Лаба 1
Охорона праці - це система законодавчих актів, заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці (ГОСТ 12.0.002-80).
На жаль, абсолютно безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Завдання охорони праці - звести до мінімуму вірогідність ураження або захворювання робітника з одночасним забезпеченням комфорту для досягнення максимальної продуктивності праці. Реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю деяких небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Хто здійснює державний контроль за дотриманням вимог охорони праці?
До органів, які здійснюють нагляд і контроль дотримання законодавства про працю і правил з охорони праці, відносять спеціально уповноважені на те державні організації. Серед них:
- Держкомітет України з нагляду за охороною праці у складі Міністерства праці;
- Держкомітет України з ядерного і радіаційного захисту;
- Органи державного пожежного нагляду Управління пожежної охорони МНС України;
- Органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
В своїй діяльності вони не залежать від адміністрації підприємств (установ) і їх вищих органів управління.
Вищий нагляд за точним виконанням законів про працю, у тому числі про охорону праці всіма міністерствами і відомствами, підприємствами і посадовцями, здійснює Генеральний прокурор України через органи прокуратури.
1 Технічні причини (несправність машин, відсутність огорож).
2 Організаційні (недостатня організація праці, робочого місця, відсутність інструктажу, нагляду).
3 Санітарно-гігієнічні (чинники виробничого середовища).
4 Психофізіологічні (особисті): перевтома, недисциплінованість, неприємності до роботи, алкоголь.
Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.
Закон України «Про охорону праці»;
Типове положення про службу охорони праці;
Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах (Наказ МОН України № 616 від 31.08.2001 року):
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (Постанова КМУ № 1112 від 25 серпня 2004 року);
Типове положення про навчання з питань охорони праці;
Положення про розробку інструкцій з охорони праці;
Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
Перелік робіт, де необхідний професійний відбір;
Граничні норми підняття і переміщення важких речей жінками;
Граничні норми підняття і переміщення важких речей неповнолітніми;
Положення про медичний огляд працівників окремих категорій;
Перелік посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;
Порядок розробки і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, чинних на підприємстві;
Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (Наказ Держгірпромнагляду від 24.03.2008 року № 53);
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (Постанова Кабінету Міністрів України N 442 від 01.09.1992 року);
Типове положення про комісію з питань охорони праці;
Які нещасні випадки, що трапилися на виробництві, підлягають спеціальному розслідуванню?
Спеціальному розслідуванню підлягають:а) групові н/в (одночасно з двома і більше працівниками);б) н/в, що призвели до загибелі потерпілого.
Державний інспектор з нагляду за охороною праці має право вимагати спеціального розслідування кожного н/в, який може призвести до тяжких наслідків.
Про кожний нещасний випадок "а" або "б" власник зобов'язаний терміново повідомити:
1) відповідний орган держнагляду за охороною праці;
2) відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду;
3) санстанцію (у разі гострих професійних отруєнь або захворювань);
4) місцевий орган виконавчої влади;
5) профспілкову організацію свого підприємства;
6) вищий профспілковий орган;
7) прокуратуру за місцем розташування підприємства;
8) вищий орган управління (міністерство, або інший орган);
9) держнагляд з охорони праці і Міністерство охорони здоров'я (якщо загинуло дві і більше людини).
Комiсiя повинна на протязі 24 годин розслiдувати обставини та причини не-щасних випадків, скласти акт за формою Н-1, повинна оформити його у 3-х денний термін у 5-ти примірниках, на протязі доби керiвник пiдприємства повинен затвердити 5 примірників акта, якi посилаються:
Акт Н-1 у службi охорони праці зберiгається 45 рокiв.
Комісія зобов'язана протягом 3 діб розслідувати обставини н/в, скласти акти форми Н5 в 2 екземплярах та Н1 в шести екземплярах і передати їх на затвердження власнику підприємства. Власник підприємства протягом 1 доби зобов'язаний затвердити 6 екземплярів акта форми Н1 і направити їх:
1) потерпілому;
2) керівнику структурного підрозділу;
3) державній інспекції з нагляду за охороною праці;
4) профспілковій організації;
5) відділу охорони праці;
6) робочому органу виконавчої дирекції Фонду;
Нещасний випадок на виробництві - результат дії на працівника небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудових обов'язків або завдань керівника робіт.
При дії на людину шкідливого виробничого фактора протягом тривалого часу може виникнути професійне захворювання.
Небезпечним називається такий виробничий фактор, дія якого на працівника в певних умовах може призвести до травми, або іншого раптового погіршення здоров'я (ГОСТ 12.0.002-80). Прикладами небезпечних факторів можуть бути: відкриті струмоведучі частини устаткування, деталі машин і механізмів, що рухаються, розпечені деталі і заготівки, робота з вибухонебезпечними речовинами і т.п. Більш повний перелік в ГОСТі 12.0.003-74. “Опасные и вредные производственные факторы. Классификация”.
Шкідливим називається такий виробничий фактор, тривала дія якого на працівників в певних умовах може призвести до захворювання або зниження працездатності.
Прикладами шкідливих факторів є механічні або отруйні домішки в повітрі робочої зони, несприятливі метеорологічні умови, недостатнє освітлення, підвищені вібрація, шум, інфразвук, іонізуючі і лазерні випромінювання і т.д. Залежно від інтенсивності та тривалості дії шкідливий фактор може стати небезпечним.
керівника служби охорони праці пiдприємства (голова), керiвника структурного пiдроздiлу, представника профспiлкової органiзацiї (при отруєннях фахiвцi санепiдстанцiї).
Посадові особи, винні в порушенні законодавства про охорону праці, несуть юридичну відповідальність (4 види):
1 Дисциплінарну - в тих випадках, коли з їх вини допускаються порушення правил і норм з охорони праці, які не призводять до тяжких наслідків і не могли спричинити їх (1 - догана, 2 - звільнення).
2 Адміністративну відповідальність - полягає в накладенні на винних осіб грошових штрафів. Правом накладення штрафів користуються Держкомітет України з нагляду за охороною праці, органи пожежного і санітарного нагляду і їх регіональні підрозділи та інші державні органи контролю.
3 Кримінальну відповідальність - настає, коли порушення могли спричинити або спричинили нещасні випадки з людьми або інші тяжкі наслідки. Кримінальну відповідальність можуть нести лише ті винні посадові особи, на яких через їх службове положення або за спеціальним розпорядженням покладений обов'язок із забезпечення безпечних і здорових умов праці.
4 Матеріальну відповідальність винних посадових осіб за порушення правил охорони праці - виникає, якщо в результаті важкого порушення підприємство зобов'язано буде виплачувати певні грошові суми потерпілому від нещасного випадку або органам соціального страхування для компенсації цих виплат.
Нещасні випадки і профзахворювання, що відбулися на виробництві з метою профілактики, потрібно вивчати і аналізувати. Відомі такі методи аналізу:
1) статистичний;
2) монографічний;
3) топографічний;
4) груповий;
5) економічний.
Статистичний метод - заснований на вивченні матеріалів реєстрації і обліку н/в, зібраних за тривалий час (рік, півроку). Далі здійснюється систематизація їх за професіями, стажем роботи, статтями, віком, технічними чинниками, характером травм, подібністю обставин та ін. Будується залежність травматизму від вказаних чинників, які потім використовуються у профілактичній роботі. Цей метод найпоширеніший.
Монографічний метод - описовий, характеризується тим, що небезпечні або шкідливі умови роботи виявляються детальним обстеженням окремих робочих місць, цехів, машин, установок. Вивчаються н/в, що мали місце на даному об'єкті за минулий рік, розслідується характер технологічного процесу, наявність сигналізації, спецодягу, умови виробничої обстановки, тобто випадок вивчається комплексно.
Топографічний метод - полягає в тому, що на плані підприємства графічно зображаються випадки у вигляді умовних знаків за місцем їх виникнення. Таким чином, в основу його покладений аналіз місць, де відбуваються н/в. Цей метод найнаочніший, проте причин не зазначає.
Груповий метод - розкриває структуру загальних показників і виділяє головні групи причин, що спричинили травматизм, він також встановлює основні напрями витрачання коштів на попередження травматизму (різновид статистичного).
Економічний метод - полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, спрямованих на попередження н/в з метою оптимального розподілу засобів на заходи щодо охорони праці.
Разом з традиційними методами можна відзначити нові напрями:
а) системний підхід до вирішення проблеми безпеки праці (використовуються комплексні прийоми дослідження);
б) метод наукового прогнозування безпеки праці;
в) автоматизована система оперативного обліку і попередження виробничого травматизму.
У системі заходів профілактики травматизму особливе місце належить навчанню та інструктажу працівників безпечних прийомів праці. Багаторічною практикою встановлена єдина система навчання безпечних способів роботи. Форма цього навчання різна і відповідає цільовому призначенню.
Ввідний інструктаж є першим етапом навчання безпечних методів праці, обов'язковий для всіх тих, хто влаштовується на роботу (робітники, ІТП, студенти в період практики). Його проводить інженер з ТБ або головний інженер. Як правило, це груповий інструктаж протягом 1,5-2 годин, а якщо індивідуальний - 4-5 годин. Проводиться в кабінеті або кутку з ТБ з наочними засобами.
Основні положення законодавства з охорони праці.
Правила внутрішнього трудового розпорядку і поведінки на території підприємства, у виробничих приміщеннях.
Маршрут руху по території, розташування цехів, значення попереджувальних знаків, кольорів безпеки, звукової і світлової сигналізації.
Коротка характеристика особливо небезпечних робіт і міри попередження н/в (переміщення вантажів кранами, газополум’яна обробка металу).
Окремі характерні обставини і причини н/в, що відбулися в результаті допущених порушень правил, інструкції з ТБ і виробничій дисципліні.
Загальні поняття про правила електробезпеки, методи звільнення людини, що потрапила під дію електричного струму, і способи надання їй першої допомоги.
Вимоги безпеки до робочого одягу, взуття та інше.
Значення вентиляції у виробничих приміщеннях її улаштування (місцеві вентиляційні установки).
Основні вимоги до самих працівників з виробничої санітарії та особистої гігієни.
Прийоми і методи надання першої допомоги при н/в і необхідності звернення в медпункт.
Порядок оформлення і розслідування н/в, пов'язаного з виробництвом . Значення і завдання інструктажу на робочому місці.
Пожежна безпека в діючих цехах і на території.
Після закінчення ввідного інструктажу робітнику видається на руки інструкція з ТБ для працівників заводу. Обов'язковий розпис у спеціальному журналі!
Крім того, заповнюється особиста картка інструктажів, яка зберігається в цеху в особистій справі працівника.