Материал: Конспект лекцій ЗЕД (2)

0. Реквізити підприємства.

0. Відомості про засновників.

0. Загальна інформація.

0. Інформація про керівництво підприємства.

0. Перелік основних подій, що можуть вплинути на діяльність і стан підприємства.

0. Інформація про участь підприємства в судових процесах.

0. Інформація про надійність виконання підприємством платежів.

0. Інформація про банки та інші фінустанови, що мають справу з підприємством.

0. Порівняльна характеристика фінансово-економічних показників підприємства за останні 3 роки.

0. Аналіз відносних показників, які дозволяють оцінити фінансову стійкість підприємства.

0. Інформація з останнього фінансового звіту про активи і пасиви підприємства.

0. Рахунок прибутків і збитків.

0. Історична довідка.

0. Інформація про засновників і дочірні підприємства.

0. Детальна інформація про наявні філії підприємства.

0. Види і характер діяльності підприємства, умови поставок, чисельність працівників, юридична адреса.

1. Загальний висновок.

Для пошуку партнерів використовується низка методів:

0. Вивчення ринку у формі кабінетного дослідження, або шляхом проведення обстеження;

0. Вивчення наявних записів з метою пошуку «заморожених» і втрачених клієнтів;

0. Пошук потенційних клієнтів, які відгукуються на рекламні заходи компанії;

0. «байдужий збір замовлень» - систематична робота на певній території: телефонні переговори в одних випадках з усіма компаніями (наприклад, на ринку офісного устаткування), в інших – з компаніями на певному сегменті ринку (наприклад, харчова промисловість);

0. Рекомендації клієнтів;

0. Зв'язок з окремими особами, які за своїм службовим становищем мають детальні знання в конкретних галузях промисловості і торгівлі про нові й існуючі підприємства, наприклад, керуючі банків, працівники державних установ тощо;

0. Дослідження продукції для пошуку нових сфер і способів її використання, що відповідають запитам нових клієнтів і вимогам нових ринків.

0. будь-якому випадку найважливішими факторами для вибору партнера мають бути репутація фірми і її продукції, надійне фінансове становище і платоспроможність, достатній виробничий і науково-технічний потенціал.

Ефективно в ході ділової гри розглянути всі три варіанти і виробити тактику їх проведення.

0. Визначення осіб, які зустрічають, проводжають учасників переговорів, виконують протокольні функції.

0. Визначення осіб, які готують довідково-інформаційний матеріал.

0. Частування під час переговорів, організація коктейлю прийомів.

0. Культурна програма (важливо враховувати інтереси гостей).

0. день зустрічі гостей, під’їжджаючи за пасажирами, машину слід ставити зліва вздовж тротуару. Першим сідає пасажир, що займає найпочесніше становище. Так само він і виходить першим. У призначений час гостей у холлі офісу зустрічає помічник керівника, що проводжає їх до шефа. Ініціатива у проведенні переговорів у того, хто приймає гостей.

Розмову потрібно вести за спеціально призначеним для таких цілей столом. Перше почесне місце – справа від того, хто приймає візит.

У плані переговорів передбачено частування. На стіл ставлять мінеральну воду, сигарети. Через 5-10 хв. Після початку розмови можна подати каву або чай. Спиртні напої не подаються. Вони доречні на прийомах або коктейлях. Відразу починати переговори по суті не заведено. Спочатку представляють кожного учасника, бажано обмінятися візитками. Присутність «безіменних» осіб може викликати дискомфорт і не сприяє довірі до партнера.

0. країнах Заходу в офіційних випадках називають одне одного за прізвищами, а в народів Сходу звертаються лише за іменами. Переговори від початку і до кінця веде одна і та ж особа. Її не перебивають, не поправляють. Інші члени делегації висловлюються після надання їм слова.

Існують типові плани для різних видів ділових переговорів, які можуть бути використані при спілкуванні з представником будь-якого рівня компанії-клієнта. Схема ділової бесіди може включати такі стадії:

0. підготовка і попереднє планування;

0. висування пропозицій і початок переговорів про продаж;

0. викликати інтерес і визначити потреби клієнта;

0. викликати довіру до угоди, торгового агента і підприємства;

0. продавати вигоди, пов’язані із задоволенням визначених потреб;

0. викликати бажання купити;

0. прийняти рішення або укласти угоду про продаж;

0. аналіз і контроль.

Торговий агент повинен прагнути одержати максимум інформації як до початку, так і під час переговорів, щоб створити основу для компетентної ділової бесіди. Результат залежить від того, чи налагоджений контакт із потрібною людиною, чи правильно

встановлені його ім’я і статус, чи є інформація про діяльність клієнта, чи виявлений найзручніший час для переговорів.

На початковій стадії переговорів про продаж варто спонукати клієнта повідомити інформацію про його потреби і проблеми. Це дає змогу агенту на пізніших етапах угоди домовитися про найбільш прийнятні умови або вигоди від продукції чи послуг, що продаються. На основі отриманої інформації торговий агент може провести паралелі між продукцією (чи її окремими властивостями) і потребами клієнта. Для цього агент висуває 3-5 основних переваг, що може отримати клієнт, вступивши в ділові відносини з агентом, що представляє компанію.

Будь-який торговий агент має продати 3 речі:

0. товар або послуги (загальний предмет угоди);

0. компанію;

0. самого себе як консультанта.

Для початку переговорів, привернення уваги клієнта і пробудження інтересу торговий агент має у своєму розпорядженні цілий набір методів:

0. метод, заснований на специфіці продукції і послуг: для пробудження інтересу на самому початку вибирають конкретні товари або послуги, що мають особливе призначення

(при збуті споживчих товарів це може бути нове покоління товарів, що впроваджуються на ринок);

0. метод, заснований на новій ідеї – у тому випадку, коли для привернення уваги можуть використовуватися деякі нові або модернізовані аспекти продукції, послуги, сфери застосування, функції, процесу, демонстрації;

0. метод, заснований на допитливості: все, що посилює жадобу до знань так, що покупець просить додаткової інформації, або дає свою згоду, або стає уважнішим, очевидно допомагає вести переговори;

0. метод, заснований на окремій проблемі: якщо торговий агент може визначити конкретну проблему, що стосується певної широкої сфери діяльності, або специфічну проблему, що стосується конкретного клієнта, а також може запропонувати вирішення цієї проблеми за допомогою продукції і послуг своєї компанії, це може бути гарним початком переговорів.

0. метод найважливіших переваг – заснований на таких аспектах продукції, послуг і всієї угоди, що найбільшою мірою служать вигоді клієнта;

0. метод «новин» передбачає надання нової інформації про продукцію і послуги;

0. метод фактів: кожен покупець виявляє цікавість і на нього справляють враження факти, що стосуються його сфери діяльності, особливо в тих випадках, коли можна посилатися на повідомлення третьої сторони;

1. метод питань. Питання про здоров’я і т.п. найкраще використовувати на стадії формального вітання, але питання, що викликають цікавість і вимагають згоди, є зручним засобом для відкриття переговорів;

0. метод щирих компліментів – торговий агент робить покупцю компліменти як щодо його компанії, так і щодо самого покупця.

0. метод схвальних відгуків: торговий агент посилається на конкретну компанію,

що задоволена партнерськими відносинами або згадує ім’я спільного чи особистого знайомого «покупця».

Торговий агент повинен справити враження на клієнта і переконливо довести свою надійність і надійність компанії, для чого варто підготувати низку прикладів:

0. зробити заяву загального характеру про позитивний досвід використання продукції підприємства-продавця;

0. повідомити думку експерта про пропоновану продукцію;

0. повідомити дані вивчення практичного досвіду із зазначенням компанії, причому вибір необхідно робити обережно, оскільки, якщо названа компанія займає менш солідне положення, ніж компанія клієнта, це не може розглядатися як рекомендація;

0. навести візуальні докази: попередні методи будуть значно посилені, якщо можуть бути використані візуальні докази у вигляді фотографій, креслень, брошур, каталогів,

презентацій тощо;

0. ще ефективнішим засобом є речові докази, що дозволяють клієнту особисто переконатися в перевазі товару. Наприклад: демонстрація на підприємстві клієнта,

демонстрації на підприємстві задоволеного клієнта або безкоштовне надання продукції для користування на певний час.

Важливим моментом переговорів є подолання заперечення клієнта. Необхідно пам’ятати про принципом моменти, пов’язані із запереченнями:

0. торговий агент повинен враховувати їх і запевнити клієнта, що розуміє його заперечення;

0. торговий агент повинен розуміти, чому клієнт висуває заперечення;

0. заперечення можуть принести користь торговому агенту, зокрема, якщо при відповіді на заперечення підкреслюється відповідний вигідний момент угоди.

Заперечення свідчать про те, що бажання купити продукцію не досягло достатнього рівня. Це є ознакою того, що агенту не вдалося пов’язати потреби клієнта з основними характеристиками і перевагами своєї продукції і послуг, коли він робив свою пропозицію. Заперечення само по собі може вказувати на недоліки в роботі торгового агента, і після цього, можливо, доведеться досліджувати, у чому вони полягають.

Цікаві поради щодо тактики проведення переговорів дає англійський економіст і психолог Гамільтон (табл.5.1).

Таблиця 5.1.

Поради щодо тактики ведення переговорів та ділового лексикону

«На мою думку», «Як я вже говорив», «Що стосується мене» і т.д. Кожен учасник переговорів піклується в першу чергу про авторитет своєї фірми, про підвищення ступеня довіри до неї.

Після проведення переговорів проводиться робота з парафування окремих статей контракту, що веде до укладення контракту в цілому.

Тема.