Материал: МВ_КР-МЗЕД 2020-денна (Сєдой)

5

Студенти мають можливість також обирати інші види товарів по узгодженню з викладачем. При цьому в одній учбовій групі варіанти завдань не можуть повторюватись для робіт різних студентів. Товар визначається тільки за загальною назвою, яка і записується у завдання. В процесі виконання курсової роботи студент конкретизує товар із використанням марок, моделей, сортів, та інших характеристик.

Назва курсової роботи складається з двох частин: загальної та індивідуальної. Загальна частина назви – “Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди”, – однакова для усіх робіт. Індивідуальна складова назви відповідає затвердженому персональному варіанту і записується у дужках після загальної частини. Наприклад: “Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (імпорт телевізорів)”.

Завдання на курсову роботу оформлюється на бланках установленого зразку, підписується студентом та затверджується викладачем.

1.3 Оформлення пояснювальної записки

Пояснювальна записка до курсової роботи оформлюється відповідно до діючого державного стандарту України ДСТУ 3008–95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки".

1.4 Інформаційне забезпечення

При виконанні курсової роботи студентам необхідно ретельно опрацьовувати відповідну законодавчу, нормативну та комерційну ринкову інформацію. Для отримання даної інформації рекомендується використовувати наступні джерела:

комп’ютерні довідково-інформаційні правові системи (“Право”, “Закон”, “Ліга” та інші);

спеціалізовані комп’ютерні програмні комплекси для митних брокерів та менеджерів зовнішньоекономічної діяльності (MD Office, QD Professional);

інформаційні ресурси мережі Internet (сервер ВР України – http://www.rada.gov.ua/, інформаційний бізнес-портал Liga Online – http://www.liga.net/, Web-сайти розробників спеціалізованого програмного забезпечення для учасників ЗЕД НТФ Інтес – http://www.qdpro.com.ua/ та “НПО Поверхность” – http://www.mdoffice.com.ua/ та інші);

ділові щотижневики ("Бизнес", “Контракти”, "ИнвестГазета" та інші);

газети “Урядовий кур’єр”, “Голос України” та інші;

різноманітні спеціалізовані довідники та збірники.

6

2 СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота складається з титульного листа, завдання на курсову роботу, вступу, десяти розділів основної частини, висновків, переліку посилань і додатків. Назва й зміст деяких розділів курсової роботи залежить від виду зовнішньоекономічної операції, що розглядається відповідно до завдання. В таблиці 2.1 подані типові структури курсової роботи для варіантів, в яких розглядається експортна та імпортна операції.

Таблиця 2.1 – варіанти типової структури курсової роботи “Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди” у залежності від виду операції

7

В додатках наводяться необхідні для укладання угоди документи (запит, оферта, контракт), які складаються на основі проведеного аналізу можливостей і умов здійснення відповідної зовнішньоекономічної операції.

3 ЗМІСТ ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Для кожного з основних розділів курсової роботи далі у методичних вказівках приведені основні завдання, які повинні бути виконані. Зміст деяких розділів при різних видах операцій відрізняється (експорт, імпорт), тому для них опис наводиться за двома варіантами.

3.1 Вступ

У вступі курсової роботи студент повинен охарактеризувати роль зовнішньоекономічних операцій в діяльності суб'єктів господарської діяльності України. Необхідно також обґрунтувати, виходячи з ринкової ситуації на Україні та загальної характеристики зовнішньоекономічної політики держави, актуальність розгляду питання про доцільність здійснення визначеної угоди.

3.2 Загальна характеристика товару

Для успішної реалізації будь-якої комерційної угоди менеджер повинен на самому першому етапі її підготовки отримати максимум інформації безпосередньо про об’єкт угоди. Потрібно чітко уявляти, де і для чого використовується товар, які характеристики застосовуються при визначенні його якості, чим характеризуються різні групи обраного товару. Відповіді на ці питання дозволяють не тільки зробити вдалий вибір типу, моделі або сорту товару, але й мінімізувати ризики при здійсненні угоди.

3.2.1 Характеристика сфер використання товару

Чітке визначення сфер використання товару дозволяє зробити висновки про можливі групи його споживачів. Товар одного найменування може використовуватись різними типами споживачів, які мають специфічні вимоги до товару. Наприклад, миючі засоби використовують фізичні особи, комерційні пральні, а також інші організації. Вимоги у цих трьох груп споживачів до миючих засобів суттєво відрізняються за багатьма параметрами (тип упаковки, миючі властивості, обсяги партій для придбання, терміни поставки, тощо). Тому необхідно визначитись з цільовою групою майбутніх споживачів товару.

8

3.2.2 Показники оцінки споживчих якостей товару

Товари одного найменування можуть суттєво відрізнятись своїми споживчими якостями. Наприклад, борошно може бути вищого, першого та другого ґатунку, а також характеризуватися різним вмістом деяких речовин та сполук. Тому для конкретного товару необхідно встановити параметри, які використовуються для оцінки його споживчих якостей. Це дозволить у подальшому чітко визначити у контракті вимоги до якості товару.

3.2.3 Характеристика груп товару за споживчими якостями та вартістю

Для подальшої деталізації марки, моделі, або сорту товару з метою вибору найбільш конкурентоздатного, з точки зору студента, необхідно розподілити товари на групи в залежності від можливих значень параметрів, які характеризують його споживчі якості. Як правило з рівнем якості та привабливості товару для споживача пов’язана ціна. В даному розділі необхідно також розподілити товар визначеного найменування на групи в залежності від їх вартості.

3.3 Програма підготовки угоди

Для підвищення ефективності процесу підготовки зовнішньоекономічної угоди необхідно скласти план дій, який забезпечить повноту проведення та узгодженість основних етапів підготовки. З цією метою в даному розділі курсової роботи студентам необхідно:

визначити основні етапи підготовки угоди, їх послідовність та зв’язок між собою;

установити перелік завдань та шляхів їх вирішення на кожному етапі підготовки;

зробити приблизну оцінку тривалості виконання кожного завдання.

Після цього стає можливим складання мережевого графіку підготовки угоди та визначення загальної тривалості процесу підготовки. Для складання мережевого графіку важливо встановити не тільки тривалість виконання кожного завдання, але й взаємозалежність поміж завданнями, знання якої дозволяє виконувати деякі з них одночасно.

Програма підготовки угоди залежить від затвердженого індивідуального варіанта завдання курсової роботи та уявної ситуації на відповідному ринку і в загальному випадку може передбачати нижченаведені етапи.

Етап 1. Дослідження внутрішнього та закордонного ринків.

9

Сутність даного етапу підготовки полягає у проведенні маркетингового дослідження як внутрішнього, так і зовнішніх ринків. При цьому вирішуються наступні задачі:

визначення попиту на товар (ємність ринку, вимоги споживачів до товару, рівень купівельної спроможності, аналіз перспектив розвитку відповідного ринку);

визначення пропозиції даного товару на ринку (обсяги виробництва товару на місцевому ринку, аналіз можливостей збільшення пропозиції за рахунок експорту та імпорту, аналіз перспектив розвитку виробництва, оцінка діяльності конкурентів);

ознайомлення з умовами роботи на ринку (форми збуту, умови доставки товару, законодавчі та нормативні вимоги).

Для дослідження ринку можуть застосовуватись різні методи:

кабінетний (використання аналітичних матеріалів, засобів масової інформації, тощо);

замовлення робіт по дослідженню ринка у спеціалізованих фірм та інформаційних агентств;

безпосереднє вивчення ринку на місці (командирування спеціалістів);

метод пробного продажу.

Етап 2. Визначення можливих потенційних партнерів.

Зметою пошуку можливих потенційних закордонних партнерів можуть використовуватись різноманітні джерела інформації, найбільш поширеними з яких є:

рекламні матеріали у засобах масової інформації;

довідники про суб’єктів діяльності на певних ринках;

матеріали семінарів, ярмарок та виставок;

результати реалізації проектів у формі direct mail або телефонного маркетингу;

аналітичні матеріали за результатами обстеження відповідних ринків та інші.

Етап 3. Налагодження ділового контакту з закордонними партнерами. Процес налагодження ділового контакту з потенційними партнерами

починається з ініціювання обміну інформацією. З цією метою можуть застосовуватись різні методи доведення інформації до потенційних партнерів, наприклад:

за допомогою засобів телефонного зв’язку;

з використанням глобальної електронної мережі Internet;

за допомогою поштових відправлень;

у процесі спілкування з представниками потенційних партнерів на виставках, ярмарках, семінарах і т.д.