пов'язане із впливом на свідомість людей особливої сукупності факторів.
правова ментальність - динамічна, постійно змінювана категорія.
правовий менталітет, який є особливим для кожного індивіда, розглядається в науці виключно як групове явище.
У представленому визначенні простежується тенденція неоднозначності розуміння досліджуваного нами поняття в теорії права.
Варто відзначити, що в науці виділяється кілька типів правового менталітету в залежності від різних критеріїв. Можна виділити чотири таких типи:
цивілізаційний;
національний;
етнічний;
«епохальний»[3,с.91].
Найбільш поширеним в теорії при цьому є перший тип. Критерієм для виділення цивілізаційного типу є існуючі правові системи. На цій підставі можна виділити такі його підвиди як:
слов'янський;
англосаксонський;
романо-германський;
мусульманський;
індуський правовий менталітет та інші.
Основою їх виділення є не стільки національність представників кожного підвиду, скільки історичний аспект формування тієї чи іншої цивілізації, релігійні та моральні уявлення, державно-правові переконання і традиції соціальної організації відповідних товариств.
Слід зазначити, що правовий менталітет являє собою основу правової культури й одночасно є її найважливішим елементом нарівні з правосвідомістю, правовим світоглядом і правовим мисленням. При цьому розглядається поняття пов'язане із загальним теоретичним розумінням менталітету, причому останнє є його основою.
1.2 Основні функції правового менталітету
Правовий менталітет являє собою складне багатофункціональне явище. Виділяють наступні основні функції даного явища.
Пізнавальна функція. Так як правовий менталітет є, насамперед, теоретичним поняттям, і вивчається наукою саме в даному контексті, отже, первісною метою процесу його вивчення буде саме пізнання правового менталітету як правового явища і його ознак, що розрізняються залежно від епохи і національно-релігійного укладу того або іншого суспільства. При цьому через призму менталітету пізнаються також інші явища правової сфери і, насамперед, елементи правової культури, безпосередньо пов'язані з ним - правовий світогляд, правосвідомість і правове мислення.
Оціночна функція. Ця функція спрямована, насамперед, на оцінку існуючої (або яка існувала) правової реальності в залежності від типу правового менталітету, що мав місце в певний відрізок часу. Для цього, зокрема, менталітет ділиться на типи, що дозволяє вивчати певні спільності людей, що належать до одного типу, в контексті змісту і основних ознак такого типу [4,с.112].
Регулятивна функція. Ця функція зважаючи на відсутність не тільки закріплення досліджуваного теоретичного поняття на нормативному рівні, а й навіть можливості такого закріплення, може бути реалізована, по-перше, на моральному рівні за допомогою усвідомлення недоліків, властивих конкретному правовому менталітету того чи іншого суспільства. При цьому заходи морального впливу повинні бути спрямовані на подолання таких недоліків, а значить на регулювання правової культури тієї чи іншої соціальної спільності.
По-друге, теоретичні здобутки науки можуть бути також успішно використані і законодавцем за допомогою введення специфічних правових норм, спрямованих на подолання можливих правопорушень і зловживань, що випливають з особливостей правового менталітету.
Функція збереження (захисту). Правова культура, як частина загальної культури того чи іншого суспільства або соціальної групи, має величезну цінність. Правовий менталітет, як частина правової культури, також володіє нею. Не дивлячись на те, що дане явище завжди має як переваги, так і недоліки, які необхідно долати з часом, менталітет своїм існуванням зберігає традиції певного народу або соціальної групи [2,с.81].
На наш погляд, недоліки менталітету необхідно усувати, при цьому аналізуючи і зберігаючи знання про них. Вдалий же досвід і позитивні риси менталітету повинні бути накопичені в системі знань, що в свою чергу забезпечується розглянутої нами функцією.
Комунікативна функція. Правовий менталітет - суспільне явище, а значить, не може існувати поза комунікативних зв'язків між членами суспільства. При цьому сам по собі менталітет, коли незабаром різними його типами наділені не тільки суспільство в цілому, але й існують усередині нього різні соціальні спільності, виконує комунікативну функцію в суспільстві, сприяючи спілкуванню і взаємозбагаченню індивідів.
Функція щодо упорядкування, стабілізації та консервації правосвідомості. При цьому правовий менталітет виступав основним з цих елементів. Дане правове явище пов'язане також і з правосвідомістю, як з більш «розвиненою» категорією. Справа в тому, що менталітет є, насамперед, явищем духовної сфери суспільства, лежачому на рівні емоцій, соціальних установок і попереднього людського досвіду, і менше всіх інших елементів правової культури пов'язаний з інтелектуальною діяльністю [23,с.96].
Правосвідомість ж виступає результатом розумової діяльності людини, за допомогою придбання досвіду, його аналізу, і формування власних правових переконань. Правовий менталітет сам, як основа зазначеного процесу, закладає первинний фундамент і формує індивідуальні особливості процесу пізнання і формування правових установок особистості[7,с.105].
Суб'єктивне пізнання неможливо без опосередкування будь-яких знань особистістю з її життєвим досвідом та індивідуальними особливостями, які в кінцевому підсумку складаються на основі загальних особливостей. Отже, і правовий менталітет в даному відношенні буде тим загальним, на основі якого буде будуватися правосвідомість кожного окремо взятого індивіда.
РОЗДІЛ ІІ. ОЗНАКИ ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ
Правовий менталітет - найважливіша теоретична категорія, що представляє собою історично сформовані специфічні, найбільш типові і стійкі для певної соціальної або національно-етнічної спільності, системи світоглядних уявлень, оцінювань та реагувань на об'єкти державно-правової дійсності. При цьому менталітет володіє рядом специфічних рис або ознак, що характеризують дане поняття. Розглянемо ці особливості докладніше [16,с.88].
Правовий менталітет, виступаючи правовим явищем духовної сфери людини і елементом правової культури, при цьому одночасно є основою побудови інших правових явищ, таких як правосвідомість, правове мислення і правовий світогляд. У даному відношенні спостерігається тісний взаємозв'язок між означеними явищами.
Таким чином, правовий менталітет та інші елементи правової культури взаємовпливають один на одного, але при цьому побудова всіх інших правових явищ неможливо без менталітету, як найбільш глибокого і безпосередньо пов'язаного з правосвідомістю елемента.
Виходячи з характеристики першої ознаки, можна зробити висновок про те, що структурні складові правового менталітету в його внутрішній будові розташовуються на двох рівнях - усвідомленому (свідомому) і неусвідомленому (несвідомому). При цьому до таких складових належать:
правові уявлення;
правові стереотипи;
ціннісно-правові орієнтації;
правові аттітюди;
установки[9,с.78].
Всі вони, залежно від ступеня усвідомленості того чи іншого елемента окремо взятим індивідом чи соціальною групою в цілому, розташовуються на двох рівнях.
Варто відзначити також, що елементи, що знаходяться на свідомому рівні володіють меншою стійкістю при свідомості, більше схильні до змін і впливу життєвого досвіду і пізнання, тоді як елементи несвідомого рівня малозмінювані. Велика стійкість другої категорії елементів пов'язана з тим, що вони знаходяться в сфері підсвідомості, первинного життєвого досвіду і суспільних установок, які апріорі не можуть мати високу динаміку.
Правовий менталітет формується під впливом великої кількості специфічних для кожної конкретної соціальної спільності факторів (як зовнішніх, так і внутрішніх), що призводить до наділення даної категорії певними індивідуальними рисами. До таких факторів належать:
географічне розташування;
протяжність і заселеність території;
багато-національність;
природно-кліматичні чинники;
релігія;
війни;
освіта;
менталітет етносів;
епохальний менталітет.
Сукупність перерахованих факторів формує неповторний, особливий історичний шлях розвитку державності, права, культури, менталітету, які обумовлені умовами життєдіяльності.
Правова ментальність не є статичною категорією, вона «береться як зміст (образ, уявлення, поняття), сукупність «живих» стереотипів, установок - як процес».